Постанова № 74702868, 14.06.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/4940/18

Номер справи місцевого суду: 521/18737/17

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Кравець Ю. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.06.2018 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді – Кравця Ю.І.,

суддів: Журавльова О.Г., Комлевої О.С.

з участю секретаря судового засідання – Бєляєвої А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одеса цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою представника Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» - ОСОБА_3 на рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 01.03.2018 року, ухваленого суддею Бобуйком І.А.,

встановила:

10.11.2017 року ПАТ «УкрСиббанк» звернулося до суду з зазначеним позовом до ОСОБА_2 з вимогою стягнути заборгованість, що виникла внаслідок не виконання умов кредитного договору № 280-710 ДОУ 1 П (в системі обліку банку договір №10611027000) у розмірі: 4443,84 доларів США - відсотки, нараховані за час користування кредитними коштами за період з 01.05.2013 року по 30.09.2017 року, 54833,58 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом за строк з 19.10.2016 року по 19.10.2017 року, 78760,01 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами за строк з 19.10.2016 року по 19.10.2017 року, 572,50 грн. - 3% річних від суми 36823,52 грн., що стягнута за рішенням суду від 15.10.2013 року, за період 01.11.2014 року по 12.05.2015 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 29.03.2006 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 280-710 ДОУ 1 П (в системі обліку банку договір №10611027000), відповідно до умов якого позивач надав відповідачу кредит (грошові кошти) в сумі 16000, 00 доларів США, а відповідач зобов’язався повернути наданий кредит щомісячно у повному обсязі в терміни, встановлені графіком погашення кредиту, але не пізніше 29.03.2013 року. Строк дії кредитного договору встановлюється з дня укладення даного договору і до повного погашення суми кредиту та плати за кредит. За користування кредитними коштами у межах установленого терміну кредитування відповідач зобов'язався сплатити відсотки у розмірі 13% річних та у порядку, передбаченому п. 1.3 кредитного договору. У зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань за кредитним договором та виникненням простроченої заборгованості АТ «УкрСиббанк» звернулося до суду та рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 15.10.2013 року стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 суму боргу по поверненню кредитних коштів, процентів за користування кредитом за кредитним договором № 280-710 ДОУ 1 П від 29.03.2006 року в розмірі 4561,29 доларів США, що за курсом НБУ станом на 23.05.2013 року еквівалентно 36458,39 грн., що складається з: кредитної заборгованості у сумі 3910,15 доларів США; заборгованості по процентам у сумі 651,14 доларів США; пені у сумі 54,79 грн.; стягнуто судові витрати у розмірі 365,13 грн.

Після набрання сили рішенням суду були отримані виконавчі листи та направлені до органів ДВС для примусового виконання. Постановою головного державного виконавця першого Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського МУЮ ОСОБА_5 від 15.05.2015 року виконавче провадження було закінчено у зв’язку з виконанням рішення суду.

На виконання рішення суду в погашення заборгованості в період з 29.09.2014 року по 14.05.2015 року надійшли грошові кошти у сумі 36823,52 грн., які були розподілені згідно черговості погашення грошових зобов’язань, встановлених п.1.6 кредитного договору.

В першу чергу були погашені судові витрати у розмірі 365,13 грн. Інші кошти, що надійшли у гривнях, були переведені у валюту договору - у долари США за курсом НБУ на момент їх зарахування на рахунок банку та зараховані на погашення процентів у розмірі 651,14 доларів США, кредиту у розмірі 1122,91 доларів США.

Станом на 30.10.2017 року залишалися невиконаними належним чином у повному обсязі зобов’язання відповідача за кредитним договором у розмірі 2787,24 доларів США - заборгованість по кредиту та 54,79 грн. - пеня, що були стягнуті за рішенням суду від 15.10.2013 року.

Так як сума боргу по кредиту не була погашена у повному обсязі, то відповідно до п.1.3. кредитного договору на непогашену суму кредиту нараховуються проценти до повернення коштів у власність банку у повному обсязі, та нараховується пеня відповідно до п.7.1. кредитного договору, що станом на 30.10.2017 року становила: 4443,84 доларів США (що за курсом НБУ станом на 30.10.2017 року еквівалентно 119431,67 грн.) - відсотки, нараховані за час користування кредитними коштами за період з 01.05.2013 року по 30.09.2017 року, який не враховано у рішенні суду від 15.10.2013 року; 54833,58 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом за строк з 19.10.2016 року по 19.10.2017 року; 78760,01 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами за строк з 19.10.2016 року по 19.10.2017 року.

Крім того, враховуючи, що кошти у розмірі 36823,52 грн., що стягнуті за рішенням суду від 15.10.2013 року, яке набрало законної сили 31.10.2013 року, фактично надійшли на погашення кредиту та процентів лише у період з 29.09.2014 року по 12.05.2015 року, ПАТ «УкрСиббанк» вважало, що має право відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України на стягнення 3% річних від цієї суми за час з 01.11.2014 року по 12.05.2015 року (дата останнього платежу), що складає 572,50 грн.

На думку позивача, належним виконанням умов договору згідно змісту ст. 526, ч. 1 ст. 1048, ч. 3 1049 ЦК України та п.п.1.1. — 1.3 Кредитного договору є повернення позики та процентів у повному обсязі на рахунок банку, зазначений у п.1.2.2. кредитного договору.

Рішенням Малиновського районного суду м.Одеси від 01.03.2018 року у задоволені позовних вимог ПАТ «УкрСиббанк» відмовлено у повному обсязі.

Не погоджуючись із рішенням суду, представник позивача ПАТ «УкрСиббанк» - ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій з посиланням на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального та неправильне застосування матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення заявлених ПАТ «УкрСиббанк» позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 обґрунтовує тим, що суд першої інстанції, посилаючись на виконання рішення суду від 15.10.2013 року про стягнення заборгованості у розмірі 36 823,52 грн. безпідставно дійшов висновку про погашення заборгованості за основним боргом, оскільки за кредитним договором позичальник отримав валютний кредит, заборгованість за рішенням суду від 15.10.2013 року також стягнута у валюті кредиту, сплачені поручителем кошти у розмірі 36 823,52 грн. не призводять до повного виконання зазначеного рішення суду а також повернення кредиту в повному обсязі, що в свою чергу не дає підстав для формування висновку про припинення зобов’язань. Також представник ПАТ «УкрСиббанк» звертає увагу на те, що кредитним договором передбачено сплату процентів позичальником до дня повернення кредиту за фактичну кількість календарних днів користування кредитом та виходячи із системного аналізу статей 525, 526, 599, 611 ЦК України, змісту кредитного договору, можна зробити висновок про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов’язання й не позбавляє кредитодавця права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України. Також вважає, що судом неправильно застосовано положення ст. 261, 267 ЦК України, оскільки перебіг строку позовної давності здійснюється з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а тому й початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його виконання, а тому судом позовна давність могла буди застосована до нарахованих процентів до 30.09.2014 року, оскільки позовні вимоги визначені на 30.09.2017 року (за цей період нараховано 2 853,75 доларів США сплачено 651,14 доларів США залишок 2 202,61 доларів США). Також ОСОБА_3 зазначає, що пеня нарахована на суму прострочення в межах спеціальної позовної давності.

Представник ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 у судове засідання не з’явились, про день та час розгляду справи були повідомлені належним чином.

Відповідно ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших осіб які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи не перешкоджає розглядові справи.

Справа розглянута судом на підставі ч. 2 ст. 247 та ч. 2 ст. 372 ЦПК України.Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарг, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Відмовляючи у задоволені позову, суд встановив наступні обставини та дійшов таких висновків.

Судом установлено і матеріалами справи підтверджено, що 29.03.2006 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 укладений кредитний договір № 280-710 ДОУ 1 П на суму 16 000 доларів США із щомісячною сплатою процентів за користування у розмірі під 13% річних, з кінцевим терміном повернення кредитних коштів до 29.09.2013 року, на споживчі потреби.

Згідно з умовами кредитного договору сторони домовились, що кредит надається відповідачу на строк з 29.03.2006 року до 29.03.2013 року. Сторони також домовились про те, що погашення кредиту здійснюється позичальником рівними щомісячними платежами з 01 по 10 число (включно) кожного місяця, наступного за тим, за яким були нараховані проценти. При цьому остаточне погашення процентів повинно бути зроблене не пізніше дати остаточного повного повернення кредиту. Згідно до п.п.4.1, 4.2. кредитного договору №280-710 ДОУ 1 П від 29.03.2006 року, позичальник зобов’язався використовувати кредит на зазначені у даному договорі цілі і забезпечити повернення отриманого кредиту і сплату нарахованих процентів та комісій у встановлені договором терміни.

Таким чином, надані позивачем копія кредитного договору № 280-710 ДОУ 1П від 29.03.2006 року, копія Графіку погашення кредиту та копія заочного рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 15.10.2013 року по цивільній справі № 521/10551/13-ц, свідчать про те, що у кредитному договорі № 280-710 ДОУ 1 П від 29.03.2006 року сторони, окрім строків виконання боржником окремих зобов’язань, чітко визначили строк виконання основного зобов'язання, тобто про строк виконання кредитного договору № 280-710 ДОУ 1 П від 29.03.2006 року в повному обсязі (кінцевий строк) – 29.03.2013 року.

Під час розгляду справи у суді першої інстанції, 24.01.2018 року ОСОБА_2 подав заяву про застосування позовної давності, розглянувши яку районний суд дійшов до таких висновків.

У відповідності до ч. 3 ст. 267 ЦК, суд застосовує позовну давність лише за заявою сторони у спорі. Така заява має бути подана до винесення судового рішення.

Частина 4 ст. 267 ЦК України, покладає на сторону у справі обов'язок подавати заяву про сплив (закінчення) строку позовної давності, як підставу для відмови у позові. Зазначена заява повинна містити виклад обставин, у відповідності до яких строк позовної давності сплив (закінчився), календарний розрахунок відповідних строків, наявні докази та вимоги щодо застосування судом наслідків спливу позовної давності у вигляді відмови у позові.

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 631 ЦК України передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Відповідно до ст. 530 вказаного Кодексу, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Водночас, статтями 256, 257 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Також, відповідно до ст. 259 ЦК України, тривалість позовної давності може бути збільшено за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності складається у письмовій формі. Однак, договору про збільшення позовної давності сторони не укладали.

Відповідно до вимог ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Частиною 1 ст. 261 ЦК України передбачено, що перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи.

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що оскільки строк виконання кредитного договору № 280-710 ДОУ 1 П від 29.03.2006 року в повному обсязі (кінцевий строк) настав 29.03.2013 року, то з 29.03.2013 року розпочався перебіг позовної давності щодо повернення кредиту в цілому.

Заочне рішення Малиновського районного суду міста ОСОБА_6 від 15.10.2013 року по цивільній справі № 521/10551/13-ц та позовна заява ПАТ «УкрСиббанк» про стягнення заборгованості за кредитним договором, процентів, нарахованих за користування кредитом та пені свідчать про те, що вперше позивач ПАТ «УкрСиббанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором №280-710 ДОУ 1 П від 29.03.2006 року, процентів, нарахованих за користування кредитом та пені 01.07.2013 року.

Таким чином, 01.07.2013 року позивач поданням позову перервав перебіг позовної давності щодо повернення кредиту в цілому, а тому перебіг позовної давності щодо вимог про звернення кредиту в цілому за кредитним договором №280-710 ДОУ 1 П від 29.03.2006 року почався для ПАТ «УкрСиббанк» заново з 01.07.2013 року.

Вперше звернувшись до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором №280-710 ДОУ 1 П від 29.03.2006 року, ПАТ «УкрСиббанк» визначило кредитну заборгованість в повному обсязі, так як, звертаючись до суду з позовом 01.07.2013 року, позивач визначив кредитну заборгованість станом на 15.12.2013 року, тобто після закінчення строку виконання кредитного договору № 33-710 ДОУ 1 П від 29.03.2006 року в повному обсязі (кінцевого строку) 29.03.2013 року.

