Постанова № 74703657, 14.06.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 362/1136/17 Головуючий у І інстанції Корнієнко С. В.Провадження № 22-ц/780/2310/18 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 26 14.06.2018

П О С Т А Н ОВ А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2018 року Апеляційний суд Київської області у складі суддів судової палати у цивільних справах - головуючого Сержанюка А.С., членів колегії - Журби С.О., Лівінського С.В., із участю секретаря Топольського В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 27 березня 2018 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки,

В С Т А Н О В И В :

07 березня 2017 року Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» звернулося до суду із названим позовом, де просило, із врахуванням заяви про уточнення позовних вимог, звернути стягнення на нерухоме майно, що було передане ОСОБА_2 в іпотеку за іпотечним договором від 12 червня 2007 року №2463, посвідченого державним нотаріусом Васильківської міського нотаріальної контори ОСОБА_3 12 червня 2007 року за реєстровим №2-1830, а саме: однокімнатну квартиру під номером 4, загальною площею 20,7 кв. м., житловою площею 12,9 кв. м., що знаходиться за адресою: Київська область, м. Васильків, вул. Р. Люксембург, буд. 22, що належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого державним нотаріусом Васильківської міського нотаріальної контори ОСОБА_3 12 червня 2007 року за реєстровим №2-1771, шляхом продажу на прилюдних торгах, у тому числі у формі електронних торгів, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 на його на користь за договором про іпотечний кредит №1155 від 12 червня 2007 року в сумі 19 705,98 доларів США, передавши Публічному акціонерному товариству «Державний ощадний банк України» в особі філії - ОСОБА_4 управління по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк» у порядку ст. 34 Закону України «Про іпотеку» та п. 6.3. іпотечного договору №2463 від 12 червня 2007 року в управління предмет іпотеки на період його реалізації, визначивши початкову ціну предмета іпотеки для продажу на підставі висновку суб’єкта оціночної діяльності станом на 28 грудня 2017 року у розмірі 167 700 грн. та вирішити питання про розподіл судових витрат.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що 12 червня 2007 року між відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України», в особі Васильківського відділення №3031, та ОСОБА_2 було укладено договір про іпотечний кредит №1155, за яким позичальник отримав у банку кредит у сумі 22 400 доларів США зі сплатою процентів за користування ним в порядку та на умовах, визначених кредитним договором.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 12 червня 2007 року між сторонами було укладено іпотечний договір №2463, посвідчений державним нотаріусом Васильківської міського нотаріальної контори ОСОБА_3 12 червня 2007 року за реєстровим №2-1830, згідно з яким позичальник, з метою забезпечення належного виконання зобов’язання, що випливає з кредитного договору, передав, а банк прийняв в іпотеку в порядку і на умовах, визначених в іпотечному договорі нерухоме майно, а саме: однокімнатну квартиру під номером 4, загальною площею 20,7 кв.м., житловою площею 12,9 кв.м., що стане власністю іпотекодавця та знаходиться за адресою: Київська область, м. Васильків, вул. Рози Люксембург, буд. 22., що належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого державним нотаріусом Васильківської міського нотаріальної контори ОСОБА_3 12 червня 2007 року за реєстровим №2-1771.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва по справі №755/601/15-ц задоволено позов Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 225 209,61 грн.

Проте, зазначене рішення не виконано, у зв’язку з чим банк змушений звернутися до суду із даним позовом.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 27 березня 2018 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» задоволено.

Звернуто стягнення на нерухоме майно, що було передане ОСОБА_2 в іпотеку за іпотечним договором від 12 червня 2007 року №2463, посвідченого державним нотаріусом Васильківської міського нотаріальної контори ОСОБА_3 12 червня 2007 року, за реєстровим №2-1830: однокімнатну квартиру № 4, загальною площею 20,7 кв.м., житловою площею 12,9 кв.м., що знаходиться за адресою: Київська область, м. Васильків, вул. Преображенська ( ОСОБА_5 ), буд. 2, що належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого державним нотаріусом Васильківської міського нотаріальної контори ОСОБА_3 12 червня 2007 року, за реєстровим №2-1771, шляхом продажу на прилюдних торгах, у тому числі, у формі електронних торгів, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», в особі філії - Головне управління по м. Києву та Київські області АТ «Ощадбанк», за договором про іпотечний кредит №1155 від 12 червня 2007 року в сумі 19 705,98 доларів США, передавши Публічному акціонерному товариству «Державний ощадний банк України», в особі філії - ОСОБА_4 управління по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк» у порядку ст. 34 Закону України «Про іпотеку» та п. 6.3. іпотечного договору №2463 від 12 червня 2007 року в управління предмет іпотеки на період його реалізації, шляхом застосування процедури продажу на користь третьої особи за ціною, що становить 167 700 грн., визначеною на підставі висновку суб’єкта оціночної діяльності станом на 28 грудня 2017 року.

На обґрунтування ухваленого рішення, місцевий суд зазначив, що відповідач неналежним чином виконує свої обов'язки перед позивачем ( позикодавцем ), чим позивачу завдано матеріальну шкоду та враховуючи те, що умовами кредитного договору було передбачено, що в разі порушення умов іпотечного договору банк може звернути стягнення на предмет іпотеки, тому суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального та процесуального права при його ухваленні.

Просить рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 27 березня 2018 року скасувати.

Суд, закінчивши з'ясування обставин справи і перевірку їх доказами, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та відзиві на неї, у межах доводів та вимог апеляційної скарги, вислухавши учасників процесу в судових дебатах, вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, керуючись наступним.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Якщо одна із сторін визнала пред’явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу.

Як встановлено судом, що підтверджується і матеріалами справи, 12 червня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» в особі Васильківського відділення №3031 та ОСОБА_6 ( 07 червня 2011 року прізвище відповідача змінено на "Свячена" ) було укладено договір про іпотечний кредит №1155.

За умовами правочину позичальник отримав у банку кредит у сумі 22 400 доларів США зі сплатою процентів за користування ним в порядку та на умовах, визначених кредитним договором ( а.с. 10-11, 21 т. 1 ).

Згідно з пунктом 1.1 кредитного договору банк зобов’язався надати на умовах кредитного договору грошові кошти в сумі 22 400 доларів США, а позичальник зобов’язався прийняти, належним чином використовувати та повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 12% річних в порядку, на умовах та в строки, визначені кредитним договором.

Відповідно до пункту 1.2 кредитного договору, кредит надається на 204 місяці з терміном остаточного погашення кредиту не пізніше 11 червня 2024 року на придбання квартири за договором купівлі-продажу від 12 червня 2007 року, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ( там же ).

Належне виконання банком своїх зобов’язань за правочином підтверджується видатковим касовим ордером №10 від 12 червня 2007 року, відповідно до якого ОСОБА_7 отримала грошові кошти в розмірі 22 400 доларів США та договором купівлі-продажу від 12 червня 2007 року відповідно до якого відповідач придбала квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ( а.с. 18, 19, 20 т. 1 ).

Водночас, відповідач по справі належним чином своїх зобов’язань за правочином не виконувала, внаслідок чого, банк звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості та, як наслідок, заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 25 лютого 2015 по справі №755/601/15-ц задоволено позов Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 225 209,61 грн. ( а.с. 24-25 т. 1 ).

Відповідно до довідки Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_4 територіального управління юстиції у м. Києві від 15 листопада 2017 року №69135, станом на 15 листопада 2017 року, рішення Дніпровського районного суду м. Києва по справі №755/601/15-ц від 25 лютого 2015 року не виконано ( а.с. 179 т. 1 ).

Разом з цим, в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 12 червня 2007 року між банком та ОСОБА_2 було укладено іпотечний договір №2463, посвідчений державним нотаріусом Васильківської міського нотаріальної контори ОСОБА_3 12 червня 2007 року за реєстровим №2-1830.

Згідно із умовами правочину, позичальник, з метою забезпечення належного виконання зобов’язання, що випливає з договору про іпотечний кредит №1155, передала, а банк прийняв в іпотеку в порядку і на умовах, визначених в іпотечному договорі, нерухоме майно, а саме: однокімнатну квартиру під номером 4, загальною площею 20,7 кв. м., житловою площею 12,9 кв. м., що стане власністю іпотекодавця та знаходиться за адресою: Київська область, м. Васильків, вул. Рози Люксембург, буд. 22. ( а.с. 12-14 т. 1 ).

Згідно з пунктом 4.2 іпотечного договору у разі невиконання чи неналежного виконання зобов’язання за договором про іпотечний кредит в цілому або їх частин банк має право звернути стягнення на предмет іпотеки.

Пунктом 6.2 іпотечного договору надано право іпотекодержателю звернути стягнення на предмет іпотеки будь-яким способом не забороненим законодавством, в тому числі, на підставі виконавчого напису нотаріуса або рішення суду у встановленому чинним законодавством України та цим договором порядку, в тому числі у відповідності до застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в п. 6.6 даного договору.

Відповідно до п. 6.3 правочину, в разі прийняття рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, останній ( предмет іпотеки ) на підставі договору між іпотекодавцем і іпотекодержателем або рішення суду може бути переданий іпотекодержателю або іншій особі в управління на період до його реалізації у порядку, встановленому чинним законодавством та договором ( там же ).

Згідно звіту про незалежну оцінку станом на 06 березня 2017 року ринкова вартість об’єкту оцінки, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 складає 167 000 грн. ( а.с. 32-87 т. 1 ).

Крім цього, ОСОБА_2 надано звіт «Про незалежну оцінку майна» відповідно до якого станом на 03 квітня 2017 року ринкова вартість об’єкту оцінки, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 складає 538 670 грн. ( а.с. 111-139 т. 1 ).

Ухвалою Васильківського міськрайнного суду Київської області від 31 травня 2017 року за клопотанням сторони відповідача було призначено по справі будівельно-технічну експертизу для визначення дійсної ринкової вартості іпотечного майна, проте, експертиза не було проведена у зв’язку з тим, що відповідачка не здійснила її оплату ( а.с. 143, 148 т. 1 ).

Так, відповідно до ч. 1 ст. 109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з’ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Таким чином, на переконання апеляційного суду, відповідач ухилилася від її проведення, а відтак, судом вірно взято до уваги, зокрема, останній по часу звіт про незалежну експертну оцінку вартості нерухомого майна з якого вбачається, що станом на 28 грудня 2017 року ринкова вартість квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 складає 167 700 грн. ( а.с. 194- 230 т. 1 ).

Будь-яких інших належних та допустимих доказів на спростування визначеної звітом ринкової вартості іпотечного майна відповідачем не надано ні суду першої інстанції, ні суду другої інстанції.

При цьому, відповідно до статей 19, 57 Закону України «Про виконавче провадження» сторони виконавчого провадження під час здійснення виконавчого провадження не позбавлені можливості заявляти клопотання про визначення вартості майна, тобто визначення іншої ціни предмета іпотеки, ніж буде зазначена в резолютивній частині рішення суду, якщо наприклад, така вартість майна змінилася.

Відтак, на переконання апеляційного суду, ринкова ціна предмету іпотеки можу бути визначена і на стадії виконання рішення, при необхідності.

Разом з цим, із довідки про розмір заборгованості по кредитному договору №1155 від 12 червня 2017 року вбачається, що заборгованість за правочином станом на 03 березня 2017 року становить 19 705,98 доларів США ( а.с. 9 т. 1 ).

Крім цього, заборгованість в названому розмірі підтверджується наданим розрахунком, відповідно до якого: основна сума боргу становить 9 760 доларів США, сума прострочених чергових платежів за кредитом – 4 184,62 доларів США, сума прострочених чергових платежів по відсотках 4 460,84 доларів США, сума нарахованих відсотків – 9,16 доларів США, сума пені за несвоєчасну сплату основного боргу 637 доларів США, сума пені за несвоєчасну сплату відсотків – 654,36 доларів США, загальна заборгованість за правочином – 19 705,98 доларів США ( 102-107, 269-279 т. 1 ).

Названий розрахунок заборгованості за кредитним договором відповідачем не спростовано.

