Постанова № 74696513, 15.06.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 235/6288/17 Номер провадження 22-ц/775/853/2018

Єдиний унікальний номер 235/6288/17

Номер провадження 22-ц/775/853/2018

Категорія 59

Головуючий у 1 інстанції Назаренко Г.В.

Доповідач Корчиста О.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 червня 2018 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Корчистої О.І.

суддів: Дундар І.О., Тимченко О.О.

за участі секретаря Ситнік Д.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Донецької області в м. Бахмуті цивільну справу №235/6288/17 за позовною заявою Управління соціального захисту населення Покровської міської Ради Донецької області до ОСОБА_2 про стягнення тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме,

за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 16 березня 2018 року, ухвалене в приміщенні суду в м. Покровськ Донецької області, о 09 годині 00 хвилин,

встановив:

В листопаді 2017 року Управління соціального захисту населення Покровської міської Ради Донецької області (далі за текстом Управління) звернулось до суду з зазначеним позовом до ОСОБА_2, в обґрунтування якого послалось на те, що на підставі заяви ОСОБА_3 відповідно до Порядку призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2006 року №189 (далі за текстом Порядок) останній в період з 01 жовтня 2013 року по 30 листопада 2015 року була призначено та виплачувалась тимчасова державна допомога на загальну суму 10 137,30 гривень. Також вказувало, що припинення допомоги було здійснено на підставі виявлення факту про можливість відповідача сплачувати аліменти на утримання дитини, відповідно до заяви одержувача допомоги ОСОБА_3 від 16 листопада 2015 року, про початок оплати відповідачем аліментів на утримання дитини. Посилаючись на вимоги п.12 Порядку, просило стягнути з ОСОБА_2 суму сплаченої тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме в розмірі 10 137,30 гривень.

Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 16 березня 2018 року позовні вимоги Управління задоволено: стягнуто з ОСОБА_2 на користь Управління сплачену тимчасову державну допомогу дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме, в розмірі 10 137, 30 гривень. Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 704, 80 гривень.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення суду через порушення судом під час розгляду справи норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог Управління відмовити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що ОСОБА_3 тимчасова державна допомога дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, призначалась безпідставно. Зазначена у довідках, які були надані суду, інформація щодо ухилення його від сплати аліментів не відповідає дійсності, оскільки ним було подано суду довідку, згідно якої з 09 грудня 2013 року він працює у Державному підприємстві «Покровський лісгосп», раніше ДП «Красноармійське лісове господарство» та одержував заробітну плату, тобто від сплати аліментів він не ухилявся. Також вказує, що постанова державного виконавця про звернення стягнення на його заробітну плату була прийнята лише 24 вересня 2015 року, а у жовтні 2015 року надійшла до ДП «Красноармійське лісове господарство» і з того часу з його заробітної плати на користь ОСОБА_3 утримувалась заборгованість за аліментами та поточні платежі. Крім цього вказує, що постанова про відкриття виконавчого провадження на його адресу не направлялась, про наявність заборгованості по оплаті аліментів державний виконавець йому не повідомляв. На думку відповідача, рішення суду про стягнення з нього на користь ОСОБА_3 аліментів, не виконувалось саме з вини державного виконавця, а не зв'язку з його ухиленням від їх сплати, у зв'язку з чим у позивача не було підстав для призначення ОСОБА_3 зазначеної державної допомоги. Судом першої інстанції не було з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а саме, факт його ухилення від сплати аліментів. Також, судом застосовано норми матеріального права у вигляді п. 12 Порядку, які не підлягали застосуванню.

Відповідно до п.3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Підпунктом 8 п.1 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України (в редакції Закону №2147-VIII від 03.10.2017) установлено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

В судове засідання апеляційного суду відповідач ОСОБА_2 не з'явився, повідомлявся належним чином про час та місце розгляду справи. Подав заяву, в якій просив справу розглянути буз його участі. Наполягав на задоволенні апеляційної скарги.

В судове засідання апеляційного суду представник позивача Управління соціального захисту населення Покровської міської Ради Донецької області не з'явився, повідомлявся належним чином про час та місце розгляду справи. Подав заяву з проханням розглянути справу без його участі.

Апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу у відсутність осіб, що не з'явились, оскільки відповідно до вимог ст. 372 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіряючи справу в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд виходить з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 8 жовтня 2013 року ОСОБА_3 звернулась до Управління із заявою про тимчасову допомогу дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме (а.с.4-5).

