Постанова № 74691567, 29.05.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" травня 2018 р. місто Київ Справа №910/2726/18

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Чорної Л.В.

Гончарова С.А.

при секретарі судового засідання Цибульському Р.М.

представники згідно протоколу судового засідання 29.05.2018

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Київської місцевої прокуратури №2 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.03.2018 (повний текст ухвали підписано 14.03.2018) у справі №910/2726/18 (суддя Гумега О.В.)

за позовом Київської місцевої прокуратури №2 в інтересах держави

в особі Київської міської ради, Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація"

до Фізичної особи-підприємця Сташевського Івана Анатолійовича

про стягнення 36 661,88 грн.

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник керівника Київської місцевої прокуратури №2 в інтересах держави в особі Київської міської ради, Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Сташевського Івана Анатолійовича про стягнення 36661,88 грн. заборгованості за Договором №2192 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 18.04.2016, з яких: 32540,77 грн. орендна плата, 2188,26 грн. пеня, 206,25 грн. 3% річних, 1726,60 грн. компенсаційні витрати підприємства за користування земельною ділянкою.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.03.2018 (повний текст ухвали підписано 14.03.2018) у справі №910/2726/18 позовну заяву Київської місцевої прокуратури №2 в інтересах держави в особі Київської міської ради, Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" до Фізичної особи-підприємця Сташевського Івана Анатолійовича про стягнення 36661,88 грн. повернуто на підставі п. 4 ч. 5 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що з матеріалів поданого позову вбачається, що спірні правовідносини виникли на підставі Договору № 2192 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 18.04.2016 та в процесі здійснення сторонами даного договору господарської діяльності. Тобто, взаємовідносини між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Комунальним підприємством "Київжитлоспецексплуатація" та Фізичною особою-підприємцем Сташевським Іваном Анатолійовичем є цивільними правовідносинами саме між юридичними особами та фізичною особою-підприємцем при здійсненні ними своєї господарської діяльності, які направлені на досягнення саме майнового інтересу юридичної особи/фізичної особи-підприємця. При цьому, суд першої інстації дійшов висновку, що прокурором фактично заявлені вимоги виключно в інтересах Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація", оскільки вимоги стосуються виконання зобов'язання із внесення орендної плати на користь останнього як підприємства - балансоутримувача (п. 3.6 Договору № 2192). Також,, судом першої інстанції зазначено, що відповідно до прохальної частини позовної заяви вбачається, що прокурором заявлено вимоги про стягнення з Фізичної особи-підприємця Сташевського Івана Анатолійовича на користь Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" коштів за прострочення оплати оренди нежитлового приміщення у розмірі 36661,88 грн. за Договором № 2192), тоді як жодних вимог на користь Київської міської ради та на користь Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) прокурором не заявлено. При цьому, наявність у державної установи певних функцій, спрямованих на захист загальнодержавних інтересів (наприклад, у сфері забезпечення реалізації державної та регіональної політики у сфері приватизації, оренди, використання, відчуження майна комунальної власності територіальної громади міста Києва), не свідчить, що вся діяльність такої установи направлена саме на реалізацію загальнодержавних функцій. Крім того, суд звертає увагу, що прокурором не доведено жодними доказами, що Комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація", яке за своєю організаційно-правовою формою є комунальним підприємством, в особі якого в інтересах держави звернувся Перший заступник керівника Київської місцевої прокуратури № 2 з даним позовом до суду, не має можливості для самостійного захисту своїх прав за Договором № 2192, так само як не доведено і наявності елементу загальнодержавних інтересів у відносинах щодо невиконання зобов'язання зі сплати орендної плати на користь комунального підприємства. Відтак, саме лише посилання в позовній заяві прокурора на те, що орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах - Київська міська рада, Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та балансоутримувач майна - Комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація", неналежним чином здійснюють відповідні повноваження захисту державних інтересів, не достатньо для прийняття судом поданої позовної заяви, оскільки за змістом абз. 2 ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою у справі №910/2726/18, скаржник (Перший заступник керівника Київської місцевої прокуратури №2) звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив наведену ухвалу суду першої інстанції скасувати та передати справу на розгляд Господарського суду міста Києва.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали порушено норми матеріального та процесуального права, ухвала суду першої інстанції була прийнята при неповному дослідженні доказів та з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи.

