Рішення № 74690781, 31.05.2018, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" травня 2018 р. м. Київ Справа № 911/90/18

Господарський суд Київської області у складі судді Рябцевої О.О., розглянувши справу

за позовом ОСОБА_1, м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Валок”, Запорізька обл., Запорізький р-н, смт. Кушугум

ОСОБА_2, м. Київ

про визнання недійсним правочину

За участю секретаря судового засідання: Гречуха А.А.

за участю представників:

позивач: ОСОБА_1

від відповідача 1: не з’явився;

від відповідача 2: не з’явився;

Обставини справи:

ОСОБА_1 (позивач) звернувся до господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “Валок” (відповідач 1) та ОСОБА_2 (відповідач 2), в якому просить визнати недійсним нікчемний договір застави рухомого майна від 11.04.2011 р., укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Валок» в особі заступника директора ОСОБА_3 та ОСОБА_2.

15.02.2018 р. до господарського суду Київської області від представника позивача надійшло клопотання від 15.02.2018 р., в якому представник позивача просить суд витребувати у відповідача 1 - ТОВ “Валок” та відповідача 2 - ОСОБА_2 оригінал договору застави рухомого майна, укладеного між ТОВ “Валок” і ОСОБА_2 11.04.2011 р., у зв’язку з відсутністю цього договору у позивача, оскільки оригінали вказаного договору містяться тільки у сторін за договором. Вказане клопотання задоволено судом.

27.02.2018 р. до господарського суду Київської області від позивача надійшла уточнена позовна заява від 23.01.2018 р., в якій позивач просить визнати недійсним договір застави рухомого майна від 11.04.2011 р. з Додатком № 1 до нього, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Валок» в особі заступника директора ОСОБА_3 та ОСОБА_2.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що договір застави рухомого майна на суму 4500000,00 грн. з додатком № 1 до нього, датований 11 квітня 2011 року є правочином, який умисно сфабриковано боржником в особі його керівника ОСОБА_4 у змові із громадянином ОСОБА_2 з метою штучного імітування неіснуючого боргу перед фіктивним заставним кредитором для перешкоджання відкриттю ліквідаційної процедури у справі № 5002-3/4321-2012 та її вирішення за вимогами єдиного ініціюючого конкурсного кредитора ОСОБА_1 Позивач посилається на те, що постановою державного виконавця ВДВС Ленінського РУЮ АР Крим у виконавчому провадженні № 2540979 від 29.03.2011 р. було накладено арешт на майно ТОВ «Валок» та оголошено заборону про його відчуження, зазначена постанова державного виконавця станом на 11.04.2011 р., тобто на час укладення договору застави, була дійсною та підлягала виконанню. Оскільки відповідно до вимог ч. 1 ст. 5 Закону України «Про заставу», ч. ч. 1, 6 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» та ч. 1 ст. 576 Цивільного кодексу України не може бути предметом застави майно, яке знаходиться під арештом і забороною його відчуження, то позивач, посилаючись на ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 203, ч. 1 та ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України просить визнати спірний договір недійсним.

01.03.2018 р. до господарського суду Київської області від представника відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому він зазначає, що обставини, викладені у позовній заяві, не відповідають дійсності, а докази мають хибне трактування з огляду на те, що на момент укладення договору застави від 11.04.2011 р., укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ «Валок», відповідно до умов якого ТОВ «Валок» поручається перед ОСОБА_2 за виконання ОСОБА_4 його зобов’язань за договором безвідсоткової позики від 11.04.2011 р., ОСОБА_2 не було відомо про будь-яке обмеження, яке передбачало заборону надання йому в заставу майна ТОВ «Валок». Також, відповідач-2 звертає увагу на те, що в якості застави виступало рухоме майно, в той час як у постанові про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 29.03.2011 р. постановлено накласти арешт на усе майно, що належить товариству з обмеженою відповідальністю «Валок», а саме базу відпочинку за адресою: 53 км. Арабатська стрілка Семісотьська с/р Ленінського району, АР Крим. Таким чином, відповідач-2 зазначає, що навіть в даній постанові мова йде про накладення арешту на базу відпочинку, а не на рухоме майно, що було передано у заставу ОСОБА_2

01.03.2018 р. до господарського суду Київської області від представника відповідача-2 надійшли пояснення, в яких відповідач-2 зазначає, що з метою проведення техніко-криміналістичної експертизи оригінал договору застави рухомого майна від 11.04.2011 р., укладеного між ТОВ «Валок» та ОСОБА_2, був переданий ОСОБА_4, що підтверджується долученою відповідачем-2 до матеріалів справи копією розписки від 11.05.2016 р.

15.03.2018 р. від відповідача-1 до господарського суду Київської області надійшов відзив від 12.03.2018 р. на позовну заяву, в якому відповідач-1 проти позову заперечує та зазначає, що виконавчі документи, на які посилається позивач у своїй позовній заяві, а саме: постанова державного виконавця ВДВС Ленінського РУЮ АРК Крим від 29.03.2011 р. про відкриття виконавчого провадження № 25440979 та постанова державного виконавця ВДВС Ленінського РУЮ АРК Крим від 29.03.2011 р. про арешт майна ТОВ «Валок» та оголошення заборони на його відчуження були визнані самою виконавчою службою незаконними та відмінені, а тому посилання позивача на ці виконавчі документи не можуть нести за собою правових наслідків для визнання правочину недійсним. Таким чином, відповідач-1 стверджує, що ТОВ «Валок» мало право укладати договір застави рухомого майна від 11.04.2011 р. з громадянином ОСОБА_2, оскільки будь-яких правових обмежень на той період не існувало. Також, відповідач-1 вказує на те, що позивач у даній справі не є стороною правочину в договорі застави майна, укладеному 11.04.2011 р. між ТОВ «Валок» та громадянином ОСОБА_2 із цього приводу йому слід відмовити в задоволенні позовних вимог про визнання правочину недійсним.

05.04.2018 р. до господарського суду Київської області від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача-1 на позов, в якій позивач зазначає, що наведені відповідачем-1 у відзиві на позов заперечення не відповідають фактичним обставинам справи і доказам на їх підтвердження, оскільки про обізнаність відповідача-1 станом на 11.04.2011 р. про наявність арештів всього належного йому майна свідчать наступні письмові докази: супровідний лист державного виконавця ВДВС Ленінського РУЮ АР Крим вих. № 4985/03-31/7 про направлення на адресу ТОВ «Валок» постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження № 25440979 від 29.03.2011 р. і постанови про накладення арешту на майно та об’явлення про заборону його відчуження від 29.03.2011 р.; копія листа начальника ВДВС Ленінського РУЮ АР Крим від 11.05.2011 р. № 03/14/5270/7, з якого вбачається, що 05.04.2011 р. до канцелярії ВДВС Ленінського РУЮ АР Крим директором ТОВ «Валок» ОСОБА_4 було здано скаргу (вих. № 04/01 від 05.04.2011 р.), в якій він оскаржує, на його думку, незаконні дії державного виконавця Бітюцьких А.А. при винесенні нею постанови від 29.03.2011 р. про відкриття виконавчого провадження і постанови від 29.03.2011 р. про накладення арешту на майно бази відпочинку «Валок» з об’явленням заборони його відчуження; копія скарги директора ТОВ «Валок» ОСОБА_4 від 05.04.2011 р. вих. № 04/01, на яку посилається начальник ВДВС Ленінського РУЮ АР у вищезазначеному листі; нотаріально посвідчена заява заступника директора ТОВ «Валок» ОСОБА_3 від 12.02.2018 р. з поясненнями свідка, які свідчать про те, що йому від директора ТОВ «Валок» в березні 2011 р. стало відомо про накладення державним виконавцем ВДВС Ленінського РУЮ АР Крим арешту на майно ТОВ «Валок», а саме базу відпочинку, яка знаходиться у Ленінському районі, АР Крим; копія витягу № 26863575 від 16.04.2010 р. про реєстрацію в Єдиному державному реєстрі заборон відчуження об’єктів нерухомого майна; копія витягу № 24793235 від 01.04.2011 р. про реєстрацію в державному реєстрі обтяжень рухомого майна згідно з даними якого, на все рухоме майно, власником якого є ТОВ «Валок», на підставі постанови державного виконавця ВДВС Ленінського районного управління юстиції АР Крим ОСОБА_5 від 29.03.2011 р., накладено арешт з оголошенням заборони його відчуження. Таким чином, позивач зазначає, що ТОВ «Валок» станом на 11.04.2011 р. було відомо про наявність правових перешкод для укладення спірного договору застави майна.

12.04.2018 р. до господарського суду Київської області надійшла заява позивача про доповнення позовної заяви розрахунку витрат по справі, в якій він просить доповнити позовну заяву даною заявою з орієнтовним розрахунком суми судових витрат, які він поніс та очікує понести у зв’язку із розглядом справи, в сумі 18000 грн. При цьому, орієнтовний розрахунок сум судових витрат до заяви не додано.

24.04.2018 р. до господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про зміну підстав позову, в якій позивач фактично не змінив, а звузив підстави позову, та посилаючись на ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України просить визнати недійсним договір застави від 11.04.2011 р. з Додатком № 1 до нього, зазначаючи, що він суперечить вимогам ч. 2 ст. 4 Закону України «Про заставу», ч. 1 ст. 576 Цивільного кодексу України, ч. 1 та ч. 6 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч. 3 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

Таким чином, судом розглядається вимога про визнання недійсним договору застави рухомого майна від 11.04.2011 р. з Додатком № 1 до нього на підставі ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України.

