Рішення № 74704577, 29.05.2018, Миронівський районний суд Київської області

29.05.2018 Єдиний унікальний № 371/1003/17 Провадження № 2/371/51/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2018 року м. Миронівка

Миронівський районний суд Київської області в складі :

головуючого судді Капшук Л.О.,

з секретарем Терновенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом органу опіки та піклування Миронівської міської ради Миронівського району Київської області до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, орган опіки та піклування Миронівської районної державної адміністрації Київської області, про позбавлення батьківських прав,

У С Т А Н О В И В :

Міський голова Миронівської міської ради Київської області звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на ті обставини, що відповідач, являючись матір'ю малолітніх дітей: сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, та дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, не бере участі у їх вихованні та утриманні.

Проведеними численними перевірками дотримання відповідачем законодавства України про сім'ю в частині виконання нею обов'язків по вихованню своїх малолітніх дітей з'ясовано, що ОСОБА_1 у шлюбі не перебуває, є матір'ю - одиначкою, зарекомендувала себе з негативної сторони, не працює, не займається домашнім господарством, вживає спиртні напої, веде аморальний спосіб життя, не приділяє належної уваги та догляду дітям, не створила належних умов для проживання, виховання, навчання та всебічного розвитку своїх дітей, не піклувалася про належний психологічний клімат сім'ї, не створила позитивної атмосфери для виховання дітей.

Оскільки в ОСОБА_1 виникла значна заборгованість по квартирній платі, в квартирі під номером АДРЕСА_1 відключені газопостачання та електроенергія.

Малолітній ОСОБА_2 влаштований в Київський обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей «Оберіг», а малолітня ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 влаштована до комунального закладу Київської обласної ради «Спеціалізований обласний будинок дитини м. Біла Церква».

З моменту влаштування дітей до спеціалізованих закладів і по даний час жодного разу не відвідала дітей, життям, здоров'ям і їх поведінкою не цікавилася.

Відповідач не зареєструвала місце проживання своєї дочки ОСОБА_3, тим самим не забезпечила її право на користування житловим приміщенням.

У вересні 2016 року ОСОБА_1 разом із своїм співмешканцем ОСОБА_4 та двома дітьми виїхали по місцю реєстрації ОСОБА_4 в село Ділок Мукачівського району Закарпатської області. Відповідно до листа служби у справах дітей Мукачівської районної державної адміністрації від 21 жовтня 2016 року ОСОБА_1 залишила дітей та поїхала додому у справах. В телефонній розмові із сестрою ОСОБА_4 з'ясувалося, що вона відвезла дітей ОСОБА_1 в місто Миронівка, оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_4 довгий час не з'являлися і не надавали будь - якої фінансової допомоги на утримання дітей.

ОСОБА_1 разом зі своїм співмешканцем та двома малолітніми дітьми довгий час проживали за різними адресами, у зв'язку з чим не можна було вилучити дітей із сім'ї раніше. Відповідач своїми діями позбавила своїх дітей нормальних умов проживання, а сина ОСОБА_2 належного шкільного навчання. Вона не приділяла своїм дітям належної уваги, через бездоглядність з боку матері діти були голодні. Зі слів сусідів та працівників магазину «Колосок» малолітній ОСОБА_2 часто просив щось поїсти, а якщо купував продукти в магазині, то це були або якісь булочки або сосиски, що зовсім не відповідає потребам його віку. Для малолітньої ОСОБА_3, яка потребувала спеціального харчування, відповідач купувала звичайне молоко. Під час виїздів комісії на обстеження до ОСОБА_1 було виявлено, що окрім відсутності газопостачання, відсутні також будь-які прилади для приготування їжі.

Також до міської ради неодноразово надходили листи комунального закладу «Миронівський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» щодо недопущення відповідачем лікарів до дитини та про те, що мати жодного разу після пологів не приходила на огляд з дитиною до дитячої консультації лікарні.

Питання невиконання батьківських обов'язків ОСОБА_1 розглядалися на засіданнях комісії з питань захисту прав дитини Миронівської міської ради та Миронівської райдержадміністрації, за неналежне виконання батьківських обов'язків відповідач притягувалась до адміністративної відповідальності.

Оскільки відповідач не піклується про своїх дітей, які ростуть в умовах зневаги та відсутності любові, не піклується про їх фізичний і духовний розвиток, не забезпечує необхідного харчування та лікування дітей, не показує власного позитивного прикладу дітям, тим самим не сприяє засвоєнню ними загальновизнаних норм моралі, не створила належних житлово-побутових умов для проживання дітей, виховання та отримання освіти, з метою захисту їх інтересів просила позбавити ОСОБА_1 батьківських прав відносно її дітей, стягнути з неї аліменти на утримання дітей в твердій грошовій сумі в розмірі 534 грн. та 428 грн., щомісячно і до повноліття дітей.

Ухвалою Миронівського районного суду Київської області від 11 серпня 2017 року відкрито провадження у справі.

Відповідач відзиву на позов не подала.

Представник позивача в судове засідання не зявилась, подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги підтримала.

Відповідач в судове засідання не з'явилася, про день та час розгляду справи повідомлявся за зареєстрованим в установленому порядку місцем проживання, причини неявки суду не відомі.

Зважаючи на ті обставини, що будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, відповідач не з'явився до суду, враховуючи правила ст. 223 ЦПК України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи та можливість вирішення справи у відсутності відповідача.

Суд, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, дійшов висновку, що позов належить задовольнити.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 3 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 10 ЦПК України, а також правильно витлумачив ці норми.

Як зазначено в Декларації ООН прав дитини (1959 року) «дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння. Вона повинна, якщо це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і, в усякому разі, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості».

За змістом статтей 51, 52 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Закон України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 передбачає, що кожна дитина має право на достатній життєвий рівень. При цьому, виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини.

Статтею 150 Сімейного кодексу України визначені обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, а саме: батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; батьки зобов'язані поважати дитину; передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї; забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини; забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Право дітей на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, яка встановлена законом, що передбачено частиною 1 статті 152 Сімейного кодексу України.

Частиною 4 статті 155 Сімейного кодексу України передбачено, що ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Правовою санкцією, яка може вважатися юридичною відповідальністю, є, в тому числі, позбавлення батьківських прав.

У відповідності до пункту 2 частини 1 статті 164 Сімейного кодексу України підставами до позбавлення батьків батьківських прав судом є ухилення їх від виконання своїх обов'язків по вихованню дітей.

В судовому засіданні встановлено, що відповідач являється матір'ю малолітніх дітей: сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, та дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Вказані обставини підтверджуються свідоцтвами про народження: серії НОМЕР_1, виданим 01 квітня 2008 року відділом реєстрації актів цивільного стану Миронівського районного управління юстиції Київської області, серії НОМЕР_2, виданим 24 червня 2016 року Миронівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області.

Відповідач зареєстрована АДРЕСА_1 Сім'я відповідача перебуває на обліку при Миронівському міськвиконкомі як така, що потрапила в складні життєві обставини. ОСОБА_1 за місцем проживання в місті Миронівка Київської області характеризується негативно, зловживає алкогольними напоями, веде аморальний спосіб життя, не працює, не виконує обов'язків по вихованню дітей. В квартирі відключені газопостачання та електроенергія, відсутні умови для проживання дітей. Відповідач притягувалась до адміністративної відповідальності за неналежне виконання батьківських обов'язків, проте належних висновків не зробила.

Вказані обставини підтверджуються характеристикою № 02-51/112, виданою 09 червня 2017 року Миронівською міською радою Київської області.

Відповідач участі у вихованні та утриманні своїх дітей не приймає. Вона повністю самоусунулася від виховання та утримання дітей. Зазначене свідчить про відсутність у відповідача материнської любові до дітей, а її ухилення від виконання батьківських обов'язків є свідомим та винним.

