Рішення № 74708363, 13.06.2018, Полтавський районний суд Полтавської області

Справа № 545/892/18

Провадження № 2-а/545/38/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" червня 2018 р. Полтавський районний суд Полтавської області у складі головуючого судді Потетій А.Г., розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції м. Полтава, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, -

В С Т А Н О В И В:

До Полтавського районного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції м. Полтава, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, посилаючись на те, що 02.04.2018 року на нього працюючого на посаді в.о. начальника філії «Копилянська дорожня експлуатаційна дільниця» Дочірнього підприємства «Полтавський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БР№641113 (надалі - постанова) за адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 140 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та застосовано до мене адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1 020,00 грн.

У пункті 6 постанови зазначається: «02.04.2018 року о 12 год. 35 хв. на а/д Р-11 Полтава-Красноград 44 км. + 300 м будучи посадовою особою відповідальною за експлуатаційний стан, не вжив заходів щодо ліквідації вибоїни 8=2,85 м.кв глибиною 15 см на проїзній частині, чим порушив правила, норми і стандарти утримання автодоріг та п.п. 3.11 ДСТУ 3587-97, ст. 12 ЗУ «Про дорожній рух», п.п. 1.5 ПДР України».

У постанові не вказано якими діями позивача чи бездіяльністю порушено правила, норми і стандарти, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні автомобільних доріг, та якими доказами встановлено наявність у його діях складу адміністративного правопорушення.

Крім того, позивач не був присутнім під час розгляду справи, а, отже, і не міг надати жодних пояснень.

Позивачем своєчасно вжито усіх необхідних та достатніх заходів із забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні автомобільних доріг району, що виключає у його діях наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 140 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Частиною 1 статті 287 Кодексу України про адміністративні правопорушення закріплено право оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення особою, щодо якої її винесено. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України з особливостями, встановленими Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Частиною 1 статті 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху може бути подано протягом десяти днів з дня вручення такої постанови. Відповідно до частини 1 статті 103 Кодексу України про адміністративні правопорушення перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Згідно з частиною 6 статті 103 Кодексу України про адміністративні правопорушення якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Відповідно до частини 4 статті 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення особа,- яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита. У постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 23.01.2015 року №2 «Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-УІ «Про судовий збір» зазначено, що при вирішенні питання сплати судового збору необхідно виходити з того, що норми частини 4 статті 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення є спеціальними нормами порівняно з нормами Закону України «Про судовий збір». У вказаній постанові міститься висновок, що за подання до суду адміністративного позову про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу, судовий збір не сплачується у порядку та розмірах, установлених Законом України «Про судовий збір».

Згідно з частиною 1 статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Під складом адміністративного правопорушення розуміється встановлена в адміністративно-правових нормах відповідною статтею Особливої частини Кодексу України про адміністративні правопорушення сукупність ознак, які визначають громадську небезпечність, винність, протиправність вчинку, що призводить до застосування адміністративно-правових санкцій. У свою чергу ознаки складу правопорушення об'єднуються в чотири групи (елементи), що характеризують: об'єкт правопорушення; об'єктивну сторону правопорушення; суб'єкт правопорушення; суб'єктивну сторону правопорушення. Наявність усіх перелічених елементів обов'язкова для кваліфікації конкретного вчинку в якості адміністративного правопорушення, і якщо хоча б один із них відсутній чи не відповідає тим властивостям, які передбачені відповідною статтею Особливої частини Кодексу України про адміністративні правопорушення, то вказаний вчинок не є адміністративним правопорушенням.

