Рішення № 74709604, 15.06.2018, Шевченківський районний суд Харківської області

15.06.2018

637/184/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2018 року Шевченківський районний суд Харківської області в складі:

гол-чого судді Стеганцова С.М.,

за участю секретаря Реуцької Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Шевченкове в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на ? частину будинку та господарчих будівель, -

в с т а н о в и в :

Позивач по справі звернулася до Шевченківського районного суду Харківської області з позовом до ОСОБА_2, яким просить суд визнати за нею право власності на ? частину житлового будинку та господарчих будівель, розташованих по вулиці Зоряна, 42 (колишня Леніна, 42) в селі Раївка Шевченківського району Харківської області.

В обґрунтування позову зазначає, що з відповідачем по справі перебувала у зареєстрованому шлюбі з 24 квітня 1993 року по 24 квітня 2017 року, який рішенням Шевченківського районного суду Харківської області від 24 квітня 2017 року було розірвано. За час шлюбу сторони придбали житловий будинок з господарчими будівлями, розташований по вулиці Зоряна, 42 в селі Раївка Шевченківського району Харківської області. Право власності на зазначений будинок було зареєстровано на ім’я відповідача – ОСОБА_2.

На даний час сторони разом не проживають, спільне господарство не ведуть, а тому позивач просить поділити вищевказане спільно нажите у шлюбі майно.

У судовому засіданні позивач підтвердила позовні вимоги та наполягала на задоволенні позову.

Відповідач у судовому засіданні заперечував проти позову зазначив, що документи на будинок зроблені на нього, позивачка не видає йому на руки правовстановлюючі документи на спірний будинок.

Суд заслухавши пояснення позивача, відповідача, дослідивши матеріали справи вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона зобов’язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку.

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, є об’єктом права спільної сумісної власності.

Набуття майна за час шлюбу створює презумпцію виникнення права спільної сумісної власності. Це означає, що ні дружина, ні чоловік не зобов’язані доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте у шлюбі. Воно вважається таким, що належить подружжю.

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішено судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» поділ майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та ст. 372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди – виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини пов’язані з поділом спільного майна подружжя набутого під час шлюбу.

ОСОБА_1 з відповідачем по справі – ОСОБА_2 перебувала у зареєстрованому шлюбі з 24 квітня 1993 року по 24 квітня 2017 року, який рішенням Шевченківського районного суду Харківської області від 24 квітня 2017 року було розірвано (а.с.12).

За час перебування сторін у шлюбі за ОСОБА_2 було визнане право власності на будинок з надвірними побудовами, розташований по вулиці Леніна, 42 в селі Раївка Шевченківського району Харківської області, а також право власності на самочинно побудовані будівлі у вигляді веранди, 2-х сараїв, розташований на території зазначеного домоволодіння, що підтверджується копією рішення Шевченківського районного суду Харківської області від 23 квітня 2007 року, яке набрало законної сили (а.с.4,5).

Право власності на зазначений будинок було зареєстровано на ім’я відповідача – ОСОБА_2, що підтверджується копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно КП «Шевченківське бюро технічної інвентаризації» № 14791851 (а.с.6).

У відповідності довідки № 186 від 14.02.2018 року виконавчого комітету Шевченківської селищної ради вулиця «Леніна» в селі Раївка Шевченківського району Харківської області перейменовано на вулицю «Зоряна» (а.с.11).

На вищевказаний житловий будонок за адресою: вулиця Зоряна (колишня Леніна), 42 в селі Раївка Шевченківського району Харківської області було виготовлено технічний паспорт на ім’я ОСОБА_2 (відповідача по справі ) (а.с.7-10).

Статтею 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Норма права, передбачена ст. 60 СК України, створює презумпцію виникнення права спільної сумісної власності і це означає, що вище перелічене майно - є спільним сумісним майном подружжя.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 61 СК України об'єктами права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту, а також заробітна плата, пенсія, стипендія, одержані одним із подружжя.

Частиною 1 ст. 69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Суб'єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.

В суді встановлено, що право власності на будинок з надвірними побудовами, розташований по вулиці Зоряна (колишня Леніна) 42 в селі Раївка Шевченківського району Харківської області, а також право власності на самочинно побудовані будівлі у вигляді веранди, 2-х сараїв, розташований на території зазначеного домоволодіння було визнано за відповідачем ОСОБА_2 в період перебування у шлюбі з позивачкою ОСОБА_1

Відповідно до ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними.

Тому суд вимоги позивача задовольняє і визнає як за позивачем і відповідачем право власності за кожним по 1/ 2 частині житлового будинку за адресою вулиця Зоряна 41, загальною площею 82, 2 квадратних метра, в тому числі жила 46.0 квадратних метра.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81 259, 263-265 ЦПК України,

ст. 368, 372 ЦК України, ст. 60, 61, 63, 69, 70, 71 СК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на ? частину будинку та господарчих будівель - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частину житлового будинку та господарчих будівель, розташованих за адресою: вулиця Зоряна, 42 (колишня Леніна, 42) в селі Раївка Шевченківського району Харківської області, як частину спільно нажитого майна подружжя.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на ? частину житлового будинку та господарчих будівель, розташованих за адресою: вулиця Зоряна, 42 (колишня Леніна, 42) в селі Раївка Шевченківського району Харківської області, як частину спільно нажитого майна подружжя.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду – з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Шевченківського

районного суду: ОСОБА_3