Так, прокурор в апеляційній скарзі вказував про те, що в порушення статті 86 Господарського процесуального кодексу України судом першої інстанції не враховано, що звернення прокурора із відповідним позовом до суду обумовлено виявленим прокурором фактом порушення з боку відповідача встановленого законом порядку користування комунальним майном. Прокурором вжито представницькі заходи у зв"язку з тим, що відповідач не сплачує кошти за користування комунальним майном, внаслідок чого КП "Київжитлоспецексплуатація", Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), Київська міська рада позбавляються того, на що вони розраховували при укладенін договору, а саме: на своєчасне, в обсягах та у строки, встановлені договором, отримання від ФОП Сташевського І.А. за орендної плати за користування об"єктом нерухомості, який є власністю територіальної громади міста. При цьому, Київською міською радою, Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), Комунальним підприємством "Київжитлоспецексплуатація" допущено неналежне здійснення ними повноважень щодо судового стягнення з відповідача заборгованості зі сплати орендних платежів за користування нерухомим майном комунальної форми власності. При цьому, порушення інтересів держави у даному випадку полягає у тому, що всупереч ст.ст. 762 Цивільного кодексу України, ст. 286 Господарського кодексу України, ст.ст. 18, 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ФОП Сташевський І.А. користувався нерухомим майном без внесення плати за користування.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 910/2726/18 за апеляційною скаргою Київської місцевої прокуратури №2 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.03.2018 (повний текст ухвали підписано 14.03.2018) розподілено для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Чорна Л.В., Гончаров С.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2018 апеляційну скаргу Київської місцевої прокуратури №2 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.03.2018 (повний текст ухвали підписано 14.03.2018) у справі №910/2726/18 залишено без руху для надання скаржнику часу для усунення недоліків: доказів надсилання апеляційної скарги учасникам справи - Комунальному підприємству "Київжитлоспецексплуатація" (позивачу) та Фізичній особі-підприємцю Сташевському І.А. (відповідачу).

Після усунення недоліків апеляційної скарги, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2018 відкрито апеляційне провадження у справі №910/2726/18 за апеляційною скаргою Київської місцевої прокуратури №2 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.03.2018 (повний текст ухвали підписано 14.03.2018) призначено справу до розгляду в судовому засіданні 29.05.2018.

Прокурор в судовому засіданні 29.05.2018 доводи апеляційної скарги підтримав, просив суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу задовольнити, оскаржувану ухвалу скасувати, а матеріали справи направити до суду першої інстанції для розгляду.

Київська міська рада, Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), Комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація" в судове засідання 29.05.2018 представників не направили, про розгляд справи повідомлені належним чином, проте неявка представників позивачів не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги.

Відповідач в судове засідання 29.05.2018 представників не направив, про розгляд справи повідомлений належним чином, проте неявка представників відповідача не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до п. 6 ч. 1 статті 255 Господарського процесуального кодексу України визначено, що окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, зокрема про повернення заяви позивачеві (заявникові).

Згідно ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Ч.12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи

У відповідності до п.9 п.1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України справи у судах апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Київський апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Перший заступник керівника Київської місцевої прокуратури №2 в інтересах держави в особі Київської міської ради, Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Сташевського Івана Анатолійовича про стягнення 36661,88 грн. заборгованості за Договором №2192 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 18.04.2016, з яких: 32540,77 грн. орендна плата, 2188,26 грн. пеня, 206,25 грн. 3% річних, 1726,60 грн. компенсаційні витрати підприємства за користування земельною ділянкою.

Ч. 1-4 статті 4 Господарського процесуального кодексу України визначено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Статтею 20 Господарського процесуального кодексу України визначено особливості предметної та суб'єктної юрисдикції господарських судів, якими уточнено коло спорів, що розглядаються господарськими судами, та встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (в тому числі землю) крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.

Особливості участі прокурора в розгляді справ визначено статтею 53 Господарського процесуального кодексу України, за змістом положень якої у разі прийняття судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

У справі, яка розглядається, прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі Київської міської ради, Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" з позовом до фізичної особи - підприємця про стягнення 36661,88 грн. заборгованості за Договором №2192 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 18.04.2016, укладеним між відповідачем і місцевим органом виконавчої влади в особі орану, якому надано повноваження на укладення відповідного договору.

У відповідності до статті 131-1 Конституції України на прокуратуру покладено представництво інтересів держави в суді.

Статтею 24 Закону України "Про прокуратуру" передбачено право прокурора на подання позовної заяви (заяви) в порядку господарського судочинства, внесення апеляційної чи касаційної скарги на судові рішення господарських судів, заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, заяви про перегляд судового рішення Верховним Судом України.

У відповідності до статті 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Обираючи форму представництва прокурор визначає, в чому полягає порушення або загроза порушення інтересів держави чи громадянина, обґрунтовує необхідність їх захисту.

Таким чином, підставами для представництва прокурором в суді законних інтересів держави є порушення або загроза порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 встановлено, що прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересу держави чи в чому існує загроза інтересам держави. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, прокурор наголошує на необхідності звернення до суду з відповідним позовом в інтересах держави тим, що прокурором виявлено факт порушення з боку відповідача встановленого законом порядку користування комунальним майном, у зв'язку з чим прокурором вжито представницькі заходи оскільки відповідач не сплачує кошти за користування комунальним майном, внаслідок чого КП "Київжитлоспецексплуатація", Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), Київська міська рада позбавляються того, на що вони розраховували при укладенні договору, а саме: на своєчасне, в обсягах та у строки, встановлені договором, отримання від ФОП Сташевського І.А. за орендної плати за користування об"єктом нерухомості, який є власністю територіальної громади міста.

При цьому, прокурором у позові зроблено відповідні посилання на норми закону, якими він обґрунтовував необхідність звернення до суду з відповідним позовом, зокрема на приписи ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», Закон України «Про столицю України - місто - герой Київ», Закон України «Про місцеві державні адміністрації» та розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.12.2010 № 1112 «Про питання організації управління районами в місті Києві».

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що Київською міською радою, Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), Комунальним підприємством "Київжитлоспецексплуатація" (балансоутримувачем) допущено неналежне здійснення ними повноважень щодо судового стягнення з відповідача заборгованості зі сплати орендних платежів за користування нерухомим майном комунальної форми власності. При цьому, відповідним суб'єктом здійснення державою своїх цивільних прав в даному випадку є прокурор, який згідно із статтею 1 Закону України "Про прокуратуру" здійснює прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів місцевими радами, їх виконавчими органами, з відповідними наслідками прокурорського нагляду, в тому числі і шляхом звернення до суду з позовом в інтересах держави.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що при вирішенні даного спору прокурор також захищає і інтереси суспільства, а саме територіальної громади м. Києва, полягають у забезпеченні ефективного використання комунального майна та отримання плати за його використання на підставі відповідного договору, а тому таке втручання здійснюється і в інтересах суспільства.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що обумовлені п. 4 ч. 5 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України підстави для повернення позовної заяви прокурора у суду першої інстанції були відсутні, оскільки прокурором у позові належним чином обгрунтовано підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції винесена з неповним з'ясуванням обставин справи, за недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які господарський суд першої інстанції визнав встановленими, висновки суду про наявність підстав для повернення позовної заяви на підставі п. 4 ч. 5 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України не відповідають обставинам справи та зроблені з неправильним застосуванням приписів процесуального закону.

Ч. 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Ч. 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Ч. 1 статі 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Ч. 1 статті 280 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є:

1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

З огляду на встановлене вище, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції дійшов до передчасного висновку щодо наявності підстав для повернення позовної заяви на підставі п. 4 ч. 5 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, а тому ухвала Господарського суду міста Києва від від 14.03.2018 (повний текст ухвали підписано 14.03.2018) у справі №910/2726/18 підлягає скасуванню на підставі п.1-4 ч. 1 статті 280 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 240, 255, 271, 275, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Київської місцевої прокуратури №2 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.03.2018 (повний текст ухвали підписано 14.03.2018) у справі №910/2726/18 - задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.03.2018 (повний текст ухвали підписано 14.03.2018) у справі №910/2726/18 - скасувати.

3. Позовну заяву Першого заступника керівника Київської місцевої прокуратури №2 в інтересах держави в особі Київської міської ради, Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" до Фізичної особи-підприємця Сташевського Івана Анатолійовича про стягнення 36661,88 грн. заборгованості за Договором №2192 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 18.04.2016, з яких: 32540,77 грн. орендної плати, 2188,26 грн. пені, 206,25 грн. 3% річних, 1726,60 грн. компенсаційних витрат підприємства за користування земельною ділянкою направити на розгляд до Господаського суду міста Києва.

4. Матеріали справи № 910/2726/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку і строки, визначені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 14.06.2018.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді Л.В. Чорна

С.А. Гончаров