Рішення № 74698328, 05.06.2018, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 333/5399/17

Провадження №2/333/210/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2018 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд міста Запоріжжя у складі:

судді Круглікової А.В.,

за участю секретаря судового засідання Іщенко А.О.,

позивача за первісним позовом ОСОБА_1, представника позивача за первісним позовом ОСОБА_2, відповідача за первісним позовом ОСОБА_3, представника відповідача за первісним позовом ОСОБА_4, представника третьої особи Борисенкової В.Б.,

свідка ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя цивільну справу №333/5399/17 за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та визначення місця проживання малолітньої дитини, за зустрічною позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову на стороні позивача: орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Комунарському району про визначення місця проживання малолітньої дитини, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Комунарського районного суду м. Запоріжжя з позовом до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та визначення місця проживання малолітньої дитини. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем. Від шлюбу сторони у справі мають неповнолітню дитину - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1. Після звернення ОСОБА_1 до суду з позовом про розірвання шлюбу, ОСОБА_3 за відсутності позивача вдома, забрав неповнолітнього ОСОБА_7 та переїхав жити до своїх батьків. Як пояснювала позивач, відповідач у справі забороняє ОСОБА_1 спілкуватись з дитиною. Враховуючи те, що позивач має всі необхідні умови для утримання, забезпечення неповнолітнього сина та бажає виховувати його та піклуватись про нього, ОСОБА_1 просить суд визначити місцем проживання неповнолітнього ОСОБА_7 разом з нею та стягнути з ОСОБА_3 на її користь аліменти на утримання неповнолітньої дитини у розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з дня звернення з позовом до суду.

Ухвалою від 28.09.2017 р. судом відкрито провадження у цивільній справі №333/5399/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, судове засідання призначено на 30.10.2017 р.

12.10.2017 року на адресу суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання малолітньої дитини. Свої вимоги позивач за зустрічним позовом обґрунтовує тим, що від шлюбу з відповідачем має неповнолітнього сина - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1. Сімейне життя з ОСОБА_1 виявилось невдалим. Фактичні шлюбні відносини між сторонами у справі припинились з 2015 року. До 11.10.2017 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1 проживали разом. Спільне проживання стало неможливим через постійні сварки. Тому, 11.10.2017 року ОСОБА_3 разом із неповнолітнім сином переїхали на постійне місце проживання в квартиру за місцем реєстрації позивача, де також проживають його батьки. Неповнолітній син, зі слів позивача, має до останнього особисту прихильність. З цих підстав, ОСОБА_3 просить суд визначити місцем проживання неповнолітнього ОСОБА_7 разом з ним.

Ухвалою від 30.10.2017 року судом зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання малолітньої дитини прийнято до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та визначення місця проживання малолітньої дитини, у зв'язку з чим позовні заяви об'єднано в одне провадження (а.с. 32).

Ухвалою від 11.12.2017 р. судом задоволено клопотання представника позивача та об'єднано в одне провадження цивільну справу№333/5399/17 (провадження №2/333/2642/17) за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову на стороні позивача: орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Комунарському району про визначення місця проживання малолітньої дитини зі справою №333/6352/17 (провадження №2/333/2784/17) ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Комунарському району про визначення місця проживання дитини, присвоївши справі єдиний унікальний номер №333/5399/17 та номер провадження №2/333/2642/17.

Ухвалою від 14.02.2018 р. заяву представника позивача за первісним позовом про витребування доказів від Комунальної установи «Запорізький обласний клінічний онкологічний диспансер» Запорізької обласної ради задоволено. Зобов'язано комунальну установу «Запорізький обласний клінічний онкологічний диспансер» Запорізької обласної ради надати в строк до 15.03.2018 року інформацію про те, чи перебував на лікуванні ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, який проживає за адресою: АДРЕСА_2?

Ухвалою від 14.02.2018 р. заяву представника позивача за первісним позовом про витребування доказів від психолога Запорізької спеціалізованої школи з поглибленим вивченням іноземної мови №7 Запорізької міської ради - задоволено. Зобов'язано психолога Запорізької спеціалізованої школи з поглибленим вивченням іноземної мови №7 Запорізької міської ради надати в строк до 07.03.2018 року порівняльну характеристику психологічного стану ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, за період до жовтня 2017 року та після жовтня 2017 року.

Ухвалою від 14.02.2018 р. судом клопотання позивача за первісним позовом та його представника про призначення судово-психологічної експертизи у справі № 333/5399/17 задоволено. Призначено у цивільній справі № 333/5399/17 судово-психологічну експертизу стосовно ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_7. Проведення експертизи доручено експертам комунальної установи «Обласна клінічна психіатрична лікарня» Запорізької обласної ради. Цією же ухвалою судом відмовлено у задоволенні клопотання відповідача за первісним позовом про призначення судової психологічної експертизи у справі № 333/5399/17.

В судовому засіданні 18.05.2018 р. судом відмовлено у задоволенні клопотання відповідача за зустрічним позовом від 18.05.2018 р. про виклик для допиту експерта та витребування доказів оскільки відповідачем необґрунтовано в чому саме полягає неповність та неясність висновків експерта, викладених у висновках від 03.04.2018 р. за №№ 151-153. Крім того, вказаним клопотання необґрунтовано яким чином тести, малюнки, які були відібрані у сторін та їх малолітньої дитини під час проведення дослідження судовим експертом підтверджують заявлені вимоги та заперечення або мають інше значення для розгляду цієї справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Також, судом задоволено частково заяву відповідача за первісним позовом від 17.01.2018 р. про виклик свідків в частині виклику в судове засідання для допиту в якості свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_6 У задоволенні клопотання про виклик неповнолітнього ОСОБА_7, судом відмовлено. Так, відмовляючи у задоволенні клопотання в цій частині судом враховано вік малолітнього, а також те, що його допит може негативно вплинути на психічний стан здоров'я дитини.

Ухвалою від 05.06.2018 р. судом підготовче провадження у справі №333/5399/17 - закрито, розгляд справи призначено по суті на 05.06.2018 р. о 09 год. 10 хв.

В судовому засіданні 05.06.2018 р. представник відповідача за первісним позовом просила суд не розглядати клопотання про виклик та допит у якості свідка батька відповідача - ОСОБА_8, оскільки останній за станом здоров'я не зможе з'явитись.

Позивач та її представник за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) просили суд задовольнити позовні вимоги, заявлені у первісному позові з підстав, викладених у ньому, та відмовити у задоволенні зустрічної позовної заяви.

Відповідач та його представник за зустрічним позовом (позивач за зустрічним позовом) просили суд відмовити у задоволенні первісного позову та підтримали позовні вимоги, викладені у зустрічні позовній заяві. У зв'язку з чим, просили суд ухвалити рішення, яким задовольнити зустрічний позов повністю.

Представник третьої особи - органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Комунарському району пояснила, що на засіданні комісії щодо роз'яснення спору про визначення місця проживання дитини - ОСОБА_7, 2006 року народження, при спілкуванні з дитиною, яке відбувалось в присутності батьків, неповнолітній повідомив, що любить обох батьків, але виявляє бажання проживати разом з батьком - ОСОБА_3. З цих підстав, комісією було прийнято рішення про доцільність визначення місцем проживання дитини з батьком. Проте, представник органу опіки та піклування висловила припущення про можливість впливу зі сторони батька на дитину при прийнятті неповнолітнім такого рішення.

Допитана у якості свідка ОСОБА_8 пояснила, що вона є матір'ю відповідача за первісним позовом. З 11.10.2017 року її син ОСОБА_3 та малолітній онук ОСОБА_7 проживають з нею та її чоловіком за адресою: АДРЕСА_2. Неповнолітній ОСОБА_7 має все необхідне для проживання. Крім того, неодноразово висловлював бажання проживати саме з батьком - ОСОБА_3 Також, повідомляв про небажання проживати з матір'ю та має образу на останню.