Рішенням Управління від 8 жовтня 2013 року ОСОБА_3 було призначено тимчасову допомогу сім'ям з дітьми, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, в розмірі 363 грн. з 01.10.2013р. по 30.11.2013р. та в розмірі 385 грн. з 01.12.2013р. по 31.03.2014р. (а.с.8).

4 квітня 2014 року ОСОБА_3 повторно звернулась до Управління із заявою про призначення тимчасової допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме.

Рішенням Управління від 4 квітня 2014 року ОСОБА_3 було призначено тимчасову допомогу сім'ям з дітьми, батьки яких ухиляються від сплати аліментів в розмірі 385,80 грн. з 01.04.2014р. по 30.09.2014р.

13 жовтня 2014 року ОСОБА_3 повторно звернулась до Управління із заявою про призначення тимчасової допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме.

Рішенням Управління від 13 жовтня 2014 року ОСОБА_3 було призначено тимчасову допомогу сім'ям з дітьми, батьки яких ухиляються від сплати аліментів в розмірі 385,80 грн. з 01.10.2014р. по 31.03.2015р.

2 квітня 2015 року ОСОБА_3 повторно звернулась до Управління із заявою про призначення тимчасової допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме.

Рішенням Управління від 2 квітня 2015 року ОСОБА_3 було призначено тимчасову допомогу сім'ям з дітьми, батьки яких ухиляються від сплати аліментів в розмірі 385,80 грн. з 01.04.2015 по 30.09.2015

8 жовтня 2015 року ОСОБА_3 повторно звернулась до Управління із заявою про призначення тимчасової допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме.

Рішенням Управління від 8 жовтня 2015 року ОСОБА_3 було призначено тимчасову допомогу сім'ям з дітьми, батьки яких ухиляються від сплати аліментів в розмірі 436,50 грн. з 01.10.2015р. по 31.03.2016р.

16 листопада 2015 року ОСОБА_3 звернулась до позивача із заявою про припинення виплати тимчасової допомоги сім'ям з дітьми, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, оскільки ОСОБА_2 почав сплачувати аліменти (а.с.7).

На підставі розпорядження начальника Управління виплата тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання яких не відоме, ОСОБА_3 було припинено з 1 грудня 2015 року у зв'язку з розпочатою виплатою аліментів.

Згідно проведеного Управлінням розрахунку переплата тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, виплаченої ОСОБА_3 за період 1 жовтня 2013 року до 30 листопада 2015 року та яку потрібно стягнути з батька дитини - ОСОБА_2 становить 10137,30 грн. (а.с.3).

Згідно довідки Державного підприємства «Покровське лісове господарство» № 267 від 15.12.2017р. згідно постанови про звернення стягнення на доходи боржника ВП № 13384135 від 24.09.2015р. було нараховано заборгованість по аліментам на користь ОСОБА_3 з 09.12.2013р. по 30.09.2015р. в сумі 8836,50 грн. і утримано з боржника повністю (а.с.30).

Задовольняючи позовні вимоги Управління про стягнення з ОСОБА_2 тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач аліменти на утримання дитини не сплачував, у зв'язку з чим, у Управління були підстави для виплати на користь ОСОБА_3 зазначеної тимчасової державної допомоги, виплату якої, після встановлення Управлінням обставин, які свідчили про можливість відповідача сплачувати аліменти, було припинено.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також обставинам справи.

Конституцією України (частина перша статті 46) визначено, що громадяни мають право на соціальний захист у випадках, передбачених законом.

Конституційний Суд України у Рішенні від 25 січня 2012 року N 3-рп/2012 зауважив, що основними завданнями соціальної держави є створення умов для реалізації соціальних, культурних та економічних прав людини, сприяння самостійності і відповідальності кожної особи за свої дії, надання соціальної допомоги тим громадянам, які з незалежних від них обставин не можуть забезпечити достатній рівень життя для себе і своєї сім'ї.

Відповідно до Конституції України "кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло" (стаття 48). Положення цієї статті конкретизують конституційне визначення України як соціальної держави, що передбачає участь суспільства в утриманні тих осіб, які через непрацездатність або з інших незалежних від них причин не мають достатніх засобів для існування (абзаци другий, третій підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини).

За Основним Законом України (частина третя статті 51) сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Держава проявляє піклування про сім'ю, зокрема, шляхом встановлення пільг та різних видів допомоги сім'ям з дітьми.

Організація Об'єднаних Націй в Загальній декларації прав людини проголосила, що діти мають право на особливе піклування і допомогу.

Декларацією прав дитини (принцип 4) передбачено, що дитина повинна користуватися благами соціального забезпечення. Їй має належати право на здорове зростання і розвиток. Дитині має належати право на належне харчування, житло, розваги і медичне обслуговування.

Згідно з Конвенцією про права дитини (стаття 3) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держава зобов'язана забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Встановлено та не заперечувалось сторонами, що в період з жовтня 2013 року по листопад 2015 року відповідач ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, які стягуються на підставі виконавчого листа №2-3782, виданого 28.12.2007 року Красноармійським міськрайонним судом Донецької області, не сплачував.

Частинами 8, 9 статті 181 Сімейного Кодексу України визначено, що якщо місце проживання чи перебування батьків невідоме, або вони ухиляються від сплати аліментів, або не мають можливості утримувати дитину, дитині призначається тимчасова державна допомога з урахуванням матеріального стану сім'ї, у якій виховується дитина. Виплата тимчасової державної допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Порядок призначення та виплати тимчасової державної допомоги, її розмір визначається Кабінетом Міністрів України.

Роботу щодо призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме, організовує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері усиновлення та захисту прав дітей.

Відповідно до п.2 Порядку призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2006 року №189 (далі за текстом Порядок) тимчасова допомога призначається у разі, коли: рішення суду про стягнення аліментів з одного з батьків не виконується у зв'язку з ухиленням від сплати аліментів або відсутністю у боржника коштів та іншого майна, на які за законом може бути звернено стягнення.

Отже, мало місце невиконання відповідачем ОСОБА_2 рішення суду про стягнення аліментів, а тому доводи апеляційної скарги про безпідставність призначення та виплати ОСОБА_3 тимчасової державної допомоги спростовуються фактичними обставинами справи, які вірно були встановлені судом першої інстанції.

Не заслуговують на увагу також і доводи апеляційної скарги щодо невиконання рішення суду про стягнення з нього аліментів на утримання малолітньої доньки саме з вини державного виконавця, оскільки відповідачу було достовірно відомо про стягнення аліментів та про його обов'язок виконувати зазначене рішення суду, таку можливість останній мав, оскільки працював та отримував заробітну плату, що підтверджується довідкою Державного підприємства «Покровське лісове господарство», яка була предметом дослідження у суді першої інстанції та їй надано належну оцінку.

Зі змісту розрахунку, наданого позивачем, вбачається, що за період з 01 жовтня 2013 року по 30 листопада 2015 року Управлінням було сплачено на користь ОСОБА_3 тимчасову державну допомогу дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів на загальну суму 10 137,30 гривень. (а.с.3)

Відповідно до ч. 10 ст. 181 Сімейного Кодексу України суми наданої дитині тимчасової державної допомоги підлягають стягненню з платника аліментів до Державного бюджету України у судовому порядку.

Відповідно до п.12 Порядку якщо виникла можливість стягнення аліментів з одного з батьків, виявлено, що один з батьків може утримувати дитину або місце проживання (перебування) одного з батьків встановлено, у зв'язку з чим можливе стягнення з нього коштів на утримання дитини, орган соціального захисту населення звертається до суду із заявою про стягнення суми сплаченої тимчасової допомоги.

Стягнуті кошти зараховуються до державного бюджету.

З огляду на наведене, висновки суду про стягнення з ОСОБА_2 суми сплаченої ОСОБА_3 тимчасової державної допомоги відповідають вимогам закону та наявним у матеріалах справи письмовим доказам.

Доводи апеляційної скарги про неналежність доказів не знайшли свого підтвердження, суд першої інстанції дослідив їх та надав їм оцінку у своєму рішенні, порушень вимог процесуального закону судом апеляційної інстанції не встановлено.

Постановлене судом рішення є законним і обґрунтованим, вимоги матеріального і процесуального права при розгляді справи додержані.

Доводи, приведені в апеляційній скарзі, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

У відповідності до ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 374, 375, 382, 383 ЦПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 16 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня проголошення безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий

Судді: