Постанова № 74696492, 15.06.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 242/3681/17 Номер провадження 22-ц/775/861/2018

Єдиний унікальний номер 242/3681/17

Номер провадження 22-ц/775/861/2018

Категорія 59

Головуючий у 1 інстанції Капітонов В.І.

Доповідач Корчиста О.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 червня 2018 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Корчистої О.І.

суддів: Дундар І.О., Тимченко О.О.

за участі секретаря Ситнік Д.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Донецької області в м. Бахмуті цивільну справу №242/3681/17 за позовною заявою ОСОБА_1 до Торецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, Міністерства оборони України про встановлення факту, що має юридичне значення,

за апеляційною скаргою Міністерства оборони України

на рішення Селидівського міського суду Донецької області від 01 березня 2018 року, ухвалене в приміщенні суду в м. Селидове Донецької області, о 09 годині 30 хвилин,

встановив:

В серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом, в обґрунтування якої послався на те, що він приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у період з 04 червня 1986 року по 04 липня 1986 року, що підтверджується довідкою №48 від 28 квітня 1990 року, виданої Ясинуватським об'єднаним комісаріатом Донецької області. Також вказував, що Пенсійним Фондом йому було встановлено певний розмір пенсії. Але, 02 січня 2013 року він отримав письмове повідомлення від Управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області, в якому Фонд вказує, що через відсутність у довідці військової частини №68555 від 04 липня 1986 року №17 та у довідці з Центрального архіву Міністерства оборони України №51/1/2551 від 24 травня 1997 року відомостей про номер зони, в якій він приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, а також не відображено кратність, тому розрахунок заробітної плати в довідці від 24 лютого 2012 року №62, виданої ВАТ «Райагротехніка» з кратністю 5, проведено безпідставно. За наведених обставин ОСОБА_1 вважав необхідним встановити факт, що має юридичне значення та просив встановити, що він 06 липня 1986 року, 07 червня 1986 року, 24 червня 1986 року, 26 червня 1986 року, 27 червня 1986 року, 29 червня 1986 року, 30 червня 1986 року та 01 липня 1986 року виконував роботи у складі в/ч 68555 по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у третій зоні радіоактивного забруднення.

Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 01 березня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково: встановлено факт виконання позивачем робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в 3 зоні небезпеки 07 червня 1986 року, 24 червня 1986 року, 26 червня 1986 року, 27 червня 1986 року, 29 червня 1986 року, 30 червня 1986 року та 01 липня 1986 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач Міністерство оборони України ставить питання про скасування рішення суду через порушення судом під час розгляду справи норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що відповідно роз`яснень, викладених в п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», не можуть розглядатися судами заяви, зокрема, про встановлення фактів проходження військової служби; позивачем не було надано суду належних письмових доказів на підтвердження виконання ним робіт у складі в/ч 68555 по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС саме у третій зоні радіоактивного забруднення. Також вказує, що фактично позивач оскаржує рішення Управління пенсійного Фонду щодо перерахунку йому пенсії без врахування кратної оплати праці за роботу в зоні відчуження, вирішення якої не належить до цивільної юрисдикції.

Відповідно до ч.6 ст.147 Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Відповідно до п.3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Підпунктом 8 п.1 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України (в редакції Закону №2147-VIII від 03.10.2017) установлено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

В судове засідання апеляційного суду представник Міністерства оборони України не з'явився, повідомлявся належним чином про час та місце розгляду справи.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, повідомлявся належним чином про час та місце розгляду справи.

В судове засідання апеляційного суду представник Торецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області не з'явився, повідомлявся належним чином про час та місце розгляду справи. Подав заяву з проханням розглянути справу без його участі.

Апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу у відсутність осіб, що не з'явились, оскільки відповідно до вимог ст. 372 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіряючи справу в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд виходить з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС І категорії, є інвалідом 2 групи, що підтверджується копіями посвідчення серії НОМЕР_1 та довідкою МСЕК № 002647.

Також судом першої інстанції встановлено, що згідно з повідомленням УПФУ в м. Авдіївка від 02 січня 2013 року № 02/03 в копії довідки військової частини №м 68555 від 04 липня 1986 року №17 та копії довідки з Центрального архіву Міністерства оборони України № 51/1/2551 від 24 травня 1997 року зазначено, що позивач приймав участь у ліквідації аварії на ЧАЕС у період з 04 червня 1986 року по 04 липня 1986 року, однак номери зони не визначені, кратність не відображено, тому розрахунок заробітної плати в довідці від 24 лютого 2012 року № 62, наданої ВАТ «Райагротехніка» з кратністю 5 проведено безпідставно. Помилку виправлено, управлінням було прийнято рішення про перерахунок пенсії.

Крім цього, судом першої інстанції встановлено, що згідно архівної довідки галузевого Державного архіву Міністерства Оборони України від року за № 70640 від 12 лютого 2013 року по архівних документах військової частини № 68555 ОСОБА_1 приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у період з 04 червня 1986 року по 04 липня 1986 року. Роботи в зоні підвищеної радіації (номер зони не зазначений): червень: 7,24,26,27,28,29,30, липень: 1.

Також судом встановлено, що військова частина № 68555 входила до складу військової частини 83279, що підтверджується копією наказу командира в/ч 83279 № 6 від 03.06.86 року «Щодо переліку військової частини №83279 працюючих в зоні № 3».

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що позивач підтвердив факт виконання робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в 3 зоні небезпеки 07 червня 1986 року, 24 червня 1986 року, 26 червня 1986 року, 27 червня 1986 року, 29 червня 1986 року, 30 червня 1986 року та 01 липня 1986 року.

Колегія суддів не може погодитися з рішенням суду першої інстанції виходячи з наступного.

Обґрунтовуючи необхідність встановлення факту виконання робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 3 зоні радіоактивного забруднення у певний період, ОСОБА_1 посилався на те, що від встановлення цього факту залежить виникнення у нього права на отримання певного розміру пенсії, оскільки рішенням Управління Пенсійного Фонду України в м.Авдіївці Донецької області було здійснено перерахунок розміру його пенсії без врахування кратної оплати праці за роботу в зоні відчуження.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких здійснюється поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Способи захисту порушеного права передбачені статтею 16 ЦК України. Незважаючи на те, що перелік способів захисту порушеного права не є вичерпним, обраний позивачем спосіб має бути таким, який у разі задоволення позову вирішить спір по суті та відновить права заявника, які були порушені. Встановлення певних фактів при розгляді справи у позовному провадженні не може розглядатися як кінцева мета вирішення спору між сторонам.

Відповідно до пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» (змінами та доповненнями) не можуть розглядатися судами заяви про встановлення фактів належності до осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, до ветеранів чи інвалідів війни, проходження військової служби, перебування на фронті, у партизанських загонах, одержання поранень і контузій при виконанні обов'язків військової служби, про встановлення причин і ступеня втрати працездатності, групи інвалідності та часу її настання, про закінчення учбового закладу і одержання відповідної освіти, одержання урядових нагород. Відмова відповідного органу в установленні такого факту може бути оскаржена заінтересованою особою до суду в порядку, передбаченому законом.

Отже, оскільки законодавством визначений позасудовий порядок установлення факту перебування у військовій частині у певній зоні радіоактивного забруднення, то ця справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. А у разі відмови компетентного органу в установленні такого факту, заінтересованою особою до суду може бути оскаржена відмова суду в передбаченому законом порядку.

Норми чинного законодавства України не передбачають право суду перебирати на себе повноваження інших державних органів. Суд може лише за наявності достатніх правових підстав визнати неправомірними дії компетентних державних органів щодо розгляду спірного питання. Разом з тим, вирішення питання про встановлення спірного факту не належить до компетенції суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, на зазначені норми матеріального закону уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно ч.1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином, судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. 374, 376, 382, 383 ЦПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити частково.

Рішення Селидівського міського суду Донецької області від 01 березня 2018 року скасувати.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Торецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, Міністерства оборони України про встановлення факту, що має юридичне значення відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня проголошення безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий

Судді: