Рішення № 74691478, 14.06.2018, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2018 року Справа № 926/709/18

Господарським судом Чернівецької області у складі головуючого судді Миронюка С.О за участю секретаря судового засідання Панкратова Р.П.

розглянуто у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу № 926/709/18

За позовом Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці

до відповідачів:

1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Технонафтозбут»

2) Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»

про розірвання договору суборенди від 10 квітня 2009 року та зобов’язання звільнити приміщення

Суддя С.О. Миронюк

Представники сторін:

від позивача – ОСОБА_1 – представник. Довіреність № 258 від 02.02.2018 р.

від відповідача 1 – ОСОБА_2 – представник. Довіреність № 01-15/02-18 від 15.02.2018 р.

від відповідача 2 – ОСОБА_3 – представник. Довіреність № 8503-К-О від 30.12.2016 р.

СУТЬ СПОРУ: Квартирно-експлуатаційний відділ м. Чернівці звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Технонафтозбут» та Чернівецької філії закритого акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» про розірвання Договору суборенди частини нежитлового приміщення від 10.04.2009 р. та зобов’язання звільнити приміщення загальною площею 2 м2, яке розташоване за адресою: пл. Театральна, 6, м. Чернівці.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, 07.05.1998 року між Чернівецьким гарнізонним будинком офіцерів (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Технонафтозбут» (Орендар) укладено договір № 26 оренди нежитлових приміщень, що знаходяться за адресою: м Чернівці, пл. Театральна, 6. Згодом, 07.05.2003 р., вищезазначений Договір було доповнено додатковою угодою № 6 згідно якої строк дії договору продовжено до 07.05.2043 р. з правом пролонгації, а 03.05.2005 р. доповнено Договір № 26 пунктом 2.3.7, наступного змісту: «За згодою Орендодавця надавати частину орендованих приміщень в суборенду. Строк дії договору суборенди не повинен перевищувати строку дії Даного договору».

В подальшому між сторонами укладено трьохсторонній Договір суборенди частини нежитлового приміщення від 10.04.2009 р. відповідно до п.1.2 якого, частина приміщень, надається в орендне користування терміном до кінця терміну дії основного договору № 26 від 07 травня 1998 року з моменту прийняття об’єкта, що орендується, за актом приймання-передачі, тобто до 07 травня 2043 року включно.

Додатковою угодою від 01 березня 2015 року до договору оренди № 26 від 07.05.1998 р. пункт 8.14 викладено в наступній редакції: «Орендар не має права передавати орендоване майно в суборенду».

Відповідно до положень статті 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» нерухоме майно органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, правоохоронних органів і органів доходів і зборів, що не використовується зазначеними органами для здійснення своїх функцій, може бути передано в оренду без права викупу орендарем та передачі в суборенду.

Крім того, додатком № 2 до Інструкції № 46, яка затверджена наказом Міністра оборони України від 02 лютого 2010 року, визначено основні вимоги до договору оренди нерухомого військового майна, якою викладено особливою умовою договору наступне: «Орендар не має права передавати орендоване майно в суборенду».

02.02.2018 р. направлено на адресу ТОВ «Технонафтозбуд» вимогу, щодо розірвання договорів суборенди, однак, Договір суборенди на день подачі позову не розірвано.

Посилаючись на ст. ст. 526, 629 ЦК України, ст. 193 ГК України, позивач вважає, що є підстави для розірвання договору суборенди.

Провадження у справі відкрито ухвалою господарського суду Чернівецької області від 21.03.2018 р., справу до розгляду в підготовчому засіданні призначено на 11.04.2018 р.

05.04.2018 року від відповідача 2 надійшов відзив на позов в якому останній позовні вимоги не визнає.

Ухвалою суду від 11.04.2018 р. відкладено підготовче провадження на 25.04.2018 р. в зв’язку з неявкою представника відповідача 1. в судове засідання.

25.04.2018 року до суду від відповідача 1. надійшов відзив на позов в якому останній позовні вимоги не визнає, з огляду на їх необгрунтовність.

Ухвалою від 25.04.2018 року суд замінив неналежного відповідача 2. – Чернівецьку філію Закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на належного відповідача 2. – Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» та відклав підготовче засідання на 07.05.2018 р.

26.04.2018 року до суду надійшло клопотання від Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про розгляд справи спочатку. Також, відповідачем 2. було подано до суду відзив на позов, в якому останній позовні вимоги не визнає, з тих підстав, що ч. 1. ст. 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» була доповнена абзацом 6 згідно Закону України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України та деяких інших законодавчих актів» від 23.12.2010 р. № 2856-VI. ОСОБА_4 набрав чинності з 01.01.2011 р., а отже й положення щодо передачі в оренду майна Збройних сил України без права подальшої передачі в суборенду набуло чинності з початку 2011 р. Станом на час укладання договору суборенди, а саме 30.06.2009 р., не існувало законодавчих обмежень щодо передачі в суборенду майна Збройних Сил України, а тому, під час укладання Договору суборенди не було порушено ні норм чинного на той час законодавства, ні Договору оренди.

Крім того, позивачем не зазначено, які істотні порушення договору суборенди допущені відповідачами, які б слугували підставою для розірвання такого договору.

Ухвалою суду від 07.05.2018 р. розпочато розгляд справи спочатку зі стадії підготовчого провадження, а підготовче засідання відкладено на 21.05.2018 р.

Дана справа відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.05.2018 року розподілена судді Миронюку С.О., у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю судді Тинка О.С.

21.05.2018 р. представник відповідача 1. подав відзив на позов в якому позовні вимоги не визнає з тих же підстав, що були зазначені відповідачем 2.

Ухвалою суду від 21.05.2018 р. розгляд справи 926/709/18 розпочато зі стадії підготовчого провадження, закрито підготовче засідання, справу призначено до розгляду на 14.06.2018 р.

В судовому засіданні14.06.2018 р. позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представники відповідачів позов не визнають з підстав зазначених у відзивах.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна вимога, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення по суті, суд –

ВСТАНОВИВ:

7 травня 1998 року між Чернівецьким гарнізонним будинком офіцерів (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Технонафтозбут» (Орендар) укладено Договір № 26 оренди нежитлових приміщень, що знаходяться за адресою: м Чернівці, пл. Театральна, 6.

Відповідно до Розпорядження Начальника штабу Західного оперативного командування від 18.01.05 р. № 6 «Про оргацізацію роботи щодо розформування 29 гарнізонного Будинку офіцерів» та Наказу Командувача військ Західного оперативного командування від 19.05.05 р. № 153 «Про заміну правонаступника 29 гарнізонного Будинку офіцерів», правонаступником визнано Чернівецьку квартирно-експлуатаційну частину району, яка згідно директиви Міністра оборони України від 20.04.2005 р. переформована у КЕВ м. Чернівці.

Згодом вищезазначений Договір було доповнено Додатковими угодами.

Згідно вищезазначеного договору Орендодавцем передано Орендарю нерухоме військове майно - нежитлові приміщення підвалу (№ 10-1 10-2, 10-3, 10-4, 10-5. 10-6, 10-7. 10-8, 10-9, 10-10, 10-11, 10-12, 10-13, 10-14) площею 80,5 кв.м., першого поверху (9-1, 9-2, 9-3, 9-4, 9-5, 9-6, 9-7, 9-8) площею 552,3 кв.м. та антресолі (9-9, 9-10, 9-11, 9-12, 9-13, 9-14, 9-15, 9-16, 9-17, 9-18, 9-19) площею 396,3 кв.м. в будівлі № 4 (літ. А) військового містечка №101 (загальною площею 1092,1 кв.м.), що знаходиться на балансі КЕВ м. Чернівці, що розташоване за адресою: м Чернівці, пл. Театральна, 6.

07.05.2003 р. Угодою № 6 про зміну та доповнення договору № 26 від 07.05.1998 р. абзац перший п. 8.1 Договору викладено в новій редакції: «Даний договір діє з 07 травня 1998 р. до 07 травня 2043 р. з правом пролонгації».

Також, 03.05.2005 р. Договір № 26 доповнено пунктом 2.3.7, наступного змісту: «За згодою Орендодавця надавати частину орендованих приміщень в суборенду. Строк дії договору суборенди не повинен перевищувати строку дії Даного договору».

10.04.2009 р. між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Чернівці (Орендодавець), ТзОВ «Технонафтозбут» (Орендар) та Чернівецькою філією закритого акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» (Суборендар) укладено Договір суборенди частини нежитлового приміщення.

Відповідно до п. 1 Договору суборенди предметом цього Договору є частина нежитлового приміщення яку «Орендар» передає, а «Суборендар» приймає у строкове платне користування за адресою: м. Чернівці, Театральна пл. 6, загальною площею 2 кв. м. для використання його у банківській діяльності (розміщення банкомату).

Пунктом 1.2 передбачено, частина приміщення, вказана в п. 1.1 цього договору, надається в орендне користування терміном до кінця терміну основного договору оренди № 26 від 07.05.1998 р. з моменту прийняття об’єкта, що орендується, за актом приймання-передачі, тобто до 07.05.2043 року включно.

Додатковою угодою від 01.03.2015 р. до Договору оренди № 26 від 07.05.1998 р. пункт 8.14 викладено в наступній редакції: «Орендар не має права передавати орендоване майно в суборенду».

Передача в оренду військового майна в Україні здійснюється відповідно до вимог Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України» № 1076-ХІV від 21 вересня 1999 року, Постанови Кабінету Міністрів України від 11 травня 2000 № 778 «Про затвердження Порядку надання дозволу військовим частинам Збройних сил на передачу закріпленого за ними рухомого та нерухомого майна в оренду», Наказу Міністра оборони України від 02.02.2010 року №46 «Про затвердження Інструкції про організацію передачі в оренду та укладення договорів оренди нерухомого військового майна» (далі Інструкція № 46), спільного Наказу Фонду державного майка України, Міністерства оборони України «Про затвердження Порядку та умов проведення конкурсів на право укладення договорів оренди військового майна» № 1549/241 від 26 липня 2000 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 серпня 2000 року за № 490/4711.

Відповідно до положень статті 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» нерухоме майно органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, правоохоронних органів і органів доходів і зборів, що не використовується зазначеними органами для здійснення своїх функцій, може бути передано в оренду без права викупу орендарем та передачі в суборенду.

Додатком № 2 до Інструкції № 46, яка затверджена наказом Міністра оборони України від 02 лютого 2010 року, визначено основні вимоги до договору оренди нерухомого військового майна, якою викладено особливою умовою договору наступне: «Орендар не має права передавати орендоване майно в суборенду».

Разом з тим, ч. 1 ст. 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» доповнена абзацом 6 згідно Закону України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України та деяких інших законодавчих актів» від 23.12.2010 р. № 2856-VI. ОСОБА_4 набрав чинності з 01.01.2011 р. Таким чином, положення щодо передачі в оренду майна Збройних сил України без права подальшої передачі в суборенду також набуло чинності з 01.01.2011 р.

Станом на час укладення Договору суборенди, а саме 10.04.2009 р. не існувало законодавчих обмежень щодо передачі в суборенду майна Збройних сил України. Таких обмежень не містив і Договір оренди укладений між позивачем та ТОВ «Технонафтозбут».

Частиною першою статті 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.

Від так, внесення змін у ОСОБА_4 України «Про оренду державного та комунального майна» щодо заборони передачі нерухомого майна Збройних Сил України зворотної сили не має.

Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Ст. 652 ЦК України передбачено:

1. у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

2. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

3. У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв'язку з виконанням цього договору.

4. Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Позивачем у позовній заяві не зазначено та не доведено суду при розгляді справи, які істотні порушення договору суборенди допущені відповідачами, які би могли слугувати підставою для розірвання такого договору.

Враховуючи, що Договір суборенди від 10.04.2009 р. діє до 07 травня 2043 р. підстави для звільнення відповідачем 2. нежитлового приміщення площею 2 м.кв., яке розташоване за адресою: пл. Театральна, 6, м. Чернівці, відсутні.

Враховуючи викладене, в задоволені позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ч.1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Судові витрати залишити за позивачем.

Керуючись статтею 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 2, 4, 5, 194, 196, 219, 222, п.2 ч.1 ст. 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. В задоволені позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.

Повний текст рішення складено та підписано 15.06.2018 року.

Суддя С.О. Миронюк