Рішення № 74711329, 12.05.2015, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/4692/15-ц

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" травня 2015 р. м. Київ

Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

Головуючого - судді САВЛУК Т.В.

при секретарі Гноілек М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Європеський страховий альянс» до ОСОБА_1 про відшкодування збитків в порядку регресу?

в с т а н о в и в:

Приватне акціонерне товариство «Європеський страховий альянс», звертаючись з позовом до суду, просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь суму збитків у розмірі 24990,00 грн., а також судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 249,90 коп., що є предметом позову.

Представник позивача Панченко Ю.В. в судове засідання не зяивлась, про час та місце слухання спавши повідомлена належним чином, представник подала до суду заяву про розгляд сапери у її відсунуть, позовні вимоги підтримує, у разі неявки відповідача позовні вимоги підтримал, просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, шляхом направлення судових повісток за адресою, вказаною у позовній заяві, що підтверджується зворотним поштовим повідомленням про їх вручення відповідачу, про поважні причини неявки в судове засідання суд не повідомив, процесуальним правом подати письмові пояснення (заперечення) не скористався.

На підставі ч.1 ст. 224 Цивільного процесуального кодексу України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд приходить до наступного.

Відповідно до пунктів 3, 4 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є: свобода договору, свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом.

Підстави виникнення цивільних прав та обов'язків визначені в статті 11 Цивільного кодексу України, зокрема з договорів та інших правочинів.

Статтею 14 цього Кодексу визначено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.

Судом встановлено, на підставі постанови Дніпровського районного суду міста Києва від 12 листопада 2008 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП України, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі 34,00 грн. (а.с.4 зворот)

Як встановлено судом у мотивувальній частині постанови суду: « ОСОБА_1 08 листопада 2008 року о 01 год. 00 хвилин на перехресті вул.. Перова та Кібальчіча в м.Києві, керуючи автомобілем НОМЕР_1 не виконав вимогу дорожнього знаку «дати дорогу», не надав дорогу автомобілю «Шевроле Авео» д.н.з. НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_3, що рухався по головній дорозі, в результатті чого здійснив з ним зіткнення, заподіявши матеріальну шкоду, чим порушив п.2.1 (Дод.1) ПДР України, за що передбачена відповідальність за ст.124 КУпАП».

Відповідно до частини третьої ст.61 Цивільного процесуального кодексу України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

На момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Європейський страховий альянс», що підтверджується Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВА/2306168. (а.с.5)

Відповідно до ст.979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Як передбачено п.22.1 ст.22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно до ст.25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування або законодавством на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акту (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Як убачається з матеріалів справи, 15 квітня 2013 року рішенням Господарського суду міста Києва, яке залишене без змін Київським апеляційним судом міста Києва від 01 липня 2013 року, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант - авто» в особі Центральної філії Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія» Гарант - Авто» до Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» про компенсацію страхового відшкодування - задоволено.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс" з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" страхове відшкодування в сумі 24 990 (двадцять чотири тисячі дев'ятсот дев'яносто) грн. 00 коп.

Як встановлено судом у мотивувальній частині рішення суду: «Відповідно до договору добровільного страхування автотранспорту № 19G-0095931 від 07.12.2007 р. укладеного між Відкритим акціонерним товариством "Українська страхова компанія "Дженералі Гарант", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" та ОСОБА_3, застраховано майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією неземного транспортного засобу, а саме - автомобіля марки «Шевроле», державний реєстраційний номер НОМЕР_2.

Відповідно до Звіту з оцінки колісного транспортного засобу № 3212 від 04.12.2008 р., розмір матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу «Шевроле», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, в результаті ДТП склав 25 396,60 грн.

На підставі заяви страхувальника про виплату страхового відшкодування від 10.11.2008 р., рахунку-фактури № СЧ-000690 від 13.05.2009 р., листа-розпорядження вигодонабувача - ЗАТ "Альфа-Банк" від 26.11.2008 р., сформованого страхового акту № 55149 від 04.06.2009 р., Публічне акціонерне товариство "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" перерахувало на користь страхувальника суму страхового відшкодування у розмірі 25 164,23 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 6029 від 08.07.2009 р.

Судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1, винного у вчиненні ДТП, застрахована у Приватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс" згідно Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВА/2306168 (ліміт відповідальності - 25 500,00 грн., франшиза - 510,00 грн.).

17.12.2012 р. ПАТ «Європейський страховий Альянс» звернувся до ОСОБА_1, як страховика винної особи в ДТП, що сталась 08.11.2008 р. із вимогою за вих. № 55149/85 про досудове врегулювання спору та відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП в порядку регресу на суму 25 037,23 грн. Вказана вимога була отримана відповідачем 21.12.2012 р. та залишена без відповіді.

Отже, у зв'язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику позивач набув право регресу до винної у ДТП особи, відповідно до положень ст. 27 Закону України "Про страхування", ст. 1191 ЦК України.

Згідно з п. 9.2 ст. 9 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (на час спірних правовідносин) обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становив 25 500,00 грн. на одного потерпілого, а за мінусом франшизи (510,00 грн.) - 24 990,00 грн.», дані обставини не підлягають доказування в силу частини третьої ст.61 Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до положень ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого в порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. За вимог Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно частини другої ст.1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Як передбачено п.п.33.1.2 п.33.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», учасники дорожньо-транспортної пригоди зобов'язані: вжити заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, у випадках, передбачених цим Законом, МТСБУ про настання дорожньо-транспортної пригоди.

За нормою ст.1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо іншій розмір не встановлено законом.

Відповідно до статті 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика і не вжив заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика, з яким було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності про настання дорожньо-транспортної пригоди.

За таких обставин, суд вважає, що позивачем правомірно пред'явлені вимоги до відповідача з приводу відшкодування понесених витрат по виплаті страхового відшкодування в розмірі 24990,00 грн., яке підлягає стягненню з відповідача, як особи винної у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, в порядку регресу, оскільки в матеріалах страхової справи відсутні докази, що відповідач, як страхувальник, в межах визначеного законодавством строку не повідомив страховика про настання страхового випадку, в межах даного спору відповідач не скористався процесуальним правом надати докази, які спростовують позицію позивача щодо недотримання строків повідомлення про настання страхового випадку, та наявності поважних причин про неможливість виконати зазначений обов'язок, що повинно бути підтверджено документально.

З врахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позов Приватного акціонерного товариства «Європеський страховий альянс» до ОСОБА_1 про відшкодування збитків в порядку регресує обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі, ухвалюючи рішення суд присуджує стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Європеський страховий альянс» матеріальну шкоду в порядку регресу в розмірі 24990,00 грн.

В порядку ст.88 Цивільного процесуального кодексу України, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд присуджує стягнути з ОСОБА_4на користь Приватного акціонерного товариства «Європеський страховий альянс» судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 249,90 грн., який сплачено позивачем при зверненні з цим позовом до суду.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст.3, 14, 1187, 1191 Цивільного кодексу України, ст. ст. 9, 15, 22, 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ст.ст.1, 4, 10, 11, 56, 58, 60, 61, 88, 208, 209, 218, 224-226 Цивільного процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

Позов Приватного акціонерного товариства «Європеський страховий альянс» до ОСОБА_1 про відшкодування збитків в порядку регресу задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Європеський страховий альянс» матеріальну шкоду в порядку регресу в розмірі 24990,00 грн., судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 249 грн. 90 коп., а всього на загальну суму 25239 (двадцять п'ять тисяч двісті тридцять девять) грн. 90 коп.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду міста Києва, яка подається через Дніпровський районний суд міста Києва, протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10-ти днів з дня отримання її копії.

С у д д я