Ухвала суду № 74709076, 15.06.2018, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 623/1399/17

Номер провадження 1-кп/623/34/2018

У Х В А Л А

іменем України

15 червня 2018 року Ізюмський міськрайонний суд Харківської області у складі: головуючого судді Герцова О.М., за участю секретаря Бобриш М.С., прокурора Красиля І.І., обвинуваченого ОСОБА_1, захисника ОСОБА_2, розглянувши у судовому засіданні в залі суду, в м. Ізюм, Харківської області обвинувальний акт стосовно ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбачених ч.2 ст.121 КК України,

ВСТАНОВИВ:

15 червня 2018 року в судовому засіданні прокурор заявив клопотання пропродовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою в умовах Харківської установи виконання покарань №27 на строк 60 днів, зазначаючи про те, що допитана в судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_3 пояснила, що їй погрожують невідомі з метою зміни її свідчень проти ОСОБА_1, крім того наявні ризики, передбачені п.п.1,5 ч.1 ст. 177 КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_1 та захисник ОСОБА_2 заперечували та просили суд змінити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на нічний домашній арешт у зв’язку з тим, що обвинувачений, є інвалідом III групи та має низку хвороб, має сталі соціальні зв’язки, стабільний дохід у вигляді пенсії, в судовому засіданні допитані всі свідки і досліджені всі докази. Жодних доказів які б свідчили про винуватість ОСОБА_1 стороною обвинувачення суду не надано. Крім того, обвинувачений ОСОБА_1 вже перебував під домашнім арештом і мав можливість втекти, проте він з’являвся до суду і не переховувався.

Допитана неодноразово в судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_3 пояснила, що їй дійсно погрожують невідомі, але не з метою зміни її свідчень проти ОСОБА_1, а з вимогою щоб вона розповіла правду. Жодного зв’язку між цими дзвінками та обвинуваченим не встановлено.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов’язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта.

Згідно ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Дотримання обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувались до нього раніше є також однією з обставин, що враховується при обранні запобіжного заходу відповідно до п. 9 ч.1 ст.178 КПК України.

Відповідно до листа від ВССУ від 04.04.2013 року № 511-550/0/4-13 судді, суду слід мати на увазі, що перелік обставин, які слід враховувати при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, не є вичерпним та підлягає розширеному тлумаченню з огляду на фактичні обставини, встановлені у кримінальному провадженні.

ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, за який законом передбачено покарання від 7 до 10 років позбавлення волі.

Статтею 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Вирішуючи питання про зміну запобіжного заходу на домашній арешт, суд враховує вимоги п.п. З і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, зокрема, справу «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, справу «Комарова проти України» від 16 травня 2013 року, «Калашников проти Росії» від 15 липня 2002 року, в яких Європейським судом з прав людини викладено принципи, що їх дотримується Суд у вирішенні питань щодо застосування тримання під вартою, а саме:

-тримання під вартою до вирішення питання про винність особи не має бути «загальним правилом», і слід виходити з презумпції залишення обвинуваченого на свободі;

-у кожному випадку, коли вирішується питання щодо тримання під вартою або звільнення, діє презумпція на користь звільнення.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганню спробам обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків в цьому кримінальному провадженні.

Під час розгляду клопотання обвинуваченого про заміну запобіжного заходу судом вивчається можливість застосування відносно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків, обставини, які виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання обвинуваченого під вартою, а також інші обставини, які мають значення для вирішення даного питання.

Отже, враховуючи викладене, враховуючи наявність постійного місця проживання обвинуваченого, наявність стабільного доходу у вигляді пенсії, наявність у обвинуваченого III групи інвалідності та низки хвороб які потребують лікування, те ,що в судовому засіданні допитані всі свідки і досліджені всі докази, а також недоведення стороною обвинувачення ризику переховування обвинуваченого від суду, суд вважає за можливе змінити обвинуваченому запобіжний захід з тримання під вартою на більш м'який - домашній арешт.

Відповідно до ст.181 КПК України домашній арешт полягає в забороні обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі.

Орган внутрішніх справ повинен негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту і повідомити про це слідчому або суду. Працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за поведінкою підозрюваного, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених не неї зобов'язань.

Враховуючи вказані обставини суд вважає, що такий запобіжний захід як домашній арешт забезпечить дотримання обвинуваченим процесуальних обов'язків під час судового розгляду кримінального провадження.

Строк дії ухвали про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді домашнього арешту не може перевищувати двох місяців.

Керуючись ст. 314-316, ст.331 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відмовити.

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_1, - задовольнити частково.

Змінити обвинуваченому ОСОБА_1 Івановичуміру запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт.

Застосувати у відношенні ОСОБА_1 який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді цілодобово домашнього арешту без застосуванням електронного засобу контролю.

Покласти на ОСОБА_1 наступні обов'язки:

-заборонити ОСОБА_1 залишати своє фактичне місце мешкання за адресою: Харківська область м.Ізюм, вул. Весняна, 7, - цілодобово

-за першим викликом чи вимогою, з'являтися до суду.

Встановити строк домашнього арешту ОСОБА_1 - до 13 серпня 2018 року включно.

Роз'яснити обвинуваченому, що відповідно до ч.5 ст.181 КПК України працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за його поведінкою мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на них зобов'язань.

Ухвалу про обрання запобіжного заходу у виді домашнього арешту передати для виконання Ізюмському ВП ГУНП в Харківській області за місцем проживання обвинуваченого.

Ізюмському ВП ГУНП в Харківській області негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у виді домашнього арешту.

Ухвала діє 60 днів, тобто до 13 серпня 2018 року включно.

Судовий розгляд справи відкладено на 13 серпня 2018 року о 12-00 годині.

Ухвала оскарженню не підлягає, а заперечення проти неї можуть бути подані разом з апеляційною скаргою на остаточне рішення суду.

Суддя: М.О.Герцов