Постанова № 74699359, 15.06.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2018 року

м. Запоріжжя

Єдиний унікальний № 337/3927/17

Провадження № 22-ц/778/2075/18

Апеляційний суд Запорізької області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – Кримської О.М. (суддя-доповідач),

суддів: Дашковської А.В., Подліянової Г.С.,

учасники справи:

позивач – ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО ОСОБА_1 «ПРИВАТБАНК»,

відповідач – ОСОБА_2,

представник відповідача – ОСОБА_3,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_1 «ПРИВАТБАНК» на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 21 березня 2018 року, повний текст якого складений 27 березня 2018 року, в складі судді Мурашової Н.А. в справі за позовом ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_1 «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

В жовтні 2017 року ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в обґрунтування якого зазначало наступне.

Відповідно до укладеного договору № б/н від 25.01.2010 року ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 7900, 00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Щодо зміни кредитного ліміту ОСОБА_1 керується п. 3.2, п. 3.3 Умов та Правил надання банківських послуг, де зазначено, що Клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і Клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, складає між ним та Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві.

Відповідач належним чином не виконує взятих на себе зобов'язань по поверненню кредиту та сплаті відсотків, у зв’язку з чим утворилась заборгованість станом на 31.08.2017р. в сумі 93840,40грн., яка складається з заборгованості за кредитом – 7897,10грн., заборгованості за відсотками – 77456,33грн., пені – 3542,19грн., штрафу (фіксована частина) - 500,00 грн., штрафу (процентна складова) – 4444,78 грн.

Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 21 березня 2018 року в задоволені позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач звернувся до суду поза межами трирічного строку позовної давності, оскільки останній платіж відповідачем здійснений 15.07.2014 року, а позов подано до суду 05.10.2017 року, тому суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні позову.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивач звернувся до суду в межах строку позовної давності, оскільки відповідачем були отримані наступні кредитні картки 5457082929893530 та 5211537307076294, остання з яких мала термін дії до останнього дня 12.2015 року, також останнє списання грошових коштів на погашення заборгованості відбулося 07.02.2015 року, що є підставою для переривання строків.

Від представника ОСОБА_2 – адвоката ОСОБА_3 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено наступне. Суд вірно встановив пропуск строку позовної давності та відмовив у задоволенні позову. ОСОБА_2 не здійснювала погашення кредиту 15.07.2014 року, як встановив суд, тому переривання строку не відбулось. Посилання позивача на отримання відповідачем трьох кредитних карток не підтверджено належними доказами. Позивач, звертаючись до суду мав надати докази укладення декількох кредитних договорів, та відповідним чином сформулювати предмет спору. В даному випадку, позивач стверджує, саме про укладення кредитного договору 25.01.2010 року та відповідно надав анкету-заяву саме цієї дати, жодних інших не надавав. Твердження про те, що відповідач уклала інший кредитний договір, за яким їй видана кредитна картка 5211537307076294 із терміном дії 12.2015 року є бездоказовим та виходить за межі пред’явленого позову (а.с. 108-109).

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів відхиляє аргументи, викладені в апеляційній скарзі з таких мотивів.

Встановлено, що 25.01.2010 року між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір б/н, відповідно до якого позивач надав, а відповідачка отримала в кредит грошові кошти в сумі 250,00грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки (а.с. 7).

Вказаний кредитний договір є договором приєднання і складається із Заяви, Умов та Правил надання банківських послуг, Тарифів банку.

Відповідно до Заяви від 25.01.2010 року кредит надається шляхом встановлення кредитного ліміту в розмірі 250 грн. на кредитну картку №5457082929893530 зі строком дії 12/2013р. Термін дії кредитного ліміту збігається з терміном дії платіжної картки. Погашення кредиту здійснюється щомісячними платежами в розмірі 7% від суми заборгованості до 25 числа місяця, наступного за звітним.

Згідно з випискою по рахунку №5457082929893530, відкритого на ім’я відповідачки ОСОБА_2, на вказаний рахунок 25.01.2010 року були зараховані кредитні кошти в сумі 250,00грн. В подальшому розмір кредитного ліміту по вказаній картці було збільшено: 14.04.2011р. – до 350,00грн., 30.03.2012р. – до 2400,00грн., 16.04.2012р. – до 2900,00грн., 18.12.2012р. – до 6600,00грн., 02.02.2013р. – до 7900,00грн. (а.с. 59-67).

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлено однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Виходячи з положень ст.ст. 526, 1048-1050, 1054 ЦК України, зобов’язання за договором, в тому числі за договором кредиту, за яким кредитор надає кошти, а позичальник зобов’язується їх повернути зі сплатою процентів, є обов’язковими для виконання сторонами, мають виконуватися належним чином.

В результаті неналежного виконання умов укладеного договору станом на 31.08.2017року у ОСОБА_2 утворилась заборгованість у розмірі - 93840,40грн., з яких : заборгованість за кредитом – 7897,10грн., заборгованість за відсотками – 77456,33грн., заборгованість за пенею – 3542,19грн., штраф (фіксована частина) - 500,00 грн., штраф (процентна складова) – 4444,78 грн.

В суді першої інстанції відповідачка заявила про застосування строку позовної давності

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Позовна давність відповідно до частини першої статті 260 ЦК України обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Частинами першою, п'ятою статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Переривання перебігу позовної давності визначається ст.264 ЦК України.

Частиною другою статті 264 ЦК України визначено, що позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Таким чином за кредитним договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України).

З заяви від 25.01.2010 року, підписаною ОСОБА_2, вбачається, що строк дії картки – 12/2013 року.

Згідно з випискою по рахунку №5457082929893530 останній платіж ОСОБА_2 здійснено 15.07.2014 року, тому, згідно положень ст. 264 ЦК України, відповідач перервав позовну давність.

Проте, з'ясувавши обставини справи та надавши належну оцінку зібраним у справі доказам, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов обґрунтованого висновку, про те, що ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернулось до суду 05.10.2017 року, тобто більше ніж через 3 роки від дня (15.07.2014 року) останнього внесення часткового платежу ОСОБА_2, внаслідок чого позивач за захистом своїх прав звернувся до суду за межами позовної давності.

Доводи апеляційної скарги про видачу відповідачу картки зі строком дії до 12/2015 року є безпідставними, оскільки не підтверджені належними та допустимими доказами.

Матеріали справи не містять даних про те, що за заявою позичальника їй була перевипущена і видана нова картка з іншим строком дії.

Твердження апеляційної скарги про те, що останнє списання грошових коштів на погашення заборгованості відбулося 07.02.2015 року, що є підставою для переривання строків, є неприйнятними.

З виписки по рахунку №5457082929893530 вбачається, що 07.02.2015 року було здійснено автоматичне погашення заборгованості.

Проте, самостійне списання позивачем з рахунку відповідача грошових коштів з метою погашення заборгованості за кредитним договором не є дією відповідача про визнання нею свого боргу, не свідчать про те, що відповідачка свідомо вчиняла дії, направлені на погашення кредитної заборгованості та відповідно не може бути підставою для переривання позовної давності.

Інших доводів апеляційна скарга не містить.

З мотивів, викладених вище, судова колегія приходить до висновку, що вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційна скарга не містить.

Рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують його законність, підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_1 «ПРИВАТБАНК» залишити без задоволення.

Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 21 березня 2018 року в цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 15 червня 2018 року.

Головуючий О.М. Кримська

Судді: А.В. Дашковська

ОСОБА_4