Рішення № 74694802, 01.06.2018, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/214/18

2/212/997/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2018 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого-судді: Козлова Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання: Мариненко І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті ОСОБА_1 цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо–збагачувальний комбінат» про стягнення моральної шкоди в зв’язку з ушкодження здоров’я при виконанні трудових обов’язків, -

В С Т А Н О В И В:

В січні 2018 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, просив стягнути з Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо–збагачувальний комбінат» (далі ПрАТ «ЦГЗК) 148 920,00 гривень відшкодування моральної шкоди в зв'язку з ушкодженням здоров’я при виконанні трудових обов’язків.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказав, що працював на підприємстві відповідача в умовах, які характеризувались перевищенням гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища 15 років 8 місяців, з них:

- 10.08.1984 р. - 27.06.1985 p., 15.04.1992 p. - 03.01.1996 p., 26.07.2004 p. - 22.06.2005p. помічник машиніста бурової установки Глеюватського кар'єру, ПРАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат»;

- 22.06.2005 р. - 14.08.2015 р. - машиніст бурової установки Глеюватського кар'єру, ПРАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат».

У вересні 2017 року рішенням ЛЕК Українського науково-дослідного інституту протокол №1033 промислової медицини йому було встановлене професійне захворювання:

Вібраційна хвороба першої-другої стадії від дії загальної вібрації з церебрально-периферичним ангіодистонічним синдромом у поєднанні з радикулярним синдромом на попереково-крижовому рівні (L5-S1), остеоартрозом у поєднання з періартрозом ліктьових суглобів (ПФ першого ступеня), деформуючим артрозом тазостегнових суглобів D - 1 ст., S - IV ст., деформуючим артрозом дрібних суглобів кистей.

Професійне захворювання було встановлене на підставі даних Санітарно-гігієнічної характеристики умов праці від 14.08.2015р. №Ф-2/2-11-3/3527 виданої Головним державним санітарним лікарем м. Кривого Рогу, Криворізького та Широківського районів, де вказано, що позивач працював в кар'єрі в неопалювальних приміщеннях бурової установки, в умовах несприятливого мікроклімату в холодний період року. При цьому внаслідок недосконалості технології відкритого видобутку руди, мавших місце важких режимів експлуатації бурових установок підпадав під вплив підвищених параметрів виробничої загальної вібрації.

По факту професійного захворювання було проведено розслідування комісією створеною на підприємстві, про що був складений акт розслідування професійного захворювання від 28.09.2017 року де вказано, що працюючи на підприємстві відповідача позивач виконував роботи в умовах, які характеризувались перевищенням гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища.

Висновком МСЕК від 09.09.2017р. йому встановлено 40% втрати професійної працездатності та 3 група інвалідності первинно з переоглядом в 2018 року.

Вважає, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, втратив своє здоров`я, йому завдана моральна шкода. Внаслідок отримання професійних захворювань позивач став інвалідом, не має змоги вести звичне життя, тому що змушений постійно перебувати на обліку у ЛПЗ, приймати ліки, бо без них його стан погіршується і він взагалі не може вести нормальне життя. Працювати позивач не може, не може, навіть, допомогти по господарству своїй родині, бо відчуває майже постійний біль та обмеження рухів в попереково-крижовому відділі хребта з віддачею в тазовий пояс зліва і ліву ногу, виражений біль та обмеження рухів в лівому тазостегновому суглобі, скутість рухів в суглобі, особливо на початку руху, утруднену ходу, біль та обмеження об'єму рухів в лівому колінному суглобі, ліктьових (переважно лівому), лівому плечовому, біль, хрускіт і скутість рухів в шийному відділі хребта, біль в м'язах надпліч, судоми по внутрішній поверхні лівого стегна та литкових м'язах ніг, терпкість пальців стоп, періодичне підвищення артеріального тиску одноразово до 180/90 мм рт.ст. та часто до 150/100 мм рт.ст., підвищення рівня цукру крові до 14.5%, спрагу, втому, відчуття серцебиття, загальну слабкість. Все це ставить під загрозу його життя.

В зв'язку з професійним захворюванням змінилися його образ та якість життя, що завдає йому моральних страждань, наприклад при відвідуванні магазину позивач неспроможний нести сумки самостійно цим займається його дружина. Це викликає у позивача моральні страждання та хвилювання.

Ці хвороби змінили його життя назавжди, він не може няньчити своїх онуків, піти з ними на прогулянку, бо найменший різкий рух викликає не тільки шалений біль, а й може замкнути спину. Таким чином, це ставить під загрозу життя онуків, навіть підняти їх на руки він не здатний. При захворюванні позивача повне одужання неможливе, і перспектива в майбутньому переносити болі, постійно лікуватись спричиняє йому моральні страждання.

Представник позивача ОСОБА_3 до суду не з’явилась, надала заяву, якою позовні вимоги підтримала у повному обсязі, справу просила розглядати за її відсутністю.

Представник відповідача до суду не з’явилась, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, просила відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Свої заперечення виклала у відгуку на позов.

Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи, проаналізувавши обставини справи, вважає, що заявлений позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач має 31 рік 8 місяців загального стажу, з них 15 років 8 місяців в умовах впливу шкідливих факторів.

Відповідно до трудової книжки позивач ОСОБА_2 працював на підприємстві ПрАТ «ЦГЗК» в період часу 10.08.1984 р. - 27.06.1985 p., 15.04.1992 p. - 03.01.1996 p., 26.07.2004 p. - 22.06.2005p. помічник машиніста бурової установки Глеюватського кар'єру, ПРАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат»;

-22.06.2005 р. - 14.08.2015 р. - машиніст бурової установки Глеюватського кар'єру, ПРАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат».

Звільнений за власним бажанням, у зв’язку з виходом на пенсію 14.08.2015р.

Згідно рішення лікарсько–експертної комісії Українського науково-дослідного інституту промислової медицини № 1033 від 05.09.2017р., ОСОБА_2 встановлено професійне захворювання: Вібраційна хвороба першої-другої стадії від дії загальної вібрації з церебрально-периферичним ангіодистонічним синдромом у поєднанні з радикулярним синдромом на попереково-крижовому рівні (L5-S1), остеоартрозом у поєднання з періартрозом ліктьових суглобів (ПФ першого ступеня), деформуючим артрозом тазостегнових суглобів D - 1 ст., S - IV ст., деформуючим артрозом дрібних суглобів кистей.

За виявленими професійними захворюваннями ПрАТ «ЦГЗК» складено Акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 28 вересня 2017 року. Відповідно до акту позивач працюючи машиністом бурової установки СБШ-250 у Глеюватського кар’єрі виконував керування буровою установкою СБШ-250 під час буріння свердловин, монтував, демонтував, переміщував, готував до роботи, установлював і регулював бурову установку, планував і розчищав майданчики для встановлення. При цьому внаслідок недосконалості технології відкритого видобутку руди, різної міцності гірничої породи, підпадав під дію підвищених рівнів загальної вібрації. (п.16 Акту).

В пункті 17 Акту встановлено причину виникнення професійного захворювання, а саме вібрація: загальна транспортно-технологічна еквівалентний рівень віброприскорення 63 дБ при гранично допустимому 59 дБ.

Висновком МСЕК серія 12ААА №649707 від 01.11.2018р., позивачу встановлено втрату професійної працездатності в розмірі 40% (вібраційна хвороба) та встановлена 3 група інвалідності з 06 листопада 2017 року по 01 грудня 2018 року, дата переогляду 01.11.2018 р.. Згідно рекомендації МСЕК у позивача є потреба у медичній та соціальній допомозі: забезпечення лікарськими засобами, ВМП, санітарно – курортне лікування.

Відповідно до Закону України "Про охорону праці”, на підприємство покладено обов'язок забезпечити якісні та безпечні умови праці, а в даному випадку показники мікроклімату інші показники умов праці відхиляються від встановлених нормативних показників, що стали причиною профзахворювання позивача.

Таким чином, судом встановлено, що при виконанні трудових обов'язків здоров'ю позивача була заподіяна шкода професійним захворюванням, на підприємстві відповідача позивач тривалий час працював, виконуючи роботи в умовах перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу.

Як встановлено із медичних документів, наявних у справі, позивач внаслідок професійного захворювання відчуває фізичні болі, загальну слабкість. Через стан здоров`я він вимушений періодично проходити стаціонарне лікування. Він фактично обмежений в роботі, в житті, відчуває постійний біль та обмеження об’єму рухів в п/крижовому відділі хребта з віддачею в тазовий пояс зліва і ліву ногу, виражений біль та обмеження об’єму рухів в лівому стегновому суглобі, утруднену ходу, судоми по верхній поверхні лівого стегна та литкових м’язах ніг, терпкість пальців стоп, втома, відчуття серцебиття, підвищення артеріального тиску. Позивач не має можливості вести активний спосіб життя, виконуючи звичну роботу по дому, допомагати родині. Через що відчуває фізичний і психологічний дискомфорт, перебуває в знервованому стані. Покращення в стані здоров'я не відбувається, захворювання прогресує, і такі обставини в сукупності викликають відчуття неповноцінності та моральні страждання, та принижує його самооцінку.

При цьому суд враховує, що моральні страждання позивача мають постійний характер, незважаючи на регулярні курси лікування, стан здоров`я позивача покращується тимчасово. Постійний характер фізичних страждань через перманентні болі позивача знаходить підтвердження в медичних документах, з яких вбачається, що позивач має необхідність проходити регулярне стаціонарне лікування з приводу професійного захворювання. Фізичний стан, самопочуття з часом не покращується, лікування в медичних установах приносить тимчасовий результат, періодично відбуваються загострення-рецидив хвороби. Зазначені обставини викликають відчуття неповноцінності у позивача, через що він переживає моральні страждання. Такі обставини вносять суттєві зміни в життєвих стосунках, він вимушений докладати додаткових зусиль для організації свого життя, змінити спосіб життя.

Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

З огляду на правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену у рішенні від 08.11.2005 року "Кечко проти України" у випадках, коли з набуттям чинності певного закону його нормами призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше, до спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права. При цьому рішенням Конституційного Суду України № 20-рп/2008 від 08.10.2008р., абз.9 п.5 встановлено, що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 Цивільного кодексу України та статтею 2371 Кодексу законів про працю України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Частина 4 статті 153 КЗпП України наголошує: власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизмові, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників. Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків.

Згідно частин 1 та 3 ст.13 Закону України "Про охорону праці", роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Враховуючи встановлені судом обставини, які знайшли підтвердження в наданих позивачем доказах, встановлений факт завдання йому моральної шкоди підприємством, суд вважає, що причинена моральна шкода підлягає компенсації.

Статтею 2371КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У зв'язку з тим, що відповідно до положень ст. 2371 КЗпП України відшкодувати працівнику моральну шкоду у випадку, передбаченому даною статтею, покладено на власника або уповноважений ним орган, і, як встановлено судом, втрата працездатності позивача настала внаслідок професійного захворювання, спричиненого негативними виробничими факторами під час виконання позивачем трудових обов'язків, і моральну шкоду йому заподіяно ушкодженням здоров'я, пов'язаним із виконанням трудових обов'язків, а роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці, суд дійшов висновку про відшкодування на користь позивача моральної шкоди з відповідача.

Як роз'яснено у п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" №4 від 31 березня 1995 року, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках та ін. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Таким чином, суд дійшов висновку, про наявність правових підстав для відшкодування моральної шкоди позивачу.

Так, згідно положень Закону України «Про державний бюджет України на 2018 рік» розмір мінімальної заробітної плати у місячному розмірі становить 3723,00 грн.

Обговорюючи розмір відшкодування моральної шкоди суд виходить з меж позовних вимог та доводів позовної заяви, тяжкості наслідків, які настали в здоров`ї позивача, незворотності таких наслідків, розміру втрати працездатності, відсутності наявності динаміки покращення стану позивача, настання негативних змін у його житті, неможливість відновлення стану, який мав потерпілий до професійного захворювання, з урахуванням ступеню вини відповідача, час роботи на підприємстві відповідача в умовах шкідливих факторів, постійний характер страждань позивача, яка переносить постійний фізичний біль, обмежений в можливості роботи в домашньому господарстві, звичайних повсякденних заняттях та активному спілкуванні з сім`єю, що вносить істотні вимушені зміни у життєвих стосунках, виходячи із засад розумності та справедливості, і вважає необхідним призначити позивачу компенсацію в розмірі п’ятнадцяти мінімальних заробітних плат (3723 х 15 = 55 845,00 грн.), що буде виваженою та розумною компенсацією заподіяної моральної шкоди і складає суму 55845 гривень.

Згідно ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору.

Пунктом 6 статті 141 Цивільного процесуального Кодексу України передбачено, що у разі якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.173, 237 -1 КЗпП України, ст. 4, 12, 81,141, 247, 259, 263-265, 268 ЦПК України суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо–збагачувальний комбінат» про стягнення моральної шкоди в зв’язку з ушкодження здоров’я при виконанні трудових обов’язків - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо–багачувальний комбінат» на користь ОСОБА_2 за спричинену моральну шкоду в зв’язку з втратою здоров’я на виробництві – 55 845 ( п’ятдесят п’ять тисяч вісімсот сорок п’ять) гривень, без відрахування з цієї суми податку з доходів фізичних осіб.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо –збагачувального комбінату» на користь держави судовий збір в розмірі 704,80 гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення виготовлено та підписано 04.06.2018 року.

Суддя: Ю. В. Козлов