Ухвала суду № 74693003, 11.06.2018, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/612/18

Провадження №11-кп/772/596/2018

Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1

Доповідач : Федчук В. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2018 року м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області в складі:

головуючого: Федчука В.В.,

суддів : Ващук В.П., Мішеніної С.В.

зі секретарем: Міхневич І.А.,

за участю :

прокурора : Миколайчука Д.Г.,

потерпілої : ОСОБА_2

представника потерпілої ОСОБА_3

захисника - адвоката : ОСОБА_4

обвинуваченого : ОСОБА_5

розглянув «11 » червня 2018 року у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці кримінальне провадження, за № 12017020010004674 внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань від 30.09.2017 року за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6, адвоката ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 28 лютого 2018 року, яким

ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, студента ІНФОРМАЦІЯ_3, неодруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимого

визнано винуватим ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Призначено ОСОБА_5 покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки.

Відповідно до ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_5 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку терміном 3 (три) роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.

Згідно вимог ч. 1 ст. 76 п.п. 1, 2 КК України засудженого ОСОБА_5 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, навчання, роботи.

Стягнуто із засудженого ОСОБА_5 на користь держави процесуальні витрати за проведення НДЕКЦ при УМВС України у Вінницькій області експертизи обставин і механізму ДТП № 813а від 23.10.2017 та ВВ КНДІСЕ судової автотехнічної експертизи № 6031/6032/17-21 від 26.12.2017 в сумі 2771 (дві тисячі сімсот сімдесят одна) грн. 76 коп.

Вирішено питання з речовими доказами.

ВСТАНОВИВ :

Судом встановлено, що ОСОБА_5, 29.09.2017 близько 23.55 години, керуючи автомобілем марки «HyundaiVeracruz», номерний знак АВ 0050 AT, рухаючись в напрямку вулиці Гоголя по проїзній частині вулиці Пирогова в м. Вінниці, зі швидкістю близько 103,6 км/год., чим перевищив максимально дозволену швидкість руху в населеному пункті, наближаючись до перехрестя з вулицею ОСОБА_7, не надав переваги у русі, не вжив своєчасних заходів до зменшення швидкості аж до зупинки керованого транспортного засобу в момент об’єктивної появи в полі його зору пішохода ОСОБА_8, внаслідок чого, з необережності, допустив наїзд на останню, яка перетинала проїзну частину по розмітці нерегульованого пішохідного переходу, справа-наліво по ходу його руху.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_8 отримала тілесні ушкодження, від яких 01.10.2017 померла в MKJI ШМД м. Вінниці.

Згідно з висновком судово-медичної експертизи № 820 від 02.11.2017, при судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_8 виявлено сполучну травму тіла: закрита черепно-мозкова травма у вигляді саден та ран на голові, крововиливів в м'які покрови голови відповідно лобній ділянці справа, лобно-скронево-тім’яній та потилично-скроневій ділянкам зліва, субдуральної гематоми об’ємом до 80 мл., тотального субарахноїдального крововиливу навколо обох півкуль мозку та мозочка, забою мозку; закрита тупа травма грудей у вигляді саден на передній та лівій бічній поверхнях, струсу легень, підкапсулярного крововиливу на діафрагмальній поверхні печінки з переходом на серповидну зв’язку, геморагічної інфільтрації клітковини заочеревного простору зліва, підкапсулярного крововиливу на лівій нирці; закрита тупа травма тазу у вигляді крововиливу в клітковину та розриву лівого крижово-здухвинного з’єднання; крововиливи в м’які тканини попереку та правої гомілки; садна та синці на кінцівках. Сполучна травма тіла виникла від дії твердих тупих предметів, має ознаки тяжкого тілесного ушкодження, за ознаками небезпечності для життя та стоїть в причинному зв'язку зі смертю. Смерть ОСОБА_8 настала від отриманої сполучної травми тіла, яка ускладнилась набряком та набуханням головного мозку.

Відповідно до висновку автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи № 6031/6032/17-21 від 26.12.2017, «на час початку розвитку події ДТП, швидкість руху автомобіля «HyundaiVeracruz», номерний знак АВ 0050 AT, складала величину близько 103.6 км/год. Згідно наданих матеріалів кримінального провадження водій ОСОБА_5 мав технічну можливість зупинити, керований ним автомобіль, до смуги руху пішохода шляхом термінового гальмування при виконанні технічних норм вимог п. п. 18.1, 12.4 Правил дорожнього руху України з моменту появи пішохода у полі зору водія та початку руху по пішохідному переході. В діях водія ОСОБА_5 вбачається невідповідності п. п. 12.4, 18.1 вимог Правил дорожнього руху України, які, з технічної точки зору, знаходились у причинному зв’язку з даною ДТП».

Таким чином, ОСОБА_5 за вищевикладених обставин порушив вимоги п. п. 4.16(a), 12.4, 18.1 Правил дорожнього руху України, де зазначено:

п. 4.16 (а) - «Пішохід має право: а) на перевагу під час переходу проїзної частини позначеними нерегульованими пішохідними переходами, а також регульованими переходами за наявності на те відповідного сигналу регулювальника чи світлофора»;

п. 12.4 - «У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 60 км/годину»;

п. 18.1 - «Водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу на якому перебувають пішоходи повинен зменшити швидкість, а в разі потереби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека».

Порушення ОСОБА_5 вимог п. п. 4.16(a), 12.4, 18.1 Правил дорожнього руху України знаходяться у причинному зв'язку з наслідками дорожньо - транспортної пригоди.

В апеляційній скарзі прокурора Кириченка А.В. ставиться питання про скасування вироку Вінницького міського суду Вінницької області від 28.02.2018 щодо ОСОБА_5 за ч.2 ст. 286 КК України у зв’язку з невідповідністю призначеного судом покарарня ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м’якості.

Просить постановити новий вирок, яким визнати винним ОСОБА_5 за ч.2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді 3 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на три роки.

Апеляційна скарга прокурора мотивована тим, що відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 N 7 визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення. Згідно із ст. 12 КК України злочин, передбачений ч. 2 ст. 286 КК України відноситься до тяжких злочинів. В той же час обставини вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_5 такі, які дозволяють говорити про підвищений ступінь тяжкості вказаного злочину. Так, ОСОБА_5 порушив 3 (три!) пункти Правил дорожнього руху України. Зокрема, в порушення п. 12.4 Правил дорожнього руху України ОСОБА_5 перевищив максимально дозволену швидкість рух в населених пунктах більше ніж на 40 км/год! В подальшому, наближаючись до перехрестя з вулицею ОСОБА_7, в м. Вінниці, не надав переваги у русі пішоходу, не вжив своєчасних заходи до зменшення швидкості аж: до зупинки керованого транспортного засобу, маючи невеликий водійський стаж:, легковажно поставився до дотримання Правил дорожнього руху України. В результаті вказаної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_8 була доставлена до реанімаційного відділення МКЛ ШMД міста Вінниці, де під час надання медичної допомоги померла 01.10.2017. Загибла була молодою дівчиною, якій лише 23 роки.

В апеляційній скарзі адвоката ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 ставиться питання про зміну вироку Вінницького міського суду від 28 травня 2018 року, а саме в частині призначення додаткового покарання, пом’якшивши додаткове покарання до мінімального - 1 року позбавлення права керувати транспортними засобами.

Апеляційна скарга мотивована тим, що з урахуванням обставин, що пом’якшують покарарня, відсутності обставин, що обтяжуть покарання, особи обвинуваченого міг би прийти до переконання, та призанчити мінімальне додаткове покарарння передбачене санкцією ч.2 ст. 286 КК України.

Заслухавши доповідача, думку прокурора Миколайчука Д.Г., який підтримав апеляційну скаргу прокурора, просив її задовольнити, адвоката ОСОБА_4 та обвинуваченого ОСОБА_5, які підтримали апеляційну скаргу адвоката, просили її задовольнити, представника потерпілої ОСОБА_3, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника ОСОБА_4, відносно апеляційної скарги прокурора поклався на розсуд суду, потерпілої ОСОБА_2, яка погодилася з рішенням суду першої інстанції, щодо задоволення апеляційної скарги адвоката ОСОБА_4 заперечувала, перевіривши матеріали кримінального провадження, провівши судові дебати, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційні скарги прокурора Кириченка А.В. адвоката ОСОБА_4 задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Суд апеляційної інстанції, відповідно до ст. 404 КПК України, переглядає судові рішення суду першої інстанції, в межах апеляційної скарги.

