Рішення № 74700329, 30.05.2018, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/5572/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«21» травня 2018 року м. Львів

Шевченківський районний суд м. Львова

у складі: головуючого судді Донченка Ю.В.

при секретарі: Піцик О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради, Львівської міської ради, Департаменту Житлового господарства Львівської міської ради, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова про визнання права на користування житлом,-

в с т а н о в и в :

Позивачі звернулись із позовом в суд до відповідачів про визнання права на постійне користування квартирою АДРЕСА_1 та зобов'язати Шевченківську районну адміністрацію Львівської міської ради укласти з ОСОБА_1, договір найму на користування кватирою.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що згідно Генеральної угоди про співробітництво між МО України та Благодійним фондом «Житло військовим» про пайову участь у будівництві житла для військовослужбовців було прийнято від ВАТ «ЛьвівПокізол» закінчених будівництвом дві квартири для в/ч А-1669 загальною площею 136,67 кв.м. у м. Львові по АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1. Департамент житлового господарства Львівської міської ради не заперечував про передачу Львівській КЕЧ району вказаних квартир. ВАТ ЛьвівПокізол» передало, а Благодійний фонд «Житло військовим» через Львівську КЕЧ району та військову частину А-1669 прийняв дві квартири - АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1, про що було складено акт прийому-передачі квартир. Згідно рішення житлової комісії Львівського гарнізону Західного оперативного командування від 29.07.2000 року житловій комісії в/ч А-1669 виділено для розподілу серед військовослужбовців в/ч А-1669 згідно черговості трикімнатну квартиру АДРЕСА_2 житловою площею 40,44 кв.м. та трикімнатну квартиру АДРЕСА_1. Начальником КЕЧ Львівського району відповідно до прийнятого рішення було направлено командиру військової частини А-1669 вказівку про розподіл виділених квартир серед військовослужбовців. На підставі рішення об'єднаної житлової комісії військової частини А-1669 від 26 серпня 2000 року трикімнатна квартира АДРЕСА_1 виділена в загальну чергу та згідно черговості надана майору ОСОБА_1 на сім'ю. Квартира АДРЕСА_2 цим же рішенням виділена в пільгову чергу та надана підполковнику ОСОБА_7 Сім'я позивача з квартирного обліку була виключена. Їм було видано витяг з протоколу засідання об'єднаної житлової комісії від 25.08.2000 року №9.

Позивач ОСОБА_1 звертався щодо видачі йому ордера, та його було запевнено у в/ч А-1669, що жодних проблем з видачею ордера не буде та документи по розподілу квартири будуть направлені до Львівської КЕЧ. Військова частина А-1669 була розформована в 2006 році.

Після чого він письмово звернувся до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова щодо вирішення питання ордеру та укладення договору найму квартири, яка була йому виділена на законних підставах. Однак його повідомили, що житловою комісією в/ч А-1669 були передані до Львівської КЕЧ документи щодо розподілу квартири АДРЕСА_2, а щодо квартири АДРЕСА_1 такі не передавались. Разом з тим вирішити питання КЕВ м. Львова не знаходить можливим, але не заперечує законне набуття в користування нами вказаної квартири.

Квартира належить місцевим радам та складається з трьох кімнат загальною -площею 37,77 кв.м. З 2000 року позивачами вноситься плата за користування житлом. Сім'я була знята з квартирного обліку та вселення у квартиру є правомірним. Позивачі не мають заборгованостей за сплату комунальних послуг. Іншого місця проживання у них немає. З невідомих для них причин житловою комісією в/ч А-1669 не були направлені документи щодо розподілу за ними квартири АДРЕСА_1, як про це зараз зазначає КЕВ м. Львова, та з'ясувати це на даний час не є можливим. У зв'язку з вищенаведеним просить позов задовольнити.

В судовому засіданні позивач - ОСОБА_1 та його представник позовні вимоги підтримали, дали пояснення аналогічні вищенаведеним.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судове засідання не з'явились, в матеріалах справи міститься заява про розгляд справи уїх відстуності, та про повне впідтримання позовних вимог.

Представник відповідача - Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради - Палайда - Тис О.М. в судовому засіданні відносно позову запречувала посиалючись на письмові заперечення наявні в матеріалах справи та просила у його задоволенні відмовити.

Представник відповідача КЕВ м. Львова - Бенцарук Р.А. в судовому засіданні при прийнятті рішення поклався на розсуд суду.

Представник відповідача - Львівської міської ради - Вавчерчак Б. в судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутності. В матеріалах справи наявний відзив на позовну заяву, в якому відносно задоволення позову заперечує.

Допитаний в судовому засіданні свідок - ОСОБА_7 пояснив, що він дійсно одночасно з позивачем ОСОБА_1 отримав квартиру по АДРЕСА_1 на підставі рішення житлової комісії військової частини де вони служили. Це було у 2000 році. В квартирах які вони отримали було дуже багато недоліків, йому довелось багато переробляти, наскільки знає позивач теж проводив додаткові роботи. Пізніше коли він вже вселився у квартиру йому повідомили, що він може отримати документи на квартиру, хто саме йому про це сказав, він не пам'ятає. Документи отримував в Личаківській районній адміністрації та у Львівській міській раді. Наскільки йому відомо документи для отримання ним ордера направляла житлова комісія військової частини. Куди зникли документи позивача на квартиру, не знає, пояснити їх зникнення може лише постійними реорганізаціями у військовій частині.

Заслухавши пояснення сторін, покази свідка ОСОБА_7 дослідивши письмові докази по справі, суд позов задовольняє з таких підстав.

Рішення житлової комісії Львівського гарнізону Західного оперативного командування від 29.07.2000 року житловій комісії в/ч А-1669 виділено для розподілу серед військовослужбовців в/ч А-1669 згідно черговості трикімнатну квартиру АДРЕСА_2 житловою площею 40,44 кв.м. та трикімнатну квартиру АДРЕСА_1.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Львівської міської ради № 199 від 04.04.1997 року, військовій частині А 1669 було надано право самостійного ведення квартирного обліку потребуючих поліпшення житлових умов з подальшим розподілом илих приміщень, зарахованого у житловий фон військової частини А1669.

Рішенням об'єднаної житлової комісії військової частини А-1669 від 26 серпня 2000 року трикімнатна квартира АДРЕСА_1 була надана сім'ї майора ОСОБА_1 Цим же рішенням сім'я ОСОБА_1 в складі трьох чоловік з квартирного обліку була знята.

В судовому засідання було встановлено, що сім'я ОСОБА_1, за адресою службової квартири по АДРЕСА_1 не зареєстрована.

Однак як вбачається з представлених суду копій квитанцій, ними регулярно оплачуються житлово-комунальні послуги по адресі АДРЕСА_1, відсутня заборгованість по їх оплаті та особові рахунки по оплаті послуг оформлені на ОСОБА_1

Як вбачається з матеріалів справи, житловою комісією військової частини А 1669, до Львівської КЕЧ району були передані документи та скеровано подання щодо закріплення та видачі ордера на квартиру АДРЕСА_2, яка одночасно з квартирою АДРЕСА_1 була виділена військовослужбовцю вищезазначеної військової частини ОСОБА_7, однак документи на закріплення та видачу ордеру на квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_1 скеровані до КЕЧ району не були.

В 2006 році військова частина А 1669 була розформована.

Згідно відповіді КЕВ м. Львова, від 14.11.2017 року № 6739 інформацією про передачу та місце зберігання документів житлової комісії військової частини А 1669 - КЕВ м. Львова не володіє. Надати копії документів, щодо розподілу квартири АДРЕСА_2, не видається можливим у зв'язку із знищенням по закінченню терміну зберігання.

Згідно листа департаменту житлового господарства та інфраструктури Управління житлового господарства Львівської міської ради від 28.02.2017 року № 2501-885 будинок АДРЕСА_1 є у власності територіальної громади м. Львова. Згаданим листом Управління звернулось до КЕВ м. Львова з проханням розглянути питання гр.. ОСОБА_1, щодо видачі ордера на квартиру АДРЕСА_1.

Однак як вбачається із пояснень представника КЕВ м. Львова , з 2006 року КЕВ не здійснює забезпечення житлом військовослужбовців військової частини А 1669, та документи з даної військової частини на розподілення квартири АДРЕСА_1 до них не надходили та такими вони не володіють.

Також в судовому засіданні було встановлено, що сім'я позивачів іншого житла не має, та проживає у вищезазначеній квартирі 18 років.

Відповідно до статті 47 Конституції України Кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до положень ст. 9 Житлового кодексу України громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду або у будинках житлово-будівельних кооперативів. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.

Згідно з вимогами ст. 125 Житлового Кодексу України, сім'я позивача не може бути виселена з службової квартири без надання іншого жилого приміщення, оскільки вислуга позивача ОСОБА_1 під час проходження військової служби становить більше 10 років, щ обуло встановлено в судовому засіданні та ніким із сторін не оспорювалось.

Положеннями ст.12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР та іншими нормативно-правовими актами. Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення.

Відповідно до ч.2 ст.121 ЖК Української РСР службові жилі приміщення надаються за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації, правління колгоспу, органу управління іншої кооперативної та іншої громадської організації.

Відповідно до п.12 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №1081 від 03.08.2006 року, службові житлові приміщення надаються військовослужбовцям згідно з рішенням командира військової частини, яке погоджується з квартирно-експлуатаційним органом, за місцем проходження ними військової служби.

Статтею 125 ЖК Української РСР передбачено, що без надання іншого жилого приміщення у випадках, зазначених у статті 124 цього Кодексу, не може бути виселено: осіб, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації, що надали їм службове жиле приміщення, не менш як десять років.

В судовому засіданні жодною із сторін не заперечувався той факт, що позивач ОСОБА_1 правомірно проживає у зазначеній квартирі та рішення об'єднаної житлової комісії, про виділення йому квартири АДРЕСА_1 було законною підставою для оформлення ордеру. Фактично всі заперечення відповідачів, щодо вимог позивачів, обґрунтовувались тим, що з відповідними документами на оформлення ордеру мала звернутись житлова комісія військової частини А 1669, яка цього не зробила, а наданий час є розформованою.

Згідно зі статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Європейський суд з прав людини, розглядаючи справу "Кривіцька та Кривіцький проти України" (№ 8863/06) 2 грудня 2010 року, установив порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначивши, що в процесі прийняття рішення щодо права заявників на житло, останні були позбавлені процесуальних гарантій.

Міжнародною судовою установою встановлено порушення національними судами прав заявників на житло, оскільки суди не надали адекватного обґрунтування для відхилення аргументів заявників стосовно застосування відповідного законодавства та не здійснили оцінку виселення в контексті пропорційності застосування такого заходу.

Розглядаючи справи цієї категорії, суди повинні враховувати інтереси сторін і вирішувати такі спори залежно від установленого та на підставі закону, а також ураховувати, що внаслідок виселення відповідачів без надання іншого жилого приміщення у зв'язку з переміщенням по службі одного із подружжя, пов'язаним з переїздом в іншу місцевість, без забезпечення житлом, порушується право цих осіб і членів їхніх сімей на житло.

Позивачами надано аргументи про правомірність користування житлом та неможливість отримання іншого житла.

Оскільки судом встановлено, що житла, яке належить на праві приватної власності у ОСОБА_1 або членів його сім'ї немає, стаж військової служби останнього становив більше 10 років, сім'я ОСОБА_1 правомірно отримала квартиру та на даний час знята з квартирного обліку, ордер на квартиру не був виданий з незалежних від позивачів підстав, які на даний час у зв'язку з розформуванням в/ч А 16669 встановити не можливо, а отже у відповідності до положень ст.125 ЖК Української РСР за позивачами слід визнати право постійного користування квартирою АДРЕСА_1.

Керуючись Конституцією України, ст. ст. 12-13, 76-81, 258-261, 268, 271 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 9, 124, 125 ЖК України, суд,-

ухвалив:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 право на постійне користування квартирою АДРЕСА_1 .

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до апеляційного суду Львівської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ю. В. Донченко