Рішення № 74693159, 31.05.2018, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/157/17

Провадження № 2/487/107/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.05.2018 року Заводський районний суд міста Миколаєва у складі судді Біцюка А.В., за участю секретаря Попович В.Б., представника позивача ОСОБА_1, розглянувши цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» (04070, м. Київ, вул. Межигірська, буд. 22) до ОСОБА_2 (Миколаївська обл., м. Новий Буг, вул. Федченко, буд. 32) про звернення стягнення на предмет іпотеки,

В С Т А Н О В И В:

13.01.2017 року ТОВ «Кей-Колект» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов’язань за кредитним договором, після уточнення позовних вимог, просить суд в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 11219713000 від 21.09.2007 року, що складає 84 290,54 дол. США, що еквівалентно 2 200 726,54 грн. – звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_2, шляхом застосування процедури продажу на користь третьої особи, за ціною, що становить 359 904,00 грн., визначеною на підставі оцінки предмета іпотеки.

Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що 21.09.2007 року між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 11219713000, відповідно до якого банк надав відповідачу кредит у сумі 65 000,00 доларів США, що еквівалентно 328 250,00 гривень. В забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором Банк та відповідач уклали іпотечний договір від 21.09.2007 року, відповідно до умов якого в іпотеку було передано нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_2, що належить ОСОБА_2. 12.12.2011 року, відповідно до Договору факторингу №1 та Договору про відступлення прав за іпотечними договорами ПАТ «УкрСиббанк» відступив ТОВ «Кей-Колект» свої права вимоги до ОСОБА_2 за зобов’язаннями по кредитному договору № 11219713000 від 21.09.2007 року та Іпотечним договором від 29.09.2007 року. Позичальник своїх зобов’язань за кредитним договором належним чином не виконував, внаслідок чого станом на 14.12.2016 року в нього виникла заборгованість в розмірі 84 290,54 дол. США, що за офіційним курсом НБУ станом на 14.12.2016 року складає – 2 200 726,54 грн. За такого, просить суд звернути стягнення на предмет іпотеки – квартиру АДРЕСА_2, що належить відповідачу, шляхом застосування процедури продажу на користь третьої особи, за ціною, що становить 359 904,00 грн., визначеною на підставі оцінки предмета іпотеки.

Представник позивача ТОВ «Кей-Колект» в судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримував в повному обсязі, наполягав на задоволенні позову.

Відповідач ОСОБА_2 до судового засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся вчасно належним чином, причин неявки суду не повідомив.

Вислухавши думку представника позивача, дослідивши докази, що містяться в матеріалах справи, судом встановлені наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

21 вересня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_2 був укладений договір про надання споживчого кредиту № 11219713000, відповідно до якого відповідач отримав кредит в розмірі 65 000,00 доларів США, що дорівнює еквіваленту 328 250,00 гривень за курсом НБУ на день укладання Договору, терміном погашення не пізніше 21 вересня 2028 року зі сплатою 10,50 % річних. Договір підписаний сторонами та скріплений печаткою юридичної особи АКІБ «УкрСиббанк»( а.с.8-15).

Згідно п.1.4, 1.5 Договору, кредит надається позичальнику для його особистих потреб, а саме: на придбання трикімнатної квартири, загальною площею 63,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3. Кредит надається шляхом: зарахування Банком коштів на поточний рахунок позичальника №26205146215100 у Банку для подальшого використання за цільовим призначенням.

Відповідно до п.п.1.2.2 п.1.2, п.п.1.3.1 п.1.3 договору, позичальник зобов’язувався в порядку та на умовах визначених договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені графіком погашення кредиту.

На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_2 був укладений Іпотечний договір від 21.09.2007 року, відповідно до якого останній передав в іпотеку банку нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_2, яка належить ОСОБА_2 на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_3 21.09.2007 року за реєстровим № 2419, зареєстрованого в державному реєстрі правочинів 21.09.2007 року за №2363073, ринкова вартість якої складає 359 904,00 грн. Договір підписаний сторонами, скріплений печаткою АКІБ «УкрСиббанк», та посвідчений 21.09.2007 року приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстровим № 2421, а також накладено заборону відчуження об’єкта нерухомого майна, яка зареєстрована в реєстрі за №971.(а.с.19).

Як зазначив представник позивача, 12 грудня 2011 року ПАТ «УкрСиббанк», який є правонаступником АКІБ «УкрСиббанк», та ТОВ «Кей-Колект» уклали Договір факторингу № 1 та Договір про відступлення прав за іпотечними договорами, відповідно до яких ПАТ «УкрСиббанк» передало ТОВ «Кей-Колект» права вимоги до відповідача за зобов’язаннями по кредитним договорам та договорам іпотеки, та відповідно до яких позивач набув статусу нового кредитора отримавши право вимоги до відповідача за кредитним договором №11219713000 від 21.09.2007 року та по іпотечному договору від 21.09.2007 року (а.с.31-41).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Таким чином, іпотека як майновий спосіб забезпечення виконання зобов'язання є особливим (додатковим) забезпечувальним зобов'язанням, що має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов'язання та запобігти негативним наслідкам порушення боржником своїх зобов'язань або зменшити їх.

Забезпечувальне зобов'язання (взаємні права та обов'язки) виникає між іпотекодержателем (кредитором за основним зобов'язанням) та іпотекодавцем (боржником за основним зобов'язанням).

Виконання забезпечувального зобов'язання, що виникає з іпотеки, полягає в реалізації іпотекодержателем (кредитором) права одержати задоволення своїх вимог за рахунок переданого боржником в іпотеку майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника. Сутність цього права полягає в тому, що воно дозволяє задовольнити вимоги кредитора навіть у разі невиконання боржником свого зобов'язання в силу компенсаційності цього права за рахунок іпотечного майна та встановленого законом механізму здійснення кредитором свого преважного права, незалежно від переходу права власності на це майно від іпотекодавця до іншої особи (в тому числі й у випадку недоведення до цієї особи інформації про обтяження майна).

Частиною п'ятою статті 3 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Як убачається з кредитного договору, строк повернення кредиту встановлено не пізніше 21.09.2028 року. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (ч.4 ст. 631 Цивільного кодексу України).

Щодо звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом застосування процедури продажу на користь третьої особи судом враховано наступне.

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

У частині першій статті 36 Закону України «Про іпотеку» зазначено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з положеннями частини третьої зазначеної статті договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку»; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Статтею 38 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов'язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед такими особами за відшкодування завданих збитків.

Пунктом 5.1 іпотечного договору від 21.09.2007 року передбачено, що сторони досягли згоди про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Позасудове врегулювання здійснюється відповідно до застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в цьому договорі. Іпотекодержатель самостійно визначає спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання (ст. 37 Закону України «Про іпотеку»); право впотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу (ст. 38 Закону України «Про іпотеку»).

За такого, отримання іпотекодержателем права продати предмет іпотеки від свого імені будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому ст. 38 Закону України «Про іпотеку» є позасудовим врегулюванням.

Отже, обраний позивачем спосіб захисту є позасудовим і реалізовується шляхом надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги не знайшли свого підтвердження в судовому розгляді, а тому задоволенню не підлягають.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 89, 259, 263-265, 268, 273, 353 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Товариству з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» у задоволенні позову до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Апеляційного суду Миколаївської області або до того ж суду через Заводський районний суд міста Миколаєва протягом 30 днів з дня складання його повного тексту.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 11.06.2018 року.

Суддя А. В. Біцюк