Постанова № 74691586, 12.06.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" червня 2018 р. Справа№ 910/17843/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Гаврилюка О.М.

Майданевича А.Г.

при секретарі судового засідання : Стаховській А.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Кучерук Н.С. довіреність № 4745/10 від 22.12.2011 року;

від відповідача: Тацишина О.П. довіреність № 02-08/30 від 29.12.2017 року,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркасон"

на рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2018 року (повний текст рішення складено 22.03.2018 року)

у справі № 910/17843/17 (суддя: Спичак О.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркасон"

до відповідача: Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України

про визнання недійсним рішення,

Встановив

Товариство з обмеженою відповідальністю "Маркасон" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - відповідач) про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №31 від 15.08.2017 "Про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції та накладення штрафу" у справі №8/9-р-02-05-17.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем при прийнятті рішення №31 від 15.08.2017 року неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, не доведено обставин порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Маркасон" вимог конкурентного законодавства, неправильно застосовано норми матеріального права.

Господарський суд міста Києва відмовив в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркасон" своїм рішенням від 19.03.2018 року (повний текст рішення складено - 22.03.2018 року) .

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Маркасон" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення у даній справі та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми процесуального та матеріального права. Крім того, скаржник зазначив, що жодним законодавчим актом України не передбачено вимог щодо розміру шрифту інформації, яка може розміщуватися на веб-сайті. Більше того, законодавець не пов'язує застосування ст. 15-1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» з розміром шрифту інформації.

Також, скаржник звертає увагу, що суд першої інстанції не надав правової оцінки результатам опитування конкурентів позивача та неврахованості статистичних даних, наведених товариством з приводу задоволеності клієнтів рівнем сервісу, у тому числі строками доставки, як доказу у розумінні ст. 86 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, скаржник вказав, що відповідачем не було застосовано проведення анкетування на офіційному веб-сайті та сторінці у соцмережі відділення.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.04.2018 року справу № 910/17843/17 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Гаврилюк О.М., Коротун О.М.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.04.2018 року, у зв'язку з перебуванням судді Коротун О.М., на лікарняному, було сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 910/17843/17 нову колегію суддів у складі: головуючого судді: Суліма В.В., суддів: Майданевича А.Г., Гаврилюка О.М.

Київський апеляційний господарський суд відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркасон" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2018 року у справі № 910/17843/17 та призначив розгляд скарги на 24.05.2018 року своєю ухвалою від 25.04.2018 року.

У зв'язку з відрядженням суддів Гаврилюка О.М., та Майданевича А.Г., у місто Одеса, розгляд справи № 910/17843/17 не відбувся.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2018 року призначено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркасон" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2018 року у справі № 910/17843/17 на 12.06.2018 року.

У судовому засіданні 12.06.2018 року апелянт підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення місцевого господарського суду скасувати.

У судовому засіданні Київського апеляційного господарського суду представник відповідача заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду першої інстанції залишити без змін а скаргу без задоволення, зазначивши, що суд першої інстанції прийняв правомірне та обґрунтоване рішення.

Крім того, позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що господарський суд міста Києва правомірно погодився з позицією адміністративної колегії Відділення стосовно того, що розміщення на сайті позивача Публічного договору з попередженням про можливість затримки строків доставки товару у зв'язку з проведенням митних оформлень не нівелюють обставин повідомлення з посиланням www.modnakasta.ua/info/glodal/ інформації, що вводить в оману невизначене коло осіб (потенційних споживачів послуг). Так, зазначення строку в рекламному оголошенні на вею-сайті позивача безпосередньо впливали та могли в подальшому вплинути на наміри потенційних споживачів щодо придбання (замовлення) чи реалізації товарів, послуг цього суб'єкта господарювання, а також були неодноразово основною підставою для отримання послуги доставки товарів в України з США саме у позивача.

В свою чергу, позивач через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів надав до суду відповідь на відзив в якому зазначив, що вважає очевидним і таким, що не потребує додаткового роз'яснення, факт, що замовлення, яке на своєму шляху перетинає декілька кордонів, проходить процес митного оформлення. Позивач не приховував від клієнтів необхідність митного оформлення, на стартовій сторінці у вільному доступі була розміщена інформація про сплату мита, (калькулятор митних платежів, тощо).

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2018 року підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркасон" - без задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

22.11.2016 року працівниками Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України за результатами огляду інформації, розміщеної у мережі Інтернет на веб-сайті Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркасон" за посиланням www.modnakasta.ua/info/global/, встановлено факт розміщення інформації з наступним змістом: "Революция в доставке товаров из США в Украину! 5 рабочих дней…" (мова оригіналу) (додаток №1), а також: "Доставка в Украину со склада в США - 5 рабочих дней…" (мова оригіналу) (додаток №2), про що складено та підписано акт про встановлення факту розміщення інформації. В якості додатків до вказаного акту визначено скриншоти сторінок у мережі Інтернет, на яких розміщено наведену вище інформацію.