Частиною 1 статті 140 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено відповідальність за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні автомобільних доріг і вулиць, залізничних переїздів, інших дорожніх споруд, невжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху при виникненні умов, які загрожують безпеці руху, або неприйняття своєчасних заходів до відновлення безпечних умов для руху у вигляді накладення штрафу на посадових осіб у розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з частиною 1 статті 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати:

чи було вчинено адміністративне правопорушення,

чи винна дана особа в його вчиненні,

чи підлягає вона адміністративній відповідальності,

чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність,

чи заподіяно майнову шкоду,

чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу,

з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до частини 1 статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Згідно з частиною 1 статті 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Дійсно, позивач перебуває на посаді в.о. начальника філії «Копилянська дорожня експлуатаційна дільниця» Дочірнього підприємства «Полтавський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» з ремонтів та експлуатаційного утримання автомобільних доріг. Згідно пункту 1.1. Положення Філії «Копилянська дорожня експлуатаційна дільниця» вона не має статусу юридичної особи, а є лише структурним підрозділом ДП «Полтавський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України». Згідно пункту 2.1. Статуту ДП «Полтавський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» підприємство засноване з метою забезпечення економічних інтересів держави, задоволення потреб держави, населення та оборони країни в удосконаленні і розвитку автомобільних доріг загального користування, розширення можливостей виробничого та соціального розвитку підприємств дорожнього господарства, підвищення ефективності використання матеріальних, фінансових та інших ресурсів на основі спільної діяльності, розподілу праці і кооперації.

При цьому, ДП «Полтавський облавтодор» є підрядним підприємством і здійснює експлуатаційне утримання та ремонт мережі автомобільних доріг загального користування на підставі укладених договорів підряду з Службою автомобільних доріг у Полтавській області. ДП «Полтавський облавтодор» не є власником будь-якої автомобільної дороги, в тому числі і дороги, вказаної в постанові, а є лише підрядником за відповідними договорами підряду, укладеними з власниками відповідних автомобільних доріг. До того ж утримання доріг здійснюється тільки згідно умов договорів і лише в межах фінансування.

Згідно до статті 13 Закону України «Про автомобільні дороги» орган державного управління автомобільними дорогами загального користування відповідає за стан автомобільних доріг загального користування згідно до діючих норм та фінансування. Відповідно до статті 10 цього закону цим органом є Державна служба автомобільних доріг.

Таким чином, Філія «Копилянська дорожня експлуатаційна дільниця» є виконавцем обсягів та видів робіт, які надає замовник (Служба автомобільних доріг у Полтавській області) в межах встановленого фінансування та не уповноважена виконувати роботи за своїм розсудом. З урахуванням обставин справи вимоги працівників поліції повинні бути адресовані власникові автомобільних доріг, який визначає обсяг та вид необхідних робіт, та є розпорядником фінансів.

Філією «Копилянська дорожня експлуатаційна дільниця» виконувалися роботи з забезпечення безпеки руху на вказаній у постанові ділянці дороги у межах виділених фінансових ресурсів.

Таким чином, в діях позивача, як в.о. начальника філії «Копилянська дорожня експлуатаційна дільниця» Дочірнього підприємства «Полтавський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» з ремонтів та експлуатаційного утримання автомобільних доріг, відсутній склад правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 140 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а тому вважаю, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню як незаконна.

У відповідності до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім, відсутніх по справі, випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В судове засідання позивач не з'явився, надіславши на адресу суду клопотання про розгляд справи без його участі, позов підтримав та прохав задовольнити.

Також надав до суду письмові пояснення, в яких вказав на те, що позивачем у позовній заяві було зазначено підстави скасування винесеної відносно нього постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БР № 641113 від 02.04.2018 року за адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 140 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Так, зокрема: у постанові не вказано якими його діями чи бездіяльністю порушено правила, норми і стандарти, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні автомобільних доріг; у постанові не вказано якими доказами встановлено наявність у його діях складу адміністративного правопорушення; позивач не був присутнім під час розгляду справи, а, отже, і не міг надати жодних пояснень, що є грубим процесуальним порушенням; позивачем у межах фінансування та завдання з боку замовника - балансоутримувача автомобільної дороги - Служби автомобільних доріг у Полтавській області - своєчасно вжито усіх необхідних та достатніх заходів із забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні автомобільних доріг району, що виключає у його діях наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 140 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає:

«Враховуючи невиконання Позивачем своїх обов'язків, а саме не здійснено організацію та не забезпечено ремонт дорожнього покриття, а саме не вжито заходів щодо ліквідації напливів ... було прийнято рішення притягнути відповідальну особу за стан дорожнього покриття на даній ділянці дороги - в.о. начальника філії «Копилянська дорожня експлуатаційна дільниця» гр. ОСОБА_1.»

Дійсно, позивач перебував на посаді в.о. начальника філії «Копилянська дорожня експлуатаційна дільниця» Дочірнього підприємства «Полтавський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України». Згідно пункту 1.1. Положення Філії «Копилянська дорожня експлуатаційна дільниця» філія не має статусу юридичної особи, а є лише структурним підрозділом ДП «Полтавський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України».

При цьому, ДП «Полтавський облавтодор» є підрядним підприємством і здійснює експлуатаційне утримання та ремонт мережі автомобільних доріг загального користування на підставі укладених договорів підряду з Службою автомобільних доріг у Полтавській області. ДП «Полтавський облавтодор» не є власником будь-якої автомобільної дороги, в тому числі і дороги, вказаної в постанові, а є лише підрядником за відповідними договорами підряду, укладеними з власниками відповідних автомобільних доріг. До того ж утримання доріг здійснюється тільки згідно умов договорів і лише в межах фінансування.

До посадових обов'язків позивача, як в.о. начальника Філії не відноситься обов'язок здійснення організації та забезпечення ремонту дорожнього ПОКРИТТЯ без завдання та Фінансування від замовника.

Згідно до статті 13 Закону України «Про автомобільні дороги» орган державного управління автомобільними дорогами загального користування відповідає за стан автомобільних доріг загального користування згідно до діючих норм та фінансування. Відповідно до статті 10 цього закону цим органом є Державна служба автомобільних доріг.

Таким чином, Філія «Копилянська дорожня експлуатаційна дільниця» є виконавцем обсягів та видів робіт, які надає замовник (Служба автомобільних доріг у Полтавській області) в межах встановленого фінансування та не уповноважена виконувати роботи за своїм розсудом. З урахуванням обставин справи вимоги працівників поліції повинні бути адресовані власникові автомобільних доріг, який визначає обсяг та вид необхідних робіт, та є розпорядником фінансів.

Філією «Копилянська дорожня експлуатаційна дільниця» виконувалися роботи з забезпечення безпеки руху на вказаній у постанові ділянці дороги у межах виділених фінансових ресурсів та завдання.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, направив на адресу суду відзив на позовну заяву, в якій прохав справу розглянути у його відсутність, заперечив проти задоволення позовних вимог з наступних підстав:

1.Завданнями і функціями Управління патрульної поліції у місті Полтаві Департаменту патрульної поліції (відповідно до розділу 2 Положення про Департамент Патрульної поліції, затвердженого наказом НП України від 18.11.2015 № 96 (далі - Положення) є: реалізація державної політики у сфері забезпечення публічної безпеки і громадського порядку, охорони та захисту прав і свобод людини, інтересів суспільства й держави, протидії злочинності, безпеки дорожнього руху, виявлення та припинення фактів порушення безпеки дорожнього руху, контроль за додержанням законів, інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Повноваженнями поліцейського патрульної поліції (відповідно до посадової інструкції, затвердженої Наказом Департаменту патрульної поліції від 05.01.2016 р. за № 4/1) є: розгляд справи про адміністративні правопорушення та застосування заходів адміністративного впливу до правопорушників, які вчинили адміністративне правопорушення у випадках та в спосіб, які передбачені законодавством.

Відповідно до Положення про Управління патрульної поліції у місті Полтаві Департаменту патрульної поліції (далі - УПП у м. Полтаві ДПП), затвердженого Наказом начальника Департаменту патрульної поліції від 03.03.2016 № 208, одними із основних функцій Управління є:

- вжиття організаційних заходів для підвищення рівня безпеки дорожнього руху;

- організація оформлення та розгляд матеріалів про адміністративні правопорушення, винесення рішень за результатами розгляду, взаємодію з іншими органами публічної влади з цих питань.

Одними з функцій відділу безпеки дорожнього руху (далі - ВБРД )УПП у м. Полтаві ДПП є:

- аналіз умов і стану дорожнього покриття, виявлення і облік аварійно- небезпечних ділянок доріг, місць концентрації ДТП.

- контроль за дотриманням правил утримання автомобільних доріг, вулиць, переїздів, та користування ними.

Адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 140 КУпАП, - це «Порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні автомобільних доріг і вулиць, залізничних переїздів, інших дорожніх споруд, невжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху при виникненні умов, які загрожують безпеці руху, або неприйняття своєчасних заходів до відновлення безпечних умов для руху».

Відповідно до пункту 3.1.1 ДСТУ 3587-97 «Безпека дорожнього руху. Автомобільні дороги, вулиці та залізничні переїзди. Вимоги до експлуатаційного стану», покриття проїзної частини не повинно мати осідань, вибоїн, напливів чи інших деформацій, що утруднюють рух транспортних засобів»

Відповідно до пункту 3.1.2 ДСТУ 3587-97 «Безпека дорожнього руху. Автомобільні дороги, вулиці та залізничні переїзди. Вимоги до експлуатаційного стану» гранична глибина окремих осідань, вибоїн не повинна перевищувати 4 см. для доріг І-ІІІ категорій і груп А, Б вулиць і доріг населених пунктів; 6 см - для решти категорій і груп.

Відповідно до п.п. 1.5 Правил дорожнього руху України Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи - перешкоду, для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

Ст.1 ЗУ «Про дорожній рух» вказує, що даний Закон регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов'язки і відповідальність суб'єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об'єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об'єднань).

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЗУ «Про дорожній рух», посадові особи, які відповідають за будівництво, реконструкцію, ремонт, експлуатацію та облаштування автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, мостів, шляхопроводів, інших споруд, зобов'язані: забезпечувати утримання їх у стані, що відповідає встановленим вимогам щодо забезпечення безпеки дорожнього руху;

при виникненні умов, що створюють загрозу безпеці дорожнього руху, здійснювати заходи для своєчасної заборони або обмеження руху, а також відновлення безпечних умов для руху;

впроваджувати у повному обсязі заходи щодо безпеки дорожнього руху при здійсненні будівництва, реконструкції та ремонту доріг, вулиць та залізничних переїздів.

Відповідно до Акту обстеження ділянки вулично-шляхової мережі (ВШМ) від 02.04.2018 (додається) проведеного 02.04.2018 о 12:30 год. на 44 км. дороги Р 11 Полтава- Красноград інспектором відділу БДР УПП у м. Полтаві ДПП лейтенантом поліції Бутко В. М., та інспектором відділу БДР УПП у м. Полтаві ДПП лейтенантом поліції Гордійчуком М. В. виявлено недоліки в експлуатаційному стані ділянки дороги, а саме: Експлуатаційний стан обстеженої ділянки не відповідає вимогам ДСТУ 3587-97 «Безпека дорожнього руху. Автомобільні дороги, вулиці та залізничні переїзди. Вимоги до експлуатаційного стану» за такими показниками: - покриття проїзної частини має вибоїни глибиною 0,15 м., довжиною 1,9 м., шириною 1,5 м.

В результаті обстеження ділянку визнано небезпечною для дорожнього руху та такою що не відповідає вимогам ДСТУ 3587-97

Вказаний Акт складений у присутності двох свідків: ОСОБА_5 та ОСОБА_6, до якого додавалися фотознімки та схема розташування вибоїни в дорожньому покритті, (додається)

Враховуючи невиконання , Позивачем своїх обов'язків, а саме не здійснено організацію та не забезпечено ремонт дорожнього покриття, а саме не вжито заходів щодо ліквідації напливів, поліцейським роти №3 батальйону УШІ в Полтавській області ДПП рядовим поліції ОСОБА_7 було прийнято рішення притягнути відповідальну особу за стан дорожнього покриття на даній ділянці дороги - в. о. начальника філії «Копилянська дорожня експлуатаційна дільнцця» гр. ОСОБА_1

У зв'язку із вище викладеним, гр. ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 140 КУпАП, за не забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні автомобільних доріг і вулиць, а саме за не вжиття заходів щодо ліквідації вибоїн на дорожньому покритті площею 2,85 та глибиною 15 см.

Таким чином постанову було винесено із дотриманням усіх норм матеріального та процесуального права, не, порушено жодне із прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Позивач є належним суб'єктом для притягнення до відповідальності за ч. 1 ст. 140 КУпАП, оскільки до його обов'язків, як посадової особи належить забезпечення виконання робіт по утриманню, експлуатації, поточному і капітальному ремонту, доріг, що підтверджується Положенням філії «Копилянська дорожня експлуатаційна дільниця» та ЗУ «Про дорожній рух»

Вище викладене свідчить про неналежне реагування Позивача як посадової особи на ситуацію, що склалася на дорогах області.

Враховуючи високий рівень аварійності, необхідно вживати всіх можливих заходів щодо утримання дорожнього полотна у стані, що не створило б небезпеку для дорожнього руху та не спровокувало дорожньо- транспортну пригоду, в тому числі з потерпілими.

Прохали прийняти рішення по справі, яким повністю відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог.

На підставі того , що сторони в судове засідання не з»явились, надали письмові заяви про розгляд справи у їх відсутність та письмово виклали свою позицію щодо позову суд вирішив провести розгляд справи у письмовому провадженні відповідно до вимог ст.. 205 КАС України.

Суд, дослідивши матеріали адміністративної справи, приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Так, судом встановлено, 02.04.2018 року на ОСОБА_1, працюючого на посаді в.о. начальника філії «Копилянська дорожня експлуатаційна дільниця» Дочірнього підприємства «Полтавський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БР№641113 за адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 140 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та застосовано до мене адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1 020,00 грн.

У пункті 6 постанови зазначено, що 02.04.2018 року о 12 год. 35 хв. на а/д Р-11 Полтава-Красноград 44 км. + 300 м будучи посадовою особою відповідальною за експлуатаційний стан, не вжив заходів щодо ліквідації вибоїни 8=2,85 м.кв глибиною 15 см на проїзній частині, чим порушив правила, норми і стандарти утримання автодоріг та п.п. 3.11 ДСТУ 3587-97, ст. 12 ЗУ «Про дорожній рух», п.п. 1.5 ПДР України.

Відповідно до Акту обстеження ділянки вулично-шляхової мережі (ВШМ) від 02.04.2018 проведеного обстеження 02.04.2018 о 12:30 год. на 44 км. дороги Р 11 Полтава- Красноград інспектором відділу БДР УПП у м. Полтаві ДПП лейтенантом поліції Бутко В. М., та інспектором відділу БДР УПП у м. Полтаві ДПП лейтенантом поліції Гордійчуком М. В. виявлено недоліки в експлуатаційному стані ділянки дороги, а саме: Експлуатаційний стан обстеженої ділянки не відповідає вимогам ДСТУ 3587-97 «Безпека дорожнього руху. Автомобільні дороги, вулиці та залізничні переїзди. Вимоги до експлуатаційного стану» за такими показниками: - покриття проїзної частини має вибоїни глибиною 0,15 м., довжиною 1,9 м., шириною 1,5 м.

В результаті обстеження ділянку визнано небезпечною для дорожнього руху та такою що не відповідає вимогам ДСТУ 3587-97

Позивач перебуває на посаді в.о. начальника філії «Копилянська дорожня експлуатаційна дільниця» Дочірнього підприємства «Полтавський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» з ремонтів та експлуатаційного утримання автомобільних доріг. Згідно пункту 1.1. Положення Філії «Копилянська дорожня експлуатаційна дільниця» не має статусу юридичної особи, а є лише структурним підрозділом ДП «Полтавський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України». Згідно пункту 2.1. Статуту ДП «Полтавський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» підприємство засноване з метою забезпечення економічних інтересів держави, задоволення потреб держави, населення та оборони країни в удосконаленні і розвитку автомобільних доріг загального користування, розширення можливостей виробничого та соціального розвитку підприємств дорожнього господарства, підвищення ефективності використання матеріальних, фінансових та інших ресурсів на основі спільної діяльності, розподілу праці і кооперації.

При цьому, ДП «Полтавський облавтодор» є підрядним підприємством і здійснює експлуатаційне утримання та ремонт мережі автомобільних доріг загального користування на підставі укладених договорів підряду з Службою автомобільних доріг у Полтавській області. ДП «Полтавський облавтодор» не є власником будь-якої автомобільної дороги, в тому числі і дороги, вказаної в постанові, а є лише підрядником за відповідними договорами підряду, укладеними з власниками відповідних автомобільних доріг. До того ж утримання доріг здійснюється тільки згідно умов договорів і лише в межах фінансування.

Згідно до статті 13 Закону України «Про автомобільні дороги» орган державного управління автомобільними дорогами загального користування відповідає за стан автомобільних доріг загального користування згідно до діючих норм та фінансування. Відповідно до статті 10 цього закону цим органом є Державна служба автомобільних доріг.

Таким чином, Філія «Копилянська дорожня експлуатаційна дільниця» є виконавцем обсягів та видів робіт, які надає замовник (Служба автомобільних доріг у Полтавській області) в межах встановленого фінансування та не уповноважена виконувати роботи за своїм розсудом.

З урахуванням обставин справи вимоги працівників поліції повинні бути адресовані власникові автомобільних доріг, який визначає обсяг та вид необхідних робіт, та є розпорядником фінансів.

У постанові не вказано якими діями позивача чи бездіяльністю порушено правила, норми і стандарти, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні автомобільних доріг, та якими доказами встановлено наявність у його діях складу адміністративного правопорушення.

Крім того, позивач не був присутнім під час розгляду справи, а, отже, і не міг надати жодних пояснень.

Позивачем своєчасно вжито усіх необхідних та достатніх заходів із забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні автомобільних доріг району, що виключає у його діях наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 140 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Частиною 1 статті 287 Кодексу України про адміністративні правопорушення закріплено право оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення особою, щодо якої її винесено. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України з особливостями, встановленими Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Частиною 1 статті 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху може бути подано протягом десяти днів з дня вручення такої постанови. Відповідно до частини 1 статті 103 Кодексу України про адміністративні правопорушення перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Згідно з частиною 6 статті 103 Кодексу України про адміністративні правопорушення якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Відповідно до частини 4 статті 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення особа,- яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита. У постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 23.01.2015 року №2 «Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-УІ «Про судовий збір» зазначено, що при вирішенні питання сплати судового збору необхідно виходити з того, що норми частини 4 статті 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення є спеціальними нормами порівняно з нормами Закону України «Про судовий збір». У вказаній постанові міститься висновок, що за подання до суду адміністративного позову про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу, судовий збір не сплачується у порядку та розмірах, установлених Законом України «Про судовий збір».

Згідно з частиною 1 статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Під складом адміністративного правопорушення розуміється встановлена в адміністративно-правових нормах відповідною статтею Особливої частини Кодексу України про адміністративні правопорушення сукупність ознак, які визначають громадську небезпечність, винність, протиправність вчинку, що призводить до застосування адміністративно-правових санкцій. У свою чергу ознаки складу правопорушення об'єднуються в чотири групи (елементи), що характеризують: об'єкт правопорушення; об'єктивну сторону правопорушення; суб'єкт правопорушення; суб'єктивну сторону правопорушення. Наявність усіх перелічених елементів обов'язкова для кваліфікації конкретного вчинку в якості адміністративного правопорушення, і якщо хоча б один із них відсутній чи не відповідає тим властивостям, які передбачені відповідною статтею Особливої частини Кодексу України про адміністративні правопорушення, то вказаний вчинок не є адміністративним правопорушенням.

Частиною 1 статті 140 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено відповідальність за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні автомобільних доріг і вулиць, залізничних переїздів, інших дорожніх споруд, невжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху при виникненні умов, які загрожують безпеці руху, або неприйняття своєчасних заходів до відновлення безпечних умов для руху у вигляді накладення штрафу на посадових осіб у розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з частиною 1 статті 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати:

чи було вчинено адміністративне правопорушення,

чи винна дана особа в його вчиненні,

чи підлягає вона адміністративній відповідальності,

чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність,

чи заподіяно майнову шкоду,

чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу,

з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно з частиною 1 статті 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

За змістом п. 1.5 Правил дорожнього руху України, - дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Особа, яка створила такі умови, зобов'язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху, повідомити уповноважений підрозділ Національної поліції, власника дороги або уповноважений ним орган.

При вирішенні спору суд також виходить із загальних засад недопустимості притягнення особи до адміністративної відповідальності на припущеннях та усі сумніви щодо доведеності провини особи тлумачить на її користь (ч.2 ст.62 Конституції України).

З огляду на те, що позивачем оскаржується рішення відповідача, має бути перевірено, в тому числі, чи прийнято воно обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо.

Під час судового розгляду установлено, що цих вимог відповідачем дотримано не було.

З аналізу викладеного слідує, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи незгоду позивача з вчиненим адміністративним правопорушенням відповідач мав навести докази в підтвердження факту порушення позивачем ч. 1ст. 140 КУпАП.

Основним доказом, на підставі якого позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 140 КУпАП, є акт від 02.04.2018 року обстеження ділянки вулично - шляхової мережі, проведеного 02.04.2018 о 12:30 год. на 44 км. дороги Р 11 Полтава- Красноград, який не містить жодних відомостей конкретної привязки вибоїн до місцевості, характеристик дорожнього покриття.

При цьому вказане обстеження проведено за відсутності позивача та відомостей про його належне повідомлення про таке обстеження, тому він був позбавлений права надання відповідних пояснень та обґрунтувань. Крім того, цей акт не містить доказів, що саме на ОСОБА_1 покладено обов'язки забезпечення безпечного експлуатаційного стану обстежуваної ділянки дороги та його фінансових можливостей для такого забезпечення. Тому не приймається до уваги судом в якості допустимого та достатнього доказу правопорушення.

Також суд враховує ту обставину , що інспекторами поліції після складання акту про невідповідність дорожнього покриття вимогам ДСТУ 3587-97 як не відібрані пояснення від особи яку притягнуто до відповідальності так і недано строк на усунення виявлених недоліків уповноваженим на те суб»єктам.

Таким чином, в діях позивача, як в.о. начальника філії «Копилянська дорожня експлуатаційна дільниця» Дочірнього підприємства «Полтавський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» з ремонтів та експлуатаційного утримання автомобільних доріг, відсутній склад правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 140 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а тому суд вважає, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню як незаконна.

Враховуючи, що відповідач не довів обставин вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч.1 ст.140 КУпАП та його провини у цьому, оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю за відсутності в діянні позивача складу вказаного адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 140, 247, 287-288,293 КУпАП, ст. ст. 6, 8-10, 242-246, 268-269, 271, 286, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ :

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Скасувати як незакону винесену відносно ОСОБА_1 постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БР №641113 від 02.04.2018 року за адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 140 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.140 КУпАП - закрити за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Суддя : А.Г.Потетій