Вирок № 74694785, 15.06.2018, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа № 263/7368/18

Провадження № 1-кп/263/554/2018

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2018 року м. Маріуполь

Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого – судді Музики О.М.,

за участю секретаря Рудь Ю.О.,

сторін кримінального провадження:

прокурора – Сухорученко М.В.,

обвинуваченого – ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Маріуполі кримінальне провадження № 12018050770001158 за обвинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився у м. Маріуполі Донецької області, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_2, не працюючого, неодруженого, раніше не судимого, який зареєстрований і мешкає за адресою: вул. Карасівська, 1а, м. Маріуполь, Донецька область,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

27 квітня 2018 року приблизно о 21 годині 45 хвилин ОСОБА_1, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою таємного викрадення чужого майна, зайшов у приміщення магазину Продукти № 139 «АТБ-Маркет», який розташований за адресою: пр. Металургів, 69 у Центральному районі м. Маріуполя Донецької області, шляхом вільного доступу до полиці стелажу у відділі продажу алкогольних напоїв взяв майно, яке належить «АТБ-Маркет», а саме: дві пляшки «REVO» 0,5 л вартістю без ПДВ 20 гривень кожна, одну пляшку лікеру «Jagermeister» 0,5 л вартістю без ПДВ 173,10 гривень, на загальну суму 213,10 гривень, після чого намагався викрасти вищезазначене майно, знаходячись в торговому залі магазину, поклав зазначене майно у надягнений на ньому рюкзак, перетнув касову зону, направившись до виходу з приміщення магазину, не сплативши за вказаний товар, тобто виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але не закінчив злочин з причин, які не залежали від його волі, оскільки при виході з приміщення магазину Продукти № 139 зупинений працівником магазину.

Таким чином, ОСОБА_1 скоїв закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), тобто злочин, передбачений ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за обставин, встановлених судом, наведених вище, визнав повністю, суду пояснив, що справді з магазину «Продукти № 139 «АТБ-Маркет» намагався викрасти дві пляшки «REVO» і одну пляшку лікеру «Jagermeister», за які не заплатив та на виході був затриманий працівником магазину. Щиро розкаявся, при визначенні міри покарання просив суворо не карати.

Представник потерпілого ТОВ «АТБ-Маркет» – ОСОБА_2 до судового засідання не з’явився, попередньо подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, що відповідає змісту ст. 56 КПК України. Оскільки обвинувачений визнав вину у повному обсязі, за відсутності представника потерпілого можливо з’ясувати усі обставини під час судового розгляду, сторони кримінального провадження не наполягали на допиті представника потерпілого, суд приходить до висновку про можливість проведення судового засідання за його відсутності.

Враховуючи, що учасники судового провадження визнають недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин справи, які ніким не оспорюються, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності їх позиції, роз’яснивши їм, що згідно з ч. 3 ст. 349 КПК України у такому випадку вони будуть позбавленні права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Надавши юридичну оцінку діям обвинуваченого ОСОБА_1, суд вважає, що їх слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України як закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка).

За встановлених обставин суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення доведена повністю.

При обранні виду та міри покарання суд приймає до уваги ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, наявність обставин, що пом’якшують та обтяжують покарання.

Обвинувачений ОСОБА_1 раніше не судимий, до кримінальної відповідальності притягається вперше, на обліку у міському наркологічному диспансері м. Маріуполь та в КЛПУ «Міська психіатрична лікарня № 7» не перебуває, не працює, за місцем проживання характеризується посередньо, неодружений.

Обставиною, що пом’якшує покарання обвинуваченого, є його щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

За змістом ст. 12 КК України правопорушення, інкриміноване обвинуваченому ОСОБА_1, відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості.

Згідно з ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів. Виходячи із принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації - покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу.

У відповідності до вимог ст. 50 КК України при призначенні міри покарання обвинуваченому, суд вважає за необхідне призначити такий захід примусу, який би був відповідною мірою кари за скоєне, сприяв виправленню засудженого та запобігав вчиненню інших злочинів.

Отже, враховуючи характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого обвинуваченим злочину, обставини його вчинення, зважаючи на наявність пом’якшуючої обставини та відсутність обтяжуючих вину обвинуваченого обставин, відомостей, що характеризують його особу, тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення, позицію державного обвинувача та обвинуваченого, суд вважає, що покаранням необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових злочинів буде покарання, визначене у межах, установлених у санкції ч. 1 ст. 185 КК України, у вигляді штрафу.

Відповідно до ст. 100 КПК України суд вирішує питання про долю речових доказів.

Керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України, і призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі 50 (п’ятдесяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян у сумі 850 гривень.

Речові докази: 2 пляшки «REVO» і одну пляшку лікеру «Jagermeister», передані на зберігання представнику потерпілого ТОВ «АТБ-Маркет», – залишити за належністю ТОВ «АТБ-Маркет»; диск з відеозаписом – зберігати при матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до апеляційного суду Донецької області через Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області шляхом подачі апеляції протягом 30 днів з дня його проголошення.

З підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України вирок суду не може бути оскаржений в апеляційному порядку.

Суддя О.М. Музика