Постанова № 74699460, 05.06.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Є.У.№ 333/6765/17 Головуючий у 1 інстанції: Герасименко С.Г.

№ 22-ц/778/1779/18 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2018 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Крилової О.В.

суддів: Кухаря С.В.

ОСОБА_2

Секретар: Бєлова А.В.

розглянувши апеляційну скаргу Комунарського районного відділу управління державної міграційної служби України в Запорізькій області на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 07 лютого 2018 року у справі за заявою ОСОБА_3, заінтересована особа Комунарського районного відділу управління державної міграційної служби України в Запорізькій області про встановлення факту постійного проживання за певною адресою,

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2017 року ОСОБА_3 звернулась до суду із заявою про встановлення факту її постійного проживання та реєстрації з 03.02.2011 року по теперішній час в України за адресою: АДРЕСА_1. Заяву мотивує тим, що зазначений факт необхідний їй для отримання паспорта громадянина України.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 07 лютого 2018 року заяву ОСОБА_3 задоволено.

Встановлено факт постійного проживання та реєстрації ОСОБА_3 з 03.02.2011 року по теперішній час в України за адресою: АДРЕСА_1.

Не погоджуючись з рішенням суду, Комунарський районний відділ управління державної міграційної служби України в Запорізькій області подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 народилась 07.12.1961 року у м. Жмеринка Вінницької області Української РСР та постійно мешкала на території Української РСР, зокрема в період з 1980 року до 1994 року.

На початку 1994 року заявниця виїхала для проживання до Краснодарського краю ОСОБА_4 Федерації, де отримала паспорт громадянина ОСОБА_4 Федерації та у 1996 році зареєструвала своє місце проживання за адресою: ОСОБА_4 федерація, Краснодарський край, АДРЕСА_2.

У 2001 році ОСОБА_3 повернулась в Україну та звернулась до органу міграційної служби, де їй видали посвідку на тимчасове проживання для іноземців та осіб без громадянства.

08.11.2005 року ОСОБА_3 було видано посвідку на постійне проживання для іноземців та осіб без громадянства безстроково.

З 11.01.2007 року по 27.01.2011 pоку, ОСОБА_3 мешкала та була зареєстрована за адресою: Автономна АДРЕСА_3.

У 2011 році заявниця переїхала до м. Запоріжжя та зареєструвала своє місце проживання у квартирі № 68, що розташована в будинку № 93 по вулиці Космічна, яка належить їй на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу від 23.11.1995 року.

Відтак судом першої інстанції встановлено, що заявник придбала нерухоме майно у м. Запоріжжі та постійно мешкає у ньому та зареєстрована у встановленому пордку.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що Міністерством охорони здоров’я України заявниці видавалися довідки про інвалідність, зокрема вона проходила обстеження МСЕК у січні 2011 року, їй була встановлена друга група інвалідності.

Пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995р. передбачено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.

Листом Верховного суду України від 01.01.2012 року про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення роз’яснено, що у порядку ч.2 ст. 256, яка змінена на ст. 315 ЦПК, суди встановлюють факти, що породжують право особи на набуття громадянства України, зокрема постійного проживання на території України. Для встановлення факту належності до громадянства України відповідно до положень ст. 315 ЦПК та залежно від підстав цього встановлення предметом розгляду в суді можуть бути зокрема, заяви про встановлення таких фактів: постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 р., 13 листопада 1991 року.

ОСОБА_3 просила встановити факт постійного проживання на території України з 3.02.2011 року по теперішній час.

Самі по собі ці обставини підтверджені матеріалами справи та не оспорюються апелянтом.

За матеріалами справи постійним місцем проживання та реєстрації заявника з 03.02.2011 року по теперішній час є АДРЕСА_1, тобто помешкання, яке належить їй на праві власності.

Як зазначив та встанови суд першої інстанції, факт постійного проживання ОСОБА_3 з 03.02.2011 року по теперішній час у АДРЕСА_4, підтверджується довідками про реєстрацію місця проживання особи № 01/03-1623 від 18.05.2017 року та № 04-16/3-1690 від 09.08.2017 року, довідкою наданою Шевченківським об’єднанням управління Пенсійного фонду України від 14 листопада 2017 року, згідно якої ОСОБА_3 перебуває на обліку у пенсійному фонді з 01.10.2011 року, а також оглянутими у судовому засіданні квитанціями по оплаті комунальних послуг за період з 03.02.2011 року по теперішній час.

Відтак суд першої інстанції правомірно встановив юридичний факт та підстав для скасування судового рішення в цій частині немає.

Особа, яка подала скаргу – Комунарський відділ у м. Запоріжжя Управління державної міграційної служба України в Запорізькій області у апеляційній скарзі зазначає про те, що суд порушив норми закону та встановив факт, який не породжує юридичні наслідки тому що не є підставою для отримання паспорту – не спростовують висновки суду.

Адже судом не вирішені питання щодо видачі паспорта, або покладення будь-яких обов’язків на апелянта з приводу подальших дій щодо вирішення питань громадянства заявниці або видачі їй паспорту.

Тому посилання в апеляційній скарзі на те, що суд втрутився у дискреційні повноваження органів реєстрації та вийшов за межі завдань цивільного судочинства, не ґрунтується ані на законі, ані на фактичних обставинах справи.

Разом з тим, судова колегія вважає, що одночасно з вирішенням питання про встановлення факту постійного проживання на території України, суд першої інстанції безпідставно вирішив питання про встановлення факту реєстрації заявниці за певною адресою.

Зазначений факт не заперечується учасниками справи та не підлягає встановленню шляхом ухвалення судового рішення.

Тому доводи апеляційної скарги в цій частині є правильними, а оскаржуване рішення підлягає скасуванню в частині встановлення факту реєстрації ОСОБА_3 і.В. за певною адресою.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 376, 382 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Комунарського районного відділу управління державної міграційної служби України в Запорізькій області задовольнити частково.

Рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 11 січня 2018 року по цій справі скасувати в частині встановлення факту реєстрації ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_5 та в задоволенні вимог заявника в цій частині відмовити.

В іншій частині оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте вона може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена 15.06.2018 р.

Головуючий:

Судді: