Рішення № 74690999, 07.06.2018, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.06.2018р. Справа № 914/36/17

За позовом: Приватного акціонерного товариства “Прикарпат.буд”, м. Дрогобич, Львівська область

до відповідача: Департаменту міського господарства Дрогобицької міської ради, м. Дрогобич, Львівська область

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Дрогобицької міської ради, м. Дрогобич, Львівська область

про: відшкодування збитків в сумі 3 068 124, 00 грн

Суддя Манюк П.Т.

За участю секретаря Чорної І.Б.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2 – представники;

від відповідача: ОСОБА_3, ОСОБА_4 – представники;

від третьої особи: ОСОБА_5 – представник.

Розглядається справа за позовом приватного акціонерного товариства “Прикарпат.буд” до Департаменту міського господарства Дрогобицької міської ради, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Дрогобицької міської ради про відшкодування збитків в сумі 3 068 124, 00 грн (з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог).

Ухвалою суду (суддя Коссак С.М.) від 30.01.2017 провадження у справі № 914/36/17 було зупинено та призначено судову експертизу, проведення якої доручено Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз.

У зв’язку із закінченням повноважень судді Коссака С.М. було призначено повторний автоматизований розподіл справи № 914/36/17 за результатами якого суддею у справі визначено суддю Манюка П. Т.

Ухвалою суду від 06.02.2018 було поновлено провадження у справі № 914/36/17 у зв'язку із поверненням матеріалів справи із висновком експерта від 22.01.2018 № 1152 та призначено підготовче засідання на 05.03.2018.

Представник позивача у судове засідання 05.03.2018 з’явився, через канцелярію суду подав заяву про збільшення розміру позовних вимог. Відповідач явку уповноваженого представника у судове засідання 05.03.2018 не забезпечив. Представник третьої особи у судове засідання 05.03.2018 з’явився. Ухвалою суду від 05.03.2018 підготовче засідання відкладено на 26.03.2018.

Ухвалою суду від 26.03.2018 було оголошено перерву у підготовчому судовому засіданні до 02.04.2018.

Представник позивача у судове засідання 02.04.2018 з’явився, через канцелярію суду подав клопотання про продовження строку підготовчого провадження. Представник відповідача у судове засідання 02.04.2018 не з’явився. Представник третьої особи у судове засідання 02.04.2018 з’явився, через канцелярію суду подав заперечення по справі. Ухвалою суду від 02.04.2018 підготовче засідання відкладено на 16.04.2018.

У судовому засіданні 16.04.2018 оголошено перерву до 02.05.2018.

Представник позивача у судове засідання 02.05.2018 не з’явився, через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю уповноваженого представника. Представник відповідача у судове засідання 02.05.2018 не з’явився, через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи. Представник третьої особи у судове засідання 02.05.2018 з’явився. Ухвалою суду від 02.05.2018 підготовче засідання відкладено на 07.05.2018.

Представники сторін у судове засідання 07.05.2018 з’явилися. Ухвалою від 07.05.2018 суд постановив закрити підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті на 24.05.2018.

Представник позивача у судове засідання 24.05.2018 з’явився. Представник відповідача у судове засідання 24.05.2018 не з’явився, про причини неявки суд не повідомив. Представник третьої особи у судове засідання 24.05.2018 з’явився. Ухвалою суду від 24.05.2018 розгляд справи по суті відкладено на 30.05.2018.

Представник позивача у судове засідання 30.05.2018 з’явився. Представник відповідача у судове засідання 30.05.2018 не з’явився, про причини неявки суд не повідомив. Представник третьої особи у судове засідання 30.05.2018 з’явився. Ухвалою від 30.05.2018 суд відклав розгляд справи по суті на 07.06.2018.

Представники позивача у судовому засіданні 07.06.2018 позовні вимоги підтримали.

Представники відповідача у судовому засіданні 07.06.2018 щодо позовних вимог заперечили.

Представник третьої особи у судовому засіданні 07.06.2018 щодо позову заперечив.

Голова управління ПАТ “Прикарпат.буд” ОСОБА_6 в судове засідання 07.06.2018 не з’явився, однак на адресу суду надіслав свої письмові пояснення, як свідок.

