Ухвала суду № 74707229, 15.06.2018, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Справа № 428/6567/18

Провадження № 1-кс/428/3136/2018

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2018 року м. Сєвєродонецьк

Слідчий суддя Сєвєродонецького міського суду Луганської області Дьоміна О.П., за участю секретаря судового засідання Циганок А.В., прокурора відділу прокуратури Луганської області ОСОБА_1, старшого слідчого в ОВС слідчого відділу прокуратури Луганської області ОСОБА_2, підозрюваного ОСОБА_3, захисника ОСОБА_4, розглянувши у судовому засіданні у приміщенні суду клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого відділу прокуратури Луганської області ОСОБА_2, погоджене прокурором відділу прокуратури Луганської області ОСОБА_5, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та додані до клопотання матеріали кримінального провадження за №42017130000000022 від 01.02.2017 року, стосовно: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, українця, який на час скоєння злочину займав посаду заступника командира взводу батальйону патрульної служби особливого призначення, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, фактично проживаючий за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, одруженого, маючого на утримані двох малолітніх дітей, працюючого в Київському слідчому ізоляторі інспектором режиму і охорони, раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Старшим слідчим в ОВС слідчого відділу прокуратури Луганської області ОСОБА_2 подано до суду клопотання, погоджене прокурором відділу прокуратури Луганської області ОСОБА_5, про застосування до підозрюваного ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по кримінальному провадженню, внесеному до ЄРДР за №42017130000000022 від 01.02.2017 року.

Зі змісту клопотання вбачається наступне: досудовим розслідуванням встановлено що, наказом Головного управління національної поліції України за №8 о/с від 07.11.2015 року, лейтенанта поліції ОСОБА_3 призначено на посаду заступника командира взводу батальйону патрульної служби особливого призначення «Луганськ-1». При цьому ОСОБА_3, будучи представником влади – службовою особою правоохоронного органу, займаючи вказану посаду, скоїв кримінальне правопорушення проти власності при наступних обставинах:

Приблизно у жовтні 2015 року, більш точну дату встановити у ході досудового розслідування не надалось можливим, ОСОБА_3 уклав усний договір з ОСОБА_6 про оренду її житлового будинку, розташованого за адресою: Луганська область, с. Макарове, вул. Нова, 61 на умовах підтримання порядку у будинку та сплати комунальних послуг. Так, в період з листопада 2015 року по січень 2016 року, більш точного часу в ході досудового розслідування встановити не надалось можливим, у ОСОБА_3 виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, шляхом вільного доступу до нього, що зберігалось власником ОСОБА_6 за місцем тимчасового проживання ОСОБА_3 за адресою: Луганська область, с. Макарове, вул. Нова, 61. Реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_3 на початку 2016 року, більш точну дату в ході досудового розслідування встановити не надалось можливим, перебуваючи в приміщенні будинку, розташованому за адресою: Луганська область, с. Макарове, вул. Нова, 61, шляхом вільного доступу, таємно викрав майно ОСОБА_6, а саме: пральну машину LG Elektron модель F1020 TD, вартістю 3509, 61 гривень; соковижималку PHILIPS HR2744, вартістю 29, 90 гривень; програвач для DVD дисків моделі CH-DVD 300 у кількості 2 штук, вартістю 300 гривень кожний; ваги підлогові, марки BOSCH моделі PPW 3000/01, вартістю 195, 72 гривень; праску Tefal модель FV-03210, вартістю 89, 91 гривень; пилосос Samsung модель VCC – 5252 V3B, вартістю 1399, 30 гривень; джерело безперебійного живлення серії WARRIOR модельний ряд WAR-400A/, WAR-500A/, WAR-600A/, WAR-1000A/, WAR-1000AР, вартістю 419, 70 гривень; газонокосарку Bosch ART 23 cоmbitrim вартістю, 759, 74 гривень; знімну передню панель управління з електронним управлінням AM FM стерео і автоматичною зворотньою касетою PowerAcoustik PA905, вартістю 209, 95 гривень; газонокосарку виробництва МТД Німеччина For AGrowing World; газонокосарка Gruntek 50 G, вартістю 2420 гривень; електричну дриль Stern ID13F, вартістю 198, 47 гривень; тюнер Openbox X-800 2 штуки, вартістю 599, 34 гривень кожний; морозильну камеру виробництва Німеччина «Liebher», вартістю 2649, 47 гривень; тостер «Компакт», вартістю 400 гривень; посудомийну машину Італійського виробництва, вартістю 1200 гривень; каструлі «Цептор» у кількості 6 штук загальною вартістю за комплект 28 160, 23 гривень; кухонний комбайн «Бош», вартістю 1932,16 гривень; фільтр для очистки води, вартістю 7000 гривень; дублянки чоловічі із натуральної шкіри у кількості 2 штук, вартістю 12415, 20 гривень; дублянки жіночі із натуральної шкіри у кількості 2 штук, вартістю 14872, 76 гривень; ікону «Николая Угодника» 18 сторіччя, вартістю 6000 гривень; книгу «История карточных фокусов» 1870 року випуску, вартістю 3000 гривень; книгу «Мужчина и Женщина» 1890 року випуску, вартістю 3000 гривень, яким розпорядився на власний розсуд, шляхом його продажу не встановленим під час досудового розслідування особам, завдавши ОСОБА_6 збитки, відповідно до висновку судово-товарознавчої експертизи № 1077 від 15.05.2018 у розмірі 81 126 гривень 67 копійок.

Крім того, в січні 2016 року, більш точного часу в ході досудового розслідування встановити не надалось можливим, ОСОБА_3 продовжуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, шляхом вільного доступу, перебуваючи в приміщенні будинку, розташованого за адресою: Луганська область, с. Макарове, вул. Нова, 61, викрав майно ОСОБА_6, а саме комплект меблів у складі шкіряного дивану коричневого кольору, виробництва Італійської фірми «Chateua d Ax» та двох шкіряних крісел коричневого кольору, виробництва Італійської фірми «Chateua d Ax». На автомобілі марка «Газель» світлого кольору ОСОБА_3 відвіз викрадений комплект меблів за адресою: Луганська область, Станично-Луганській район, смт. Петропавлівка, вул. Зарічна, 103 а, де розпорядився ними на власний розсуд шляхом його продажу працівнику БПОП «Луганськ-1» ГУНП в Луганській області ОСОБА_7 за 8 000 гривень, якому не було відомо про злочинні дії ОСОБА_3 та про походження вказаних меблів, чим завдав потерпілій ОСОБА_6 матеріальну шкоду, відповідно до висновку судово-товарознавчої експертизи за №1076 від 17.05.2018 року у розмірі 81 500 гривень.

Таким чином, ОСОБА_3, діючи з єдиним умислом, за період з листопада 2015 року по січень 2016 року таємно викрав майно ОСОБА_6 на загальну суму 162 626 гривень 67 копійок., що перевищувало сто і більше неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і відповідно до п.2 примітки 1 ст.185 КК України завдав потерпілій значну шкоду.

Таким чином, ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, а саме у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), що завдала значної шкоди потерпілому.

Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України підтверджується наступними зібраними під час досудового розслідування доказами:

-протоколами допиту свідка ОСОБА_8 від 23.05.2017 року, від 01.12.2017 року, відповідно до яких свідок повідомила, що вона з січня 2016 по червень 2016 року мешкала разом із співробітником БПСПОП «Луганськ-1» ОСОБА_3 за адресою: Луганська область, Станично-Луганський район, с. Макарове, вул. Нова, 61. Під час сумісного мешкання вона бачила, як ОСОБА_3 продав чоловіку на ім’я ОСОБА_7 із вказаного будинку шкіряний диван та два шкіряних крісла; крім того свідок додала, що ОСОБА_3 надсилав їй на телефон смс з погрозами;

-протоколом впізнання від 22.02.2018 року, відповідно до якого, ОСОБА_8 впізнала за фотознімками шкіряний диван та крісла, які ОСОБА_3 продав з домоволодіння потерпілої ОСОБА_6;

-протоколом обшуку у будинку працівника БПСПОП «Луганськ-1» ОСОБА_9 під час якого виявлено та вилучено шкіряний диван та два шкіряний крісла;

-протоколом допиту в якості свідка ОСОБА_7, який підтвердив факт покупки шкіряних меблів у ОСОБА_3 та протоколом впізнання;

-протоколом допиту потерпілої ОСОБА_6 від 01.02.2017 року, яка пояснила, що у неї є будинок, який розташований за адресою: Луганська область, Станично-Луганський район, с. Макарове, вул. Нова, 61. Наприкінці 2015 року вона познайомилась із працівником БПСПОП «Луганськ-1» ОСОБА_3 якому дозволила мешкати у її будинку за умовами сплати комунальних послу та збереження її майна. Приблизно у середині грудня 2016 їй зателефонував мешканець с. Макарове, ОСОБА_10 та повідомив, що з її будинку невідомі особи вивозять речі. Після чого вона почала дзвонити ОСОБА_3, але він трубку не брав. По приїзду додому вона виявила пропажу наступних речей: «Соковижималка», була придбана в 2007 році новою; ТВ- тюнер 2 шт., були придбані в 2010 році новими; ДВД – програвач в кількості 2 шт.; Телевізор ЛЖ діаганалью 1000 см., був придбаний в 2010 році; Електрична дриль (стерн австрія) була придбана в 2005 році;, Газонокосилку «МТД ОСОБА_6», була придбана в 2008 році новою; Газонокосилку «Грюнтек», була придбана в 2008 році новою; Пральну машину ЛЖ, була придбана в 2007 році новою; ваги «Бош», були придбані в 2006 році новими; Тостер «Компакт», був придбаний в 2004 році новим; утюг «Тефаль», був придбаний в 2007 році новим; пилосос «Самсунг» був придбаний в 2013 році новим; посудо-пральна машина (італійського виробника) придбана в 2003 році новою; каструлі «Цептор» у кількості 6 шт., різних розмірів, були придбані в 2010 році новими, кухонний комбайн «Бош» був придбаний в 2007 році новим; одяг: дублянки жіночі в кількості 2 шт., розмір – 48, були придбані в 2013 році новими; одяг: дублянки чоловічі в кількості 2 шт., розмір – 54, були придбані в 2012 році новими, диван обшитий шкірою коричневого кольору, який мав по краям з обох сторін дерев’яні ручки, які розміщалися поверху бокових стійок, ручки мали колір звичайного дуба, диван був розкладний двоспальним, розмірами приблизно 2 м. х 0,80 м.; був придбаний в 2005 році новим;, два кресла коричневого кольору, які мали по краям з обох сторін дерев’яні ручки, які розміщалися поверху бокових стійок, ручки мали колір звичайного дуба, крісла мали розмірами приблизно 1 м. х 0,80 м., кожне (були однаковими); були придбані в 2005 році новими; крісло офісне обшите шкірою чорного кольору, ікона «Николая угодника» 18 сторіччя, була придбана в 2005 році; книга: «История карточных фокусов» 1870 р.в., була придбана в 2005 році; книга: «Мужчина и Женщина» 1890 р.в., була придбана в 2005 році; дизельний ОСОБА_6 (виробництва Китай), був придбаний в 2010 році новим; морозильна камера світлого кольору, була придбана в 2005 році новою.

-додатковим протоколом допиту потерпілої ОСОБА_6 від 06.03.2018 року, у кому вона підтвердила попередні пояснення;

-протоколом впізнання від 06.03.2018 року особи за фотознімками, відповідно до якого потерпіла ОСОБА_11 впізнала ОСОБА_3, як особу яка мешкала у її домоволодінні за адресою: Луганська область, Станично-Луганський район, с. Макарове, вул. Нова, 61 і після від’їзду якої, у неї пропали вказані у протоколі допиті речі;

-протоколом впізнання речей від 06.03.2018 року відповідно до якого потерпіла ОСОБА_6 впізнала шкіряний диван та два шкіряних кріслі, як речі які було у неї викрадено;

-іншими матеріали кримінального провадження.

Підозрюваний ОСОБА_3 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 6 років, крім того, ОСОБА_3 на момент вчинення кримінального правопорушення обіймав посаду працівника правоохоронного органу, що свідчить про підвищену суспільну небезпеку вчиненого ним кримінального правопорушення та його обізнаність про покарання, яке загрожує йому в разі визнання його винним, а також методологію доказування та діяльність правоохоронних органів, що вказує на можливість перешкоджати кримінальному провадженню.

Слідством встановлені обставини, які свідчать про наявність ризиків, передбачених п. п. 2, 3, 4 ст. 177 КПК України у вигляді можливості ОСОБА_3 знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, а саме речових доказів, незаконно впливати на потерпілу, свідка ОСОБА_8 у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Відповідно до ч.1 ст.178 КПК України про існування вказаних ризиків також свідчать наступні обставини: вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_3 інкримінованого кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що йому загрожує в разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється.

На думку слідчого, забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов’язків та запобігання вказаним ризикам не можливо при застосуванні більш м’якого запобіжного заходу, тому слідчий й звернувся з цим клопотанням до суду.

В судовому засіданні прокурор та слідчий подане клопотання підтримали, просили його задовольнити, вважали, що підозра є обґрунтованою, наявні ризики, що дають підставу для застосування саме вказаного запобіжного заходу. Крім того додали, що на момент звернення до суду з цим клопотанням місцезнаходження підозрюваного ОСОБА_3 було не відоме, останній ухилявся від органів досудового розслідування, у зв’язку із чим був оголошений у розшук. Під час проведення досудового розслідування у вказаному провадженні 07.06.2018 року стосовно підозрюваного слідчим суддею був наданий дозвіл на його затримання з метою приводу до суду для участі в розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Згідно рапорту старшого оперуповноваженого Луганського управління ДВБ НПУ ОСОБА_12 від 14.06.2018 року ОСОБА_3 було затримано на підставі ухвали слідчого судді.

Підозрюваний ОСОБА_3 та його захисник проти клопотання заперечували, просили обрати йому інший більш м'який запобіжний захід.

Вислухавши думку учасників процесу, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали провадження, слідчий суддя приходить до наступного:

Зі змісту ст. 177 КПК України слідує, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання зокрема спробам: знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення та незаконно впливати на свідка у цьому кримінальному провадженні. При цьому підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті – зазначено в частині 2 ст. 177 КПК України.

Відповідно до вимог, передбачених в ст. 178 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених в ст. 177 цього кодексу, повинен оцінити в сукупності й всі обставини перелічені цією статтею.

Виходячи зі змісту ст. 183 КПК України – тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор не доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею ст. 177 цього Кодексу. Частина 2 цієї статті наголошує на тому, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований зокрема, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк понад п’ять років.

Встановлено, що Прокуратурою Луганської області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за №42017130000000022 від 01.02.2017 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого, ч.3 ст. 185 КК України, про що до ЄРДР внесено відповідну інформацію.

22 травня 2018 ОСОБА_3 винесене повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, але ж не вручено особисто, оскільки він ухилявся від органів досудового слідства, тому вказане повідомлення про підозру було направлено ОСОБА_3 поштовим відправленням на адресу його місця проживання, особисто вручене 14.06.2018 року.

07 червня 2018 року був оголошений розшук підозрюваного ОСОБА_3 у зв’язку з тим, що його місцезнаходження невідоме.

14.06.2018 року ОСОБА_3 був затриманий на підставі ухвали слідчого судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 07.06.2018 року з метою приводу до Сєвєродонецького суду Луганської області для участі у розгляді клопотання про застосування відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до вимог ст. 17 Закону України № 3477-ІV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Суду, як джерело права, а відповідно до ст.18 цього Закону встановлено порядок посилання на Конвенцію та практику Суду.

Відповідно до практики ЄСПЛ, недостатньо аби правоохоронні органи «добросовісно підозрювали особу», повинні бути надані принаймні деякі факти чи інформація на підтвердження того, що особа підозрюється у вчиненні злочину обґрунтовано (рішення «Ільгар Маммадов проти Азербайджану» і рішення «Фокс, Кемпбел і Хартлі проти Сполученого Королівства»), що має місце в даному випадку.

Про обґрунтованість підозри свідчать додані до клопотання та досліджені слідчим суддею, під час розгляду клопотання наступні докази: протоколи допиту свідка ОСОБА_8 від 23.05.2017 року, протокол пред’явлення речей по фотознімкам для впізнання від 22.02.2018 року, протокол обшуку від 12.02.2018 року, протокол допиту свідка ОСОБА_9 від 12.02.2018 року, протокол додаткового допиту свідка ОСОБА_9 від 20.02.2018 року, протокол пред’явлення особи для впізнання за фотознімками від 20.02.2018 року, протокол допиту потерпілої ОСОБА_6 від 01.02.2017 року, додатковий протокол допиту потерпілої ОСОБА_6 від 06.03.2018 року, протокол впізнання особи за фотознімками від 06.03.2018 року, протокол впізнання речей від 06.03.2018 року тощо.

Під час розгляду питання про обґрунтованість підозри слідчим суддею враховується практика Європейського суду з прав людини викладена у справі Мюррей проти Сполученого Королівства, відповідно до якого факти, що викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження чи навіть для пред'явлення обвинувачення, що є задачею наступних етапів кримінального процесу.

Крім того, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі Нечипорук та Йонкало проти України - термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (також рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства».

Як вбачається з самого клопотання та наданих стороною обвинувачення матеріалів, що його обґрунтовують, зазначені обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, детальний перелік яких міститься в самому клопотанні. Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, то на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів слідчий суддя лише визначає, що причетність ОСОБА_3 до вчинення злочину, підозра у якому йому повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу.

Дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, у висновках, які зробив орган досудового розслідування відносно підозрюваного, чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановлено.

Розглядаючи питання доцільності обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді його тримання під вартою, слідчий суддя враховує, що таке рішення обмежує його права і свободи та має відповідати характеру певного суспільного інтересу (визначеним у КПК України конкретним підставам і меті) що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості. В той же час, згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Про існування ризиків, передбачених п п. 2,3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, а саме речових доказів, незаконно впливати на свідка ОСОБА_8 у цьому ж кримінальному провадженні свідчать: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_3 у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; характер та суспільна небезпека вчиненого кримінального правопорушення; той факт, що на момент вчинення дій, що інкримінуються підозрюваному останній займав посаду заступника командира взводу батальйону патрульної служби особливого призначення, що свідчить про підвищену суспільну небезпеку вчиненого правопорушення; також враховується слідчим суддею і той факт, що на момент обрання запобіжного заходу викрадені речі, окрім меблів, не знайдені; слідчий суддя бере до уваги і намагання підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та покази свідка ОСОБА_8 про погрози з боку підозрюваного.

Доводи прокурора про те, що підозрюваний може перешкодити кримінальному провадженню іншим чином, не знайшли свого підтвердження під час розгляду клопотання.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченного ч.3 ст. 185 КК України, яке карається позбавленням волі на строк від трьох до шести років та згідно статті 12 цього кодексу кваліфікується як тяжкий злочин.

В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).

Таким чином, на думку слідчого судді навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину в даному випадку не може бути єдиним виправданням обрання вказаного запобіжного заходу, а тому при вирішенні вказаного клопотання, крім наявності ризиків, передбачених п. п. 2, 3 ст. 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих матеріалів, оцінив в сукупності всі обставини, в тому числі і: вік та стан здоров’я підозрюваного, його репутацію, майновий стан, відсутність судимостей, той факт, що підозрюваний офіційно працевлаштований, одружений, зареєстрований та мешкає за різними адресами, має на утриманні двох малолітніх дітей.

На підставі вище викладеного, а також враховуючи дані про особу підозрюваного, в їх сукупності, приходжу до висновку про доведеність прокурором у клопотанні ризиків, передбачених п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне в матеріалах клопотання відсутні. Таким чином відсутні підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи будуть адекватними заходами у даному кримінальному провадженні, тому слідчий суддя погоджується з думкою прокурора щодо необхідності застосування зазначеного в клопотанні запобіжного заходу, оскільки стороною обвинувачення в повному обсязі доведено суду обставини, які виправдовують обмеження права ОСОБА_3 на свободу.

Таким чином, клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_3 підлягає задоволенню.

В той же час, враховуючи вимоги ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов’язків, передбачених цим кодексом. Згідно з ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину – від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Частина 4 ст. 182 КПК України зазначає, що розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов’язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Частина 7 ст. 182 КПК України вказує на те, що у випадках, передбачених частинами 3-4 ст. 183 цього кодексу підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Зі змісту статті 202 ч. 4, 5 КПК України слідує, що підозрюваний звільняється з-під варти негайно, але не більше протягом одного робочого дня після внесення застави, визначеної в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при відсутності іншого судового рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього обвинуваченого під вартою; після отримання та перевірки документа, підтверджуючого факт внесення застави – та уповноважена службова особа місця ув`язнення повинна повідомити про це слідчого, прокурора та слідчого суддю, або суд. З моменту звільнення з-під варти у зв’язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Частина 3 статті 182 КПК України зазначає, у разі внесення застави згідно з ухвалою слідчого судді, суду щодо особи, стосовно якої раніше було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, передбачені цією частиною роз’яснення здійснюється уповноваженою службовою особою місця ув’язнення. Таким чином, відповідно до вище перелічених статей, вважаю за необхідне при винесенні ухвали щодо обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи майновий та сімейний стан підозрюваного, ризик, передбачений п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, визначити розмір застави, а саме 52 860 грн. (1762*30), тобто 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, яку він має право у будь – який момент внести на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому КМУ, після чого він може бути звільнений з-під варти та на нього можуть бути покладені обов’язки, перелічені в ст. 194 КПК України і буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави. Але у випадку невиконання вище перелічених обов’язків, застава може бути звернена в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України й використана у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України.

Керуючись вимогами ст. ст. 131, 132, 176, 177, 178, 183, 184, 197, 198 КПК України та ст. 29 Конституції України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого відділу прокуратури Луганської області ОСОБА_2, погоджене прокурором відділу прокуратури Луганської області ОСОБА_5, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_3 в кримінальному провадженні за №42017130000000022 від 01.02.2017 року - задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто з 14.06.2018 року по 12.08.2018 року включно.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення. Копію ухвали надати учасникам процесу та направити до відповідного ІТТ та слідчого ізолятора для виконання.

Відповідно до вимог ч.3 ст.183 КПК України встановити ОСОБА_3 заставу - 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить – 52 860 гривень, яку необхідно внести у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому КМУ України, одержувач – ТУ ДСА України в Луганській області, ЄДРПОУ – 26297948, банк одержувача – Держказначейська служба України м. Київ, МФО – 820172, рахунок 37317017002672, призначення платежу: застава № ухвали суду, П.І.Б. платника застави. ЄДРПОУ суду – 05381484.

В разі внесення застави уповноваженій службовій особі місця ув’язнення необхідно негайно звільнити з-під варти ОСОБА_3 та повідомити про це слідчого, прокурора та слідчого суддю, або суд. З моменту звільнення з під варти у зв’язку з внесенням застави він буде вважатись таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У випадку внесення зазначеної застави, покласти на підозрюваного наступні обов’язки:

1) не відлучатися із населеного пункту, в якому підозрюваний проживає, перебуває чи зареєстрований, без дозволу слідчого, прокурора або суду.

2) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

3) прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю.

В разі внесення застави, вище перелічені обов’язки, можуть бути покладені на підозрюваного на строк не більше двох місяців.

Підозрюваному роз’яснюється положення п. п. 8, 10 ст. 182 КПК України, згідно з якими у разі невиконання обов’язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з’явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов’язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК України.

На дану ухвалу у п’ятиденний строк може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Луганської області.

Слідчий суддя О.П. Дьоміна