Рішення № 74700962, 17.05.2018, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/12277/17

Провадження № 2-а/344/320/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2018 року м.Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі :

головуючого-судді: Островського Л.Є.

секретаря: Гули Р.М.,

розглянувши справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Івано-Франківського міського суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Івано-Франківську просить суд визнання неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в місті Івано-Франківську про відмову у призначенні їй пенсії, як матері інваліда з дитинства; зобовязати Управління Пенсійного фонду України в місті Івано-Франківську призначити їй пенсі за віком на пільгових умовах, відповідно до п.3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а саме з 23 серпня 2017 року.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачка 23 серпня 2017 року звернулась до відповідача із заявою про призначення їй пенсії за віком, у відповідності до п.3 розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове медичне страхування" та ст.17Закону України "Про пенсійне забезпечення", оскільки її син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 був визнаний інвалідом з дитинства у віці 9 років ( з 04.04.1997 року), вважє, що отримала право на призначення пенсії після досягнення 50-ти років і при стажі роботи не менше 15 років страхового стажу.

Проте, відповідачем за наслідком розгляду вказаної заяви, 05 вересня 2017 №251/03 було відмовлено в призначенні пенсії за віком, як матері інваліда з дитинства, з посиланням на те, що на думку відповідача, на таку пенсію мають право матері інвалідів з дитинства, які виховали їх до шестирічного віку, але не раніше ніж за 5 років до досягнення пенсійного віку. Із поданих позивачкою документів інвалідність її синові вперше встановлено з 04.04.1997року, а висновок лікарсько-консультативної комісії позивачкою не представлено, а тому, на думку відповідача, відсутні підстави для призначення їй дострокової пенсії за віком як матері інваліда з дитинства.

На адресу суду надійшло заперечення на позовну заяву від Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську, в якому представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні адміністративного позову про визнання дій неправомірними та зобовязання вчинити певні дії.

В обґрунтування посилань проти задоволення позовних вимог представник відповідача посилається на те, що відповідно доабзацу 3 п.3 Прикінцевих положень (Розділу XV) Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» жінки, які народили п'ятеро або більше дітей і виховали їх до шестирічного віку, і матері інвалідів з дитинства, які виховали їх до цього віку, мають право на призначення дострокової пенсії за віком після досягнення 50 років та за наявності не менше 15 років страхового стажу. При цьому, до числа інвалідів з дитинства належать також діти-інваліди віком до 16 років.

Згідно пункту 2.17 розділу «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій» відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №221 (зі змінами, внесеними постановою правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 року №13-1) при призначенні пенсій жінкам, які народили п'ятеро або більше дітей і виховали їх до шестирічного віку, матерям інвалідів з дитинства, які виховали їх до шестирічного віку, а також, у разі відсутності матері або за її згодою, чоловікам, які здійснювали виховання пятьох або більше дітей чи дитини-інваліда, факт народження дитини встановлюється на підставі свідоцтва про народження, а її виховання до зазначеного віку - на підставі свідоцтва про народження чи паспорта дитини. Визнання особи інвалідом з дитинства або дитино-інвалідом засвідчується випискою з акту огляду в МСЕК, медичним висновком закладів охорони здоров'я, посвідченням одержувача допомоги, довідкою органу, що призначає допомогу, про період призначення допомоги.

У разі якщо дитина визнана дитиною-інвалідом після досягнення шестирічного віку або інвалідом з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, надається відповідно висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що вона мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку, та/або висновок МСЕК про можливість настання інвалідності до досягнення особою 18-ти років (висновок про час настання інвалідності).

Згідно поданих позивачкою документів, а сама: свідоцтва про народження дитини ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1) вперше встановлено інвалідність з 04.04.1997року , тобто коли сину позивачки виповнилось 9 років. Оскільки позивачкою не представлено висновок лікарсько-консультативної комісії про те, що тина мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку, або висновок МСЕК про можливість настання інвалідності до досягнення особою 18-ти років висновок про час настання інвалідності, підстав для призначення дострокої пенсії за віком немає.

У судовому засіданні позивачка позов підтримала, просила задоволити в повному обсязі.

Представник відповідача Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську заперечувала щодо задоволення позовних вимог та з урахування поданого письмового заперечення на позовні вимоги позивачки, просила відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши сторін, дослідивши, вивчивши та проаналізувавши в сукупності усі наявні в справі письмові докази, суд вважає позов підлягаючим задоволенню з наступних підстав.

23 серпня 2017 року ОСОБА_1 звернулась до відповідача з заявою про призначення їй пенсії за віком, у відповідності до п.3 розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове медичне страхування", ст.17Закону України "Про пенсійне забезпечення", оскільки є матір'ю інваліда з дитинства та виховала його до 8-ми річного віку , отже отримала право на призначення пенсії після досягнення 50-ти років і при стажі роботи не менше 15 років страхового стажу .

За наслідком розгляду вказаної заяви, ОСОБА_1 відповідачем листом від 05.09.2017 року №2517/03 відмовлено в призначенні пенсії за віком, як матері інваліда з дитинства, з посиланням на те, що на думку відповідача, на таку пенсію мають право матері інвалідів з дитинства, які виховали їх до шестирічного віку, але не раніше ніж за 5 років до досягнення пенсійного віку. Із поданих позивачкою документів інвалідність її синові вперше встановлено з 04.04.1997року, а висновок лікарсько-консультативної комісії позивачкою не представлено, а тому, на думку відповідача, відсутні підстави для призначення їй дострокової пенсії за віком як матері інваліда з дитинства.

Суд зазначає, що відповідно до вимог ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до вимог ст. 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення» жінки, які народили п'ятеро або більше дітей і виховали їх до восьмирічного віку, і матері інвалідів з дитинства, які виховали їх до цього віку, мають право на пенсію за віком після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 15 років із зарахуванням до стажу часу догляду за дітьми (пункти "є" і "ж" статті 56). При цьому до числа інвалідів з дитинства належать також діти-інваліди віком до 16 років, які мають право на одержання соціальної пенсії (стаття 94).

Згідно п.3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» жінки, які народили п'ятеро або більше дітей і виховали їх до шестирічного віку, і матері інвалідів з дитинства, які виховали їх до цього віку, мають право на призначення дострокової пенсії за віком після досягнення 50 років та за наявності не менше 15 років страхового стажу. При цьому до числа інвалідів з дитинства належать також діти-інваліди віком до 16 років.

Відповідно до п.п. 5 п. 2.1. Постанови правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції чинній на момент звернення позивача з заявою про призначення пенсії) до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: документи, які засвідчують особливий статус особи: документи про народження дитини, виховання її до шестирічного віку, про визнання дитини заявника інвалідом з дитинства або дитиною-інвалідом (при призначенні пенсії згідно з абзацом четвертим пункту 3 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону).

Відповідно до п.2.18. Постанови правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визнання особи інвалідом з дитинства або дитиною-інвалідом засвідчується випискою з акта огляду в МСЕК, медичним висновком закладів охорони здоров'я, посвідченням одержувача допомоги, довідкою органу, що призначає допомогу, про період призначення допомоги. У разі якщо дитина визнана дитиною-інвалідом після досягнення шестирічного віку або інвалідом з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, надається відповідно висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що вона мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку, та/або висновок МСЕК про можливість настання інвалідності до досягнення особою 18-ти років (висновок про час настання інвалідності).

Аналіз змісту п.2.18 зазначеного вище Порядку, а також наведених норм Законів України «Про пенсійне забезпечення» і «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» свідчить про те, що законодавством розмежовано поняття інваліда з дитинства та дитини-інваліда.

Так, згідно з вимогами цього Порядку необхідність подання висновку про те, щодитина мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку, передбачено лише для інвалідів з дитинства, які визнані такими після досягнення вісімнадцятирічного віку.

Проте, як вже встановлено судом, ОСОБА_3 визнаний інвалідом з дитинства без переогляду ( Довідка до акту огляду МСЕК а.с. 12) , у звязку з чим суд вважає, що доводи відповідача про обовязковість такого висновку лікарсько-консультаційної комісії є необґрунтованими.

До того ж, у п.п. 5 п. 2.1. Постанови № 22-1, визначено лише документи про народження дитини, виховання її до шестирічного віку, про визнання дитини заявника інвалідом з дитинства або дитиною-інвалідом.

Всі вказані документи наявні у позивача та надавалися відповідачу, що не заперечується відповідачем.

Вимога щодо підтвердження наявності медичних показань для визнання її інвалідом з дитинства до досягнення шестирічного віку не ставиться.

Мова про підтвердження наявності медичних показань для визнання дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку, у разі якщо дитина визнана дитиною-інвалідом після досягнення шестирічного віку, стосується саме категорії дітей-інвалідів, а не інвалідів з дитинства, яким є ОСОБА_3

Тобто твердження відповідача спростовуються самим же Порядком, на який посилається відповідач у відзиві.

З урахуванням вищевикладеного, судом встановлено, що на день звернення до УПФУ із заявою про призначення пенсії ОСОБА_1 досягла 50-річного віку, мала стаж роботи не менше 15 років, її сина було визнано інвалідом з дитинства, суд дійшов висновку, що позивач мала всі передбачені законодавством підстави для призначення їй пенсії із зниженням пенсійного віку відповідно до ст.17 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а відмова відповідача в призначенні пенсії позивачу з причини відсутності підтвердження факту визнання дитини інвалідом з дитинства до 6-ти річного віку є безпідставною, такою що не ґрунтується на приписах чинного законодавства.

Враховуючи викладене, позивачем доведено безпідставність відмови їй у призначенні дострокової пенсії за віком на пільгових умовах, як матері інваліда з дитинства відповідно до п.3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Згідно зі ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Таким чином, оцінюючи у сукупності надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

З урахуванням задоволення позовної заяви ОСОБА_1 з відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір в сумі 640 гривень 00 копійок.

Керуючись ст..ст. 241-246, 250, 255, 293, 295, 297 КАС України, суд-

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську (адреса: вул. Незалежності, 44 м. Івано-Франківськ) призначити пенсію ОСОБА_1 з 23 серпная 2017 року за віком на пільгових умовах, відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" як матері інваліда з дитинства.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську на користь стягувача Державної судової адміністрації України, місце знаходження: вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 26255795, з зарахуванням на рахунок 31215256700001, отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача ГУДКС України в м.Києві, код банку отримувача 820019, код класифікації доходів бюджету 22030106 - 640 гривень 00 копійок судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Островський Л.Є.

Повний текст рішення виготовлений 17 травня 2018 року .