Згідно вимог ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним обґрунтованим і вмотивованим.

Перевіркою матеріалів провадження встановлено, що судом дотримано вимог кримінально-процесуального законодавства, спрямованих на встановлення по даному кримінальному провадженні об’єктивної істини.

Висновки суду щодо доведеності винуватості обвинуваченого ОСОБА_5 у кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого, повністю доведена показами потерпілих, свідків, доказами дослідженими в суді першої інстанції по даному кримінальному провадженню.

Кримінальне провадження, щодо обвинуваченого ОСОБА_5 розглядалось відповідно до вимог ст. 349 ч.3 КПК України, оскільки проти цього не заперечували учасники судового провадження, суд з’ясував, чи правильно розуміє обвинувачений та інші учасники судового провадження зміст обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позицій і роз’яснив їм, що в такому разі вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини справи в апеляційному порядку.

В судовому засіданні у суді першої інстанції обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні інкримінованому злочині визнав у повному обсязі, у вчиненому щиро розкаявся, детально пояснив при яких обставинах він скоїв злочин, щиро розкаявся у вчиненому.

Посилання адвоката ОСОБА_4 та прокурора Кириченка А.В. в апеляційних скаргах на те, що покарання призначене судом першої інстанції не відповідає ступеню тяжкості вчиненого ОСОБА_5 кримінального правопорушення та особі обвинуваченого не відповідає дійсності.

Так, суд першої інстанції при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 керувався вимогами ст.ст. 65-67 КК України, врахував Постанову Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» з послідуючими змінами та доповненнями та виходить із принципів законності, справедливості, обгрунтованності та індивідуалізації покарання.

При обрані виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_5 у відповідності до ст. 65 КК України, судом враховано характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, що відноситься до категорії тяжких необережних злочинів, конкретні обставини злочину, а саме – те, що ОСОБА_5 не перебував в стані алкогольного чи наркотичного сп’яніння, пост кримінальна поведінка обвинуваченого, добровільне відшкодування шкоди, особу обвинуваченого, що вперше притягується до кримінальної відповідальності (а.крим.пров. 46), позитивно характеризується за місцем проживання, навчання, згідно довідок на наркологічному та психіатричному обліку не перебуває, судом також прийнято до уваги його вік, а саме те, що ОСОБА_5 являється особою досить молодого віку, стан здоров’я, сімейні обставини, наявність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, думку потерпілої, яка просила обвинуваченого суворо не карати та не позбавляти волі.

Обставинами, що відповідно до ст. 66 КК України, пом'якшують покарання обвинуваченого суд врахував повне визнання вини, добровільне відшкодування завданого збитку, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, що відповідно до ст. 67 КК України, обтяжують покарання обвинуваченого під час судового провадження не встановлено.

З приводу тверджень адвоката ОСОБА_4 в апеляційній скарзі щодо зміни вироку в частині пом’якшення додаткового покарання, то слід наголосити, що допущені ОСОБА_5 порушення п.п. 18.1, 12.4, 4.16 ПДР, спричинили смерть ОСОБА_8, що свідчить про халатне відношення обвинуваченого до вимог Правил дорожнього руху.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність позбавлення обвинуваченого ОСОБА_5 права керування транспортними засобами на строк 3 роки, оскільки саме максимальний строк додаткового покарання, передбачений санкцією ч.2 ст. 286 КК України буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення та попередження вчинення ОСОБА_5 нових злочинів.

Враховуючи викладене, апеляційний суд погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо виду та міри обраного покарання для обвинуваченого ОСОБА_5 і вважає, його достатнім для попередження вчинення ним нових злочинів, тому вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 28 лютого 2018 року є законним, обґрунтованим, вмотивованим, тому скасуванню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 403, 404, 405, 407,419 КПК України, апеляційний суд , -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 – залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 28 лютого 2018 відносно ОСОБА_5, обвинуваченого за ч.2 ст. 286 КК України – залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку на протязі 3-х місяців безпосередньо до Верховного Суду з дня її проголошення.

Судді:

ОСОБА_9 ОСОБА_10 ОСОБА_11

Згідно з оригіналом:

Суддя: