Постанова № 74710479, 13.06.2018, Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/1620/18

2-а/703/78/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 червня 2018 року суддя Смілянського міськрайонного суду Черкаської області Прилуцький В.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в м. Смілі справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора роти № 4 УПП у м. Черкаси Палієнка Руслана Віталійовича про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до інспектора роти № 4 УПП у м. Черкаси Палієнка Р.В. про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що постановою серії БР № 031110, винесеною 21 травня 2018 року інспектором роти № 4 УПП у м. Черкаси Палієнком Р.В., на нього накладено штраф за ч. 1 ст. 140 КУпАП в розмірі 1020 грн. за те, що він, перебуваючи на посаді директора СКП «Комунальник», не вжив заходів щодо ліквідації ямковості по вул. Трипільській в м. Смілі, чим порушив правила, норми та стандарти утримання автодоріг п. 3.1.1 ДСТУ 3587-97.

Стверджуючи, що він правопорушення не вчиняв, ОСОБА_1 просив скасувати цю постанову та закрити провадження у справі за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи, що до суду не надійшло клопотання будь-якої із сторін про розгляд справи в судовому засіданні з їх повідомленням (викликом), суд розглядає справу відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач у наданий йому строк для подання відзиву направив до суду заяву про відкладення розгляду справи, у зв'язку з тим, що у наданий йому строк він не має можливості підготувати такий відзив.

Суд враховує, що порядок розгляду адміністративних справи з приводу оскарження постанов про притягнення до адміністративної відповідальності регулюється параграфом 2 глави 11 КАС України, яким визначено цю категорію справ як термінову.

У відповідності до ч. 1 ст. 286 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі, що також свідчить про пріоритетність у швидкому вирішенні справи.

За правилами частини першої статті 223 Кодексу адміністративного судочинства України, суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 205 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 205 КАС України передбачено наслідки неявки учасників справи в судове засідання і як похідна - підстави для відкладення розгляду справи.

Враховуючи, що суд розглядає справу без виклику сторін, наслідки неявки сторін у судове засідання не застосовується до цієї категорії справ.

Суд також враховує, що позовну заяву з додатками та ухвалу суду про відкриття провадження у справі відповідач отримав 8 червня 2018 року. Враховуючи, що строк для написання відзиву було встановлено до 13 червня 2018 року, у відповідача було достатньо часу для належного реагування.

При цьому, суд враховує, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності виноситься на підставі вже зібраних і зафіксованих доказів, а тому відповідачу не потрібно було збирати додаткові докази для обґрунтування свої заперечень.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідачем 21 травня 2018 року винесено постанову серії БР № 031110 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 140 КУпАП, якою передбачена відповідальність за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні автомобільних доріг і вулиць, залізничних переїздів, інших дорожніх споруд, невжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху при виникненні умов, які загрожують безпеці руху, або неприйняття своєчасних заходів до відновлення безпечних умов для руху.

Приймаючи зазначену постанову відповідач прийшов до висновку, що позивач 3 травня 2018 року, перебуваючи на посаді директора СКП «Комунальник», не вжив заходів щодо ліквідації ямковості по вул. Трипільській, чим порушив правила, норми та стандарти утримання автодоріг п. 3.1.1 ДСТУ 3587-97. У зв'язку з цим, на позивача було накладено адміністративне стягнення у вигляді 1020 грн. штрафу.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтями 251, 280 КУпАП визначено фактичні дані, обставини, на основі яких, у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення. Зазначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчинені.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За змістом ч. 1 ст. 140 КУпАП ремонт і утримання автомобільних доріг є обов'язковим для їх власників або уповноважених ними органів, організацій, що здійснюють ремонт і утримання дорожніх об'єктів і користувачів, встановлюють визначене коло обов'язків власників зазначених дорожніх об'єктів або уповноважених ними органів, дорожньо-експлуатаційних організацій, користувачів дорожніх об'єктів та спеціалізованих служб організації дорожнього руху. Суб'єктом вказаного правопорушення є посадові особи.

У відповідності до ст. 14 КУпАП, посадові особи несуть відповідальність лише за порушення тих правил, забезпечення виконання яких входить до їх посадових обов'язків.

Судом оглянуто посадову інструкцію директора КП «Комунальник», затверджену наказом № 12 від 8 серпня 2011 року, розділом ІІ якої передбачено завдання та обов'язки директора підприємства. З наведеної інструкції не вбачається обов'язку директора щодо забезпечення виконання робіт по ремонту автомобільних доріг.

Не вбачається цього обов'язку і з контракту, укладеного між міським головою і ОСОБА_1 20 травня 2014 року.

Згідно ст. 24 ЗУ «Про дорожній рух» власники доріг та залізничних переїздів або уповноважені ними органи несуть відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях та залізничних переїздах, що знаходяться у їх віданні.

Статтею 16 ЗУ «Про автомобільні дороги» вулиці та дороги міст та інших населених пунктів знаходяться у віданні органів місцевого самоврядування і є комунальною власністю.

Відповідно до ст. 21 цього Закону органи місцевого самоврядування, що управляють функціонуванням та розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів відповідають за стан вулиць і доріг міст та інших населених пунктів відповідно до діючих норм, у тому числі щодо безпеки руху транспортних засобів і пішоходів.

Як вбачається з ч. 1, 3 ст. 15 ЗУ «Про благоустрій населених пунктів» органи державної влади та органи місцевого самоврядування можуть утворювати підприємства для утримання об'єктів благоустрою державної та комунальної власності. У разі відсутності таких підприємств органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень визначають на конкурсних засадах відповідно до закону балансоутримувачів таких об'єктів.

Орган державної влади або орган місцевого самоврядування за поданням підприємства чи балансоутримувача щорічно затверджує заходи з утримання та ремонту об'єкта благоустрою державної або комунальної власності на наступний рік та передбачає кошти на виконання цих заходів. Орган державної влади та орган місцевого самоврядування, підприємство та балансоутримувач несуть відповідальність за виконання затверджених заходів у повному обсязі.

У відповідності із ч. 3 ст. 20 цього Закону фінансування місцевих програм з благоустрою населених пунктів проводиться за рахунок коштів відповідних місцевих бюджетів.

Як вбачається з наданого позивачем повідомлення виконавчого комітету Смілянської міської ради від 13 березня 2018 року в 2017 році рішенням виконавчого комітету замовником робіт з поточного, капітального ремонту дорожнього покриття та реконструкції вулиць міста визначено управління житлово-комунального господарства. В 2018 році кошти на ці роботи також були виділені саме цьому управлінню ЖКГ, а не КП «Комунальник», що підтверджується відповідними рішеннями Смілянської міської ради від 9 лютого 2017 року № 61 та 22 березня 2018 року № 111.

Це ж підтверджується і програмою з утримання та ремонту автомобільних доріг м. Сміла на 2018 рік, затвердженої рішенням Смілянської міської ради від 22 грудня 2017 року, згідно з п. 6.1 якої головним розпорядником коштів по фінансуванню цієї програми є управління ЖКГ.

Згідно із вимогами ч. 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Судом було надано відповідачу строк для надання відзиву на позовну заяву з можливістю викласти свої заперечення проти позову та надати відповідні докази на обґрунтування своїх заперечень.

Однак, в наданий судом строк відповідач відзив не направив, жодного доказу на підтвердження правомірності постанови не надав.

Суд зазначає, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.

Вирішуючи питання по суті адміністративного позову суд також керується законом прямої дії - нормою ст. 62 ч. 3 Конституції України, за якою усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Суд зазначає, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів правомірності винесення оскаржуваної постанови.

А тому, відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП і п. 3 ч. 3 ст. 286 КУпАП постанову належить скасувати, а провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 140 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. 241-243, 246, 286 КАС України

вирішив:

Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) до інспектора роти № 4 УПП у м. Черкаси Палієнка Руслана Віталійовича (м. Черкаси, вул. Л. Українки, 21, код ЄДРПОУ 40108667) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задоволити повністю.

Скасувати постанову інспектора роти № 4 УПП у м. Черкаси Палієнка Руслана Віталійовича серії БР № 031110 від 21 травня 2018 року про накладення на ОСОБА_1 1020 грн. штрафу за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 КУпАП.

Закрити справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 140 КУпАП у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Рішення може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Смілянський міськрайонний суд Черкаської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 10-ти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.О. Прилуцький