Ухвала суду № 74703871, 15.06.2018, Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа № 592/2967/18

Провадження № 1-кп/592/383/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2018 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми у складі:

головуючого судді – Литовченка О.В.,

за участі секретаря судового засідання – Черей С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми кримінальне провадження № 12018200440000718, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.03.2018 за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, не одруженого, не працюючого, не навчається, зареєстрованого та фактично мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1, паспорт громадянина України № 000015638, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, раніше судимого:

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Сумської місцевої прокуратури – ОСОБА_2,

потерпілого - ОСОБА_3,

представника потерпілого – ОСОБА_4,

захисника – ОСОБА_5,

обвинуваченого – ОСОБА_1,

встановив:

В провадженні Ковпаківського районного суду м. Суми знаходиться кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

У судовому засіданні 15.06.2018 прокурор Фролков М.В. подав суду клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 діб, яке підтримав в повному обсязі та мотивував тим, що на даний час триває судовий розгляд і до 18.07.2018 його не буде завершено, а ризики, які стали підставою для застосування вказаного виду запобіжного заходу, не зменшились. Крім того, більш м’які запобіжні заходи не зможуть забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків та забезпечити його належну процесуальну поведінку.

Потерпілий ОСОБА_3 та його представник – ОСОБА_4 підтримали вказане клопотання прокурора.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник ОСОБА_5 у задоволенні клопотання прокурора просили відмовити у зв’язку з недоведеністю ризиків, зазначених у клопотанні, крім того воно є передчасним, оскільки дія попередньої ухвали закінчує свою дію 18.07.2018. Згідно наданих заперечень на клопотання прокурора захисник вказує, що ОСОБА_1 має постійне місце проживання, де мешкає тривалий час, сталі соціальні зв’язки. Під час інших кримінальних проваджень він виконував процесуальні обов’язки покладені на нього та не переховувався ні від слідства, ні від суду. Надані стороною обвинувачення докази не підтверджують вчинення обвинуваченим інкримінованого злочину. Також враховуючи незадовільний стан здоров’я, погане харчування в умовах слідчого ізолятора, заявили клопотання про зміну запобіжного заходу в виді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт за місцем мешкання.

Вислухавши учасників судового провадження, суд дійшов наступних висновків.

Згідно вимог ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Незалежно від наявності клопотань суд зобов’язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Ухвалою слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 06.03.2018 у даному кримінальному провадженні до ОСОБА_1 було застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 20.04.2018 (а.с.87, 88).

Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 18.04.2018 у даному кримінальному провадженні ОСОБА_1 було продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою до 01.06.2018 (а.с.139).

Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 24.05.2018 у даному кримінальному провадженні ОСОБА_1 було продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою до 18.07.2018 (а.с.191).

На даний час завершити судовий розгляд до вказаної дати не можливо з об’єктивних причин. Зокрема, не допитані свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7, які на неодноразові виклики до суду не з’являються, ухвали про привід не виконані, потерпілим висловив намір подати суду клопотання про допит свідка, який не був допитаний на досудовому розслідуванні, крім того, після дослідження всіх доказів суду потрібно буде прийняти законне і обґрунтоване рішення для прийняття та для виготовлення якого потрібен значний час враховуючи складність кримінального провадження.

Вирішуючи питання щодо запобіжного заходу суд виходить з наступного.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини по справі «Москаленко проти України» (заява № 37466/04) від 20.05.2010 р. (пункт 36), суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Суд визнає, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує. Однак, сама по собі тяжкість обвинувачення не може слугувати виправданням тривалих періодів тримання під вартою (див. рішення у справі «Ілійков проти Болгарії» (Іlijkov v. Bulgaria), заява № 33977/96, пункти 80-81, рішення від 26.07.2001 р.).

Крім того, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 12.02.2015 року у справі "Подвезько проти України" (заява № 74297/11) зазначив наступне:

п.20. Суд нагадує, що пункт 1 статті 5 Конвенції вимагає, що для того, щоб позбавлення свободи не вважалося свавільним, недостатньо самого факту застосування цього заходу згідно з національним законодавством - він також повинен бути необхідним за конкретних обставин {див. рішення від 27 лютого 2007 року у справі «Нештяк проти Словаччини» (<…&gК;), заява № 65559/01, п. 74). На думку Суду, тримання під вартою відповідно до підпункту «c» пункту 1 статті 5 Конвенції має відповідати вимозі пропорційності, яка обумовлює існування обґрунтованого рішення, в якому здійснюється оцінка відповідних аргументів «за» і «проти» звільнення (рішення у справах «Ладент проти Польщі» (Ladent v. Poland), заява № 11036/03, п. 55, ECHR 2008-... (витяги), та «Хайредінов проти України» (Khayredinov v. Ukraine), заява №38 717/04, п. 28, від 14 жовтня 2010 року).

п.21. Суд також встановлював, що пункт 3 статті 5 Конвенції вимагає надання переконливого обґрунтування органами влади будь-якого періоду тримання під вартою, незалежно від того, наскільки коротким він є. Аргументи «за» і «проти» звільнення (з-під варти), включаючи ризик того, що обвинувачений може перешкоджати належному провадженню у справі, не повинні оцінюватись абстрактно (in abstracto), але мають підтверджуватися фактичними даними. Ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання. Він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки переховування, або довести, що така можливість є настільки незначною, що може не виправдати досудове тримання під вартою (див. рішення від 4 жовтня 2005 року у справі «Бекчієв проти Молдови» (Becciev v. Moldova), заява № 9190/03, пункти 56 і 59, з подальшими посиланнями).

ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченому ч. 2 ст. 186 КК України, за вчинення якого у разі визнання його винуватим передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 4 до 6 років.

Згідно ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш мяких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 01 червня 2006 року у справі «Мамедова проти Росії», визначено, що хоча суворість покарання є визначальним елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя чи вчинення нових злочинів, потребу подальшого позбавлення волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину.

Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України за наслідками розгляду клопотання про продовження строку тримання під вартою суд: скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Вирішуючи питання про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміни на інший запобіжний захід, суд враховує відомості про особу обвинуваченого, який згідно обвинувального акту є громадянином України, має постійне місце проживання, молодий вік, незадовільний стан здоров’я.

З урахуванням зазначеного, суд вважає, що запобігання встановленим ризикам можливе не лише при умові тримання обвинуваченого під вартою і вважає достатнім для досягнення вказаної мети застосування до нього більш м’якого запобіжного заходу, а саме, - цілодобового домашнього арешту.

Тому, суд доходить висновку про можливість зміни запобіжного заходу та застосування відносно обвинуваченого запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту.

Також, на виконання вимог ч.5 ст.194 КПК України, обвинуваченого слід зобов'язати виконувати ряд обов'язків.

Керуючись ст.ст. 177, 181, 194, 199, 201, 331, 350 КПК України, суд,

постановив:

Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_1 адвоката ОСОБА_5 та обвинуваченого ОСОБА_1 задовольнити.

Змінити в рамках кримінального провадження № 12018200440000718 обвинуваченому ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою та застосувати до нього запобіжний захід у виді домашнього арешту, з забороною залишати місце постійного проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, цілодобово по 13 серпня 2018 року включно.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 у відповідності до ч. 5 ст. 194 КПК України наступні обов’язки: прибувати в рамках кримінального провадження № 12018200440000718 за кожною вимогою до суду; невідкладно повідомляти суд про зміну свого місця проживання та реєстрації; утримуватись від спілкування з свідками ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, потерпілим ОСОБА_3; носити електронний засіб контролю.

Визначити строк дії ухвали суду в частині застосування запобіжного заходу та покладення обов’язків на обвинуваченого по 13 серпня 2018 року включно.

Роз'яснити обвинуваченому, що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з’являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов’язаних із виконанням покладених на неї зобов’язань.

Ухвалу про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передати для виконання Сумському відділу поліції ГУНП в Сумській області для негайної постановки на облік обвинуваченого.

Відповідно п. 1 ч. 3 ст. 202 КПК України, у разі застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту обвинувачений, який був затриманий негайно доставляється до місця проживання і звільняється з-під варти, якщо згідно з умовами обраного запобіжного заходу йому заборонено залишати житло цілодобово.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора.

У задоволенні клопотання прокурора про продовження обвинуваченому строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відмовити.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає, заперечення на неї можуть бути включені до апеляційної скарги на вирок суду.

Суддя О.В. Литовченко