Враховуючи, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з’ясування обставин справи і прийняття судового рішення, в судовому засіданні 07.06.2018 проголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

Позиція позивача.

Приватне акціонерне товариство “Прикарпат.буд” (надалі – позивач) звернулося в господарський суд з позовом до Департаменту міського господарства Дрогобицької міської ради (надалі – відповідач) про відшкодування збитків в сумі 3 068 124, 00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 26.06.2008 між відкритим акціонерним товариством "Прикарпат.буд" (генпідрядником) та Департаментом міського господарства Дрогобицької міської ради (замовником) було укладено договір № 87 (надалі – договір), згідно з яким позивач зобов’язувався виконати підрядні роботи з реконструкції дороги, вулиці Трускавецької в м. Дрогобич, загальною площею 24 323 кв.м на загальну суму 3 397 786, 80 грн, у термін з липня по грудень 2008 року.

Як стверджує позивач, від імені відповідача договір підписав ОСОБА_7 - директор Департаменту міського господарства Дрогобицької міської ради, який відповідно до положення про Департамент міського господарства Дрогобицької міської ради та згідно з нормами ст. 2 та ст. 3 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» був посадовою особою місцевого самоврядування.

В процесі виконання робіт за договором позивач виявив необхідність у виконанні додаткового обсягу робіт на об’єкті, що не були враховані у договорі та проектній документації, і повідомив про це відповідача.

Замовник будівництва, в особі директора ОСОБА_7 дав згоду на виконання такого додаткового обсягу робіт, що на думку позивача підтверджується підписанням 24.10.2008 між сторонами додаткових договорів № 1 та № 2 до договору.

25 листопада 2008 року позивач та відповідач підписали та скріпили печатками акт приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-2в за листопад 2008 року на загальну 432 462, 00 грн на об’єкті «реконструкція дороги вул. Трускавецької у м. Дрогобич». Таким чином, на думку позивача, замовник робіт підтвердив, що роботи з реконструкції дороги вул. Трускавецької у м. Дрогобич були позивачем виконані належним чином і в погоджені строки. Жодним судовим рішенням вказаний акт приймання виконаних підрядних робіт не було визнано недійсним, фіктивним, удаваним або незаконним, отже на підставі вказаного акта позивач мав всі законні сподівання на отримання коштів у розмірі 432 462, 00 грн, які є збитками, що понесені позивачем внаслідок протиправної поведінки відповідача.

Крім того, позивач зазначає, що з рішення Господарського суду Львівської області від 19.06.2013 у справі № 914/1571/13 йому стало відомо, що відповідач не мав права самостійно визначати в підписаних ним договорах істотні умови таких договорів, зокрема ціну, проте мав право приймати від контрагентів результати виконання таких договорів; у відповідача не було відповідних бюджетних призначень на оплату позивачеві послуг за додатковими договорами. Отже відповідач, не міг (не мав права) брати на себе зобов’язання з оплати, а взявши їх – фактично ввів в оману позивача щодо можливості їх оплатити, тому збитки позивача, відповідно до ч. 2 ст. 230 ЦК України, підлягають відшкодуванню в двократному розмірі.

Позивач збільшив позовні вимоги на підставі висновку судової будівельно-технічної експертизи, відповідно до якої вартість виконаних робіт за актом в цінах станом на січень 2017 року становили 1 534 062, 00 грн, а отже збитки позивача у двократному розмірі становлять 3 068 124, 00 грн.

Позиція відповідача.

Заперечуючи позов, відповідач зазначає що позовна вимога є безпідставною, необгрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню з огляду на те, що позивачем не подано до суду належних доказів, які б підтверджували факт виконання додаткових підрядних робіт із ремонту покриття дороги по вул. Трускавецька у м. Дрогобич на підставі додаткових договорів від 24.10.2008 № 1 та № 2 до договору та Акта. Крім того, в провадженні господарських судів перебувала справа № 914/2707/15 за позовом ПАТ "Прикарпат.буд" до Департаменту міського господарства Дрогобицької міської ради про відшкодування вартості проведених додаткових підрядних робіт, передбачених додатковими договорами від 24.10.2008 № 1 та № 2 до договору від 26.06.2008 № 87 та актом приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-2в за листопад 2008 року на загальну 432 462, 00 грн на об’єкті «реконструкція дороги вул. Трускавецької у м. Дрогобич». Господарськими судами встановлено, що позивачем не надано до суду належних доказів, які б підтверджували факт виконання підрядних робіт по ремонту покриття дороги вул. Трускавецька у м. Дрогобичі на підставі додаткових договорів № 1 та № 2 від 24.10.2008 до договору від 26.06.2008 № 87, які згодом були визнані недійсними в судовому порядку.

Відповідач також просить застосувати до позовних вимог позивача позовну давність.

Позиція третьої особи.

Заперечуючи позовні вимоги третя особа вказує на те, що як в мотивувальній частині рішення Господарського суду Львівської області від 19.06.2013 так і в мотивувальній частині постанови Львівського апеляційного господарського суду від 09.10.2013 у справі № 914/1571/13, судами не встановлено факту обману позивача з боку відповідача під час укладення додаткових договорів. Натомість, в цих рішеннях чітко визначено, що сторони при підписанні додаткових договорів не дотримались діючого законодавства та п. 2.2 основного договору від 26.06.2008 № 87. На підставі цього, рішенням Господарського суду Львівської області від 19.6.2013 у справі № 914/1571/13 визнано недійсними додаткові договори від 24.10.2008 № 1 та № 2 до договору від 26.06.2008 № 87, укладені між департаментом міського господарства та відкритим акціонерним товариством «Прикарпат.буд». Отже, на думку третьої особи, міркування позивача щодо обману є безпідставними, незаконними та надуманими, а тому його вимоги щодо відшкодування збитків згідно ч. 2 ст. 230 ЦК України, не можуть бути задоволені.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити виходячи із таких мотивів.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 22 ЦК України визначено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Згідно зі статтю 224 ГК України, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Як встановлено судом, 26 червня 2008 року між сторонами у справі було укладено договір № 87, згідно з яким позивач зобов’язувався виконати власними та залученими (субпідрядними) силами і засобами роботи по реконструкції дороги вул. Трускавецької в м. Дрогобич, здати їх замовнику і ліквідовувати недоробки та дефекти, що виникли з його вини і виявлені в ході приймання робіт. Згідно з п. 2.1 договору договірна ціна становила 3 397 786, 80 грн і є динамічною, та згідно з п. 2.2. договору, ця договірна ціна робіт могла змінюватись у разі зміни обсягів, в тому числі при не виділенні бюджетного фінансування та суттєвих розходжень фактичних і проектних умов будівництва, передбачити які при узгодженні ціни підрядник не міг. Зміна договірної ціни оформляється сторонами шляхом укладання додаткових угод.

Між сторонами у справі було підписано додаткові договори, згідно з якими замовник (відповідач) доручає, а генпідрядник (позивач) зобов'язується своїми та залученими силами і засобами організувати і здійснити додаткові роботи по реконструкції дорожнього покриття вул. Трускавецька в м. Дрогобичі, а замовник зобов'язується прийняти від генпідрядника належним чином виконані роботи та оплатити їх відповідно до кошторисної документації і умов цього договору, а саме від 24.10.2008 № 1 на суму 296,382 тис. грн та від 24.10.2008 № 2 на суму 136 080, 00 грн.

Оцінка правовідносин між сторонами на підставі договору та додаткових договорів № 1 та № 2 до вказаного договору, була неодноразово надана господарськими судами.

Так, в провадженні Господарського суду Львівської області перебувала справа № 5015/166/12 за позовом відкритого акціонерного товариства “Прикарпат.буд” до Департаменту міського господарства Дрогобицької міської ради за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління державного казначейства у Львівській області про стягнення 591 135, 47 грн заборгованості за додатковими договорами № 1 та № 2 до договору. Рішенням Господарського суду Львівської області від 19.07.2012, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 19.11.2012 у справі № 5015/166/12, позов відкритого акціонерного товариства “Прикарпат.буд” було задоволено та стягнуто з відповідача кошти за виконані додаткові роботи із реконструкції дорожнього покриття.

У квітні 2013 року Дрогобицька міська рада звернулася до господарського суду з позовом до Департаменту міського господарства Дрогобицької міської ради та до ВАТ “Прикарпат.буд” про визнання вищезгаданих додаткових договорів № 1 та № 2 до договору недійсними. Рішенням Господарського суду Львівської області від 19.06.2013 у справі № 914/1571/13 додаткові договори від 24.10.2008 № 1 та № 2 до договору від 26.06.2008 № 87 визнано недійсними. Відповідне рішення було залишено без змін постановами Львівського апеляційного господарського суду від 09.10.2013 та Вищого господарського суду України від 19.12.2013.

Як наслідок визнання судами додаткових договорів недійсними, рішення Господарського суду Львівської області від 19.07.2012 у справі № 5015/166/12 було переглянуте за нововиявленими обставинами та прийнято нове рішення, яким позивачу відмовлено у задоволенні позовних вимог, а ухвалою Господарського суду Львівської області від 16.07.2014 задоволено заяву Департаменту міського господарства Дрогобицької міської ради про поворот виконання рішення суду від 19.07.2012 у справі № 5015/166/12.

Як стверджує позивач, з рішення Господарського суду Львівської області від 19.06.2013 у справі № 914/1571/13, йому стало відомо, що відповідач не мав права самостійно визначати в підписаних ним договорах істотні умови таких договорів, зокрема ціну, проте мав право приймати від контрагентів результати виконання таких договорів; не було відповідних бюджетних призначень на оплату позивачеві послуг за додатковими договорами. На думку позивача, судовим рішенням у справі № 914/1571/13 встановлено, що відповідач не мав права брати на себе відповідні фінансові зобов’язання, оскільки питання оплати за виконані підрядні роботи належали до компетенції та відповідальності Дрогобицької міської ради. У зв’язку з такими обставинами, позивач обгрунтовує факт навмисного введення в оману позивача відповідачем у зв’язку з тим, що відповідачу було відомо про особливості здійснення розрахунків бюджетної організації, про неможливість їх здійснення без відповідних погоджень, натомість відповідач в особі директора департаменту ОСОБА_7 підписав акт приймання виконаних підрядних робіт.

Однак, суд не погоджується із даним твердженням позивача з огляду на таке.

Стаття 230 ЦК України унормовує правові наслідки вчинення правочину під впливом обману. За приписами названої статті якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення - частина перша статті 229 цього Кодексу, такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.

Вимоги про визнання правочинів недійсними на підставі статті 230 ЦК України можуть бути задоволені судом за умови доведеності позивачем фактів обману зі сторони відповідача і наявності їх безпосереднього зв'язку з волевиявленням позивача щодо вчинення правочину. Під обманом слід розуміти умисне введення в оману представника підприємства, установи, організації або фізичної особи, що вчинила правочин, шляхом: повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності; заперечення наявності обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину; замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину. При цьому особа, яка діяла під впливом обману, повинна довести не лише факт обману, а й наявність умислу в діях відповідача та істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Суб'єктом введення в оману є сторона правочину, - як безпосередньо, так і через інших осіб за домовленістю. При вчиненні правочину під впливом обману, формування волі особи відбувається унаслідок впливу "стороннього" фактора, яким виступає обман. Тому цей різновид правочинів відноситься до категорії правочинів з вадами волі. На відміну від помилки, як підстави визнання правочину недійсним, обманом є навмисне цілеспрямоване введення особи в оману щодо обставин, які мають істотне значення для вчинення правочину. Обман набуває юридичного значення тоді, коли його використовують як засіб "схилити" сторону вчинити правочин. Під обманом розуміється умисне введення в оману сторони правочину його контрагентом щодо обставин, які мають істотне значення. Тобто при обмані завжди наявний умисел з боку другої сторони правочину, яка, напевно знаючи про наявність чи відсутність тих чи інших обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї, спрямовує свої дії для досягнення цілі - вчинити правочин. Конструкція правочину, вчиненого під впливом обману, побудована за моделлю оспорюваного правочину, тобто в кожному конкретному випадку існує спір щодо формування волевиявлення учасника правочину унаслідок обману, і необхідно довести, що мав місце саме обман. Отже, факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману.