Заслухавши пояснення учасників процесу, розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, судом встановлені наступні обставини та визначені відповідно до них правовідносини.

Статтею 29 ЦК України врегульовано, що місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово (ч. 1). Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна (ч. 3). Згідно з ч. 2 ст. 160 СК України, місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Відповідно до ч. 1 ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Судом встановлено, що сторони у справі перебували у зареєстрованому шлюбі з 19.11.2005 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3, актовий запис №830 (а.с. 2). Від шлюбу ОСОБА_3 та ОСОБА_1 мають малолітню дитину - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження від 15.06.2006 року серії НОМЕР_4, актовий запис №521 (а.с. 3). Як встановлено в судовому засіданні, фактичні шлюбні відносини між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 припинились з 2015 року, однак сторони у справі продовжували проживати разом за адресою: АДРЕСА_1. Після звернення ОСОБА_1 до суду з позовом про розірвання шлюбу, 11.10.2017 року ОСОБА_3, за відсутності вдома позивача за первісним позовом, забрав малолітнього ОСОБА_7 та переїхав жити з ним до своїх батьків за адресою: АДРЕСА_2. При цьому, як встановлено судом в ході розгляду цієї справи, про факт переїзду ОСОБА_3 разом із малолітнім сином ОСОБА_7 позивач за первісним позовом (мати дитини) повідомлена не була та дізналась про цю обставину лише після того, як повернулась додому з роботи. Крім того, 12.10.2017р. ОСОБА_1 прийшла до квартири за адресою: АДРЕСА_2, де знаходився її син ОСОБА_7. Разом з тим, батько ОСОБА_3 не пустив її до вказаної квартири та не дав можливості поспілкуватися з сином ОСОБА_7. Матеріали справи свідчать, що у зв'язку з тим, що ОСОБА_3 забрав малолітнього сина, 12.10.2017 р. ОСОБА_1 звернулась до Комунарського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області, що підтверджується висновком про результати розгляду звернення громадян від 12.10.2017 року, відповідно до змісту якого в ході перевірки було встановлено, що гр. ОСОБА_3 має такі самі права на дитину, що і ОСОБА_1 та рекомендовано останній звернутись до суду з даним питанням (а.с. 137). Факт проживання малолітнього ОСОБА_10 разом з батьком за адресою: АДРЕСА_2, підтверджується довідкою від 12.10.2017 року, виданою головою ОСББ «Коммуаровець-19» (а.с. 79). Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 23.11.2017 року у справі №333/5398/17, яке набуло законної сили, позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу задоволені, шлюб між сторонами розірвано (а.с. 78). Преамбулою Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ визначено, що дитині для повного і гармонійного розвитку її особи необхідно зростати в сімейному оточенні, в атмосфері щастя, любові і розуміння. Згідно з ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини. Статтею 9 Конвенції про права дитини, частиною третьою статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини суди мають враховувати передусім інтереси дитини. Частиною 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» врегульовано, що виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистостей дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Отже, під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. З матеріалів справи слідує, що сторони у справі приймають участь у вихованні неповнолітнього ОСОБА_7, піклуються про стан його здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку його природних здібностей, що підтверджується наступними доказами. Так, відповідно до довідки, виданої адміністрацією Запорізької спеціалізованої школи з поглибленим вивченням іноземної мови № 7 Запорізької МР, з вересня 2012 року по травень 2016 року батько дитини - ОСОБА_3 школу і батьківські збори відвідував. З вересня 2016 року по жовтень 2017 року батько ОСОБА_3 школу і батьківські збори відвідав один раз, але з класним керівником та вчителями - предметниками з приводу навчання та поведінки сина не спілкувався (а.с. 73). Згідно з листом від 10.10.2017 року №1340/02-8, підписаного головним лікарем КЗ «Центр первинної медико-санітарної допомоги №6» Запорізької МР Департаменту охорони здоров'я, дитина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, знаходиться на обліку в дитячій амбулаторії № 9 КЗ «ЦПМСД №6» з народження. 29.03.2017 року дитина була оглянута лікарями-спеціалістами. Встановлено діагноз: Пласкостопість 2 ступеню. На прийом до дільничого педіатра з хлопчиком переважно приходить батько. Рекомендації лікарів щодо обстеження та лікування дитини виконує належним чином (а.с. 76). Також, довідкою від 09.10.2017 року № 75 за підписом директора та тренера-викладача ДЮСШ «Хвиля» підтверджується те, що ОСОБА_3 дійсно приймає участь у вихованні дитини ОСОБА_7, який займається в ДЮСШ «Хвиля» та зарахований у групу з плавання попередньої базової підготовки 2 року навчання (а.с. 77). Факт участі матері ОСОБА_1 у піклуванні про стан здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання підтверджується довідкою від 18.10.2017 року №10-22/573, виданої адміністрацією Запорізької спеціалізованої школи з поглибленим вивченням іноземної мови №7 ЗМР, відповідно до змісту якої з вересня 2012 року по жовтень 2017 року мати ОСОБА_7 - ОСОБА_1 школу і батьківські збори відвідувала, спілкувалась класним керівником та вчителями - предметниками з приводу навчання та поведінки сина (том 2 а.с. 10), а також результатами медичного огляду неповнолітнього ОСОБА_7, що долучені до матеріалів справи за клопотанням позивача (а.с. 139, 143-149). Суд, при визначенні місця проживання малолтнього ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, виходить з того, що відповідно до ст. 9 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, дитина не повинна розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. При цьому, забезпечується право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини. Ухвалюючи рішення в справі «М.С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13), Європейський суд з прав людини наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення. При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним. Як вбачається з матеріалів справи, з огляду на те, що між батьками малолітнього ОСОБА_7 - ОСОБА_3 та ОСОБА_1 виник спір щодо участі у вихованні дитини, розпорядженням голови районної адміністрації Запорізької міської ради по Комунарському району від 07.12.2017 року № 736р встановлено ОСОБА_1 побачення з сином з 10.00 год. суботи та до 19.00 год. неділі (щотижня), а також половину канікулярного періоду дитини або в будь-який інший день та час за домовленістю між батьками (враховуючи графік роботи матері хлопця) (а.с. 94). Також, 29.01.2018 року ОСОБА_3 звернувся до начальника відділу по Комунарському району служби (управління) у справах дітей ЗМР з заявою, в якій просив провести бесіду з його колишньою дружиною у зв'язку з неналежним виконанням останньою своїх батьківських обов'язків по вихованню малолітнього ОСОБА_7. Свою заяву відповідач у справі обґрунтував тим, що 28.01.2018 року ОСОБА_1 зранку залишила неповнолітнього сина одного вдома та повернулась додому близько 16.00 год. Крім того, позивач у справі дитиною не займалась та відпустила неповнолітнього сина з невідомими людьми на каток (а.с. 127). За результатами розгляду звернення, ОСОБА_3 відділом по Комунарському району служби (управління) у справах дітей ЗМР надано відповідь від 07.02.2018 року № Р-033, відповідно до змісту якої з ОСОБА_1 проведено бесіду, роз'яснено та попереджено про наслідки неналежного виконання своїх батьківських обов'язків (а.с. 131). Принцип 2 Декларації прав дитини 1959 року та Конвенції про права дитини 1989 року визначають, що дитина повинна перебувати під особливим захистом, їй повинні бути надані всі можливості та умови для фізичного, психічного та соціального розвитку. Вбачається, що мати дитини - ОСОБА_1 зареєстрована та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується довідкою про реєстрацію місця проживання особи від 23.10.2017 року № 04-26/3-21382 (том 2, а.с. 6). Крім того, за зазначеною адресою також зареєстрований неповнолітній ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується довідкою про реєстрацію місця проживання особи від 23.10.2017 року №04-26/3-21381 (том 2, а.с. 5). Двокімнатна квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, належить ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу від 23.09.2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Вовк І.