Ухвала суду № 74697701, 13.06.2018, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 308/4548/18

А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д З А К А Р П А Т С Ь К О Ї О Б Л А С Т І

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

13.06.2018 м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі :

головуючого – судді Стана І. В.,

суддів – Мишинчук Н. С., Феєра І. С.,

за участю секретаря судових засідань – ОСОБА_1,

та учасників судового розгляду: прокурора – Голича М. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали судового провадження № 11-сс/777/261/18, за апеляційною скаргою, яку подав прокурор Ужгородської місцевої прокуратури ОСОБА_2 (далі – прокурор),

ВСТАНОВИВ :

ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 04 травня 2018 року частково задоволено погоджене прокурором клопотання старшого слідчого СВ Ужгородського РВП Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_3 (далі – слідчий) і накладено арешт на майно – транспортний засіб марки «КАМАЗ», модель 43105, д.н.з. НОМЕР_1, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № СХХ 890307 та деревину породи «Явір», що знаходиться на вказаному транспортному засобі, а саме, довжиною 5,5 м. діаметром 75 см., довжиною 4,4 м. діаметром 80 см., довжиною 5,4 м. діаметром 66 см., шляхом заборони його відчуження, а також зобов’язано посадових осіб, на зберіганні в яких перебуває майно, повернути його на відповідальне зберігання представнику ТОВ «Вудакс».

З матеріалів судового провадження вбачається, що 30 квітня 2018 року до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області звернувся слідчий із погодженим прокурором клопотанням про накладення арешту на тимчасово вилучене в ході огляду місця події 27.04.2018 майно. У клопотанні слідчий вказує на те, що 27.04.2018 в чергову частину Ужгородського РВП Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатські області надійшло повідомлення від лісничого Кам’яницького лісництва ДР «Ужгородський лісгосп» про те, що ними в с. Кам'яниця було зупинено транспортний засіб марки «КАМАЗ», модель 43105, д.н.з. НОМЕР_1, який був завантажений деревиною без відповідних на неї документів. У ході виїзду слідчо-оперативної групи на місце події встановлено, що водієм автомобіля марки «КАМАЗ», модель 43105 д.н.з. НОМЕР_1, є гр. ОСОБА_4, який являється водієм ТОВ «Вудакс». Оглядом місця події встановлено, що вищевказана деревина є породи «Явір», а саме, довжиною 5,5 м. діаметром 75 см., довжиною 4,4 м. діаметром 80 см., довжиною 5,4 м. діаметром 66 см. На вищевказану деревину ОСОБА_4 надав товарно-транспортну накладну № 21/1 від 27.04.2018, яка викликала сумніви, а саме, у ній не було зазначені дані про транспортний засіб, який мав здійснювати перевезення та не заповнені всі наявні в ній реквізити. Після проведення огляду місця події, автомобіль марки «КАМАЗ», модель 43105, д.н.з. НОМЕР_1, разом із деревиною, був поміщений на майданчик тимчасового тримання Ужгородського РВП Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області. Також слідчий, посилаючись на вищенаведене, вказує на те, що на даний час існує сукупність підстав вважати, що автомобіль марки «КАМАЗ», модель 43105, д.н.з. НОМЕР_1, та деревина породи «Явір», а також свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, є речовими доказами у кримінальному провадженні та відповідають зазначеним у ст. 98 КПК України критеріям, у зв’язку з чим, на них необхідно накласти арешт шляхом заборони використання та розпоряджання ним. Крім того, слідчий просить визначити місце зберігання майна за адресою: Ужгородський район, с. Оноківці, вул. Головна, 55.

В ухвалі слідчого судді вказується на те, що оскільки кримінальне провадження № 12018070170000532 зареєстроване в ЄРДР 28.04.2018 за ознаками передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України кримінального правопорушення, тобто у зв’язку з тим, що товарно-транспортна накладна № 21/1 від 27.04.2018 викликала сумнів, а не щодо транспортного засобу марки «КАМАЗ», модель 43105, д.н.з. НОМЕР_1, та наявної в ньому деревини породи «Явір», тому слідчий суддя прийшов до переконання про часткове задоволення клопотання і накладення арешту на майно шляхом заборони його відчуження.