Стороні правочину необхідно довести: 1) обставини, які не відповідають дійсності, але які є істотними для вчиненого нею правочину; 2) те, що їх наявність не відповідає її волі перебувати у відносинах, породжених правочином; 3) те, що невідповідність обставин дійсності викликана умисними діями другої сторони правочину.

Відповідно до ч.1 ст. 92 ЦК України, юридична особа набуває цивільних прав та обов’язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Позивачем не представлено належних доказів наявності умислу в діях керівника відповідача ОСОБА_7 чи інших посадових осіб відповідача, щодо введення керівника (ОСОБА_6Ю.) чи інших посадових осіб позивача в оману чи вчинення щодо них шахрайських дій, пов’язаних з підписанням акту приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2008 року форми КБ-2в від 25.11.2008 на загальну суму 432 462, 00 грн на об’єкті «реконструкція дороги вул. Трускавецької у м. Дрогобич».

Обгрунтовуючи обман зі сторони відповідача, позивач вказує на те, що про обман він дізнався за результатами розгляду справи № 914/1571/13.

Суд зауважує, що предметом судового розгляду у справі № 914/1571/13 були вимоги Дрогобицької міської ради до Департаменту міського господарства Дрогобицької міської ради та публічного акціонерного товариства "Прикарпат.буд" про визнання укладених між відповідачами додаткових договорів № 1 та № 2 недійсними у зв’язку з їх невідповідністю вимогам закону.

Під час розгляду господарської справи № 914/1571/13, суди встановили що:

- умовами договору від 26.06.2008 № 87 погоджено його істотні умови: предмет (виконання робіт по реконструкції дороги вул. Трускавецької у м. Дрогобич), ціну (3 397 786, 80 грн) та строк виконання робіт (з липня 2008 року по грудень 2008 року), а додатковими договорами від 24.10.2008 № 1 та № 2 було збільшено обсяги робіт і договірну ціну відповідно на 296 382, 00 грн та на 136 080, 00грн без проведення процедури закупівлі, за відсутності правових підстав для зміни первинної ціни, визначеної за результатами проведеного тендеру;

- порядок зміни істотних умов договору про закупівлю на момент укладення спірних додаткових договорів не був прийнятий та був затверджений лише наказом Міністерства економіки України від 30.01.2009 № 62, а відтак, на момент укладення спірних додаткових договорів діяв припис про заборону зміни істотних умов договору про закупівлю після його підписання;

- після підписання договору від 26.06.2008 № 87, Департамент міського господарства Дрогобицької міської ради та ВАТ “Прикарпат.буд” не вправі були збільшувати акцептовані ціни згідно тендерної пропозиції ВАТ “Прикарпат.буд”, а тому при укладенні додаткових договорів від 24.10.2008 № 1 та № 2 сторонами було порушено приписи п. 84 Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2008 № 921;

- спірні договори укладено всупереч п. 84 Положення про закупівлю товарів, робіт та послуг за державні кошти, затвердженого постановою КМУ від 17.10.2008 № 921.

Враховуючи викладене, суд погоджується із твердженням третьої особи, що, судами не встановлено факту обману позивача з боку Департаменту під час укладення додаткових договорів. Натомість, під час розгляду справи № 914/1571/13, додаткові договори від 24.10.2008 № 1 та № 2 були визнані судами недійсними з підстав передбачених ч. 1 ст. 215 ЦК України, а саме - недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Укладення додаткових договорів мало на меті збільшення узгоджених договором обсягів робіт і договірної ціни без проведення процедури закупівлі, за відсутності правових підстав для зміни первинної ціни договору, визначеної за результатами проведеного тендеру. Вищенаведене свідчить про наявність волі позивача на перебування у відносинах, породжених додатковими договорами від 24.10.2008 № 1 та № 2, та в подальшому підписанням акта, що виключає одну з обов’язкових ознак, за яких дії позивача можуть бути кваліфіковані судом, як такі, що були вчинені під впливом обману.

Як стверджує позивач, відповідач підтвердив всі понесені підрядником затрати на виконання додаткових робіт, на що вказує підписаний та скріплений печаткою відповідача акт приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2008 року форми КБ-2в від 25.11.2008 на загальну суму 432 462, 00 грн на об’єкті «реконструкція дороги вул. Трускавецької у м. Дрогобич». Правова позиція позивача обґрунтовується тим, що жодним судовим рішенням акт не було визнано недійсним, фіктивним, удаваним або незаконним, отже на підставі вказаного акта позивач мав всі законні сподівання на отримання коштів у розмірі 432 462, 00 грн, які є збитками, що понесені позивачем внаслідок протиправної поведінки відповідача. Позивач, збільшуючи позовні вимоги, врахував висновок судової будівельно-технічної експертизи, відповідно до якої вартість виконаних робіт за актом в цінах станом на січень 2017 року становили 1 534 062, 00 грн, а отже збитки позивача у двократному розмірі, виходячи із ч. 2 ст. 230 ЦК України, становлять 3 068 124, 00 грн.

Як встановлено судом, в провадженні Господарського суду Львівської області перебувала справа № 914/2707/14 за позовом ПАТ "Прикарпат.буд" до Департаменту міського господарства Дрогобицької міської ради про відшкодування вартості виконаних додаткових підрядних робіт, передбачених додатковими договорами від 24.10.2008 № 1 та № 2 до договору від 26.06.2008 № 87 та актом приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2008 року форми КБ-2в від 25.11.2008 на загальну суму 432 462, 00 грн на об’єкті «реконструкція дороги вул. Трускавецької у м. Дрогобич», у розмірі 940 198, 00 грн.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 07.10.2014, залишеним без змін постановами Львівського апеляційного господарського суду від 09.06.2015 та Вищого господарського суду України від 22.09.2015 у справі № 914/2707/14, у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 28.01.2015 у даній справі було призначено судову будівельно-технічну експертизу. На вирішення будівельно-технічної експертизи були поставлені питання:

1) Чи можна встановити факт виконання позивачем робіт на об’єкті “Реконструкція дорожнього покриття дороги вул. Трускавецька в м. Дрогобич”, згідно акту приймання виконаних підрядних робіт за листопада 2008 року від 25.11.2008?;

2) Якщо факт виконаних робіт встановлено, визначити: яка вартість виконаних ПАТ “Прикарпат.буд” підрядних робіт на об’єкті “Реконструкція дорожнього покриття дороги вул. Трускавецька в м. Дрогобич”, згідно акту приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2008 року форми КБ-2в від 25.11.2008, станом на 25.11.2008? чи завищена кількість модифікаційного бітуму в позиції № 6 Приготування модифікаційного бітуму для виконання кількості робіт вказаних в позиція № 1, № 2, № 4, № 5, № 10, № 11 акту приймання виконаних підрядних робіт за листопада 2008 року від 25.11.2008 по об’єкту “Реконструкція дорожнього покриття дороги вул. Трускавецька в м. Дрогобич”, відповідно до вимог державних будівельних норм, що діяли на час складання акту?

28.04.2015 Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз було складено висновок № 442, в якому зазначено, що:

- обсяг робіт і витрат внесених в акт приймання підрядних робіт листопад 2008 року по об’єкту “Реконструкція дорожнього покриття дороги вул. Трускавецька м. Дрогобич” станом на 25.11.2008 встановити неможливо.

- встановити вартість виконаних робіт підрядником – ПАТ “Прикарпат.буд” підрядних робіт на об’єкті “Реконструкція дорожнього покриття дороги вул. Трускавецька в м. Дрогобич” згідно акту приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2008 року від 25.11.2008 станом на 25.11.2008 технічно неможливо.

- кількість модифікаційного бітуму для виконання об’ємів робіт внесених в акт прийняття виконаних підрядних робіт за листопад 2008 року від 25.11.2008 по об’єкту “Реконструкція дорожнього покриття дороги вул. Трускавецька в м. Дрогобич” згідно вимог державних будівельних норм становить 1,3012 т, не модифікованого 22,35 т.

Таким чином, за результатами проведення вказаної експертизи не було підтверджено обсягу робіт та витрат, внесених в акт приймання виконаних робіт за листопад 2008 р., також не встановлено вартість виконаних підрядником робіт за листопад 2008 р.

Приймаючи вказані судові рішення у справі № 914/2707/14, господарські суди встановили, що:

- акт приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2008 року, у графі “контракт (договір) № від “ ” року” не містять жодного посилання на номер договору, на дату чи будь-який додатковий договір, укладений між сторонами, на виконання умов якого такий акт складався;

- в акті приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2008 року не зазначено прізвища посадової особи, яка його підписала. Крім того, акт не містить підпису уповноваженої особи по перевірці робіт на відміну від аналогічних актів виконаних робіт за інші періоди, що підписувалися між позивачем та відповідачем;

- в матеріалах справи містяться письмові пояснення ОСОБА_4 (уповноважена особа, що здійснювала технічний нагляд за об’єктом будівництва), де останньою зазначено, що додаткові договори № 1 та № 2 до договору підряду № 87 та акт виконаних підрядних робіт форми КБ-2в за листопад 2008 року від 25.11.2008 не візувалися, спірні додаткові роботи по додаткових договорах в 2008 році підрядник не проводив, акти виконаних робіт форми КБ-2в на перевірку на надавалися;

- в матеріалах справи також міститься акт звірки розрахунків від 04.10.2010, складений сторонами на підставі ревізії КРУ, у якому відсутня інформація про заборгованість відповідача перед позивачем за спірні підрядні роботи по вказаному акту;

- акт приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2008 року форми КБ-2в від 25.11.2008 не є достатнім та допустимим доказом підтвердження факту виконання робіт по ремонту вулиці на об’єкті “Реконструкція дорожнього покриття дороги вул. Трускавецька в м. Дрогобич”;

- позивачем не надано до суду належних доказів, які б підтверджували факт виконання підрядних робіт по ремонту покриття дороги вул. Трускавецька у м. Дрогобичі на підставі додаткових договорів № 1 та № 2 від 24.10.2008 до договору № 87 від 26.06.2008, які згодом були визнані недійсними в судовому порядку;

- посилання позивача на те, що рішення Господарського суду Львівської області від 19.07.2012 та постанова Вищого господарського суду від 19.12.2012 у справі № 5015/166/12 підтверджують факт виконання спірних підрядних робіт за додатковими договорами від 24.10.2008 № 1 та № 2, колегією суддів оцінюється критично, адже, рішення суду від 19.07.2012 було скасоване при перегляді останнього за нововиявленими обставинами.

Статтями 73, 74, 77, 79 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч. 4. ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, судовими рішеннями у справі № 914/2707/14 було надано правову оцінку акта приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2008 року від 25.11.2008, а саме як неналежного доказу, який підтверджує факт виконання робіт по об’єкту “Реконструкція дорожнього покриття дороги вул. Трускавецька в м. Дрогобич”.

Долучені позивачем до матеріалів справи заяви свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 не підтверджують виконання власне тих додаткових робіт, що є предметом спору, крім цього вказані роботи, за інформацією позивача, виконувалися в тому числі і субпідрядною організацією, а не позивачем.

В письмових поясненнях, голова управління ПАТ “Прикарпат.буд” ОСОБА_6 як свідок, підтвердив викладене в позовній заяві та додаткових письмових поясненнях і міркуваннях, що подані представником позивача.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що до даних правовідносин слід застосувати позовну давність.

Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості захистити своє право через суд.

Суд зазначає, що позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд має з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушено право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропуску.

З огляду на те, що суд встановив відсутність порушення права чи інтересу позивача у даних правовідносинах з відповідачем, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості без застосування позовної давності.

Пунктами 1, 3 частини 1 статті 129 Конституції України одними з основних засад судочинства визначені рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно із ст. 2 принципами господарського судочинства, є зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, розумність строків розгляду справи. За умовами ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених законом.

З огляду на вищевикладене, господарським судом були створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

Позивачем не представлено належних доказів, які б підтверджували вчинення господарського правопорушення відповідачем та наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення, необхідних для притягнення порушника до цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків .

За таких обставин у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

Судові витрати, відповідно до ст. 129 ГПК України, слід залишити за позивачем.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Львівського апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 15.06.2018.

Суддя Манюк П.Т.