Рішення № 74697665, 19.02.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/2263/15 Справа № 209/2798/13-ц Головуючий у 1 й інстанції - Ковальова А. Б. Доповідач - Бараннік О.П.

Категорія

19 лютого 2015 року

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

2015 рік лютий 19 дня Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :

головуючого - Бараннік О.П.,

суддів - Колодяжної Н.Є., Лисичної Н.М.,

при секретарі - Самокиша О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Банк Таврика» на заочне рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 02 квітня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Банк Таврика» про визнання противоправними дії, порушення прав споживачів, повернення коштів вкладу та процентів, стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2013 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Банк Таврика» про визнання противоправними дії, порушення прав споживачів, повернення коштів вкладу та процентів, стягнення моральної шкоди, посилаючись на те, що 27 липня 2012 року між нею та Публічним акціонерним товариством «Банк Таврика» укладено договір банківського вкладу «Дохідний вік» В № 0022715 з видачею купонного ощадного (депозитного) сертифікату на пред'явника та щомісячною виплатою процентів .

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 та 2.1 зазначеного договору Публічне акціонерне товариство «Банк Таврика» зобов'язалось здійснювати розміщення сертифікату строком зберігання до 25 січня 2013 року, шляхом залучення на відкритому позивачці рахунку для обліку розміщених ощадних (депозитних) сертифікатів № НОМЕР_1, особовий рахунок № НОМЕР_2, суму вкладу, а позивачка в свою чергу, зобов'язалась внести (переказати) 27 липня 2012 року грошові кошти у готівковій або безготівковій формі у розмірі 10 000 доларів США, за використання яких банк зобов'язався щомісячно нараховувати проценти на суму вкладу з розрахунку 10 % річних та по закінченні строку зберігання вкладу, тобто 25 січня 2013 року, відповідно до пункту 3.1.5 договору, повернути позивачці вклад і суму процентів.

25 січня 2013 року, в день закінчення строку зберігання вкладу, позивачка звернулась до Публічного акціонерного товариства «Банк Таврика» з заявою про виплату належних їй грошових коштів. Проте, банк, посилаючись у своїй письмовій відповіді на те, що на підставі постанови Правління Національного банку України № 548 від 20 грудня 2012 року Публічне акціонерне товариство «Банк Таврика» віднесено до категорії неплатоспроможних, Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 20 грудня 2012 року прийнято рішення № 33 відносно введення тимчасової адміністрації строком на три місяці з 21 грудня 2012 року по 20 березня 2013 року, та на те, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників і інших кредиторів банку, примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку, тощо, повернути позивачці грошові кошти не представляється можливим.

Посилаючись таким чином на зазначені обставини, а також на те, що такі дії відповідача є необґрунтованими і незаконними, порушуючими її конституційні права щодо можливості володіння, користування та розпорядження своєю власністю, які є непорушними, позивачка вимушена була звернутись з даним позовом до суду.

Заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 02 квітня 2014 року відмова Публічного акціонерного товариства «Банк Таврика» повернути ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 79 930 гривень та проценти по вкладу в сумі 2 581 гривні 74 копійок визнана противоправною. З Публічного акціонерного товариства «Банк Таврика» на користь ОСОБА_2 стягнуто 82 511 гривень 74 копійки, що складається із суми вкладу в розмірі 79 930 гривень та нарахованих відсотків у сумі 2 581 гривні 74 копійок. Цим же рішенням з Публічного акціонерного товариства «Банк Таврика» на користь ОСОБА_2 стягнуто моральну шкоду у розмірі 50 000 гривень.

В апеляційній скарзі Публічне акціонерне товариство «Банк Таврика», посилаючись на незаконність та необґрунтованість заочного рішення суду першої інстанції, просило його скасувати .

Перевіривши законність та обґрунтованість заочного рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області вважає, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Банк Таврика» підлягає задоволенню частково, а рішення суду - в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства «Банк Таврика» моральної шкоди - скасуванню, з послідуючим ухваленням у скасованій частині нового рішення про відмову у задоволенні вимог ОСОБА_2 щодо стягнення на її користь моральної шкоди, виходячи з наступного.

Суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, перевірив доводи сторін та давши їм належну правову оцінку обґрунтовано, згідно з процесуальним і матеріальним законом постановив рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_2.

Доводи Публічного акціонерного товариства «Банк Таврика» про те, що оскільки вимога ОСОБА_2, в порядку частини 5 статті 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», включена до реєстру акцептованих вимог кредиторів та підлягає задоволенню в сумі 79 930 гривень згідно до 7 черговості, що відповідає частині 1 статті 52 Закону, та у зв'язку з чим на думку банку, предмет спору по даній справі відсутній, не можуть бути підставою для скасування рішення суду, оскільки факт визнання боргу за договором банківського вкладу без його реального повернення на першу вимогу вкладника свідчить саме про невиконання, в даному випадку Публічним акціонерним товариством «Банк Таврика», своїх зобов'язань за укладеним 27 липня 2012 року з позивачкою ОСОБА_2 договором банківського вкладу № В N 002715 та про порушення у зв'язку з цим, прав і законних інтересів позивачки, за захистом яких вона і вимушена була звернутись з даним позовом до суду.

Не можуть бути підставою для скасування рішення суду і доводи Публічного акціонерного товариства «Банк Таврика» про те, що відповідно до постанови Правління Національного банку України № 97 від 20 березня 2013 року Правлінням Національного банку України було прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію «Банку Таврика», оскільки причиною такого рішення Правління Національного банку України стала саме наявність порушень банківського законодавства з боку Публічного акціонерного товариства «Банк Таврика», про що зазначено у самій Постанові Правління Національного банку України № 97 від 20 березня 2013 року.

З огляду на викладене, не можуть бути підставою для скасування рішення суду і посилання Публічного акціонерного товариства «Банк Таврика» на те, що в даному випадку права позивачки ОСОБА_2 не порушені жодним чином.

Надуманими та такими, що не відповідають чинному законодавству являються і доводи Публічного акціонерного товариства «Банк Таврика» про те, що після акцептування банком кредиторської вимоги позивачки ОСОБА_2 договір банківського вкладу «Дохідний вік» укладений з нею 27.07.2012 року припинився, а визнання судом першої інстанції відмову Публічного акціонерного товариства «Банк Таврика» повернути ОСОБА_2 кошти - противоправною, суперечить частині 2 статті 16 ЦК України, якою не передбачено такого способу захисту, як визнання противоправними дії чи бездіяльності учасника цивільних відносин, оскільки відповідно до положень статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом і припинення зобов'язання означає, що припиняють існування зобов'язання боржника вчинити певні дії на користь кредитора чи утриматись від дій, від виконання яких за вищезазначеним договором Публічне акціонерне товариство «Банк Таврика» ніхто не звільняв, а з врахуванням того, що суб'єктивне цивільне право - це приватне право, то відповідно до положень статті 16 ЦК України суб'єкт, якому належить це право, вправі сам визначити межі і спосіб захисту свого права, якщо воно порушене, з урахуванням характеру цих порушень.

В той же час, оскільки відповідно до рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 17 від 20.03.2013 року розпочата процедура ліквідації Публічного акціонерного товариства «Банк Таврика», а за положеннями статей 50 - 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» до ліквідаційної маси банку включаються будь-яке нерухоме та рухоме майно, кошти, майнові права та інші активи банку, за недостатністю якого не задоволені вимоги вважаються погашеними, судова колегія вважає за необхідне рішення суду першої інстанції в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства «Банк Таврика» на користь ОСОБА_2 моральної шкоди - скасувати і у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Банк Таврика» про стягнення моральної шкоди - відмовити.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 209, 303, 304, 307, 309, 313 - 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк Таврика» задовольнити частково.

Заочне рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 02 квітня 2014 року в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства «Банк Таврика» на користь ОСОБА_2 моральної шкоди - скасувати.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Банк Таврика» про стягнення моральної шкоди - відмовити.

В іншій частині рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 02 квітня 2014 року - залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але на нього може бути принесена касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий :

Судді :