Ухвала суду № 74707275, 13.06.2018, Апеляційний суд Хмельницької області

копія

Провадження № 11-кп/792/421/18

Справа № 461/7340/16-к Головуючий в 1-й інстанції Антонюк О. В.

Категорія: ч.5 ст.27 ч.3 ст.368, Доповідач Матущак М.С.

ч.3 ст.368 КК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.06.2018 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Хмельницької області у складі:

суддів Матущака М.С.,

ОСОБА_1, ОСОБА_2,

ОСОБА_3, ОСОБА_4,

за участю секретаря

судового засідання ОСОБА_5,

прокурора Кричуна В.В.,

обвинувачених: ОСОБА_6, ОСОБА_7,

ОСОБА_8, ОСОБА_9,

ОСОБА_10,

захисників: ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницькому матеріали обвинувального акта у кримінальному провадженні №52016000000000003 від 11 січня 2016 року за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України; ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27 ч.3 ст.368 КК України; за апеляційними скаргами прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України ОСОБА_15 та адвоката ОСОБА_11 в інтересах підзахисного ОСОБА_7 на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25 квітня 2018 року,

у с т а н о в и л а :

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 25 квітня 2018 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_6, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27 ч.3 ст.368 КК України, повернуто прокурору через невідповідність такого обвинувального акту вимогам КПК України.

Відмовлено у задоволенні клопотання захисника обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_10 – адвоката ОСОБА_12 від 17 квітня 2018 року про закриття кримінального провадження на підставі п.10 ч.1 ст.284 КПК України.

Клопотання прокурора та захисника про виклик свідків – залишено без розгляду.

Залишено без розгляду та долучено до обвинувального акту скарги захисника обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_10 – адвоката ОСОБА_12 у порядку ч.2 ст.303 КПК України від 24 січня 2018 року з додатками:

- №1 на незаконне рішення керівника органу досудового розслідування про створення слідчої групи у кримінальному провадженні №52016000000000003 та клопотання про відмову в задоволенні скарги №1 у порядку ч.6 ст.9, ч.2 ст.303, п.4 ч.2 ст.307 КПК України від 06 лютого 2018 року;

- №2 на незаконне рішення керівника органу досудового розслідування про зміну складу слідчої групи у кримінальному провадженні №52016000000000003;

- №5 на незаконну бездіяльність слідчого та прокурора, що виразились у порушенні права на захист підозрюваного, у кримінальному провадженні №52016000000000003;

- №6 на незаконні дії слідчих та прокурорів, а також незаконні рішення керівника органу прокуратури при продовженні строків досудового розслідування у кримінальному провадженні №52016000000000003 з доповненням до такої скарги обвинуваченого ОСОБА_7 від 06 лютого 2018 року;

- №7 на незаконне рішення керівника органу прокуратури про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні №52016000000000003;

- №8 на бездіяльність слідчих та прокурів, а також їх незаконні дії, що виразились у проведенні та завершенні досудового розслідування у кримінальному провадженні №52016000000000003 без продовження процесуального строку досудового розслідування.

Долучено до обвинувального акту заперечення захисника обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_10 – адвоката ОСОБА_12 в порядку ч.3 ст.309 КПК України від 24 січня 2018 року:

- №3 на ухвали слідчого судді Солом’янського районного суду м. Києва про дозвіл на проведення обшуків, з додатками;

- №4 в порядку ч.3 ст.309 КПК України на ухвалу слідчого судді Солом’янського районного суду м. Києва про встановлення строку на ознайомлення з матеріалами досудового розслідування від 24 січня 2018 року з додатками.

Задоволено клопотання обвинуваченого ОСОБА_8 від 06 лютого 2018 року про зміну запобіжного заходу.

Змінено обвинуваченому ОСОБА_8 раніше застосований на підставі ухвали слідчого судді Солом’янського районного суду м. Києва від 12 травня 2016 року запобіжний захід у вигляді застави на – особисте зобов’язання.

Покладено на обвинуваченого ОСОБА_8 обов’язки:

- прибувати до детектива, прокурора або суду за кожним їхнім викликом та вимогою, залежно від стадії кримінального провадження;

- не відлучатися з місця проживання, без дозволу детектива, прокурора або суду;

- повідомляти детектива, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.

Повернуто заставодавцю ОСОБА_16 грошові кошти в сумі 507 500 грн., внесені ним як застава у кримінальному провадженні №52016000000000003 від 11 січня 2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України.

Задоволено клопотання обвинуваченого ОСОБА_7 від 24 квітня 2017 року про зміну запобіжного заходу.

Змінено обвинуваченому ОСОБА_7 раніше застосований на підставі ухвали слідчого судді Солом’янського районного суду м. Києва від 27 лютого 2016 року запобіжний захід у вигляді застави на – особисте зобов’язання.

Покладено на обвинуваченого ОСОБА_7 обов’язки:

- прибувати до детектива, прокурора або суду за кожним їхнім викликом та вимогою, залежно від стадії кримінального провадження;

- не відлучатися з місця проживання, без дозволу детектива, прокурора або суду;

- повідомляти детектива, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.

Повернуто заставодавцю ОСОБА_17 грошові кошти в сумі 689 000 грн., внесені ним як застава 29 лютого 2016 року у кримінальному провадженні №52016000000000003 від 11 січня 2016 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.368 КК України.

Своє рішення про повернення обвинувального акта прокурору суд першої інстанції мотивував тим, що обвинувальний акт не відповідає вимогам КПК України, у зв’язку з чим на підставі п.3 ч.3 ст.314 КПК України підлягає поверненню прокурору.

При цьому місцевий суд виходив з того що, відповідно до п.5 ч.2 ст.291 КПК України обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення, а при формулюванні обвинувачення слід враховувати вимоги ст.91 КПК України щодо обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, зокрема щодо події кримінального правопорушення, а саме: час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення; винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до положень ч.2 ст.9 КПК України прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов’язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом’якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Проте, таких вимог КПК в обвинувальному акті стосовно ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_10 та ОСОБА_9, на переконання суду першої інстанції, органом досудового слідства в повній мірі не виконано. Фактичні обставини кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення є неконкретними і суперечливими, а відтак незрозумілими, як самі по собі, так і суперечливими відносно правової кваліфікації дій обвинувачених ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_10 та ОСОБА_9

Так, за змістом обвинувального акту ОСОБА_6 обвинувачується в тому, що будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, своїми умисними діями, що виразились в одержанні неправомірної вигоди у великому розмірі для себе та третіх осіб, за вчинення та невчинення ним в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням наданої йому влади та службового становища за попередньою змовою групою осіб, вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч.3 ст.368 КК України.

У свою чергу обвинувачені ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_9 та ОСОБА_7, кожен, обвинувачуються в тому, що своїми умисними діями, що виразились у пособництві в одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище неправомірної вигоди у великому розмірі для себе та третіх осіб, за вчинення та невчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища за попередньою змовою групою осіб, вчинили кримінальне правопорушення, передбачене ч.5 ст.27, ч.3 ст.368 КК України.

Відтак, не даючи оцінку щодо реальності та дійсності події злочину та можливої причетності обвинувачених до його скоєння, що може бути перевірено та встановлено судом, відповідно до положень глав 27, 28 КПК України, лише під час судового розгляду на підставі дослідження та аналізу доказів, місцевий суд ствердив, що виклад фактичних обставин справи та формулювання обвинувачення є неконкретними та незрозумілими в частині зазначення характеру та змісту домовленостей між обвинуваченими щодо розподілу між собою неправомірної вигоди, за відсутності посилання органу досудового розслідування про невстановлення таких обставин. Неконкретним, а відтак незрозумілим за змістом виглядає і обвинувачення ОСОБА_6 в отриманні неправомірної вигоди для третіх осіб.

При викладенні фактичних обставин справи орган досудового розслідування зазначив: «Посади, які обіймали ОСОБА_10, ОСОБА_8 та ОСОБА_6 пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, а тому у відповідності до примітки 1 до ст.364 КК України зазначені особи являлися службовими особами. Крім того, згідно з приміткою 2 до ст.368 КК України ОСОБА_18, ОСОБА_10, ОСОБА_8, ОСОБА_6 являлись службовими особами, які займають відповідальне становище.» Далі, як зазначається у фактичних обставинах справи і у формулюванні обвинувачення «ОСОБА_18, ОСОБА_10, ОСОБА_8, ОСОБА_6, кожен виконуючи свою заздалегідь визначену роль, з використанням наданої їм влади та своїх службових повноважень узгодили спосіб закриття кримінального провадження, відповідно до якого ОСОБА_19, як керівник органу досудового розслідування, доручив ОСОБА_20, готувати проект постанови про закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_21 від імені прокурора та провести допити ОСОБА_21 та інших осіб, зміст показань яких відповідав би проекту зазначеної постанови, тобто створити докази невинуватості ОСОБА_21 При цьому, ОСОБА_19 та ОСОБА_20 не були обізнані зі злочинними намірами вказаних службових осіб, дії яких охоплювався єдиним злочинним умислом.»

Зазначена неповнота та неконкретність обвинувачення, на думку місцевого суду, обмежує уяву про можливий характер дій обвинувачених, спосіб вчинення кримінального правопорушення, спрямованість умислу. Разом з тим, такі обставини мають важливе значення для створення моделі конкретного складу злочину.

Місцевий суд указував, що незрозуміло з якою метою у фактичних обставинах справи зазначено, що згідно з приміткою 2 до ст.368 КК України ОСОБА_18 та ОСОБА_8 являлись службовими особами, які займають відповідальне становище, якщо така кваліфікуюча ознака їм не інкримінується згідно формулювання обвинувачення. Незрозуміло також чи інкримінується вказана ознака ОСОБА_10 з огляду на її зазначення після слів «Правова кваліфікація кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення» та її відсутність у виділеному останньому абзаці формулювання обвинувачення.

Вказана суперечність, а також інкримінований характер протиправних дій обвинувачених ОСОБА_18, ОСОБА_10, ОСОБА_8, як то пов’язані з використанням наданої їм влади та своїх службових повноважень, отримання своєї частини неправомірної вигоди ОСОБА_8 та ОСОБА_18 свідчать про невідповідність фактичних обставин справи та формулювання обвинувачення правовій кваліфікації. Фактично дії всіх обвинувачених описано як співвиконавців злочину, а інкриміновано, за виключенням ОСОБА_6, як пособництво у вчиненні злочину.

Також колегія суддів місцевого суду зазначила, що законодавець безпосередньо не передбачив як підставу для повернення обвинувального акту прокурору невідповідність правової кваліфікації фактичним обставинам та формулюванню обвинувачення, оскільки очевидним в силу положень ч.2 ст.9 КПК України є той факт, що така невідповідність є недопустимою і такою, що сама по собі свідчить про необґрунтованість обвинувачення, нівелює підстави і законність здійснення судового розгляду.

Натомість, неконкретне та суперечливе обвинувачення, неправильна правова кваліфікація перешкоджають належному виконанню судом вищевказаних завдань кримінального провадження, затягують, а за певних обставин блокують судовий розгляд.

Крім того, наявність вказаної неповноти в обвинувальному акті, неконкретність та суперечливість обвинувачення порушує один з основних конституційних принципів обвинуваченого – право на захист, оскільки позбавляє останнього знати у яких конкретних діях його обвинувачують та за якими фактичними обставинами, подальшій можливості викладення своїх показань, заперечень, в тому числі щодо прийнятих рішень, а суд належним чином встановити істину у кримінальному провадженні.

Тому зазначені обставини місцевий суд визнав істотним порушенням кримінального процесуального закону, яке може перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

В апеляційній скарзі прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури просив ухвалу Хмельницького міськрайонного суду від 25 квітня 2018 року щодо повернення обвинувального акту прокурору скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Прокурор уважав, що вказана ухвала підлягає скасуванню у зв’язку з невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначав, що всі фактичні обставини, які прокурор уважав установленими, наведено в обвинувальному акті стосовно ОСОБА_6 за ч.3 ст.368 КК України, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 за ч.5 ст.27 ч.3 ст.368 КК України.

Крім цього, в оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції, обґрунтовуючи рішення про повернення обвинувального акта прокурору, посилався на вимоги ст.91 КПК України та перелічував окремі обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

Прокурор уважав таке посилання зайвим, оскільки під час підготовчого судового засідання суд не досліджує обставини та не дає оцінку доказам, здобутим під час досудового розслідування, а лише вирішує питання, пов’язані з підготовкою до судового розгляду та розглядає окремі клопотання учасників судового провадження.

Тому, на думку прокурора, суд першої інстанції вдався до вирішення питань, які не належать вирішувати на цій стадії розгляду, чим допустив порушення вимог ст.20 КПК України.

В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_11 в інтересах підзахисного ОСОБА_7 просив ухвалу Хмельницького міськрайонного суду від 25 квітня 2018 року скасувати, а кримінальне провадження закрити з підстав, визначених п.10 ч.1 ст.284 КПК України, а саме через закінчення строку досудового розслідування після повідомлення особи про підозру та скасувати запобіжний захід обраний стосовно підзахисного ОСОБА_7

На думку захисника, ухвала суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою в частині прийняття рішення про повернення обвинувального акта прокурору через невідповідність такого обвинувального акту вимогам КПК України та відмови в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження на підставі п.10 ч.1 ст.284 КПК України.

Також зазначав, що колегія суддів Хмельницького міськрайонного суду допустила істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та основних засад кримінального провадження, а саме застосувала закон, який суперечить вимогам КПК України.

Захисник посилався на те, що відсутність правових підстав для повернення обвинувального акту прокурору через невідповідність такого обвинувального акту вимогам КПК України, бо були всі підстави для закриття провадження з підстав, визначених п.10 ч.1 ст.284 КПК України, а саме через закінчення строку досудового розслідування після повідомлення особи про підозру.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду з викладом змісту судового рішення та доводів апеляційних скарг; пояснення прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України ОСОБА_15, який підтримав подану ним апеляційну скаргу про скасування ухвали суду про повернення обвинувального акта та заперечив проти апеляційної скарги захисника ОСОБА_11 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 у частині закриття кримінального провадження; пояснення захисника ОСОБА_11 та обвинуваченого ОСОБА_7 на підтримання апеляційної скарги про скасування ухвали суду в частині закриття кримінального провадження; захисників: ОСОБА_12 та ОСОБА_22 і обвинувачених ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_9, які підтримали апеляційну скаргу захисника ОСОБА_11 та частково апеляційну скаргу прокурора; захисника ОСОБА_14 та обвинуваченого ОСОБА_8, які просили частково задовольнити апеляційні скарги; обговоривши і перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до такого висновку.

За результатами проведення підготовчого судового засідання згідно п.3 ч.3 ст.314 КПК України суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу. Така ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Як слідує зі змісту оскаржуваної ухвали суду, підставою для повернення обвинувального акта прокурору визнана його невідповідність вимогам КПК України, а саме: неповнота, неконкретність, суперечливість та незрозумілість фактичних обставин справи і формулювання обвинувачення, невідповідність правовій кваліфікації дій обвинувачених.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Так, п.5 ч.2 ст.291 КПК України передбачено, що обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

У постанові Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 24 листопада 2016 року (справа 5-328кс-16) зазначено, що «під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) – це правова модель злочину, вказівка на кримінально правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому…

… визначаючи основні терміни КПК, у пункті 13 частини першої статті 3 законодавець виклав загальне, незалежно від стадій кримінального провадження, поняття обвинувачення, яким є твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

У свою чергу, відповідно до частини другої статті 42 КПК, обвинуваченим є особа, обвинувальний акт щодо якої переданий до суду в порядку, передбаченому статтею 291 цього Кодексу, а обвинувальний акт, згідно із пунктом 3 частини другої статті 283 КПК, є однією із форм закінчення досудового розслідування, тобто обвинувальний акт – це підсумковий процесуальний документ, яким визнається достатність доказів, зібраних під час досудового розслідування, засвідчується його завершення й надання доступу до матеріалів стороні захисту. Далі обвинувальний акт затверджується прокурором й одночасно з його переданням до суду вручається учасникам кримінального провадження під розписку (стаття 293 КПК). Для суду цей процесуальний документ є правовою підставою для призначення підготовчого судового засідання, судового розгляду, визначення його меж. Судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення і лише в його межах (частина перша статті 337 КПК)…

Таким чином, системно-структурний аналіз норм КПК доводить, що на стадії досудового розслідування обвинувачення особи пов’язується з моментом складання обвинувального акта, що містить офіційну, сформовану на досудовому розслідуванні версію про вчинення особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність».

З огляду на викладені правові позиції щодо точного змісту положень п.5 ч.2 ст.291 КПК України, де надано тлумачення нормативного змісту інституту «обвинувачення» незалежно від стадій кримінального провадження, понять «формулювання обвинувачення», «обвинувальний акт», розкрито зміст поняття «обвинувачення» за практикою Європейського суду з прав людини, колегія суддів уважає обґрунтованими посилання прокурора в апеляційній скарзі щодо помилкового висновку суду першої інстанції саме на стадії підготовчого судового засідання стосовно обмеження уяви про можливий характер дій обвинувачених, спосіб вчинення кримінального правопорушення та спрямованість умислу внаслідок неповноти та неконкретності обвинувачення.

На переконання колегії суддів, обвинувальний акт у цьому кримінальному провадженні містить усі складові, передбачені ст.291 КПК України, зокрема щодо фактичних обставин, які є встановленими.

При цьому поза увагою суду залишилися положення ст.290 КПК України, які зобов’язують прокурора скласти обвинувальний акт виключно за умови визнання зібраних доказів достатніми.

Водночас у ст.291 КПК України не міститься жодної вимоги щодо змісту формулювання обвинувачення, його форми, об'єму, відповідності підозрі тощо, а тому прокурор вправі викладати формулювання обвинувачення у такий спосіб, який вважав доцільним у кожному конкретному випадку.

Разом з тим, вимоги щодо конкретизованості та повноти обвинувачення КПК України взагалі не містить.

Керуючись вказаною нормою, усі фактичні обставини, які прокурор вважав встановленими, наведено в обвинувальному акті стосовно ОСОБА_6 за ч.3 ст.368 КК України, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 за ч.5 ст.27 ч.3 ст.368 КК України.

Натомість в оскаржуваній ухвалі місцевий суд, обґрунтовуючи рішення про повернення обвинувального акта прокурору, посилався на вимоги ст.91 КПК України та перерахував окремі обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

Колегія суддів зазначає та погоджується з тим, що суд першої інстанції у підготовчому судовому засіданні не може робити висновків щодо кваліфікації дій обвинувачених, оскільки відповідно до ст.91 КПК України подія кримінального правопорушення, винуватість обвинуваченого у його вчиненні форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення є обставинами, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

Під час підготовчого судового засідання суд першої інстанції не досліджує фактичні обставини та не дає оцінку доказам, здобутим під час досудового розслідування, а лише вирішує питання, пов’язані з підготовкою до судового розгляду та розглядає окремі клопотання заявлені учасниками судового провадження.

Проте, судом першої інстанції не дотримано норм кримінального процесуального закону, бо завданням підготовчого судового засідання на цій стадії є лише перевірка відповідності форми обвинувального акта вимогам, визначеним кримінальним процесуальним законом, як це передбачено у ст.ст.314-317 КПК України, не торкаючись самої суті обвинувачення.

Однак, колегія суддів місцевого суду вийшла за межі предмету судового розгляду, який вирішується в підготовчому судовому засіданні. Не розглядаючи кримінальне провадження по суті, в порушення принципу безпосередності дослідження доказів (ст.23 КПК України), вдалася до дослідження фактичних обставин та способу вчинених кримінальних правопорушень, оцінки правильності дій обвинувачених, що є неприпустимим на цій стадії судового розгляду. При цьому належним чином не мотивувала, чи порушують вказані нею недоліки обвинувального акта права учасників кримінального процесу, чи можливо їх усунути під час судового розгляду, чи заважають ці недоліки прийняти законне та обґрунтоване рішення під час судового розгляду.

Також колегія суддів апеляційного суду погоджується з доводами прокурора, про те, що в обвинувальному акті викладені усі його складові частини відповідно до вимог ст.291 КПК України, детально викладено фактичні обставини кримінального правопорушення, сформульовано обвинувачення та зазначено правову кваліфікацію правопорушення що дає можливість здійснити належний судовий розгляд провадження..

Тому приходить до висновку, що складаючи і затверджуючи обвинувальний акт, прокурор дотримався вимог, визначених п.5 ч.2 ст.291 КПК України.

Також апеляційний суд зауважує, що стороною захисту та стороною обвинувачення в підготовчому засіданні у даному кримінальному провадженні, взагалі не ставилось питання повернення обвинувального акту з підстав, визначених п.3 ч.3 ст.314 КПК України, та жодних заперечень щодо можливості призначення обвинувального акта до судового розгляду учасниками судового провадження не заявлялось.

Отже, доводи апеляційної скарги прокурора про формальний підхід суду до вирішення питань, пов’язаних з оцінкою обвинувального акта є слушними, оскільки в оскаржуваній ухвалі не наведено обставин, які б дійсно перешкоджали судовому розгляду кримінального провадження.

Тому колегія суддів уважає обґрунтованими доводи апелянтів про відсутність підстав для повернення прокурору обвинувального акта.

Таким чином, колегія суддів уважає, що наявні підстави для задоволення апеляційної скарги прокурора та часткового задоволення апеляційної скарги адвоката ОСОБА_11 в інтересах підзахисного ОСОБА_7, скасування ухвали Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25 квітня 2018 року про повернення обвинувального акта у кримінальному провадженні №52016000000000003 від 11 січня 2016 року за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України; ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27 ч.3 ст.368 КК України.

За таких обставин обвинувальний акт підлягає направленню на новий судовий розгляд зі стадії підготовчого судового засідання.

Під час проведення підготовчого засідання адвокатом ОСОБА_12 було заявлено клопотання від 17 квітня 2018 року в порядку п.2 ч.3 ст.314 КПК України про закриття вказаного кримінального провадження з підстав, визначених п.10 ч.1 ст.284 КПК України, а саме через закінчення строку досудового розслідування після повідомлення особи про підозру.

Відмовляючи в його задоволенні, суд в оскаржуваній ухвалі дійшов висновку, що п.10 ч.1 ст.284 КПК України, як підстава закриття кримінального провадження, на яку послався захисник у клопотанні, не має зворотної дії у часі та застосовується до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення, внесені в ЄРДР після введення в дію змін, тобто після 15 березня 2018 року (п.4 параграфу 2 Прикінцевих положень розділу 4 Закону України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів»).

Відповідно ж до ч.4 ст.314 КПК України передбачено можливість оскарження в апеляційному у порядку лише ухвали про повернення обвинувального акта.

Тому апеляційна скарга адвоката ОСОБА_11 в інтересах підзахисного ОСОБА_7 у частині закриття кримінального провадження не підлягає апеляційному перегляду.

Керуючись ст.ст.291, 314, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України ОСОБА_15 задовольнити.

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_11 в інтересах підзахисного ОСОБА_7 задовольнити частково.

Ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25 квітня 2018 року, якою обвинувальний акт у кримінальному провадженні №52016000000000003 від 11 січня 2016 року за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27 ч.3 ст.368 КК України, повернуто прокурору, – скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.

Судді: /підписи/

З оригіналом згідно:

Суддя Апеляційного суду

Хмельницької області ОСОБА_23