Вирок № 74696024, 13.06.2018, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа №265/3028/17

Провадження №1-кп/265/109/18

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2018 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді - Міхєєвої І.М

за участю секретаря судового засідання – Розсоха І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження за № 12017050790000582, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, який має на утриманні неповнолітню дитину, не працюючого, не судимого, який зареєстрований та мешкає за адресою: м.Маріуполь, бул.Морський, 68, кв.32,

в скоєнні злочинів передбачених ст.ст. 122 ч.1, 125 ч.1 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора – Наренкович Д.О.

обвинуваченого - ОСОБА_1

потерпілого – ОСОБА_2, ОСОБА_3

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, 21.03.2017 року, в період часу з 24.00 год. до 01.00 год., перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, здійснюючи шлях з кафе «Чайка», яке розташовано по бул. Морському в Лівобережному районі м.Маріуполя, по алеї, розташованій по бул. Меотиди в Лівобережному районі м.Маріуполя, до місця мешкання ОСОБА_3, а саме до АДРЕСА_1 в Лівобережному районі м.Маріуполя, в ході сварки, яка виникла на ґрунті особистих неприязних стосунків, діючи умисно, з метою умисного спричинення тілесних ушкоджень, на протязі всього шляху та в подальшому за місцем мешкання ОСОБА_3, наніс останній множинні удари кулаками та ногами в область грудної клітини, спини та черевної порожнини, в результаті чого спричинив потерпілій тілесні ушкодження у вигляді: тупої травми грудної клітини, що супроводжувалась переломами 9-10-го ребер справа, підшкірною гематомою, садном, наслідком загоєння якого є ділянка пігментації на задній поверхні грудної клітини та в поперековій області, закритого перелому тіла правого наколінника без зміщення, які по степеню тяжкості відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, як тим, що потребують для свого загоєння тривалого строку лікування, понад 21 день, а також синців правої сокоподібної області, правої тім’яної області, в області лівої орбіти, верхньої губи, садна підборіддя, на верхніх кінцівках, які відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Таким чином, ОСОБА_1 своїми умисними діями, завдав умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у ст. 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров’я, тобто вчинив злочин, передбачений ч.1 ст. 122 КК України.

Він же, 24.03.2017р., приблизно о 21.00 год., перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, знаходячись в приміщенні кв. 31 буд. 68 по бул. Морському в Лівобережному районі м.Маріуполя, переслідуючи мету умисного спричинення тілесних ушкоджень, в ході сварки, яка виникла на ґрунті особистих неприязних стосунків з ОСОБА_2, умисно наніс останньому множинні удари кулаками обох рук в область обличчя, в результаті чого спричинив потерпілому тілесні ушкодження у вигляді: садна в області лівої надбрівної дуги та в області перенісся, параорбітальних гематом справа та зліва, які по ступеню тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Таким чином, ОСОБА_1 своїми умисними діями, завдав умисне легке тілесне ушкодження, тобто вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 125 КК України.

На підтвердження встановлених судом обставин справи свідчать докази, безпосередньо дослідженні під час судового розгляду та оцінені судом у порядку ст. 94 КПК України.

Так, допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вину у вчинені інкримінованих йому злочинів визнав повністю, проте, на початку судового засідання частково не погоджувався з кількістю ударів та тілесних ушкоджень, які спричинив потерпілій ОСОБА_3. Зокрема, пояснив, що мешкав разом з потерпілою ОСОБА_3 з 2014р. до березня 2017р., після чого періодично приходив до неї. 20.03.2017 р. у вечері не застав її вдома та почав шукати в кафе «Чайка», де близько 02.00 год. наступного дня побачив її там в компанії подруги та парубків. Після розмови з нею, взяв на руки та поніс додому, оскільки вона була п’яна, по дорозі вона сама падала, а він лише один раз її вдарив. Яким чином у неї з’явились тілесні ушкодження середньої тяжкості пояснити не може. Зазначав, що потерпіла говорить неправду перебільшуючи його дії в частині нанесення ним їй тілесних ушкоджень. Не заперечував, що під час конфлікту з потерпілою ОСОБА_4 знаходився в стані алкогольного сп’яніння Факт нанесення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_2 визнав в повному обсязі та пояснив, що 24.03.2017 року приблизно о 21-00 год. розпивав спиртні напої разом з ОСОБА_2Є, за місцем його мешкання, потім між ними виник конфлікт через інструмент, в ході якого він наніс потерпілому кілька вдарів рукою в обличчя.