І., зареєстрований в реєстрі за № 9373. Вказана обставина підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 29.01.2018 року №112101693 (а.с. 128), а також Витягом про державну реєстрацію права від 27.09.2011 року № 31440984 (а.с. 150). ОСОБА_1 працює на посаді сестри медичної неврологічного відділення в навчально-науковому медичному центрі «Університетська клініка» Запорізького державного медичного університету в період часу з 15.11.2017 року по теперішній час, що підтверджується довідкою від 26.01.2018 року №17.01-44-74 (а.с. 141) та отримує стабільний дохід, на підтвердження чого позивачем долучено до матеріалів справи довідку про заробітну плату від 26.02.2018 року №17.01-44-103 (а.с. 142). Відповідно до характеристики від 05.10.2017 року, за місцем роботи ОСОБА_1 характеризується з позитивної сторони (а.с. 140). Згідно з висновком судово-психологічної експертизи від 03.04.2018 року № 151, під час проведення дослідження ОСОБА_1 виявляла відвертість, схильність до імпульсивних форм реагування, оптимістичність ставлення до життєвих ситуацій, прагнення приховати свою агресивність за вдаваним надмірним миролюбством (свідомий контроль поведінки), заперечувала наявність у себе будь-яких ознак прихованої агресивності, що протирічить показникам наявності підсвідомих відчуттів образи та провини. Виявляє відвертість. Екстравертованість, тип нервової діяльності сильний, стійкий, темперамент у спектрі сангвініка. Враховуючи, що під експертна має житло, працевлаштована, не виявляє розладів особистості та поведінки, не має шкідливих звичок, соціально адаптована, то не виявляється ознак негативного впливу її виховання на дитину ОСОБА_7, 2006 року народження, які б заважали його розвитку і соціалізації (а.с. 189-193). Відповідно до акту обстеження умов проживання від 29.05.2018 року, складеного відділом по Комунарському району Служби (управління) у справах дітей ЗМР, умови проживання неповнолітнього за зазначеною адресою відповідають нормам. Помешкання обладнано необхідними меблями для сну та відпочинку, зберігання речей, кухонними гарнітурами, побутовою технікою: піч газова, холодильник, бойлер, телевізор, пральна машинка, кондиціонер. Для виховання та розвитку дитини відведено окрему кімнату, яка облаштована необхідними меблями: шафа-купе, корпусні меблі, стіл письмовий, ліжко, шведська стінка, тощо. Стан житла відповідає нормам. Для дитини створено всі необхідні умови для відпочинку, виховання та розвитку (а.с. 220). Як встановлено судом, на час розгляду цієї справи, малолітній ОСОБА_7 проживає з батьком ОСОБА_3, бабусею ОСОБА_6 та дідусем ОСОБА_8 у трьохкімнатній квартирі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2. Зазначена квартира на підставі договору міни від 20.07.2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Варавкою В.М., зареєстрований в реєстрі за № 1219, належить батькові відповідача - ОСОБА_8 (а.с. 82). Як свідчить характеристика за підписом голови ОСББ «Комунаровець-19» від 12.10.2017 р. (а.с. 80), родина ОСОБА_8, яка складається з ОСОБА_8, ОСОБА_6 та ОСОБА_3, що зареєстровані та проживають за адресою: АДРЕСА_2 з сусідами проживають дружно, не конфліктують, користуються повагою. Листом від 06.03.2018 р. № 01-08/284 «Про надання інформації» за підписом головного лікаря комунальної установи «Запорізький обласний клінічний онкологічний диспансер» ЗОР повідомлено суд, що ОСОБА_8 06.08.2014 р. встановлено діагноз: рак шкіри передньої грудної стінки, хворий отримав оперативне втручання - широке висічення, амбулаторно. Після проведеного лікування даних на рак шкіри не має та рекомендовано ОСОБА_8 динамічний нагляд у лікаря-онколога. Відповідач у справі ОСОБА_3 працює на посаді фельдшера з медицини невідкладних станів виїзної спеціалізованої бригади інтенсивної терапії та реанімації в КУ «Запорізька станція екстреної (швидкої) медичної допомоги ЗОР, що підтверджується довідкою від 22.11.2017 року № 290 (а.с. 63), та отримує стабільний дохід, на підтвердження чого ОСОБА_3 додано до матеріалів справи довідку про заробітну плату від 17.10.2017 року №226 (а.с. 93). За місцем роботи ОСОБА_1 характеризується позитивної сторони, що підтверджується характеристикою від 17.10.2017 року (а.с. 123). Згідно з висновком судово-психологічної експертизи від 03.04.2018 року №152, під час проведення дослідження ОСОБА_3 виявляв підвищений рівень за шкалою брехні, що свідчить про свідоме заперечення у себе людських слабкостей та бажання представити себе з кращого боку. У структурі особистості виявляється схильність до імпульсивних форм реагування, зміни настрою, у конфліктних ситуаціях може не зважати на соціальні норми, вразливий. Прагне приховувати свої недоліки за удаваною самовпевненістю та бравадою, категорично заперечує у себе будь-яких ознак негативізму, роздратованості, підозрілості, образи, також свідчать про бажання представить себе з кращого боку (брехливість, виверткість). Надмірне перевищення за шкалою брехні (7б.) ставить під сумнів показники тесту та унеможливлює тип нервової діяльності та темперамент. Враховуючи, що під експертний має житло, працевлаштований, не виявляє розладів особистості та поведінки, не має шкідливих звичок, соціально адаптований, то не виявляється ознак негативного впливу виховання з боку батька на дитину ОСОБА_7, 2006 року народження, які б заважали його розвитку і соціалізації (а.с. 194-198). Відповідно до акту обстеження умов проживання від 24.05.2018 року, складеного відділом по Комунарському району Служби (управління) у справах дітей ЗМР, умови проживання неповнолітнього за зазначеною адресою відповідають нормам. Помешкання обладнано необхідними меблями для сну та відпочинку, зберігання речей, кухонними гарнітурами, побутовою технікою: піч газова, холодильник, бойлер, сучасний телевізор, пральна машинка. Для виховання та розвитку дитини відведено окрему кімнату, яка об лаштована місцем для сну та відпочинку, зберігання речей. Для розвитку дитини відведено лоджію, на якій є письмовий стіл, навісні полиці, принтер, ноутбук, книжки тощо. Стан житла відповідає нормам. Для дитини створено всі необхідні умови для відпочинку, виховання та розвитку (а.с. 221). Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 року № 11, при вирішенні спору про місце проживання дитини належить звертати особливу увагу на її вік та з'ясовувати з ким із батьків вона бажає проживати. Також при розгляді цієї справи судом прийнято до уваги та враховано висновок судово-психологічної експертизи від 03.04.2018 року № 153, за змістом якого неповнолітній ОСОБА_7 під час проведення обстеження зазначив, що любить обох батьків, формально відмічає близькість інтересів з батьком, проте, виходячи з рівня його розумового розвитку, індивідуально-психологічних особливостей емоційного стану не виявляє істину особисту прихильність до когось з батьків. З цих підстав, дитина за для правильного формування образу чоловіка та жінки, які у подальшому використовуються у міжособистісних стосунках, у різні періоди життя та у різних сферах, потребує то більшої участі з боку матері, то з боку батька (а.с. 199-205). Згідно з психологічною характеристикою ОСОБА_7, яка складена 23.02.2018 р. Запорізькою спеціалізованою школою з поглибленим вивченням іноземної мови № 7 Запорізької міської ради Запорізької області (а.с. 179-180) за наслідками простеження динаміки психоемоційного стану ОСОБА_7 встановлено, що результати є стабільними і мало чим відрізняються від попередніх, окрім деяких параметрів, що характеризуються позитивно, а саме: підвищився рівень активності та знизився рівень тривожності; можна відмітити тенденцію до розвитку, що підтверджує хороший потенціал хлопця. Відповідно до ст. 19 СК України, при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою (ч. 4). Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (ч. 5). Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (ч. 6). Як вбачається з матеріалів справи, на засіданні комісії щодо роз'яснення спору про визначення місця проживання дитини ОСОБА_7, 2006 року народження, при спілкуванні з дитиною, яке відбувалось в присутності батьків, неповнолітній повідомив, що любить обох батьків, але виявив бажання проживати разом з батьком - ОСОБА_3. З цих підстав, комісією районної адміністрації ЗМР по Комунарському району як органу опіки та піклування було прийнято рішення про доцільність визначення місцем проживання дитини з батьком, яке оформлено висновком від 04.06.2018 року № 1104/01-37/05 (а.с. 219). Як встановлено судом в ході розгляду справи, засідання комісії районної адміністрації ЗМР по Комунарському району як органу опіки та піклування та складений за наслідками цього засідання висновок від 04.06.2018 року № 1104/01-37/05 ґрунтувався виключно на повідомленні дитини на засіданні комісії про бажання жити з батьком. Статтею 89 ЦПК України унормовано, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1). Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч. 2). Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч. 3). З огляду на викладене, оскільки висновок засідання комісії районної адміністрації ЗМР по Комунарському району як органу опіки та піклування від 04.06.2018 року № 1104/01-37/05 не містить достатнього обґрунтування щодо прийнятого рішення суд не погоджується із зазначеним висновком органу опіки та піклування. Крім того, судом при розгляді справи по суті враховано норми ст. 171 СК України, відповідно до яких дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї (ч. 1). Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання (ч. 2). Також, статтею 6 Європейської Конвенції про здійснення прав дітей закріплено обов'язок судового органу здійснювати все можливе для забезпечення права дитини приділити належну увагу думкам висловленим дитиною. Так, якщо внутрішнім законодавством дитина визнається такою, що має достатній рівень розуміння, судовий орган: упевнюється в тому, що дитина отримала всю відповідну інформацію; у відповідних випадках консультує особисто дитину (у разі необхідності - приватно) сам або через інших осіб чи інші органи в зрозумілий дитині спосіб, якщо це явно не суперечить найвищим інтересам дитини; надає можливість дитині висловлювати її думки; приділяє належну увагу думкам, висловленим дитиною. Врахування думки дитини щодо її життя передбачає стаття 12 Конвенції з прав дитини, в якій визначено, що Конвенція зобов'язує держави-учасниці забезпечити дитині, здатній формулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що стосуються її, і цим поглядам має приділятись належна увага, згідно з віком дитини та зрілістю. Матеріали справи свідчать, що дитина у цій справі - ОСОБА_7 неодноразово висловлював свою думку щодо ставлення до кожного з батьків, що підтверджується як висновком судово-психологічного експерта від 03.04.2018 р. № 153, так і висновком комісії районної адміністрації ЗМР по Комунарському району як органу опіки та піклування від 04.06.2018 року № 1104/01-37/05. Судом в ході розгляду справи прийнято до уваги пояснення учасників процесу, що малолітній ОСОБА_7 дуже негативно поставився та відреагував на необхідність відвідування судово-психологічного експерта та комісії районної адміністрації ЗМР по Комунарському району як органу опіки та піклування. У зв'язку з чим, суд враховуючи вік малолітнього ОСОБА_7, а також те, що його допит в суді може негативно вплинути на його подальший психічний стан здоров'я та відношення до обох батьків, дійшов висновку про достатність доказів в матеріалах цієї справи для вирішення спору по суті без виклику в судове засідання малолітнього ОСОБА_7 Так, суд при ухваленні рішення по суті спору суд виходить з того, що відповідно до принципу 6 Декларації прав дитини, прийнятій Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959 року, дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона має, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю. Позиція, що дитина може бути розлучена з матір'ю у виняткових випадках, також викладена у рішенні Європейського Суду з прав людини від 18 грудня 2008 року № 39948/06 у справі «Савіни проти України». За таких обставин, судом не встановлено при розгляді цієї справи виняткових обставин, на підставі яких малолітній ОСОБА_7 повинен бути розлучений з матір'ю - ОСОБА_1 відповідно до принципу 6 Декларації прав дитини. З цих підстав, суд приходить до висновку про задоволення первісного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 в частині визначення місця проживання дитини та визначає місце проживання малолітнього ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом з матір'ю - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6. Враховуючи те, що первісний позов в зазначеній вище частині судом задоволено, суд не вбачає правових підстав для задоволення зустрічного позову. У зв'язку з чим, у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом з батьком - ОСОБА_3 судом відмовляється. Розглянувши позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_3 на її користь аліментів на утримання неповнолітньої дитини, суд виходить з наступного. Відповідно до ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою (ч. 1 ). Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу (ч. 2). Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Частиною 2 ст. 182 СК України визначено, що мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Згідно з ч. 1 ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. З роз'яснень, викладених у п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»вбачається, що за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом. Згідно з ч. 3 ст. 181 СК,аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст. 183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (ст. 184 СК) і виплачуються щомісячно. Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК. При цьому необхідно мати на увазі, що зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення. Встановлюючи розмір аліментів, які необхідно стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, суд виходить з наступного. Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік», у 2018 році прожитковий мінімум на одну особу з розрахунку на місяць для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, дітей віком від 6 до 18 років, з 1 січня складає 1860 гривень. Статтею 8 Закону України "Про охорону дитинства" визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України. З огляду на викладене, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, враховуючи інтереси дитини для забезпечення стабільних та гармонійних умов їх життя, повного та всебічного розвитку, враховуючи матеріальний та сімейний стан платника аліментів та одержувача аліментів, а також те, що батьки в рівних частках повинні утримувати свою дитину до досягнення нею повноліття, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з 13.09.2017 року, оскільки, на підставі ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць. Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, сплачений позивачем за первісним позовом судовий збір в розмірі 640 грн. за позовну вимогу про визначення місця проживання дитини з матір`ю судом покладається на відповідача за первісним позовом. Також, у зв'язку із задоволенням первісного позову в частині стягнення аліментів судом стягується з відповідача за первісним позовом в дохід держави судовий збір в розмірі 640 грн. Крім того, у зв'язку з відмовою у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 сплачений останнім судовий збір в сумі 640 грн. за позовну вимогу про визначення місця проживання дитини з батьком покладається судом на позивача за зустрічним позовом - ОСОБА_3 Керуючись ст.ст. 141, 258, 259, 265, 268 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Первісний позов задовольнити частково.

Визначити місце проживання неповнолітнього ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом з матір'ю - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6.

Стягнути з ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_7, зареєстрована адреса проживання: 69104, АДРЕСА_2, РНОКПП: НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_6, зареєстрована адреса проваживання: 69104, АДРЕСА_1, РНОКПП: НОМЕР_2) аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з 13.09.2017 року.

Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць підлягає негайному обов'язковому виконанню.

Стягнути з ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_7, зареєстрована адреса проживання: 69104, АДРЕСА_2, РНОКПП: НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_6, зареєстрована адреса проваживання: 69104, АДРЕСА_1, РНОКПП: НОМЕР_2) - 640 (шістсот сорок) грн. 00 коп. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_7, зареєстрована адреса проживання: 69104, АДРЕСА_2, РНОКПП: НОМЕР_1) в дохід держави судовий збір в розмірі 640 (шістсот сорок) грн. 00 коп.

У задоволенні іншої частини первісних позовних вимог відмовити.

У задоволенні зустрічної позовної заяви - відмовити.

Повне рішення складено 11.06.2018 р.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Запорізької області через Комунарський районний суд м. Запоріжжя. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя А.В.Круглікова