За наслідками встановлення означеного факту, відповідачем було розглянуто справу №8/9-р-02-05-17 за ознаками вчинення Товариством з обмеженою відповідальністю "Маркасон" про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого ст. 151 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" у вигляді поширення інформації, що вводить в оману, та накладання штрафу.

Як вбачається з матеріалів справи, розглянувши справу №8/9-р-02-05-17 Київським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України було прийнято рішення №31 від 15.08.2017 року, згідно якого: визнано дії Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркасон", які полягають у розміщенні на веб-сайті товариства за посиланням www.modnakasta.ua/info/global/ у період з 01.07.2016 року по 06.02.2017 року неточної інформації про строки надання Товариством з обмеженою відповідальністю "Маркасон" послуг з доставки товарів із США в України, без попередження про можливість затримки строку доставки товарів, зокрема, через їх тривале митне оформлення, порушенням, передбаченим ст.151 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", у вигляді поширення інформації, що вводить в оману, а саме повідомлення Товариством з обмеженою відповідальністю "Маркасон" невизначеному колу осіб неточних відомостей про строки надання товариством послуг доставки товарів із США в Україну, зокрема, внаслідок замовчування окремих фактів, які можуть вплинути на наміри цих осіб щодо замовлення послуг цього суб'єкта господарювання; на підставі ст. 21 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" за вчинення зазначеного порушення накладено на Товариство з обмеженою відповідальністю "Маркасон" штраф у розмірі 50 000,00 грн.

Згідно ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється у спосіб встановлений законом або договором.

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України. Аналогічні положення містить ст. 20 Господарського кодексу України.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Виходячи зі змісту ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб'єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

У рішенні №18-рп/2004 від 01.12.2004 року Конституційного суду України (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в ч.1 ста.4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Конституційний суд України у вказаному рішенні зазначає, що види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними. Охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об'єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.

Щодо порушеного права господарський суд зазначає, що таким слід розуміти такий стан суб'єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб'єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов'язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Отже, як правильно встановлено судом першої інстанції, до обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги входять, зокрема, факти, з яких вбачається, що відповідач вчинив дії, спрямовані на порушення інтересу позивача, на захист якого подано позов, або утверджують за собою право, яке належить позивачу тощо, тобто ті, які свідчать про те, що право (інтерес) позивача порушене або оспорюється. Зазначені обставини входять до підстав позову і підлягають дослідженню, оскільки, суд, приймаючи рішення, має встановити чи мають місце факти порушення чи оспорення суб'єктивного матеріального права чи інтересу, на захист якого подано позов.

Згідно ст. 30 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" органи Антимонопольного комітету України у справах про недобросовісну конкуренцію приймають обов'язкові для виконання рішення про: визнання факту недобросовісної конкуренції; припинення недобросовісної конкуренції; офіційне спростування за рахунок порушника поширених ним неправдивих, неточних або неповних відомостей; накладання штрафів; закриття провадження у справі.

Статтею 3 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" визначено, що відносини, пов'язані із захистом від недобросовісної конкуренції, регулюються цим Законом, Законом України "Про захист економічної конкуренції", Законом України "Про Антимонопольний комітет України", Паризькою конвенцією про охорону промислової власності від 20 березня 1883 року, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, іншими актами законодавства, виданими на підставі законів чи постанов Верховної Ради України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено. Рішення Антимонопольного комітету України, адміністративної колегії Антимонопольного комітету України та державного уповноваженого Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарського суду міста Києва. Рішення адміністративної колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарських судів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.

Підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для зміни, скасування чи визнання недійсним рішення тільки за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення (ст.59 Закону України "Про захист економічної конкуренції").

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

Отже, приймаючи до уваги наведене вище, при зверненні до суду з позовом про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції та накладення штрафу, позивачем повинно бути доведено наявність обставин, з якими закон пов'язує визнання вказаних рішень недійсними.

Наразі, обґрунтовуючи недійсність рішення №31 від 15.08.2017 року адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, позивач посилався на те, що останнє суперечить приписам чинного законодавства, оскільки на сайті Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркасон" міститься посилання на публічний договір, в якому викладене попередження про можливість затримки строку доставки товарів, зокрема, через їх тривале митне оформлення. Одночасно, за твердженнями позивача, дані, отримані відповідачем за наслідками проведення опитування суб'єктів господарювання, які надають послуги з доставки товарів із США в Україну, не можуть вважатись доказами порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Маркасон" конкурентного законодавства. Позивачем зауважено, що відповідачем неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, не доведено обставин, які мають значення для справи і які визнано адміністративною колегією Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України встановленими. Вказані обставини у сукупності і стали підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.

За приписами ч.ч.1, 2 ст.1 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" недобросовісною конкуренцією є будь-які дії у конкуренції, що суперечать торговим та іншим чесним звичаям у господарській діяльності. Недобросовісною конкуренцією є дії у конкуренції, зокрема визначені главами 2 - 4 цього Закону.

Вказаним нормативно-правовим актом до недобросовісної конкуренції також віднесено поширення інформації, що вводить в оману (ст.15-1 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції").

Згідно означеної статті Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" поширенням інформації, що вводить в оману, є повідомлення суб'єктом господарювання, безпосередньо або через іншу особу, одній, кільком особам або невизначеному колу осіб, у тому числі в рекламі, неповних, неточних, неправдивих відомостей, зокрема внаслідок обраного способу їх викладення, замовчування окремих фактів чи нечіткості формулювань, що вплинули або можуть вплинути на наміри цих осіб щодо придбання (замовлення) чи реалізації (продажу, поставки, виконання, надання) товарів, робіт, послуг цього суб'єкта господарювання. Інформацією, що вводить в оману, є, зокрема, відомості, які: містять неповні, неточні або неправдиві дані про походження товару, виробника, продавця, спосіб виготовлення, джерела та спосіб придбання, реалізації, кількість, споживчі властивості, якість, комплектність, придатність до застосування, стандарти, характеристики, особливості реалізації товарів, робіт, послуг, ціну і знижки на них, а також про істотні умови договору; містять неповні, неточні або неправдиві дані про фінансовий стан чи господарську діяльність суб'єкта господарювання; приписують повноваження та права, яких не мають, або відносини, в яких не перебувають; містять посилання на обсяги виробництва, придбання, продажу чи поставки товарів, виконання робіт, надання послуг, яких фактично не було на день поширення інформації.

Як вказувалось вище, 22.11.2016 року працівниками Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України за результатами огляду інформації, розміщеної у мережі Інтернет на веб-сайті Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркасон" за посиланням www.modnakasta.ua/info/global/, встановлено факт розміщення інформації з наступним змістом: "Революция в доставке товаров из США в Украину! 5 рабочих дней…" (мова оригіналу) (додаток №1), а також: "Доставка в Украину со склада в США - 5 рабочих дней…" (мова оригіналу) (додаток №2), про що складено та підписано акт про встановлення факту розміщення інформації. В якості додатків до вказаного акту визначено скриншоти сторінок у мережі Інтернет, на яких розміщено наведену вище інформацію.

За наслідками встановлення означеного факту, відповідачем було розглянуто справу №8/9-р-02-05-17 за ознаками вчинення Товариством з обмеженою відповідальністю "Маркасон" порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого ст.151 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", у вигляді поширення інформації, що вводить в оману, та накладання штрафу.

Як вбачається з представлених суду документів, у межах розгляду справи №8/9-р-02-05-17 Товариством з обмеженою відповідальністю "Маркасон" на запит відповідача було повідомлено, що на виконання обов'язків перед клієнтами між Товариством з обмеженою відповідальністю "Маркасон" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нова пошта Інтернешнл" (виконавець) було укладено договір №0107/16 від 01.07.2016 року про надання послуг міжнародної експрес доставки.

Зі змісту п.3.4 договору №0107/16 від 01.07.2016 року вбачається, що виконавець зобов'язаний власними силами та засобами доставити вантаж зі складу виконавця до місця видачі вантажу одержувачам, протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту отримання вантажу на складі виконавця. Вказаний строк не включає строк, необхідний для здійснення митними органами США та України митних формальностей (митного оформлення вантажу) у зв'язку з експортом з митної території США та імпортом на митну територію України.

Тобто, як правильно встановлено судом першої інстанції, з наведеного полягає, що фактично станом на момент розміщення в мережі Інтернет оголошення про строки надання послуг з доставки товару з США у п'ять днів, Товариство з обмеженою відповідальністю "Маркасон" було обізнаним щодо неможливості забезпечення виконання своїх обов'язків перед клієнтами у п'ятиденний строк, оскільки таким строк визначений умовами договору з Товариством з обмеженою відповідальністю "Нова пошта Інтернешнл" без врахування термінів митного оформлення.

У даному випадку, суд погоджується з позицією адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України стосовно того, що розміщення на сайті позивача публічного договору з попередженням про можливість затримки строків доставки товару у зв'язку з проведенням митних оформлень не нівелюють обставин повідомлення за посиланням www.modnakasta.ua/info/global/ інформації, що вводить в оману невизначене коло осіб (потенційних споживачів послуг).

При цьому колегія суддів приймає до уваги, що у межах розгляду справи №8/9-р-02-05-17, відповідачем було проведено опитування різних за віком респондентів.

За наслідками проведення опитування встановлено, що 64,1% респондентів вважають інформацію про швидкість надання послуг міжнародної доставки товарів важливим для себе фактором під час вибору надавача таких послуг. 78,6% опитаних вважають, що розміщення визначеної вище інформації є свідченням того, що цей суб'єкт господарювання гартує здійснити доставку замовлених його клієнтом товарів саме за 5 робочих днів. На думку 87,2% респондентів, надавач послуг з міжнародної доставки товарів повинен інформувати своїх клієнтів про можливість затримки строку доставки замовлених ними товарів, зокрема, у зв'язку з виникненням необхідності їх митного оформлення. 80,3% опитуваних зазначили, що не скористалися б послугами міжнародної доставки товарів цього суб'єкта господарювання якби дізнались про те, що вказаний у цій інформації строк доставки товарів не є остаточним.

Так, здійснення відповідачем опитування респондентів при розгляді справи №8/9-р-02-05-17 є правомірним з урахуванням такого.

Як вказувалось вище, відносини, пов'язані захистом від недобросовісної конкуренції, регулюються цим Законом, Законом України "Про захист економічної конкуренції", Законом України "Про Антимонопольний комітет України", Паризькою конвенцією про охорону промислової власності від 20 березня 1883 року, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, іншими актами законодавства, виданими на підставі законів чи постанов Верховної Ради України (ч.1 ст.3 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції").

За приписами ст.1 Закону України "Про антимонопольний комітет" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.

Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, Законів України "Про захист економічної конкуренції", "Про захист від недобросовісної конкуренції", "Про державну допомогу суб'єктам господарювання", цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів (ч.1 ст.5 Закону України "Про антимонопольний комітет").

Статтею 27 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" передбачено, що процесуальні засади діяльності органів Антимонопольного комітету України щодо захисту від недобросовісної конкуренції, зокрема розгляд справ про недобросовісну конкуренцію, порядок виконання рішень та розпоряджень органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень, їх перевірка, перегляд, оскарження та гарантії учасників процесу, інші питання щодо захисту від недобросовісної конкуренції регулюються законодавством про захист економічної конкуренції з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Згідно ч. 1 ст. 41 Закону України "Про захист економічної конкуренції" доказами у справі можуть бути будь-які фактичні дані, які дають можливість встановити наявність або відсутність порушення. Ці дані встановлюються такими засобами: поясненнями сторін і третіх осіб, поясненнями службових осіб та громадян, письмовими доказами, речовими доказами і висновками експертів. Усні пояснення сторін, третіх осіб, службових чи посадових осіб та громадян, які містять дані, що свідчать про наявність чи відсутність порушення, фіксуються у протоколі.

Тобто, з системного аналізу наведених правових норм полягає, що під час розгляду справи про недобросовісну конкуренцією відповідач не був позбавлений права встановлювати всі обставини справи, зокрема, наявність чи відсутність порушення із застуванням опитування споживачів.

Тобто, враховуючи результати опитування, яке було проведено відповідачем, суд погоджується з висновками останнього стосовно того, що інформація, яка розміщена позивачем на стартовій сторінці у мережі Інтернет за посиланням www.modnakasta.ua/info/global/ вводить в оману, шляхом повідомлення невизначеному колу осіб неточної інформації про строки здійснення доставки, що можуть вплинути на наміри цих осіб щодо обрання певного виконавця послуг з міжнародної доставки товарів.

При цьому, колегія суддів не приймає як належне твердження скаржника, що відповідачем не було застосовано проведення анкетування на офіційному веб-сайті та сторінці у соцмережі відділення, з огляду на наступне.

Як було зазначено вище, стаття 41 Закону про захист економічної конкуренції не визначає конкретної форми та кількості доказів, які надають можливість встановити наявність або відсутність порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції. Аналогічна норма міститься в пункті 12 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 року № 5 . Таким чином, ані Законом, ані Правилами розгляду заяв і справ не визначено кількість та конкретна форма таких доказів.

Тобто, проведене опитування Відділенням було здійснено в межах повноважень та відповідно до покладених на нього завдань та виступає одним із належним способів доведення вчинення Товариством з обмеженою відповідальністю «МАРКАСОН» порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції», передбаченим ст. 15 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції».

Крім того, судом першої інстанції прийнято до уваги як обґрунтовані пояснення відповідача стосовно того, що надсилання та розміщення вимог про надання інформації на офіційному веб-сайті Комітету (http://www.amc.gov.ua) є правом, а не обов'язком голови відділення, а отже, у даному випадку не вчинення посадовою особою відповідача Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України вказаних дій не може бути підставою для скасування оскаржуваного рішення.

При цьому, Київський апеляційний господарський суд приймає до уваги, що недодержання органом Антимонопольного комітету України інших процедурних правил у розгляді справ про порушення конкурентного законодавства або при проведенні ним перевірки додержання суб'єктом господарювання конкурентного законодавства, то воно може мати наслідком визнання господарським судом відповідного рішення такого органу недійсним лише у випадках, коли відповідне порушення унеможливило або істотно ускладнило з'ясування фактичних обставин, що мають значення для прийняття органом Антимонопольного комітету України правильного рішення у справі, наприклад, порушено право особи, яка бере участь у справі, на подання доказів, клопотань, усних і письмових пояснень (заперечень), пропозицій щодо питань, які виносяться на експертизу, тощо. Якщо порушення органом Антимонопольного комітету України процедурних правил у розгляді справи про порушення конкурентного законодавства не призвело до прийняття неправильного рішення по суті розглянутої ним справи, то у господарського суду з урахуванням положень ч. 2 ст. 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" немає підстав для визнання оспорюваного рішення недійсним (п.6 Пленуму №15 від 26.12.2011 року Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства").

Наразі, з огляду на представлені до матеріалів справи відповідачем документи, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо необґрунтованості посилань скаржника, як на підставу для скасування оскаржуваного рішення на не повне та не всебічне дослідження думки конкурентів та потенційних споживачів.

При цьому, Київський апеляційний господарський суд приймає до уваги, що проведення досліджень та розслідування з наявності чи відсутності в діях суб'єктів господарювання ознак порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції законодавством України покладено саме на органи Антимонопольного комітету України, а не на Товариство з обмеженою відповідальністю "Маркасон".

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд не приймає твердження скаржника, як на підставу для скасування оскаржуваного рішення, що суд першої інстанції не надав правової оцінки результатам опитування конкурентів позивача та неврахованості статистичних даних, наведених товариством з приводу задоволеності клієнтів рівнем сервісу, у тому числі строками доставки, як доказу у розумінні ст. 86 Господарського процесуального кодексу України.

Посилання позивача на безпідставне ототожнення адміністративною колегією Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України інформації, розміщеної за посиланням www.modnakasta.ua/info/global/ з рекламою не свідчать про наявність підстав для визнання недійсним рішення, оскільки згідно змісту ст.15-1 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" поширенням інформації, що вводить в оману, є повідомлення суб'єктом господарювання, безпосередньо або через іншу особу, одній, кільком особам або невизначеному колу осіб, у тому числі в рекламі, неповних, неточних, неправдивих відомостей, зокрема внаслідок обраного способу їх викладення, замовчування окремих фактів чи нечіткості формулювань, що вплинули або можуть вплинути на наміри цих осіб щодо придбання (замовлення) чи реалізації (продажу, поставки, виконання, надання) товарів, робіт, послуг цього суб'єкта господарювання. Тобто, з системного аналізу наведеної норми права полягає, що законодавець не ставить у залежність з кваліфікацією відповідних дій суб'єкта господарювання як порушення, передбаченого ст. 15-1 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", зі способом їх вчинення, як то розміщення реклами, тощо, а визначальним є саме доведення певної недостовірної інформації до невизначеного кола осіб.

Крім того, як правильно встановлено судом першої інстанції, посилання Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркасон" на статистичні дані стосовно своєї діяльності ніяким чином не спростовують висновків адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, викладених у рішенні №31 від 15.08.2017 року "Про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції та накладення штрафу".

Щодо твердження скаржника, як на підставу для скасування оскаржуваного рішення, що жодним законодавчим актом України не передбачено вимог щодо розміру шрифту інформації, яка може розміщуватися на веб-сайті. Більше того, законодавець не пов'язує застосування ст. 15-1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» з розміром шрифту інформації, не приймає його як належне та таке, що не спростовує відповідних висновків суду першої інстанції викладених в оскаржуваному рішенні.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

При цьому, колегія суддів зазначає, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010 року).

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркасон" - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2018 року у справі №910/17843/17 - залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянта.

4. Матеріали справи №910/17843/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді О.М. Гаврилюк

А.Г. Майданевич

Дата складення повного тексту 15.06.2018 року.