В подальшому в ході судового розгляду обвинувачений ОСОБА_1 вину у вчиненні інкримінованих йому злочинів визнав повністю зазначив, що всі обставини нанесення ним потерпілим тілесних ушкоджень та кількість вдарів, як потерпілому ОСОБА_2 так і потерпілій ОСОБА_3 обвинувальному акті викладені вірно. В скоєному покаявся.

Не зважаючи не повне визнання вини обвинуваченим у вчиненні інкримінованих йому злочинів, зміст його показань свідчить про часткове визнання своєї вини, як за епізодом за участю потерпілого ОСОБА_2 так і за участю потерпілої ОСОБА_4

Показання обвинуваченого суд вважає цілком зрозумілими, оскільки він, таким чином, здійснює свій захист та з метою уникнення відповідальності, намагається переконати суд, що безпідставно обвинувачуються у скоєнні більш тяжкого злочину, зокрема передбаченого ч.1 ст.122 КК України.

Не зважаючи на неповне визнання вини обвинуваченим, на підтвердження встановлених судом обставин вчинення обвинуваченим кримінальних правопорушень свідчать докази, дослідженні під час судового розгляду. Зауважень, щодо достовірності та допустимості зазначених доказів з боку учасників судового провадження висунуто не було.

Так, потерпіла ОСОБА_3 суду пояснила, що вона, що з 2014р. мешкала разом з обвинуваченим на протязі 3 років, з 2015р. він почав її бити, через що вона пішла від нього. Після він приходив до неї періодично та бив її. 21.03.2017р. вона з подругою відпочивала в кафе «Чайка», де познайомились з хлопцями. Коли до кафе прийшов ОСОБА_1 та побачив її, то схопив за волосся, почав тягнути по алеї та бити руками та ногами у живіт та по спині, штовхав її, через що вона впала та травмувала коліно. Коли він доніс її додому, оскільки вона вже не могла йти самостійно, продовжував бити її там в присутності дітей, наносячи множинні вдари по різним частинам тіла та обличчю. Він заборонив їй викликати швидку допомогу, потім наказав повідомити лікарям, що вона сама впала. Вранці, коли діти пішли до школи, вона викликала швидку та розповіла лікарям обставини подій. Заявлений цивільний позов підтримала в повному обсязі, зазначила, що обвинувачений не вчинив жодних дій по відшкодуванню шкоди, завданої її здоров’ю. В зв’язку з отриманими тілесними ушкодженнями вона перебувала на лікування в у мовах стаціонару, а потім лікувалася амбулаторно, процес реабілітації тривав дуже довгий період.

В ході досудового розслідування за участю потерпілої ОСОБА_3 проводився слідчий експеримент, про що був складений протокол слідчого експерименту від 25.04.2017 року. Згідно даними, зафіксованими у протоколі та фото таблиці до нього, ОСОБА_3 детально пояснювала та показувала, при яких обставинах їй обвинуваченим заподіяні тілесні ушкодження, уточнювала їх механізм.

Пояснення, надані потерпілою ОСОБА_3 в ході слідчого експерименту, повністю узгоджуються із її поясненнями, даними безпосередньо у судовому засіданні, щодо обставин та механізму спричинення їй тілесних ушкоджень з боку обвинуваченого, кількості нанесених ударів та їх локалізації.

Факт спричинення потерпілій ОСОБА_3 тілесних ушкоджень підтверджується висновком судово-медичної експертизи за № 354 від 21.04.2017 року, відповідно до якого виявлені у ОСОБА_3 тілесні ушкодження у вигляді: тупої травми грудної клітини, що супроводжувалась переломами 9-10-го ребер справа, підшкірною гематомою, садном, наслідком загоєння якого є ділянка пігментації на задній поверхні грудної клітини та в поперековій області, яка утворилася від не менше двох травматичних впливів, найімовірніше вдарів, тупими травмуючими предметами, якими могли бути кисті рук сторонньої людини стиснуті в кулаки та ноги сторонньої людини, взуті у взуття, можливо в строк та за обставин зазначених у постанові та на які посилається оглянута, та по ступеню тяжкості відноситься до тілесних ушкоджень СЕРЕДНЬОГО ступеню, як тим, що потребують для свого загоєння тривалого строку лікування (понад 21 день); закритий перелом тіла правого наколінника без зміщення, який міг утворитися і від однократного травматичного впливу тупого предмету, або при падінні та вдарі о такий, як за умовою придання тілу попереднього прискорення, так і без такого, можливо в строк та за обставин зазначених у постанові та на які посилається оглянута, та по ступеню тяжкості відноситься до тілесних ушкоджень СЕРЕДНЬОГО ступеню, як тим, що потребують для свого загоєння тривалого строку лікування (понад 21 день); синці правої сокоподібної області, правої тім'яної області, в області лівої орбіти, верхньої губи, садна підборіддя, на верхніх кінцівках, які утворилися від не менше семи травматичних впливів, найімовірніше вдарів, тупими травмуючими предметами, якими могли бути кисті рук сторонньої людини стиснуті в кулаки та ноги сторонньої людини, взуті у взуття, можливо в строк та за обставин зазначених у постанові та на які посилається оглянута, та по ступеню тяжкості відноситься до ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень.

Згідно висновку додаткової судово-медичної експертизи за № 441 від 27.04.2017 року, тілесні ушкодження, виявлені у ОСОБА_3, могли бути утворені при обставинах, на які вона посилається в ході слідчого експерименту за її участю, а також, вони не могли утворитися при дворазовому падінні останньої з висоти власного росту обличчям вниз.

17.04.2017 р. була оглянута жіноча куртка потерпілої ОСОБА_4, добровільна видана працівникам поліції батьком потерпілої ОСОБА_5 Під час огляду вказаної куртки на лівому рукаві та задній поверхні куртки виявлені сліди підошва взуття. Зазначені дані зафіксовані в протоколі огляду предмета та фото таблиці до нього від 17.04.2017р.

Як пояснила в ході судового розгляду справи потерпіла ОСОБА_4, під час нанесення їй вдарів ногою обвинуваченим ОСОБА_1, вона була одягнення в дану куртку.

Згідно постанови слідчого від 17.04.2017р, вказана куртка визнана речовим доказом та передана на відповідальне зберігання потерпілій ОСОБА_4, що підтверджується власноруч написаною розпискою потерпілою.

Згідно даних зафіксованих в протоколі огляду місця події та фото таблиці до нього від 25.04.2017р., слідчим за участю потерпілої ОСОБА_4 була оглянута ділянка місцевості по пр. Перемоги в м. Маріуполі, розташована напроти ясла-садок «Капітошка за № 56», де за поясненими потерпілої, ОСОБА_1 штовхнув її ногою в поперекову область від чого вона впала на асфальтне покриття вдарившись коліном правої ноги.

З огляду на наведене, твердження обвинуваченого ОСОБА_1 про те, що під час конфлікту, які виник та мав місце 21.03.2017 року між ним та потерпілою ОСОБА_3, він не наносив останній ударів у кількості, зазначеній в обвинувальному акті, та не спричиняв останній тілесних ушкоджень середньої тяжкості, спростовуються дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме, поясненнями потерпілої, даними зафіксованим в протоколах слідчого експерименту за її участю, а також висновками судово-медичної експертизи та додаткової експертизи, якими підтверджено наявність тілесних ушкоджень у потерпілої. При цьому характер та локалізація тілесних ушкоджень в достатньому обсязі відповідають обставинам їх заподіяння, на які посилається потерпіла.

Суд також вважає необґрунтованим твердження обвинуваченого ОСОБА_1 про неправдивість пояснень потерпілої ОСОБА_4, щодо кількості нанесення їй вдарів з його боку, так як потерпіла під час судового розгляду, присягаючись говорити суду правду, надавали послідовні та впевнені свідчення щодо обставин скоєння обвинуваченим відносно неї злочину. Свідчення потерпілою ОСОБА_4 є такими, що узгоджуються з висновками судово-медичних експертиз, є сталими, послідовними, та переконливо свідчать про їх правдивість.

Допитаний в судовому засідання потерпілий ОСОБА_2 пояснив, що 23.07.2017 року у вечірній час, він випивав разом з обвинуваченим у себе вдома, потім вони пішли продовжувати пити вдома у ОСОБА_1. Приблизно о 18-19 год. між ними виник конфлікт з приводу інструменту, під час якого обвинувачений наніс приблизно 3 вдарів кулаком по обличчю. На наступний день вибачився перед ним, претензій матеріального та морального характеру він до обвинуваченого не має.

В ході досудового розслідування за участю потерпілого ОСОБА_2Є проводився слідчий експеримент, про що був складений протокол слідчого експерименту від 05.04. 2017 року. Згідно даними, зафіксованими у протоколі та фото таблиці до нього, ОСОБА_2 детально пояснював та показував, при яких обставинах йому обвинуваченим заподіяні тілесні ушкодження, уточнював їх механізм.

Пояснення, надані потерпілим ОСОБА_2 в ході слідчого експерименту, повністю узгоджуються із його поясненнями, даними безпосередньо у судовому засіданні, щодо обставин та механізму спричинення йому тілесних ушкоджень з боку обвинуваченого, кількості нанесених ударів та їх локалізації.

Факт спричинення потерпілому ОСОБА_2 тілесних ушкоджень підтверджується висновком судово-медичної експертизи за № 31 від 23.04.2017 року, відповідно до якого виявлені у ОСОБА_2 тілесні ушкодження у вигляді: садна в області лівої надбрівної дуги та в області перенісся, параорбітальних гематом справа та зліва, які утворилися в результаті дії чотирьох травмуючи впливі тупими предметами, якими могли бути руки сторонньої людини стиснуті в кулак та по ступеню тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Згідно висновку додаткової судово-медичної експертизи за № 442 від 28.04.2017 року, тілесні ушкодження, виявлені у ОСОБА_2 , могли бути утворені при обставинах, на які вона посилається в ході слідчого експерименту за її участю, а також, вони не могли бути утворені при обставинах на які він посилається під час слідчого експерименту.

Протоколом про надання доступу до матеріалів досудового розслідування від 28.04.2018 р. підтверджено, що досліджені під час судового розгляду справи та вищезазначені докази були відкритті підозрюваному 28.04.2017р., проти чого обвинувачений не заперечував.

На дослідженні інших доказів сторони не наполягали.

Таким чином, оцінюючи надані сторонами кримінального провадження докази, кожен з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд приходить до висновку, про доведеність вини ОСОБА_1 у умисному вчинені середньої тяжкості тілесних ушкоджень, тобто у умисному ушкодженні, яке є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статі 121 КК України, але таким, що спричинили тривалий розлад здоров’я щодо потерпілої ОСОБА_4 та легких тілесних ушкоджень, вчинених відносно потерпілого ОСОБА_2 при встановлених судом фактичних обставинах справи поза розумним сумнівом та вважає, що події кримінальних правопорушень мали місце, вина обвинуваченого у вчиненні зазначених злочинів доведена повністю, а його дії правильно кваліфіковані за ч. 1 ст.122 КК України та ч.1 ст. 125 КК України.

При призначенні покарання, суд враховує ступень тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання.

Так, ОСОБА_1 не судимий відповідно до вимог ст.89 КК України, за місцем проживання характеризується негативно, офіційно не працює, має на утриманні неповнолітню дитину ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, вчинив злочини, які відноситься за класифікацією до злочинів невеликої та середньої тяжкості.

При цьому суд не вбачає наявності у обвинуваченого такої пом’якшуючої обставини, як щире каяття, оскільки зміст його показань під час судового розгляду справи не свідчить, що він негативно оцінив вчинені ним діяння, бажав виправити ситуацію, не вчинив жодних заходів щодо відшкодування завданої шкоди потерпілій, що могло б свідчити дійсно про наявність щиросердечного каяття з його боку. При таких обставинах суд ставить під сумнів його поведінку щодо повного визнання своєї вини під час судового розгляду справи.

До обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, суд відносить вчинення злочину у стані алкогольного сп’яніння.

Таким чином, враховуючи характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного обвинуваченим, дані про його особу, наявність обставин що пом’якшують та обтяжують покарання, принцип індивідуалізації покарання, позицію обвинуваченого, потерпілих, сукупність обставин справи, суд по стійкому внутрішньому переконанню відповідно до ст.65 КК України для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів призначає йому покарання за ч.1 ст.122 КК України у вигляді обмеження волі, у межах санкції частини статті кримінального закону, за ч.1 ст. 125 КК України у вигляді громадських робіт у межах санкції частини статті кримінального закону, та вважає таке покарання достатнім для досягнення мети покарання у відповідності зі ст.50 КК України.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 70 КК України суд призначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням, призначеним за цим вироком.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про застосування амністії в Україні», встановивши в стадії судового розгляду кримінальної справи наявність акта амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, суд, за доведеності вини особи, постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від відбування покарання.

Згідно із п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році», який набув чинності 7 вересня 2017 року, звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, підлягають особи, визнані винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно до ст. 12 КК України, та особи, визнані винними у вчиненні необережного злочину, який не є особливо тяжким відповідно до ст. 12 КК України, а також особи, кримінальні справи стосовно яких за зазначеними злочинами розглянуті судами, але вироки стосовно них не набрали законної сили, та які безпосередньо не позбавлені батьківських прав та на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років, дітей-інвалідів та/або повнолітніх сина, дочку, визнаних інвалідами.

За ст. 13 Закону України «Про амністію у 2016 році» дія цього Закону поширюється на осіб, які вчинили злочини до дня набрання ним чинності включно, і не поширюється на осіб, які вчинили триваючі або продовжувані злочини, якщо вони закінчені, припинені або перервані після набрання чинності цим Законом.

На підставі ст. 15 Закону України «Про амністію у 2016 році» особи, на яких поширюється дія цього Закону, можуть бути звільнені від відбування основного і додаткового покарання, призначеного судом, крім конфіскації майна, у частині вироку, що не була виконана на день набрання чинності цим Законом.

Суд зазначає, що ОСОБА_1 є батьком неповнолітньої дитини, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5, що підтверджується копією свідоцтва про народження, виданого Відділом реєстрації актів громадянського стану Орджонікідзевського райуправління юстиції м.Маріуполя Донецької області, актовий запис № 581 від 05.09.2003 року.

При цьому ОСОБА_1 вважається не судимим, скоїв до набрання чинності Законом України «Про амністію у 2016 році» злочини, які відносяться на підставі ст. 12 КК України до злочинів невеликої та середньої тяжкості. Обставини, передбачені ст. 4 Закону України «Про застосування амністії в Україні» та ст. 9 Закону України «Про амністію у 2016 році», які б виключали можливість застосування амністії до ОСОБА_1, судом не встановлені.

Таким чином, оскільки ОСОБА_1 заявив у суді клопотання про застосування відносно нього акту амністії та обвинувачений фактично підпадає під дію ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році», то суд дійшов висновку, що до ОСОБА_1 слід застосувати положення Закону України «Про амністію у 2016 році» шляхом звільнення обвинуваченого від відбування покарання.

Прокурором Маріупольської місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави в особі Маріупольської міської ради, по справі заявлено цивільний позов про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_1 відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину у розмірі 2589,36 грн.

Потерпілою ОСОБА_3 по справі заявлено цивільний позов про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_1 матеріальної шкоди в сумі 378 гривень та моральної шкоди в сумі 10000 грн.

Суд, вирішуючи питання цивільного позову, дійшов до наступних висновків.

Згідно до положень ст. 1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Обвинувачений ОСОБА_1 позовні вимоги про відшкодування на користь держави в особі Маріупольської міської ради коштів, витрачених на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_3 у розмірі 2589,36 грн. визнав повністю.

Таким чином, поданий у відповідності зі ст. 128 КПК України позов прокурора підлягає задоволенню, а вказані у позові грошові суми у розмірі 2589,36 гривень підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_1І у повному обсязі.

Щодо позовних вимог потерпілої ОСОБА_4, суд виходить з наступного.

Згідно з ч.5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами встановленому цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли в зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовується норми Цивільно-процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до п. 2 ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання матеріальної шкоди іншій особі.

Доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.122 KK України, з підстав зазначених у мотивувальній частині вироку, вказує на заподіяння обвинуваченим потерпілій тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров’я.

Відповідно до положень ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Таким чином, враховуючи доведеність вини ОСОБА_1 у спричиненні потерпілій ОСОБА_3 тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров’я, суд вважає, що позовні вимоги потерпілої в частині стягнення з обвинуваченого на її користь матеріальної шкоди, пов’язаної з витратами на її лікування, які документально підтверджені, підлягають задоволенню.

Щодо стягнення моральної шкоди в сумі 10000 гривень, суд виходить з наступного.

За загальним правилом, встановленим ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, в тому числі заподіянням шкоди здоров'ю, відшкодовується в повному обсязі особою, яка його заподіяла.

Згідно зі ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка заподіяла моральну шкоду, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Вирішуючи питання про обґрунтованість цивільного позову щодо відшкодування моральної шкоди, пред'явленого потерпілою до обвинуваченого, суд погоджується із доводами потерпілої про те, що внаслідок скоєння злочину стосовно неї, їй була спричинена моральна шкода. Разом з тим, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення і т. і .) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості (п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»).

З урахуванням викладеного, суд вважає адекватним змісту законодавчих норм, судовій практиці, майнового стану обвинуваченого і обставинам даного кримінального провадження розмір грошової компенсації моральної шкоди потерпілій ОСОБА_3 в розмірі 6000 грн., що підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_1, вважаючи таку суму розумною і справедливою сатисфакцією, внаслідок чого позов потерпілої в цій частині задовольняє частково.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого не обирався. Судові витрати відсутні.

Питання про речові докази суд вирішує відповідно до вимог ст.100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.122 та ч.1 ст.125 КК України та призначити йому покарання:

- за ч.1 ст.122 КК України – у вигляді обмеження волі строком на 1 (один) рік;

- за ч.1 ст. 125 КК України - у вигляді громадських робіт строком 180 (сто вісімдесят) годин.

Згідно із ч. 1 ст. 70 КК України, застосовуючи принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначити ОСОБА_1 покарання у вигляді 1 (одного) року обмеження волі.

Звільнити ОСОБА_1 на підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» від призначеного судом покарання у вигляді 1 (одного) року обмеження волі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі Маріупольської міської ради грошові кошти в сумі 2589 (дві тисячі п’ятсот вісімдесят дев’ять) гривень 36 копійок на р/р 31410544700054, код платежу 24060300, одержувач – місцевий бюджет Лівобережний район, ЄДРПОУ 37989721, банк – ГУДКСУ в м.Маріуполі Донецької області, МФО 834016, призначення платежу: відшкодування у міський бюджет коштів за лікування потерпілого.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 378 (триста сімдесят вісім) гривень, в рахунок відшкодування моральної шкоди – 6000 (шість тисяч) гривень.

Речовий доказ: куртку, передану на зберігання ОСОБА_3 – залишити останній, як належне майно.

На вирок можуть бути подані учасниками судового провадження апеляційні скарги до Апеляційного суду Донецької області через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя: І.М.Міхєєва