Згідно рішення виконавчого комітету Миронівської міської ради від 22.09.2016 № 336 та акту органу внутрішніх справ України та закладу охорони здоров'я про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку від 05.01.2017 малолітній ОСОБА_2 влаштований в Київський обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей «Оберіг», а малолітня ОСОБА_3 влаштована до комунального закладу Київської обласної ради «Спеціалізований обласний будинок дитини м. Біла Церква». За час перебуванні дітей в закладах відповідач жодного разу не відвідала дітей, не цікавилась їх життям.

Вказані обставини підтверджуються даними актів обстеження житлово-побутових умов проживання від 16 вересня 2016 року, 01 червня 2016 року, 29 червня 2016 року, рішеннями виконавчого комітету Миронівської міської ради від 22.09.2016 № 336, від 08 червня 2017 року № 154, від 26 липня 2017 року № 182, актом органу внутрішніх справ України та закладу охорони здоров'я про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку від 05.01.2017, витягами з протоколу № 7 та № 10 засідання комісії з питань захисту прав дитини при міськвиконкомі, листами головного лікаря комунального закладу Київської обласної ради «Спеціалізований обласний будинок дитини м. Біла Церква» № 216 від 13 квітня 2017 року та № 315 від 16 червня 2017 року, листом директора Київського обласного центру соціально-психологічної реабілітації дітей «Оберіг» № 01-20/82 від 26 червня 2017 року, характеристики на ОСОБА_1, складеної Миронівською міською радою, характеристики на ОСОБА_2, складеної директором Миронівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 1, довідки № 02-50/2073 від 20 липня 2017 року, виданої Миронівською міською радою Миронівського району Київської області; листа Миронівського відділу поліції ГУ НП в Київській області від 27 липня 2017 року №5059/109/1011/01-17; висновку органу опіки та піклування Миронівської районної державної адміністрації Київської області № 59/06/27-2821 від 05 липня 2017 року.

Відповідно до положень статті 19 Сімейного кодексу України орган опіки та піклування подає до суду письмовий висновок щодо вирішення спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

У висновку органу опіки та піклування Миронівської РДА Київської області № 59/06/27 - 2821 від 05 липня 2017 року вказаний орган вважає за доцільне позбавити відповідача ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6 відносно її малолітніх дітей: сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, та дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, мотивуючи такий висновок тим, що вона безвідповідально відносяться до своїх батьківських обов'язків, не створила належних умов для проживання та виховання дітнй. Висновок є достатньо обґрунтованим.

Згідно п. 16 Постанови Пленуму ВСУ № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема не забезпечують необхідного харчування; медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Досліджені в судовому засіданні докази вказують на те, що відповідач не виконує батьківських обов'язків по вихованню малолітніх дітей та їх утриманню, не піклується про їх здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток, свідомо нехтує своїми обов'язками. Будучи зобов'язаною створити умови для отримання дітьми освіти, готувати їх до самостійного життя, відповідач самоусунулась від піклування та виховання сина ОСОБА_2 та дочки ОСОБА_3, постійного спілкування з ними.

Така поведінка матері є винною по відношенню до сина ОСОБА_2 та дочки ОСОБА_3. Ухилення від виконання батьківських обов'язків є навмисним, відомості, що відповідач не розуміє наслідки своєї винної поведінки, відсутні.

Суд вважає, що позбавлення відповідача батьківських прав має стати засобом захисту прав дітей та заходом впливу на матір, яка неналежним чином виконує свої батьківські обов'язки стосовно дітей.

Відповідно до статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За правилами статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що обставини, якими обґрунтовані заявлені вимоги, мали місце, позовні вимоги є доведеними.

На підставі положень статті 180 Сімейного Кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з частиною 2 статті 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини. Одночасно з позбавлення батьківських прав суд може на вимогу позивача або за власною ініціативою вирішити питання про стягнення аліментів на дитину.

Оскільки діти не отримують від матері грошової та іншої допомоги, аліменти підлягають примусовому стягненню.

Статтею 180 Сімейного кодексу України встановлено обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до частини 3 статті 181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

За правилами частин 2 та 3 статті 166 цього кодексу особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини, при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.

Частиною 2 статті 182 Сімейного кодексу України встановлено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Статтею 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року встановлено, що прожитковий мінімум це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Враховуючи розмір прожиткового мінімуму, що встановлений для дитини віком до 6 років з 01 січня 2018 року у сумі 1492 гривень та від 6 до 18 років з 01 січня 2018 року у сумі 1860 гривень, аліменти, що підлягають стягненню з відповідача на утримання дітей, суд вважає доцільним визначити у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

За правилом частини 1 статті 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.

Відповідно до положень частини 1 статті 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

Рішення в частині стягнення аліментів з відповідача в межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Вирішуючи питання про те, на чию користь підлягають стягненню аліменти, суд виходить наступного.

На даний час діти перебувають у державних закладах, якими є Київський обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей «Оберіг» та комунальний заклад Київської обласної ради «Спеціалізований Обласний будинок дитини м. Біла Церква».

Статтею 245 СК України передбачено, що в разі, якщо дитина постійно проживає у закладі охорони здоров'я, навчальному або іншому дитячому закладі, функції опікуна та піклувальника щодо неї покладаються на адміністрацію цих закладів.

Зважаючи на вказану правову норму, аліменти на утримання малолітніх дітей відповідача підлягають стягненню на користь дитячих закладів, в яких вони проживають.

При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір в сумі 1600 гривень.

Вказані витрати підтверджені документально та згідно з правилами статтей 137, 141 ЦПК України підлягають відшкодуванню з відповідачів на користь позивача.

З урахуванням викладеного, на підставі ст.ст.19, 150, 152, 155, 164, 166, 171, 180 -182, 184, 191 Сімейного кодексу України, ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», керуючись ст.ст. 3, 10, 12, 13, 19, 76 - 81, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263 - 264, 268, 354, 355, 430 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов органу опіки та піклування Миронівської міської ради Миронівського району Київської області, адреса місцезнаходження: 08880, Київська область, місто Миронівка, вулиця Соборності, 48, код ЄДРПОУ 04054984, до ОСОБА_1, адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, орган опіки та піклування Миронівської районної державної адміністрації Київської області, про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів задовольнити.

Позбавити громадянку України ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6, батьківських прав відносно її малолітніх дітей: сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, та дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6, на користь Київського обласного центру соціально-психологічної реабілітації дітей «Оберіг», адреса місцезнаходження: Київська область, місто Богуслав, вулиця 40-річчя Перемоги, 8, код ЄДРПОУ 39557619, р/р 35414035089363 в УДКСУ у Богуславському районі, МФО 821018, аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, в твердій грошовій сумі у розмірі 930 гривень щомісячно і до його повноліття.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6, на користь комунального закладу Київської обласної ради «Спеціалізований Обласний будинок дитини м. Біла Церква», адреса місцезнаходження: Київська область, місто Біла Церква, вулиця Крижанівського,6, код ЄДРПОУ 03066940, р/р 35422004002039 в УДК в Київській області, МФО 821018, аліменти на утримання малолітньої дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, в твердій грошовій сумі у розмірі 746 гривень щомісячно і до її повноліття.

Аліменти стягувати з 04 серпня 2017 року.

Рішення в частині стягнення аліментів з ОСОБА_1 в межах суми платежу за один місяць в розмірі 930 гривень на користь Київського обласного центру соціально-психологічної реабілітації дітей «Оберіг» та 746 гривень на користь комунального закладу Київської обласної ради «Спеціалізований Обласний будинок дитини м. Біла Церква» за період з 04 серпня 2017 року по 04 вересня 2017 року підлягає негайному виконанню.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь органу опіки та піклування Миронівської міської ради Миронівського району Київської області понесені судові витрати в розмірі 1600 гривень.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 1 Розділу ХШ «Перехідні положення» ЦПК України в новій редакції до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання повного тексту судового рішення 11 червня 2018 року.

Суддя підпис Л.О. Капшук

Згідно з оригіналом

Суддя Л.О. Капшук