Постанова № 74699378, 08.06.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 33/778/310/18 Головуючий в 1-й інстанції – Рибалко Н.І.

Єдиний унікальний № 335/2756/18 Доповідач в 2-й інстанції – ОСОБА_1

Категорія – ст.130 ч.1 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2018 року м. Запоріжжя

Суддя Апеляційного суду Запорізької області Фомін В.А., за участю особи, що притягнута до адміністративної відповідальності ОСОБА_2, його захисника адвоката ОСОБА_3, розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 05 квітня 2018 року стосовно нього,

в с т а н о в и в:

постановою судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 05 квітня 2018 року до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, притягнуто ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, не працевлаштованого, який мешкає за адресою: м. Запоріжжя, вул. Вороніна, б. 29а, кв. 38, із застосуванням стягнення у вигляді адміністративного штрафу у розмірі 10200 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Також постановлено стягнути з ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 352,40 грн.

Як зазначено в постанові суду першої інстанції, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії БР №217817, 10.03.2018 року о 15-31 годині в м. Запоріжжі по вул. Лермонтова біля будинку 23/67 водій ОСОБА_2 керував транспортним засобом ВАЗ 211340 державний номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп’яніння, а саме: звужені зіниці очей, які не реагують на світло, неприродна блідість, поведінка, що не відповідала обстановці. Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп’яніння у встановленому законодавством порядку відмовився у присутності двох свідків, чим порушив п.2.5 ПДР України. Від керування транспортним засобом відсторонений, про повторність попереджений.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним у зв’язку з невідповідністю висновку суду фактичним обставинам справи, порушеннями у прийнятті та оцінці доказів, що містяться в матеріалах справи про адміністративне правопорушення і наданими особою, що притягується до адміністративної відповідальності. Вважає, що правопорушення ґрунтується виключно на його відмові в проходженні медичного огляду на стан наркотичного сп’яніння. Судом не прийнято до уваги його пояснення, щодо не знаходження 10.03.2018 року у стані наркотичного сп’яніння; мотиви його відмови від проходження обстеження на стан наркотичного сп’яніння; невідповідність наданих відео файлів з відео реєстратора співробітника патрульної поліції вимогам діючого законодавства України. Крім того, суд відмовив йому у наданні суду доказів, які він бажав надати для дослідження, і які б допомогли суду встановити обставини справи, чим порушив його право на захист. Апелянт вказує, що починаючи з 26.10.2017 року його переслідують співробітники патрульної поліції за те, що він звернувся із заявою на їхніх співробітників про скоєний злочин, передбачений ч. 2 ст. 365 КК України, відомості про який внесені до ЄРДР. Зазначає, що він не відмовлявся від проходження медичного огляду, але в медичний заклад він відмовлявся їхати на автомобілі співробітників патрульної поліції, оскільки побоювався провокацій з їхньої сторони. Він не відмовлявся їхати в медичний заклад на своєму автомобілі, яким би міг керувати як сам, так і його товариш, або один із співробітників патрульної поліції. На підтвердження його підозри про те, що його під час керування транспортним засобом співробітники патрульної поліції навмисно зупиняють і навмисно провокують відмову в проходженні медичного огляду свідчить те, що його машину під час керування нею іншою особою зупинили співробітники патрульної поліції і вголос висловили своє здивування про те, що за кермом автомобілю перебував не він – ОСОБА_2 Крім того, на підтвердження його переслідувань з боку працівників патрульної поліції, наявні постанови Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 25.01.2018 року та Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 12.03.2018 року, якими він був виправданий у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Також зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення складений інспектором поліції ОСОБА_4 Разом з цим, інспектор Папковський А.С. особисто не оглядав його, як і інші співробітники поліції, щодо наявності зовнішніх ознак, які б свідчили про те, що він знаходиться у стані наркотичного сп’яніння. Про його особистий огляд 10.03.2018 року після зупинки транспортного засобу відсутній будь-який запис у протоколі про адміністративне правопорушення. Свідки, зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення, були залучені вже після того, як він відмовився їхати в медичний заклад. Тобто, в присутності свідків співробітник поліції його не оглядав, самі свідки його також не оглядали. Інспектор Папковський А.С. не міг сформулювати зовнішні ознаки, які б свідчили про перебування його у стані наркотичного сп’яніння; він в присутності його та свідків запитував у присутнього іншого співробітника поліції, які саме ознаки вписувати до протоколу про адміністративне правопорушення відносно нього, що зафіксовано на відеозаписі, який був долучений до матеріалів справи про адміністративне правопорушення. Крім того, на диску з відеофайлами з відеореєстратора інспектора патрульної поліції ОСОБА_4 містяться п’ять відеофайлів. Між тим, на диску відсутні відеофайли за проміжок часу з 15:35:50 годин до 15:42:00 годин та з 15:47:34 годин до 15:54:36 годин. Зазначене підтверджує умисне порушення інспектором поліції вимог наказу ДПП №100 від 03.02.2016 року щодо здійснення безперервної відеофіксації при спілкуванні з правопорушником та свідчить про наявність ознак фальсифікації в наданні суду доказів на підтвердження начебто скоєного ним адміністративного правопорушення. Саме у вищезазначений період часу, який не зафіксовано відеореєстратором інспектора Папковського А.С. (13 хвилин 12 секунд), він давав інспектору пояснення про те, що не відмовляється від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп’яніння, але відмовляється їхати в медичний заклад саме в автомобілі патрульної поліції із патрульними поліцейськими; та готовий і бажає їхати на медичний огляд на своєму автомобілі разом зі своїм пасажиром, навіть під керуванням співробітника поліції. Також зазначає, що свідками, які можуть підтвердити обставини, викладені в апеляційній скарзі, є громадяни ОСОБА_5 та ОСОБА_6

На підставі викладеного, просить скасувати постанову районного суду та закрити провадження у справі у зв’язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Крім того, разом з апеляційною скаргою ОСОБА_2 подано клопотання про виклик та допит свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6, оскільки вказані свідки, на думку апелянта, зможуть довести апеляційному суду доводи, поданої ним апеляційної скарги.

Заслухавши в судовому засіданні, особу, що притягається до адмінстративної відповідальності – ОСОБА_2 та його захисника, перевіривши матеріали справи та аргументи скарги, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає, у зв’язку з наступним.

Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об’єктивне з’ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов’язаний з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зі змісту ст. 283 КУпАП випливає, що постанова суду має бути вмотивованою.

Відповідно до положень ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Аналіз матеріалів справи свідчить, що зазначених вимог закону суддя місцевого суду дотримався, оскільки проаналізував усі наявні докази у їх сукупності, та дав їм належну оцінку і встановив, за яких обставин було скоєне вищевказане правопорушення.

Так, з матеріалів справи вбачається, що вина ОСОБА_2 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення підтверджується відомостями, які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення серії БД №217817 від 10 березня 2018 року (а.с.1); направленням на огляд водія ОСОБА_2 до КУ «ЗОКНД» ЗОР з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного, чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 10 березня 2018 року (а.с.4); письмовими поясненнями свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які підтвердили факт відмови ОСОБА_2 від проходження огляду на стан наркотичного сп’яніння (а.с.5, 6); рапортом поліцейського (а.с.8); відеозаписами, які містяться на доданому до матеріалів справи оптичному носії DVD-R, на якому зафіксовані обставини події від 10.03.2018 року.

Диспозицією ст. 130 КУпАП, окрім іншого, передбачена відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження, відповідно до встановленого порядку, огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Факт керування ОСОБА_2 транспортним засобом, а після зупинки працівниками правоохоронних органів, і факт його відмови від проходження огляду на стан сп’яніння підтверджений наявними і дослідженими в судовому засіданні доказами.

Що стосується клопотання ОСОБА_2, щодо виклику та допиту свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6, то суд апеляційної інстанції, звертає увагу на те, що при розгляді адміністративного матеріалу в суді першої інстанції ОСОБА_2, не заявляв клопотання про їх виклик, а обставини, які були встановлені судом першої інстанції і підтверджені дослідженими під час судового розгляду доказами, є достатніми для висновку суду про наявність його вини поза розумним сумнівом, а залучення зазначених осіб через тривалий проміжок часу після скоєння правопорушення видається намаганням останнього уникнути відповідальності за скоєне.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі на предмет упередженного ставлення співробітників патрульної поліції до ОСОБА_2, суд апеляційної інстанції вважає надуманими.

Порушення, на які звертав увагу ОСОБА_2 в апеляційній скарзі, є суто формальними, які не можуть слугувати підставою для скасування правильного по суті рішення, до того ж останній не заперечував факт керування транспортним засобом і те, що він відмовився від проходження такого огляду.

Вина ОСОБА_2 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є очевидною і повністю підтверджується матеріалами справи.

Істотних порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції, при апеляційному розгляді справи, не встановлено.

Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

п о с т а н о в и в:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 – залишити без задоволення.

Постанову судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 05 квітня 2018 року, якою ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, із застосуванням стягнення у вигляді адміністративного штрафу у розмірі 10200 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік – залишити без змін.

Постанова Апеляційного суду Запорізької області набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Апеляційного суду

Запорізької області ОСОБА_1