В апеляційній скарзі прокурор вказує на те, що ухвала слідчого судді є незаконною. Посилається на те, що слідчий суддя не дослідив всі обставини кримінального провадження, з якими кримінальний процесуальний закон пов’язує можливість застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як накладення арешту на майно. Вважає, що слідчий суддя безпідставно вказав на розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження та наслідки арешту майна для третіх осіб, тобто особи, яка керувала транспортним засобом, і при цьому, не врахував, що транспортний засіб та деревина містять сліди вчинення кримінального правопорушення, у зв’язку з чим, підлягають трасологічній судовій експертизі, а тому, їх зберігання у представників ТОВ «Вудакс» створює високі ризики зміни, приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення як самого майна, так і слідів, що містяться на ньому, що в подальшому може вплинути на результати проведених експертиз. Разом із тим, вказує на те, що прийшовши до висновку про часткове задоволення клопотання, слідчий суддя послався на те, що вилучений транспортний засіб не може бути предметом злочину в кримінальному провадженні за ознаками передбаченого ст. 358 КК України кримінального правопорушення, у межах якого заявлено клопотання, однак, у контексті ст. 358 КК України та ст. ст. 98, 99 КПК України тимчасово вилучене свідоцтво може бути предметом злочину та об’єктом дослідження в рамках проведення необхідних судових експертиз, а тому, підлягає арешту. На підставі наведеного вважає, що мету застосування заходу забезпечення кримінального провадження забезпечить лише накладення арешту на майно шляхом заборони його відчуження, користування та розпорядження, і, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права та свободи третьої особи. Просить ухвалу скасувати, а клопотання слідчого задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді про суть ухвали слідчого судді, повідомлення про те, ким і в якому обсязі вона оскаржена, пояснення прокурора Голич М. М., який підтримав апеляційну скаргу й просив її задовольнити, перевіривши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Апеляційна скарга розглядається за відсутності представника ТОВ «Вудакс», неявка якого, з урахуванням положень ст. 405 КПК України не перешкоджає її розгляду. При цьому враховується те, що про час та місце розгляду апеляційної скарги ТОВ «Вудакс» повідомлено відповідно до вимог закону; що даних про поважність причин неявки представника ТОВ «Вудакс» та заяви про відкладення розгляду апеляційної скарги на інший день до апеляційного суду не поступало.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів із метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладеним арешт у кримінальному провадженні, зокрема, шляхом витребування необхідної інформації в Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Частина 3 ст. 170 КПК України передбачає, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна та можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу), а частиною 4 цієї статті передбачено, що у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна, і, що слідчий суддя, суд зобов’язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

Колегія суддів також вважає, що при розгляді клопотання про накладення арешту на майно – транспортний засіб марки «КАМАЗ», модель 43105, д.н.з. НОМЕР_1, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № СХХ 890307 та деревину породи «Явір», що знаходиться на вказаному транспортному засобі, а саме, довжиною 5,5 м. діаметром 75 см., довжиною 4,4 м. діаметром 80 см., довжиною 5,4 м діаметром 66 см., шляхом заборони його відчуження, а також зобов’язання посадових осіб, на зберіганні в яких перебуває майно, повернути його на відповідальне зберігання представнику ТОВ «Вудакс», слідчим суддею були враховані вимоги Конституції України, дотримані вимоги кримінального процесуального закону та принцип верховенства права, закладений у Європейській Конвенції та Рішеннях Європейського Суду з прав людини, ретельно перевірені доводи клопотання й постановлено судове рішення, яке, з огляду на вищенаведені норми кримінального процесуального закону, визнається законним та обґрунтованим.

Як убачається із приєднаних до клопотання матеріалів, СВ Ужгородського РВП Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження, відомості про кримінальне правопорушення в якому 28.04.2017 внесені до ЄРДР за № 12018070170000532, за ч. 4 ст. 358 КК України, за фактом використання завідомо підробленого документа.

Крім того, з матеріалів судового провадження вбачається, що під час проведення 27 квітня 2018 року огляду місця події виявлено та вилучено: транспортний засіб марки «КАМАЗ», модель 43105, д.н.з. НОМЕР_1.

Враховуючи наведене, колегія судів погоджується з висновком слідчого судді про те, що оскільки кримінальне провадження № 12018070170000532 зареєстроване в ЄРДР 28.04.2018 за ознаками передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України кримінального правопорушення, тобто у зв’язку з тим, що товарно-транспортна накладна № 21/1 від 27.04.2018 викликала сумніви, а не щодо транспортного засобу марки «КАМАЗ», модель 43105, д.н.з. НОМЕР_1, та деревини породи «Явір», тому накладення арешту на майно можливе шляхом заборони його відчуження і підлягає поверненню на відповідальне зберігання представнику ТОВ «Вудакс».

На переконання колегії суддів, саме такий спосіб застосування вказаного вище заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна шляхом заборони його відчуження належним чином забезпечить мету застосування заходу забезпечення в кримінальному провадженні, а також не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

У зв’язку з вищенаведеним, доводи апеляційної скарги про те, що слідчий суддя не дослідив всі обставини кримінального провадження, з якими кримінальний процесуальний закон пов’язує можливість застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як накладення арешту на майно, - колегія суддів відхиляє як такі, що не свідчать про незаконність висновку слідчого судді. При цьому, враховується те, що прокурором не конкретизовано які саме обставини кримінального провадження не були враховані слідчим суддею, і на такі обставини не посилалася прокурор і під час розгляду апеляційної скарги.

Доводи апеляційної скарги про те, що слідчий суддя безпідставно вказав на розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження та наслідки арешту майна для третіх осіб, тобто особи, яка керувала транспортним засобом, і при цьому, не врахував, що транспортний засіб та деревина містять сліди вчинення кримінального правопорушення, у зв’язку з чим, підлягають трасологічній судовій експертизі, а тому, їх зберігання у представників ТОВ «Вудакс» створює високі ризики зміни, приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення як самого майна, так і слідів, що містяться на ньому, що в подальшому може вплинути на результати проведених експертиз, - колегія суддів відхиляє як такі, що не спростовують висновку слідчого судді про можливість застосування до вказаного майна такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт шляхом заборони його відчуження. При цьому, враховується те, що в апеляційній скарзі не наведено, і під час її розгляду прокурор не посилалася на те, які саме сліди кримінального правопорушення містить транспортний засіб та деревина, а також чим саме підтверджуються вказані у клопотанні ризики зміни, приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення як самого майна, так і слідів, що містяться на ньому.

Як такі, що не заслуговують на увагу та не спростовують висновку слідчого судді, колегія суддів визнає й доводи апеляційної скарги про те, що, прийшовши до висновку про часткове задоволення клопотання, слідчий суддя послався на те, що вилучений транспортний засіб не може бути предметом злочину в кримінальному провадженні за ознаками передбаченого ст. 358 КК України кримінального правопорушення, у межах якого заявлено клопотання, однак, у контексті ст. 358 КК України та ст. ст. 98, 99 КПК України тимчасово вилучене свідоцтво може бути предметом злочину та об’єктом дослідження в рамках проведення необхідних судових експертиз, а тому, підлягає арешту.

Тому, доводи апеляційної скарги про те, що мету застосування заходу забезпечення кримінального провадження забезпечить лише накладення арешту на вказане майно шляхом заборони його відчуження, користування та розпорядження, і, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права та свободи третьої особи, - колегія суддів відхиляє як такі, що не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги та не ґрунтуються як на вимогах кримінального процесуального закону, так і на фактичних обставинах кримінального провадження.

На інші доводи, які б давали підстави для скасування судового рішення в апеляційній скарзі не вказується.

Отже, вищенаведене свідчить про те, що слідчим суддею були дотримані вимоги кримінального процесуального закону при розгляді клопотання та прийнятті рішення про накладення арешту на транспортний засіб марки «КАМАЗ», модель 43105, д.н.з. НОМЕР_1, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № СХХ 890307 та деревину породи «Явір», що знаходиться на вказаному транспортному засобі, а саме, довжиною 5,5 м. діаметром 75 см., довжиною 4,4 м. діаметром 80 см., довжиною 5,4 м. діаметром 66 см., шляхом заборони його відчуження, а також зобов’язання посадових осіб, на зберіганні в яких перебуває майно, повернути його на відповідальне зберігання представнику ТОВ «Вудакс».

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що ухвала слідчого судді є законною та обґрунтованою, такою, що не перешкоджає своєчасному та якісному проведенню досудового розслідування в кримінальному провадженні, а також не порушує права та інтереси інших осіб при розслідуванні кримінального правопорушення, а тому, підстав для її скасування не вбачає.

При прийнятті рішення колегія суддів також враховує вимоги ст. 26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачений цим Кодексом; ст. 404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; те, що стороною обвинувачення не заявлялось жодних клопотань як в апеляційній скарзі, так і під час її розгляду, у тому числі клопотань, які би підтверджували обґрунтованість доводів апеляційної скарги, та являлись підставою для скасування судового рішення.

Керуючись ст. ст. 170-173, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу, яку подав прокурор Ужгородської місцевої прокуратури ОСОБА_2, залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 04 травня 2018 року, якою частково задоволено погоджене прокурором Ужгородської місцевої прокуратури ОСОБА_2 клопотання старшого слідчого СВ Ужгородського РВП Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_3 і накладено арешт на майно – транспортний засіб марки «КАМАЗ», модель 43105, д.н.з. НОМЕР_1, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № СХХ 890307 та деревину породи «Явір», що знаходиться на вказаному транспортному засобі, а саме, довжиною 5,5 м. діаметром 75 см., довжиною 4,4 м. діаметром 80 см., довжиною 5,4 м. діаметром 66 см., шляхом заборони його відчуження, а також зобов’язано посадових осіб, на зберіганні в яких перебуває майно, повернути його на відповідальне зберігання представнику ТОВ «Вудакс», – залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й відповідно до ч. 4 ст. 424 КПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді: