Рішення № 74691142, 05.06.2018, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.06.2018р. Справа № 917/214/18

за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" (36020, м. Полтава, вул. Козака, 2а, код ЄДРПОУ 03351912)

до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "КАМКО" (36009, м. Полтава, вул. Рибчанська, 3, код ЄДРПОУ 13945084)

про стягнення 1460,40 грн.

Суддя Ореховська О.О.

Секретар судового засідання Кобець Н.С.

За участю представників сторін:

від позивача: не з"явився

від відповідача: не з"явився

Обставини справи: розглядається позовна заява Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз", м. Полтава до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "КАМКО", м. Полтава про стягнення 1460,40 грн. , з яких: 894, 73 грн. основного боргу, 36,84 грн. 3% річних, 333, 78 грн. пені та 195, 05 грн. інфляційних втрат.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань згідно умов договору від 01.01.2014 року на технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 07.03.2018р. зазначену позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 917/214/18; призначено підготовче засідання на 05.04.2018р.

Згідно ухвали господарського суду Полтавської області від 05.04.2018р. строк підготовчого провадження продовжено на 30 днів, у підготовчому засіданні оголошено перерву до 03.05.2018р.

Згідно ухвали господарського суду Полтавської області від 03.05.2018р. закрито підготовче засідання у справі № 917/214/18. Справу призначено до судового розгляду по суті на 05.06.2018р.

Відповідач відзив на позов не надав, явку свого уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час, дату та місце проведення судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення - ухвали суду від 03.05.2018р. (отримано відповідачем - 10.05.2018р.).

Також, ухвала господарського суду Полтавської області від 03.05.2018 р. по даній справі розміщена в Єдиному Державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua). Відповідно до Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Загальний доступ до судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України забезпечується з дотриманням вимог статті 7 цього Закону. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач у справі був обізнаний про проведення судового засідання по даній справі.

Відповідно до ст.165 (ч.9) Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Частиною ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України визначено, що неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

З огляду на вищевикладене, враховуючи, що неявка в судове засідання представника відповідача та неподання відповідачем відзиву на позов не перешкоджають розгляду справи по суті, суд вважає за необхідне розглянути справу по суті за наявними в ній матеріалами.

05.04.2018р. від позивача через канцелярію суду надійшла заяву (вх. № 3537 від 05.04.2018р.) про закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу, у зв"язку із сплатою відповідачем суми основного боргу у розмірі 894,73 грн.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив:

01.01.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма "КАМКО", м. Полтава (замовник, відповідач) та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз", м. Полтава (виконавець, позивач) укладено договір № 10-20/528/14 ( далі - договір) (а.с. 12).

При цьому сторони узгодили, зокрема, наступне :

- Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе виконання робіт з технічного обслуговування систем газопостачання, що належить Замовнику і знаходиться за адресою: м. Полтава, вул. Рибчанська,3 (п.1.1 Договору).

- вартість та витрати по технічному обслуговуванню системи газопостачання визначається Виконавцем даним Договором (п. 4.1 Договору);

- сума Договору по технічному обслуговуванню внутрішньої системи газопостачання на момент його укладення становить 2268,96 грн. (п.4.2 Договору);

- оплата вартості робіт, передбачених цим Договором, проводиться Замовником на поточний рахунок Виконавця № 26004300002205 в ПАТ "Златобанк", МФО 380612 (п.5.1 Договору);

- оплата фактично виконаних робіт з технічного обслуговування виконується Замовником шляхом перерахування грошових коштів на підставі наданого Виконавцем рахунку не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем виконання робіт (п.5.2 Договору);

- за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за даним договором, порушення вимог правил безпеки систем газопостачання, сторони несуть відповідальність, згідно з чинним законодавством (п. 6.1 Договору);

- за несвоєчасну оплату послуг у строки зазначені у п.5.2 даного Договору, Замовник сплачує на користь Виконавця, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення (п. 6.2 Договору);

Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2014р. Якщо протягом 1 місяця до закінчення строку дії цього Договору жодна із сторін не заявляє про припинення його дії, цей Договір вважається укладеним на такий самий новий строк та на тих самих умовах (п. 8.1 Договору).

Факт виконання позивачем договірних зобов'язань по виконанню робіт та факт отримання відповідачем (замовником) робіт на суму 894,73 грн. підтверджується наявною у матеріалах справи копією акту виконаних робіт № 409/3/20/XX від 30.09.2016р. (а.с.13). Зазначений акт підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками.

На виконання умов Договору позивачем було пред'явлено відповідачу рахунок № 409/3/20 від 16.09.2016р. на оплату виконаних позивачем робіт (копія наявна у матеріалах справи а.с. 14).

За даними позивача, в порушення умов Договору відповідач не здійснив оплату отриманих результатів робіт, заборгованість останнього складає 894,73 грн.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 1460,40грн. заборгованості, в т.ч. 894,73 грн. основного боргу за Договором № 10-20/528/14 від 01.01.2014р., 36,84 грн. - 3% річних, 333,78 грн. пені та 195,05 грн. - інфляційних втрат.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. У відповідності до вимог ст. ст. 525, ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається.

Статтею 193 Господарського України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Враховуючи правову природу укладеного договору, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з підряду.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач належним чином виконував зобов'язання за вищезазначеним Договором щодо виконання робіт.

Після звернення позивача з позовом до суду відповідач 22.03.2018р. сплатив суму основного боргу, що підтверджується платіжним дорученням № 1756164К (а.с. 26) та платіжним дорученням № 1800799К (а.с. 27).

Вказана обставина є підставою для закриття провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості в розмірі 894,73 грн., згідно п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, яким передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною першою ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно із ст. 3 Закону України від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (із змінами та доповненнями) розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Пунктом 6.2 Договору передбачено, що за несвоєчасну оплату послуг у строки зазначені у п. 5.2 даного Договору, Замовник сплачує на користь Виконавця, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення.

Пунктом 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Після проведення перерахунку пені у розмірі 333,78 грн. за період з 10.04.2016р. по 22.02.2018р., з врахуванням положень Договору, ЦК України та ГК України, судом встановлено, що сума пені, яка є обґрунтованою та підлягає стягненню з відповідача становить 126,28 грн. (розрахунок пені з 11.10.2016р. по 10.04.2017р. здійснено за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості штрафних санкцій "Ліга. Закон"). В іншій частині вимоги про стягнення пені слід відхилити, як безпідставні.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі даної норми позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 36,84 грн. 3 % річних за період з 10.10.2016р. по 22.02.2018р. та 195,05 грн. інфляційних за період з 10.10.2016р. по 31.01.2018р.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку позовних вимог щодо стягнення з відповідача 36,84 грн. - три проценти річних, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України є правомірними, а тому підлягають задоволенню (розрахунок здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 9.1.3").

Судом здійснено перерахунок інфляційних втрат (з урахуванням моменту виникнення у відповідача зобов'язань з оплати (п. 2 розділу II Договору ) та вказаного позивачем граничного періоду) за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості штрафних санкцій "Ліга. Закон" та встановлено, що стягненню підлягають інфляційні в сумі 195,05 грн.

Згідно ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 894,73 грн. на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України. Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 195,05 грн. - інфляційних втрат, 36,84 грн. - 3 % річних, 126,28 грн. -пені обґрунтовані, підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню, в іншій частині - позов задоволенню не підлягає.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат по вказаній справі суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Оскільки провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 894,73 грн. підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю предмету спору, то судовий збір, сплачений за подання позову в частині стягнення основого боргу підлягає поверненню з Державного бюджету позивачу, який сплатив вказаний судовий збір після подання позивачем відповідної заяви .

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем при зверненні з даним позовом судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір, сплачений позивачем за позов в частині стягнення 358,17 грн., що становить 432,14 грн., покладається на відповідача, в зв'язку із задоволенням позову в цій частині.

Керуючись ст.ст. 129, 231 (п. 2 ч. 1), 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Закрити провадження у справі в частині стягнення 894,73 грн. основного боргу.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "КАМКО" (36009, м. Полтава, вул. Рибчанська, 3, код ЄДРПОУ 13945084) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" (36020, м. Полтава, вул. Козака, 2а, р/р 2600530103545 в Філії Полтавського обласного управління ПАТ "Ощадбанк", МФО 331467, код ЄДРПОУ 03351912) 36,84 грн. 3 % річних, 126,28 грн. пені, 195,05 грн. інфляційних втрат, а також витрат по сплаті судового збору в сумі 432,14 грн.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

4. В іншій частині - у позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 Господарського процесуального кодексу України ). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст.257 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 14.06.2018р.

Суддя О.О. Ореховська