В подальшому, за весь час розгляду цивільної справи № 521/10551/13-ц з 01.07.2013 року (дата подання позову) по 15.10.2013 року (дата проголошення судом заочного рішення) позивач ПАТ «УкрСиббанк» жодного разу не збільшив розмір позовних вимог, не зважаючи на те, що боржник ОСОБА_2 здійснив останній платіж за кредитом ще 07.03.2012 року, припинивши після 07.03.2012 року будь-які виплати за кредитом та позивач був обізнаний про це, про що свідчать Довідка-розрахунок заборгованості за кредитом ОСОБА_2 на 23.05.2013 року за кредитним договором №280-710 ДОУ 1 П від 29.03.2006 року та Довідка - розрахунок заборгованості за кредитом ОСОБА_2 на 30.10.2017 року за кредитним договором № 280-710 ДОУ 1 П від 29.03.2006 року.

Також, після проголошення заочного рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 15.10.2013 року по цивільній справі № 521/10551/13-ц, ОСОБА_2 не здійснював жодних платежів в погашення кредитної заборгованості на виконання судового рішення та всі платежі в погашення кредитної заборгованості на виконання судового рішення здійснювались виключно поручителем ОСОБА_4 за рахунок звернення стягнення на її пенсію на підставі постанови ОСОБА_7 Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції ВП № 42570742 від 20.03.2014 року про звернення стягнення на пенсію ОСОБА_4

В подальшому, у зв’язку з повним погашенням боржником ОСОБА_4 боргу, ОСОБА_7 Малиновський відділ державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції направив до Управління пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси письмовий ОСОБА_7 № 6-42/11778 від 06.05.2015 року, в якому просив припинити стягнення з пенсії боржника ОСОБА_4 згідно Постанови ВП № 42570742 від 20.03.2014 року, а виконавчі документи ВП № 42570742 повернути без подальшого виконання на адресу ОСОБА_7 Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції. Цей факт підтверджує копія ОСОБА_7 Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції № 6-42/11778 від 06.05.2015 року та Постанова ОСОБА_7 Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції від 07.05.2015 року про закінчення виконавчого провадження № 42570742.

Вказані факти відомі ПАТ «УкрСиббанк» як безпосередньому учаснику цивільної справі № 521/10551/13-ц так і як безпосередньому учаснику виконавчого провадження №42570742.

Більш того, сам позивач ПАТ «УкрСиббанк» визнає і вказує у своєму Додатку № 4, що після проголошення заочного рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 15.10.2013 року всі платежі в погашення кредитної заборгованості за кредитним договором № 280-710 ДОУ 1 П від 29.03.2006 року на виконання судового рішення здійснювались виключно поручителем ОСОБА_4

Вказані позивачем у своєму Додатку № 4 суми стягнутих з ОСОБА_4 коштів і дати їх зарахування банком на погашення заборгованості повністю співпадають з датами і сумами фактичного погашення за наданим кредитом, які вказані самим позивачем у Довідці-розрахунку заборгованості за кредитом ОСОБА_2 на 30.10.2017 року за кредитним договором № 280- 710 ДОУ 1 П від 29.03.2006 року, а також повністю співпадають з датами і сумами сплачених процентів, які вказані самим позивачем у Довідки-розрахунку заборгованості по процентам за користування кредитом ОСОБА_2 на 30.10.2017 року за кредитним договором № 280-710 ДОУ 1 П від 29.03.2006 року.

Таким чином, суд першої інстанції акцентував свою увагу на тому, що боржник ОСОБА_2 здійснив останній платіж за кредитом ще 07.03.2012 року, припинивши після 07.03.2012 року і до теперішнього часу включно будь-які виплати за кредитом. Тобто, після 07.03.2012 року боржник ОСОБА_2 не вчинив жодних дій, які б свідчили про визнання ним свого боргу за кредитним договором № 280-710 ДОУ 1 П від 29.03.2006 року.

Кінцевим строком повернення кредиту в цілому й всіх платежів за кредитним договором сторонами було визначено 29.03.2013 року.

01.07.2013 року позивач ПАТ «УкрСиббанк», відповідно до приписів ч.ч. 2, 3 ст. 264 ЦК України, поданням позову перервав перебіг позовної давності щодо повернення кредиту в цілому, а тому перебіг трирічного строку загальної позовної давності щодо вимог про повернення кредиту в цілому за спірним кредитним договором почався для позивача ПАТ «УкрСиббанк» заново з 01.07.2013 року і закінчився 01.07.2016 року.

Договору про збільшення позовної давності сторони також укладено не було.

В подальшому, як за весь час розгляду цивільної справи № 521/10551/13-ц з 01.07.2013 року по 15.10.2013 року, та і до 10.11.2017 року, тобто упродовж 4 років і 4 місяців після початку перебігу позовної давності (і упродовж 1 року і 4 місяців після спливу позовної давності) позивач ПАТ «УкрСиббанк» жодного разу не пред’являв до ОСОБА_2 жодних нових вимог заборгованості за кредитним договором № 280-710 ДОУ 1 П від 29.03.2006 року.

Після початку перебігу позовної давності, а саме: через два роки і шість місяців після повного виконання ОСОБА_4 заочного рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 15.10.2013 року по цивільній справі № 521/10551/13-ц, і після спливу позовної давності щодо вимог про повернення кредиту в цілому за кредитним договором № 280-710 ДОУ 1 П від 29.03.2006 року, позивач ПАТ «УкрСиббанк» 10.11.2017 року встановив нову заборгованість за тим самим кредитним договором № 280-710 ДОУ 1 П від 29.03.2006 року, нарахував нові суми і звернувся до суду з новим позовом до ОСОБА_2 про стягнення нових сум заборгованості за старим кредитом.

Отже, позивач ПАТ «УкрСиббанк», звернувшись 10.11.2017 року з новим позовом до ОСОБА_2 про стягнення нових сум заборгованості за старим кредитним договором № 280-710 ДОУ 1 П від 29.03.2006 року (за яким ПАТ «УкрСиббанк» вже раніше отримав стягнення заборгованості у повному обсязі на підставі заочного рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 15.10.2013 року по цивільній справі № 521/10551/13-ц) зробив це через один рік і чотири місяці після 01.07.2016 року, тобто дати спливу трирічного строку загальної позовної давності щодо вимог про повернення кредиту в цілому, тобто подав позов з пропуском установленого статтею 257 ЦК України трирічного строку загальної позовної давності, що приводить суд до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову про стягнення заборгованості.

Відповідно до ст. 266 ЦК України, зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Згідно ч.ч.1, 2 ст. 258 ЦК України, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується спеціальна позовна давність в один рік.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції вважав за необхідне відмовити ПАТ «УкрСиббанк» у задоволені його позову у зв’язку зі спливом позовної давності.

Колегія суду погоджується з такими висновками районного суду. Оскільки, суд першої інстанції, з’ясувавши обставини справи та давши належну оцінку зібраним доказам, дійшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову. Вказані висновки суду відповідають зібраним у справі доказам, яким судом дана належна оцінка, правильно визначена юридична природа правовідносин що виникли і закон, який їх регулює.

Окрім того колегія суддів зазначає, що Європейський суд з прав людини юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що «позовна давність – це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав – учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (п. 570 рішення від 20.09.2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; п. 51 рішення від 22.10.1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).

Доводи апеляційної скарги, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов’язання й не позбавляє кредитодавця права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України, не заслуговують на уваги з огляду на те що, як вірно було встановлено судом, термін дії договору сплив, а тому у кредитора відсутні підстави для стягнення відсотків.

Така позиція апеляційного суду узгоджується, висновками Верховного суду висловленими у постанові від 14.02.2018 року № 564/2199/15-ц, що відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, підлягає врахуванню у даній справі.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів, дублюють доводи позову, яким судом першої інстанції надана належна правова оцінка, а тому повторного правового аналізу не потребують.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальної частині оскаржуваного рішення.

Таким чином колегія суддів вважає, що суд першої інстанції розглянув справу відповідно до ст. 13 ЦПК України: за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У зв’язку з ухваленням рішення за відсутності учасників справи, відповідно до ч.5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 259, 374, 375, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» - ОСОБА_3 – залишити без задоволення.

Рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 01.03.2018 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 14.06.2018 року.

Головуючий Ю.І.Кравець

Судді: О.Г.Журавльов

ОСОБА_6