Таким чином, ухвалюючи рішення у справі, місцевий суд, з точки зору суду другої інстанції, правильно встановив обставини справи, визначив відповідно до них правовідносини, вірно прийшов до висновку про задоволення заявлених вимог в частині звернення стягнення на нерухоме майно шляхом продажу на прилюдних торгах, у тому числі, у формі електронних торгів, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» за договором про іпотечний кредит №1155 від 12 червня 2007 року в сумі 19 705,98 доларів США, передавши Публічному акціонерному товариству «Державний ощадний банк України» у порядку ст. 34 Закону України «Про іпотеку» та п. 6.3. іпотечного договору №2463 від 12 червня 2007 року в управління предмет іпотеки на період його реалізації, шляхом застосування процедури продажу на користь третьої особи, з додержанням норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 7, 33, 34, 38, 39, 41 Закону України «Про іпотеку», ст.ст. 509, 526, 610, 611, 1048, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 10-13, 76-81, 109, 259, 263-265 ЦПК України, ухвалив законне і обґрунтоване рішення на підставі належних та допустимих доказів по справі, а відтак, в названій частині оскаржуване рішення не може бути скасоване у відповідності до положень ст. 375 ЦПК України.

При цьому, доводи апеляційної скарги, що судовим рішенням повторно стягується заборгованість не відповідають дійсності, так як, відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку», в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання, іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, що повністю узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України від 03 лютого 2016 року по справі №6-1080цс15, де серед іншого, зокрема, зазначено наступне.

Право вибору конкретного способу звернення стягнення на предмет іпотеки покладається на іпотекодержателя. Відповідно до частини першої статті 11 ЦПК України, в редакції, що діяла на момент ухвалення судового рішення, суди повинні розглядати питання про можливість застосування звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, заявлений у позовній вимозі. При цьому здійснення особою права на захист не може ставитися в залежність від застосування нею інших способів правового захисту.

Звернення стягнення на предмет іпотеки не призводить до заміни основного зобов’язання на забезпечувальне. Тому задоволення вимог за дійсним основним зобов’язанням одночасно зі зверненням стягнення на предмет іпотеки не зумовлює подвійного стягнення за основним зобов’язанням, оскільки домовленість сторін про його заміну забезпечувальним зобов’язанням відсутня.

Інші доводи апеляційної скарги, зокрема, про те, що судом не зазначено про сплату коштів по прибутковим касовим ордерам, про виконання апелянтом кредитного договору належним чином, судовий збір стягнуто з відповідача коли позивач просив лише його розподілити, з точки зору другої інстанції, не спростовують висновки суду першої інстанції про обґрунтованість заявлених позовних вимог і не є підставою, в силу викладеного, для задоволення апеляційних вимог.

При цьому, доводи відзиву Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на апеляційну скаргу ( а.с. 31-34 т. 2), зокрема, про те, що апелянт не надала доказів сплати заборгованості, розрахунком заборгованості враховані всі платежі на погашення заборгованості, наявність рішення про стягнення заборгованості не позбавляє кредитора права на звернення стягнення на предмет іпотеки, відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог, є обґрунтованими, спростовують зазначені апелянтом доводи з цього приводу.

Проте, на переконання апеляційного суду, судом першої інстанції не в повній мірі враховані положення ст. 39 Закону України "Про іпотеку", відповідно до яких, у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації, тоді як, судом зазначена не початкова ціна продажу об’єкту іпотеки, а вже встановлена конкретна її сума продажу.

Окрім іншого, місцевий суд вийшов за межі у цій частині заявлених позовних вимог у порушення положень ст. 13 ЦПК України.

А тому, доводи ОСОБА_2 про незаконність та необґрунтованість рішення, неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального та процесуального права при його ухваленні, на думку апеляційного суду, знайшли своє часткове підтвердження при розгляді справи.

За таких обставин, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, унаслідок чого оскаржуване рішення в частині ціни продажу предмета іпотеки підлягає зміні у відповідності до ст.ст. 374, 376 ЦПК України з метою приведення його змісту резолютивної частини у відповідність до вимог ст. 39 Закону України "Про іпотеку".

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 10-13, 76-81, 263, 367, 368, 374, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 27 березня 2018 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, в частині ціни продажу предмета іпотеки, змінити та встановити початкову його ціну в розмірі 167 700 грн.

В решті рішення залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Головуючий А.С. Сержанюк

Судді: С.О. Журба

ОСОБА_8