Постанова № 74697925, 13.06.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 182/6800/17 22-ц/774/1073/К/18А

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 червня 2018 року м. Кривий Ріг

справа № 182/6800/17

Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді: Барильської А.П.,

суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П.,

секретар судового засідання: Кислиця І.В.

сторони

позивач: ОСОБА_1

відповідач: Державний вищій навчальний заклад "Криворізький національний університет",

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 січня 2018 року, яка постановлена суддею Кобеляцькою-Шаховал І.О. у місті Нікополі Дніпропетровської області, -

В С Т А Н О В И В:

В листопаді 2017 року до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області звернулось ОСОБА_1 з позовом до ДВНЗ "Криворізький національний університет", третя особа - Виконавчий комітет Нікопольської міської ради, про визнання наказу про атестацію незаконним та його відміну.

Ухвалою суду від 29 листопада 2017 року, позивачу було надано строк для усунення недоліків позовної заяви, а саме сплати судового збору за подачу позовної заяви.

Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 січня 2018 року позовна заява ОСОБА_1 була визнана неподаною та повернута позивачу.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду від 25 січня 2018 року та справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадженні у справі, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та обмеження доступу до правосуддя. Посилається на те, що справляння судового збору за подачу позовної заяви про визнання наказу про атестацію незаконним та його відміну не передбачено, оскільки на підставі вказаного наказу їй не виплачується заробітна плата та утримуються вже виплачена заробітна плата.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача посилається на те, що оскільки не має відомостей, які стосуються предмету спору, не може надати правомірності заявлених позивачем позовних вимог до сторонньої юридичної особи.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 березня 2018 року відкрито апеляційне провадження по апеляційній скарзі ОСОБА_1 на ухвалу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 січня 2018 року, та визначено, що, відповідно до Указу Президента України «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» №452 від 29 грудня 2017 року, пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, пункту 8 Розділу ХІІІ Цивільного процесуального кодексу України, справа підлягає розгляду Апеляційним судом Дніпропетровської області, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та Кривому Розі.

Заслухавши суддю-доповідача, позивача ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_3, які, кожен окремо, підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги і відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Постановляючи ухвалу від 25.01.2018 року про визнання неподаною та повернення позовної заяви ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що позивач в установлений строк не усунула недоліки позовної заяви, згідно вимог ухвали судді від 29.11.2017 року.

Проте, колегія суддів не може повністю погодитись з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка набула чинності для України з 11.09.1997 року, Високі Договірні сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією права і свободи, визначенні в розділі І «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обовязків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.

У справі «Bellet у. France» Європейський суд з прав людини зазначив, що „стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Відповідно до положень ст.ст. 55, 124 Конституції України, ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, визначеному ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизначених або оспорюванних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 ст.13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.1ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177цьогоКодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 звернулась до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовом до ДВНЗ "Криворізький національний університет" про визнання наказу про атестацію незаконним та його відміну.

Ухвалою суду від 29 листопада 2017 року, позивачу було надано строк для усунення недоліків позовної заяви, а саме сплати судового збору за подачу позовної заяви.

На думку коелгії суддів, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про необхідність сплати позивачем судового збору за поданим нею позовом, оскільки, виходячи із змісту позовних вимог позивача, остання просила суд визнати незаконним наказ про атестацію та скасувати його, при цьому зауважувала, що відповідно до оскаржуваного наказу вона отримує заробітну плату меньшу, ніж ту, яку отримувала до його винесення та крім того з неї утримується вже виплачена їй заробітна плата, що свідчить про те, що між торонами існує спір щодо розміру заробітної плати, тому позивач, відповідно до вимог п.1.ч.1 ст. 5 Закону україни «Про судовий збір» має бути звільнена від сплати судового збору за подачу данного позову.

Крім того слід зауважити, що У справі «Bellet у. France» Європейський суд з прав людини зазначив, що „стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було порушено право позивача на вільний доступ до правосуддя та постановлено оскаржувану ухвалу з порушенням норм процесуального права, а тому ухвала суду підлягає скасуванню на підставі п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України з направленням матеріалу до суду першої інстанції для вирішення питання, відповідно до вимог ЦПК України.

Керуючись ст.ст.367,374,379,381-383 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 січня 2018 року скасувати.

Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного вищого навчального закладу "Криворізький національний університет", третя особа - Виконавчий комітет Нікопольської міської ради, про визнання наказу про атестацію незаконним та його відміну направити до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області для вирішення питання, відповідно до вимог ЦПК України.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 15 червня 2018 року.

Головуючий:

Судді: