Рішення № 74691103, 05.06.2018, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" червня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/3/18

Господарський суд Одеської області у складі колегії суддів:

головуючий суддя Цісельський О.В., судді Желєзна С.П., Невінгловська Ю.М.

при секретарі судового засідання Мукієнко Д.С.

За участю представників:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №916/3/18 за позовом дочірнього підприємства "ШРБУ №100" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до приватного підприємства "Південьдортех" про зобов'язання вчинити півні дії

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство "ШРБУ №100" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про зобов'язання приватного підприємства "Південьдортех" повернути бітум нафтовий дорожній БНД 60/90 в кількості 125,88 тон загальною балансовою вартістю 848 042,50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним:

31 серпня 2012р. ДП "ШРБУ №100" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" та ПП "Дорлідер" (ПП "Південьдортех") було укладено договір зберігання майна №31-08-1, згідно п. 1.1. якого, Зберігач (відповідач) зобов'язався на умовах, встановлених даним договором прийняти, зберігати бітум нафтовий дорожній БНД 60/90 в кількості 180 тон, переданих йому ДП "ШРБУ №100" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України", та відвантажити його поклажодавцю.

ДП "ШРБУ №100" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" згідно акту прийому-передачі майна від 24 грудня 2013р., складеного відповідно до Договору №31-08-1 від 31.08.2018р., передав, а відповідач прийняв на зберігання бітум нафтовий дорожній БНД 60/90 в кількості 180 тон.

Згідно п.2.2. Договору № 31-08-1 від 31 серпня 2012 року Поклажодавець має право у будь-який час отримати у Зберігача все майно чи його частину.

Відповідно до п.3.2. Договору від 31.08.2012р. №31-08-1 Зберігач зобов'язався за першою вимогою Поклажодавця негайно (не пізніше одного дня) повернути необхідну кількість майна, переданого на зберігання відповідно до Акту повернення майна.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що він неодноразово звертався до відповідача письмовими вимогами про повернення бітуму нафтового дорожнього БНД 60/90 зі зберігання, отримання вимог про повернення майна є розписки уповноваженого представника ПП "Дорлідер", зокрема:

- вимога від 09.07.2015р. №239 вручена 14.07.2015р.;

- вимога від 02.10.2017 року №268 вручена 16.10.2017р.

Проте, відповідач свої зобов'язання за договором зберігання від 31.08.2012 року № 31-08-1 виконав не в повному обсязі, повернувши зі зберігання лише частину майна, а саме бітуму нафтового дорожнього БНД 60/90 в кількості 54.12 тон, що підтверджено актом прийому-передачі від 16.11.2015р.

Решта майна в кількості 125,88 тон позивачу не повернута, тобто Зберігач виконав свої зобов'язання не в повному обсязі.

Крім того, позивач зазначає, що договір зберігання №31-08-1 від 31.08.2012р. сторонами не оспорювався, відповідач не направляв заперечень на вимоги позивача про повернення бітуму зі зберігання.

Враховуючи викладене, позивач вважає можливим відновлення своїх прав шляхом зобов'язання відповідача виконати обов'язок з повернення зі зберігання бітуму нафтового дорожнього 60/90 в кількості 125,88 тон.

Відповідно до довідки ДП "ШРБУ №100" від 20 грудня 2017р. №452, балансова вартість 1 тони бітуму нафтового дорожнього, переданого відповідачу на зберігання становить 6736,92 грн., загальна вартість майна, не повернутого зі зберігання - 848 042,50 грн., що підтверджується Карткою рахунку (зберігання) за період з 01.12.2013 року по 20.12.2017 року.

З врахуванням наведеного, позивач звернувся до Господарського суду Одеської області із даним позовом за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, позовну заяву дочірнього підприємства "ШРБУ №100" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" було передано на розгляд судді Господарського суду Одеської області Цісельського О.В.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.01.2018р. позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №916/3/18, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.04.2018р. справу №916/3/18 було призначено до колегіального розгляду.

Згідно протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 17.04.2018р., справу №916/3/18 було передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Цісельський О.В., судді Желєзна С.П., Невінгловська Ю.М.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.04.2018р. колегія суддів у складі: головуючий суддя Цісельський О.В., судді Желєзна С.П., Невінгловська Ю.М. прийняла справу до свого провадження та призначила підготовче засідання.

Представник позивача в судові засідання не з'явився, хоча про час та місце їх проведення був повідомлений належним чином за юридичною адресою (07335, Київська обл., Вишгородський район, с. Демидів), подав до суду клопотання про розгляд справи без участі представника позивача (вх.№4527/18) та (вх.9452/18), які судом були задоволенні.

Представник відповідача в судові засідання не з'являвся, хоча про час та місце їх проведення був повідомлений належним чином за юридичною адресою (67832, Одеська обл., Овідіопольський район, смт. Великодолинське, вул. Радісна, буд. №11), про що свідчать поштові повідомлення (вх.№19360/18), (вх.16296/18), (вх.№16297/18), (вх.№5211/18), повернуті на адресу суду із відміткою про вручення.

Відповідач відзив на позовну заяву суду не надав, своїм правом на захист не скористався.

Відповідно до ч.7 ст.120 ГПК України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за можливості сповістити їх з допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України.

Розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов наступних висновків:

Частиною 1 ст.1 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

У відповідності до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Стаття 12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ч.1 ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Стаття 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зі змісту ч.1 ст.627 Цивільного кодексу України вбачається, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як зазначено в ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Статтею 936 ЦК України встановлено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Договором зберігання, в якому зберігачем є особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути встановлений обов'язок зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому.

Договір зберігання є публічним, якщо зберігання речей здійснюється суб'єктом підприємницької діяльності на складах (у камерах, приміщеннях) загального користування.

Згідно ст.938 ЦК України, зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.

Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.

Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк.

Відповідно до ч.1 ст.942 ЦК України, зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.

Положеннями ст.949 ЦК України передбачено, що зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.

Зберігач зобов'язаний передати плоди та доходи, які були ним одержані від речі.

Тотожність речі, яка була прийнята на зберігання, і речі, яка була повернута поклажодавцеві, може підтверджуватися свідченням свідків.

У відповідності до ст.953 ЦК України, зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач всупереч вимогам позивача, майно передане йому на відповідальне зберігання за договором зберігання №31-08-01, не повернув в повному обсязі в кількості 180 т, а здійснив лише його часткове повернення в кількості 54,12 т, у зв'язку з чим, за переконання суду, позивач правомірно звернувся до суду із даним позовом про зобов'язання приватного підприємства "Південьдортех" повернути бітум нафтовий дорожній БНД 60/90 в кількості 125,88 тон загальною балансовою вартістю 848 042,50 грн.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги дочірнього підприємства "ШРБУ №100" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, наявними в матеріалах справи, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів ст.129 ГПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору в сумі 12 720,63 грн.

Керуючись ст.ст.13, 73, 76, 86, 129, 202, 232, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов - задовольнити повністю.

2. Зобов'язати приватне підприємство "Південьдортех" (вул. Радісна, буд. №11, смт Великодолинське, Овідіопольський район, Одеська обл., 67832, код ЄДРЮОФОПГФ 32863393) повернути дочірньому підприємству "ШРБУ №100" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (07335, с. Демидів, Вишгородський район, Київська обл., 07335, код ЄДРЮОФОПГФ 05423018) бітум нафтовий дорожній БНД 60/90 в кількості 125,88 т загальною балансовою вартістю 848 042,50 грн.

3. Стягнути з приватного підприємства "Південьдортех" (вул. Радісна, буд. №11, смт Великодолинське, Овідіопольський район, Одеська обл., 67832, код ЄДРЮОФОПГФ 32863393) на користь дочірнього підприємства "ШРБУ №100" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (07335, с. Демидів, Вишгородський район, Київська обл., 07335, код ЄДРЮОФОПГФ 05423018) судові витрати на оплату судового збору в сумі 12 720 (дванадцять тисяч сімсот двадцять) грн. 63 коп.

Відповідно до ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Накази видати в порядку, передбаченому ст.327 ГПК України.

Повний текст рішення складено 14 червня 2018 р.

Головуючий суддя О.В. Цісельський

Судді С.П. Желєзна

Ю.М. Невінгловська