Постанова № 74697839, 12.06.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 216/1883/15-ц 22-ц/774/116/К/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2018 року м.Кривий Ріг

Справа № 216/1883/15-ц

Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Зубакової В.П.

суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М.

секретар судового засідання - Кислиця І.В.

сторони:

позивач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,

відповідач - ОСОБА_1,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу позивача Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 17 травня 2017 року, яке ухвалено суддею Бондарєвою О.І. о 13 годині 27 хвилин у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 22 травня 2017 року, -

В С Т А Н О В И В:

У березні 2015 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, посилаючись на те, що 12.07.2011 року ОСОБА_1 отримав кредит на платіжну картку у вигляді встановленого кредитного ліміту в сумі 8000,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором в частині сплати кредитного ліміту та відсотків за його користування, виникла заборгованість, яка станом на 28.02.2015 року склала 19213,12 грн., й яку в добровільному порядку відповідач не сплатив. За таких обставин, позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь вказану суму заборгованості в загальному розмірі 19213,12 грн., яка складається із: заборгованості за кредитом в розмірі 7954,22 грн.; заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 8467,80 грн.; заборгованості за пенею та комісією в розмірі 1400,00; штрафу (фіксована частина) в розмірі 500,00 грн., штрафу (процентна складова) в розмірі 891,10 грн., а також сплачений судовий збір в розмірі 243,60 грн.

Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 17 травня 2017 року в задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивача ПАТ КБ «ПриватБанк» ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального права. Вважає, що суд дійшов помилкового висновку про пропуск позивачем позовної давності та не врахував, що укладений між сторонами кредитний договір є чинним, оскільки у відповідності до п.1.1.7.12 Умов та Правил надання банківських послуг він діє протягом 12 місяців з моменту його підписання та автоматично лонгується на такий же термін у разі, якщо жодна із сторін не заявила про його припинення.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Указом Президента України «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» №452 від 29 грудня 2017 року ліквідовано Апеляційний суд Дніпропетровської області та утворено Дніпровський Апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та Кривому Розі.

Згідно пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Відповідно до пункту 8 Розділу ХІІІ Цивільного процесуального кодексу України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Таким чином, Апеляційний суд Дніпропетровської області продовжує здійснювати свої повноваження до початку роботи Дніпровського Апеляційного суду в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та Кривому Розі.

Відповідач ОСОБА_1, будучи завчасно (30.03.2018 року) належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи (а.с. 176), в судове засідання не з'явився і про причини своєї неявки суд не повідомив, що (у відповідності до ч.2 ст. 372 ЦПК України) не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача ПАТ КБ «ПриватБанк» - Бродька А.І., який підтримав доводи апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року за № 2147-VІІІ, яким викладено в нових редакціях тексти, зокрема, Цивільного процесуального кодексу України та Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 9 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчиненні окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Враховуючи те, що оскаржуване рішення суду ухвалене судом під час дії Цивільного процесуального кодексу України, в редакції від 18.03.2004 року, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення перевіряється відповідно до положень такого кодексу.

Судом встановлено, що 12 липня 2011 між ПАТ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 на підставі поданої ним анкети-заяви укладено кредитний договір б/н, за умовами якого банк надав відповідачу кредит в розмірі 8000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки (а.с. 5).

Відповідно до змісту анкети-заяви відповідач підтвердив, що підписана ним заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складають договір про надання банківських послуг (далі - кредитний договір) (а.с. 5).

Відповідач ОСОБА_1 свої зобов`язання перед ПАТ КБ «ПриватБанк» за вказаним кредитним договором не виконав, що призвело до виникнення заборгованості станом на 28.02.2015 року в розмірі 19213,12 грн., яка складається із: заборгованості за кредитом в розмірі 7954,22 грн.; заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 8467,80 грн.; заборгованості за пенею та комісією в розмірі 1400,00; штрафу (фіксована частина) в розмірі 500,00 грн., штрафу (процентна складова) в розмірі 891,10 грн.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк», суд першої інстанції виходив з того, що позов подано до суду з пропуском у позовної давності, про застосування якої, у відповідності до ч.3 ст. 267 ЦК України, заявив відповідач.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції погодитись не можна.

Так, відповідно до ст. 213 ЦПК України, в редакції від 18.03.2004 року, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 214 ЦПК України, в редакції від 18.03.2004 року, зокрема передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.

Аналогічні норми процесуального права закріплено й у статті 263 ЦПК України, в редакції станом на час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Суд першої інстанції ухвалюючи рішення названих вимог закону не дотримався.

Встановлено, що 12 липня 2011 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір б/н, відповідно до якого банк надав відповідачу кредит в розмірі 8000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки (а.с. 5).

Відповідно до змісту анкети-заяви відповідач підтвердив, що підписана ним заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складають договір про надання банківських послуг (далі - кредитний договір) (а.с. 5).

Пунктом 1.1.1.45 Умов та Правил надання банківських послуг встановлено, що кредитним лімітом (кредитом, кредитною лінією) є розмір грошових коштів, наданих банком клієнту на строк, визначений у договорі, на умовах платності та зворотності (повернення).

Відповідно до п. п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг, клієнт надає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку і Клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.

Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою позичальника, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком, відповідно до п. 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг.

Відповідно до змісту анкети-заяви відповідач підтвердив, що підписана ним заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складають договір про надання банківських послуг (далі - кредитний договір) (зв. а.с. 5).

Згідно п. 2.1.1.5.5. Умов та Правил надання банківських послуг відповідач зобов'язаний погашати заборгованість по кредиту, відсоткам за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

У відповідності до п. 2.1.1.5.6. Умов та Правил надання банківських послуг клієнт зобов'язаний у разі невиконання зобов'язань за договором, на вимогу банку виконати зобов'язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та Овердрафту), оплати винагороди банку.

У відповідності до п. 1.1.7.12 Умов та Правил договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на той самий строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За правилами ч. 1 ст. 627, 629 ЦК України згідно статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Положенням ч. 1 ст. 634 ЦК України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання, 12 липня 2011 року було укладено в письмовій формі кредитний договір.

Факт укладення між сторонами кредитного договору доведений належними та допустимими доказами.

Після укладення кредитного договору відповідач отримав картку НОМЕР_1 з терміном дії до лютого 2015 року (а.с. 77, 135)

Згідно ст. ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За змістом ст.ст. 610, 611, 612 ЦК України, одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк, правовим наслідком якого є відповідальність боржника.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 свої зобов`язання перед ПАТ КБ «ПриватБанк» за вказаним кредитним договором не виконав, що призвело до виникнення заборгованості станом на 28.02.2015 року в розмірі 19213,12 грн.

Оскільки відповідач ОСОБА_1 не належним чином виконував свої зобов'язання за кредитним договором, утворилася заборгованість, право вимоги якої реалізував позивач, звернувшись 30 березня 2015 року до суду з позовом.

Матеріалами справи доведено факт порушення ОСОБА_1 зобов'язання стосовно щомісячного повернення частини кредитного ліміту, сплати процентів за користування ним, а також комісії за користування кредитною карткою.

Спір між сторонами виник з приводу наявності підстав для застосування строку позовної давності, про застосування наслідків спливу якої заявлено ОСОБА_1 під час розгляду справи судом першої інстанції.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку, що строк позовної давності позивачем попущено, оскільки перебіг позовної давності почався з січня 2012 року, тобто через шість місяців поспіль непогашення позичальником кредиту від дати укладення договору.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Згідно з правовою позицією, висловленою Верховним Судом України у постанові від 19 березня 2014р. у справі № 6-14цс14, яка в силу ст.360-7 ЦПК України, в редакції від 18.03.2004 року, на час ухвалення оскаржуваного рішення суду була обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України, відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

Відповідно до матеріалів справи відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картку з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, яким є лютий 2015 року.

Оскільки умовами договору передбачено строк погашення кредиту у повному обсязі і таким строком є останній день місяця, вказаного на картці, а саме - лютий 2015 року, тобто з 01 березня 2015 року розпочався перебіг строку позовної давності.

Таким чином, пред'явивши 30 березня 2015 року позов до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, позивач подав його в межах строку позовної давності, що вказує на відсутність підстав для застосування наслідків спливу позовної давності згідно поданої відповідачем заяви.

Отже, на підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку про обов'язок відповідача ОСОБА_1 нести відповідальність перед банком щодо погашення заборгованості по кредиту.

Перевіривши правильність даних розрахунку (а.с. 4), й враховуючи відсутність доказів з боку відповідача на його спростування, колегія суддів погоджується з ним й вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість станом на 28 лютого 2015 року в загальному розмірі 19 213,12 грн., яка складається з заборгованості за кредитом в розмірі 7954,22 грн.; заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 8467,80 грн.; заборгованості за пенею та комісією в розмірі 1400,00; штрафу (фіксована частина) в розмірі 500,00 грн., штрафу (процентна складова) в розмірі 891,10 грн.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, у зв'язку з чим скасовує рішення суду з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи та невірного застосування норм матеріального і процесуального права, згідно п.п. 3,4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, та приймає нову постанову про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно до задоволення позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем сплачено судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 243,60 грн., а за подання апеляційної скарги у розмірі 267,96 грн. (а.с. 115), що відповідає розміру, визначеному Законом України «Про судовий збір», а тому ці витрати підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

Керуючись ст. ст. 367, 369, 374, п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - задовольнити.

Рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 17 травня 2017 року - скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість по кредитному договору б/н від 12 липня 2011 року станом на 28 лютого 2015 року в загальному розмірі 19 213 (дев'ятнадцять тисяч двісті тринадцять) гривень 12 (дванадцять) копійок, яка складається із: заборгованості за кредитом в розмірі 7954,22 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 8467,80 грн., заборгованості за пенею та комісією в розмірі 1400,00 грн., штрафу (фіксована частина) в розмірі 500,00 грн., штрафу (процентна складова) в розмірі 891,10 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір в розмірі 511 (п'ятсот одинадцять) гривень 56 (п'ятдесят шість) копійок.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 15 червня 2018 року.

Головуючий:

Судді: