Постанова № 7470848, 27.11.2009, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа №2а-4171/09/1370

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2009 року Львівський окружний адміністративний суд в складі :

головуючого - судді Матковської З.М.

при секретарі судового засідання Подібка М.З.

з участю представників: позивача Шабота О.В., відповідача Карпина Я.С., Дзяного Т.М., Гульцьо Л.М., Пилип'яка П.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ЗАТ «Львівський жиркомбінат» до ДПІ у Залізничному районі м. Львова про визнання нечинними податкових повідомлень рішень

в с т а н о в и в :

ЗАТ «Львівський жиркомбінат» звернулося до суду із позовом до ДПІ у Залізничному районі м. Львова. Позивач просить визнати нечинними податкові повідомлення рішення ДПІ у Залізничному районі м. Львова № 0002082302/0/28960 від 01.10.2008 року, № 0002082302/1/36783 від 10.12.2008 року, № 0002082302/2/3314 від 05.02.2009 року, № 0002082302/3/9902 від 07.04.2009 року, № 0002082302/4/16420 від 16.06.2009 року. В оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні та Акті перевірки зазначено, що ЗАТ «Львівський жиркомбінат» порушено п.п.7.4.1 та 7.4.4 п.7.4., п.п. 7.2.1., 7.2.3 та 7.2.6 п. 7.2. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до завищення податкового кредиту з ПДВ, в результаті чого встановлено заниження ПДВ на суму 2 133070,95 грн. Крім цього, порушено вимоги п.п. 5.2.1. п. 5.2 та п.п. 5.4.4 п. 5.4 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Позовні вимоги обґрунтовує наступним. Згідно з п.п. 5.4.4 п. 5.4 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються витрати платника податку на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів, що продаються таким платником податку. ДПІ обґрунтовує свою позицію тим, що ЗАТ «Львівський жиркомбінат» товар реалізується переважно одному оптовому покупцю тим самим встановлюючи не передбачені чинним законодавством обмеження в рамках дії Закону про прибуток. Проведена рекламна акція направлена на залучення нових покупців, тобто для розширення ринку збуту, але це не означає що все повинно відбутись негайно. Що стосується зв'язку рекламної акції з операціями з надання торгової марки «Щедро» в ліцензійне користування АТЗТ «Харківський жиркомбінат», то рекламувалась не торгова марка «Щедро», а чітко визначений окремий товар майонез «Провансаль» виробництва ЗАТ «Львівський жиркомбінат». АТЗТ «Харківський жиркомбінат» мав лише право користуватися торговою маркою «Щедро». Крім цього, реклама товару і торгова марка є різними предметами. Щодо завищення суми податкового кредиту на 2133070,95 грн., то Законом України «Про податок на додану вартість» встановлено умови, при дотриманні яких платник податку має законне право на збільшення податкового кредиту звітного періоду і відповідно на зменшення податкових зобов'язань звітного періоду, що було дотримано ЗАТ «Львівським жиркомбінат». З врахуванням наведеного просить задовольнити позовні вимоги.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав та надав суду заперечення суть яких зводиться до наступного. Витрати на розміщення реклами понесені ЗАТ "Львівський жиркомбінат", здійснені не для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Витрати на розміщення реклами майонезу "Провансаль" ТМ "Щедро" понесені ЗАТ «Львівський жиркомбінат» в 1066 разів (10665354,73 грн./10000,00 грн.) перевищують дохід отриманий ЗАТ "Львівський жиркомбінат" за надання прав на використання торгової марки « Щедро», тому проведену рекламу не можна вважати такою, що здійснена для потреб власної господарської діяльності та для отримання доходу. Що стосується порушення ЗАТ «Львівський жиркомбінат» п.п.7.2.1., 7.2.3., 7.2.6. п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», то підприємством зайво віднесено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість в розмірі 2133070,95 грн. по податкових накладних, заповнених з порушенням Порядку заповнення податкової накладної.

Заслухавши доводи позивача, заперечення відповідача, а також, зясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, мотивуючи це наступним.

ДПІ у Залізничному районі м. Львова проведено виїзну планову документальну перевірку ЗАТ «Львівський жиркомбіант» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 року по 31.03.2008 року за результатами якої складено Акт № 1767/23-2/00333598 від 15.09.2009 року.

На підставі вказаного Акту перевірки винесено податкове повідомлення рішення від 01.10.2008 року № 0002082302/0/28960, яке ЗАТ «Львівський жиркомбінат» було оскаржено в апеляційному порядку до ДПІ у Залізничному районі м. Львова, ДПІ м. Львова, ДПА у Львівській області та ДПА України. За результатами розгляду скарг були прийняті податкові повідомлення рішення № 0002082302/1/36783 від 10.12.2008 року, № 0002082302/2/3314 від 05.02.2009 року, № 0002082302/3/9902 від 07.04.2009 року, № 0002082302/4/16420 від 16.06.2009 року.

Перевіркою встановлено порушення п.п.7.4.1., 7.4.4. п.7.4. ст.7, п.п.7.2.1., 7.2.3., 7.2.6 п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Судом встановлено, що 06.08.2007 року між ЗАТ «Львівський жиркомбінат» та ТзОВ «Медіа-Актівіті» було укладено договір № 21р/07 та 25.01.2008 року договір № 1с/08 про надання рекламних послуг.

ТзОВ «Медіа-актіві» були надані рекламні послуги ЗАТ «Львівський жиркомбінат» і вказана обставина не заперечується відповідачем.

За результатами наданих рекламних послуг були складені Акти здачі-приймання робіт ( надання послуг), які відповідають вимогам п.2.4. Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» та п.9.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», містять всі необхідні реквізити первинного документа, передбачені нормами діючого законодавства.

Згідно із п.п.5.4.4. п. 5.4. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до валових витрат включаються витрати платника податку на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку.

Відповідно до п. 5.11. статті 5 цього Закону, установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що посилання ДПІ в Залізничному районі м. Львова на те, що ЗАТ «Львівський жиркомбінат» неправомірно віднесено до валових витрат витрати на рекламу є без підставним з наступних підстав.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про рекламу», реклама це інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.

Відповідно до статті 1 цього Закону споживачами реклами ж невизначене коло осіб, на яких спрямовується реклама.

В судовому засіданні було досліджено відеозапис рекламного роліку майонезу «Провансаль», виробництва ЗАТ «Львівський жиркомібант», тобто рекламувався товар майонез «Провансаль», що виробляється та реалізується ЗАТ «Львівський жиркомбінат».

Враховуючи вищенаведене, виходячи з положень Закону України «Про рекламу», вказана реклама здійснювалась для обізнаності споживачів про відповідний товар відповідного виробника, тобто була спрямована на стимулювання збуту продукції ( збільшення доходу підприємства), що в свою чергу прямо повязує її з господарською діяльністю підприємства.

Відповідно до статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність субєктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно із п.1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», господарська діяльність будь - яка діяльність особи направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальних формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Укладення договорів про надання послуг рекламного характеру свідчить про направленість діяльності підприємства на просування продукції, яка виробляється, внаслідок цього отримання доходу шляхом збільшення обсягів реалізації.

ЗАТ «Львівський жиркомібант» представлено довідку від 25.09.2009 року № 2204/7, відповідно до якої обсяг реалізованої продукції майонезу «Провансаль» ТМ «Щедро» в 2007 році у порівнянні з 2006 року збільшився на 18,5%, а в ІУ кварталі 2007 року у порівнянні з ІУ кварталом 2006 року на 65,3%.

Виходячи з наведеного, послуги з рекламування товару, що надавалися позивачу ТзОВ «Медіа - Актівіті» в межах укладених договорів, пов'язані з продажем продукції позивача та стосувалися продукції (товару), постачання якої є господарською діяльністю позивача, що давало підстави віднести їх вартість до складу валових витрат підприємства, а суми сплаченого ПДВ у складі вартості послуг - до податкового кредиту.

Що стосується посилань ДПІ на обставину, що товар ЗАТ «Львівський жиркомібант» реалізується переважно одному оптовому покупцю ТзОВ «Маргаринторг», то вказана обставина не впливає на проведення рекламних заходів і обізнаність споживачів про товар, що реалізується та виробляється ЗАТ «Львівський жиркомбінат».

У своїх запереченнях на позовні вимоги та в Акті перевірки, ДПІ в Залізничному районі посилається на звязок рекламної акції з операціями з надання торгової марки «Щедро» в ліцензійне користування АТЗТ «Харківський жиркомбінат».

Між ЗАТ «Львівський жиркомбінат» та АТЗТ «Харківський жиркомбінат» було укладено ліцензійні договори № 2208У-Юр від 21.11.2007 року та № 2051 У-Юр від 26.12.2006 року.

Згідно цих договорів, АТЗТ «Харківський жиркомбінат» мав право лише користування торговою маркою «Щедро» для виробництва та реалізації відповідної продукції.

Вказаними ліцензійними договорами не передбачено будь яких умов щодо проведення спільної рекламної акції.

Враховуючи вищенаведене суд вважає, що порівняння ДПІ ліцензійні платежі із вартістю реклами немає підстав.

В Акті перевірки зазначено, що ЗАТ «Львівський жиркомбінат» порушено вимоги п.п.7.2.1,7.2.3, 7.2.6 п.7.2. та п.п.7.4.1., 7.4.4. п.7.4 статті7 Закону України «Про податок на додану вартість, що призвело до завищення суми податкового кредиту на 2133070,95 грн.

В ході дослідження доказів по справі, вказане порушення не знайшло свого підтвердження. Судом було встановлено звязок між понесеними позивачем витратами на рекламу товару, який виробляється та виготовляється позивачем, що повязано з його господарською діяльністю; настання дати виникнення права на податковий кредит по рекламних послугах визначена ЗАТ «Львівський жиркомбінат» правомірно; наявність податкових накладних постачальника підтверджується сумою податкового кредиту.

Відповідачем не надано доказів того, що ЗАТ «Львівський жиркомбінат» неправильно чи з порушенням визначено дату виникнення права на податковий кредит та доказів, які б свідчили про неналежне оформлення податкових накладних.

Відповідно до положень, закріплених статтею 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (ст. 69 КАС України).

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході дослідження доказів у справі відповідачем не надано доказів правомірності прийнятих ним висновків та рішень.

Згідно із ст. 162 КАС України, суд вправі постановою визнати протиправним рішення субєкта владних повноважень чи окремі його положення, дії чи бездіяльність і скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення. Суд також може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод чи інтересів субєкта у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку субєктів владних повноважень.

За таких обставин, суд вважає, що позов є обґрунтованим та підлягає до часткового задоволення в частині визнання протиправними оскаржуваних податкових повідомлень - рішень із зазначених у мотивувальній частині постанови підстав.

Керуючись ст. ст. 7- 14, 18, 19, 24, 71 86, 143, 146, 158, 160 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними податкові повідомлення рішення ДПІ у Залізничному районі м. Львова № 0002082302/0/28960 від 01.10.2008 року, № 0002082302/1/36783 від 10.12.2008 року, № 0002082302/2/3314 від 05.02.2009 року, № 0002082302/3/9902 від 07.04.2009 року, № 0002082302/4/16420 від 16.06.2009 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови виготовлений 02.12.2009 року.

Суддя

Постанова надрукована у одному примірнику та є оригіналом.