24.04.2018 р. до господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про доповнення до позовної заяви розрахунку суми судових витрат по справі.

31.05.2018 р. до господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про вирішення питання судових витрат, в якій позивач просить вирішити питання про судові витрати у справі № 911/90/18 після ухвалення рішення по суті вимог.

31.05.2018 р. до господарського суду Київської області від представника відповідача 1 надійшла заява від 31.05.2018 р., в якій відповідач 1 просить відкласти розгляд справи у зв’язку з неможливістю прибути до м. Києва через зайнятість у Заводському районному суді м. Запоріжжя та зайнятість у Жовтневому районному суді м. Запоріжжя.

В підготовчому засіданні 01.03.2018 р. було оголошено перерву до 15.03.2018 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 02.05.2018 р. закрито підготовче провадження у справі та розгляд справи по суті призначено на 08.05.2018 р.

Позивач у підготовчих засіданнях 15.02.2018 р., 01.03.2018 р., 15.03.2018 р., 12.04.2018 р., 24.04.2018 р. та у судовому засіданні 31.05.2018 р. позов підтримав, а у підготовче засідання 02.05.2018 р. та у судове засідання 08.05.2018 р. не з’явився.

Представник відповідача 1 у підготовчих засіданнях 01.03.2018 р. та 15.03.2018 р., 02.05.2018 р. проти позову заперечував, а у підготовчі засідання 15.02.2018 р., 12.04.2018 р., 24.04.2018 р. та у судові засідання 08.05.2018 р., 31.05.2018 р. не з’явився, хоча про дату час та місце підготовчих та судових засідань був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень № 0103263351677, № 0103264052924, № 0103264291449, № 0103264325661, № 0103264384145 та заявою від 31.05.2018 р. про відкладення розгляду справи, яка судом не задоволена, оскільки це не перша неявка представника відповідача 1 в судове засідання, а отже відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України вказані відповідачем 1 обставини не є підставою для відкладення судового засідання.

Представник відповідача 2 у підготовчих засіданнях 01.03.2018 р. та 12.04.2018 р. проти позову заперечував, у підготовчі засідання 15.02.2018 р., 15.03.2018 р., 24.04.2018 р., 02.05.2018 р. та у судові засідання 08.05.2018 р., 31.05.2018 р. не з’явився, хоча про дату, час та місце підготовчих та судових засідань був належним чином повідомлений, що підтверджується, зокрема, підписом відповідача 2 на бланку про відкладення підготовчого засідання на 24.04.2018 р. та повідомленнями про вручення поштових відправлень № 0103263351472, № 0103264052932, № 0103264323529, № 0103264325475, № 0103264384161.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення позивача та представників відповідачів, суд

встановив:

Рішенням Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 27.10.2010 р., залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 09.02.2011 р., у справі № 2-1169/2010 (22ц-94/11) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6, товариства з обмеженою відповідальністю «Валок» про стягнення заборгованості за договором позики та зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Валок» до ОСОБА_1 про визнання договорів поруки та позики нікчемними, позов ОСОБА_1 задоволено у повному обсязі, стягнуто з відповідачів ОСОБА_6 та товариства з обмеженою відповідальністю «Валок», як солідарних боржників на користь ОСОБА_1 1297923,43 грн. боргу за договорами позики № 1 та № 2 від 15.08.2009 р. та 1624274,70 грн. пені; у задоволенні зустрічного позову ТОВ «Валок» відмовлено.

Постановою від 29.03.2011 р. відділу державної виконавчої служби Ленинського районного управління юстиції АР Крим відкрито виконавче провадження № 25440979 з виконання виконавчого листа № 2-1169/2010 від 23.03.2011 р., виданого Кіровським районним судом м. Дніпропетровська.

Постановою від 29.03.2011 р. відділу державної виконавчої служби Ленинського районного управління юстиції АР Крим накладено арешт на усе майно, що належить ТОВ «Валок», а саме базу відпочинку за адресою: 53км Арабатська стрілка Семісотська с/р, Ленінського району, АР Крим та заборонено здійснювати відчуження майна, яке належить товариству з обмеженою відповідальністю «Валок», а саме базу відпочинку за адресою: 53км Арабатська стрілка Семісотська с/р, Ленінського району, АР Крим.

11.04.2011 р. між ОСОБА_2 (заставодержатель, відповідач-2) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Валок» (заставодавець, відповідач-1) укладено договір застави, яким відповідно до п. 1.1. договору забезпечується виконання ОСОБА_4 (боржник) зобов`язань перед заставодержателем, що випливають із договору безвідсоткової позики від 11.04.2011 р. (основний договір), за яким ОСОБА_4 одержав від Заставодержателя грошові кошти у сумі 4500000,00 грн.

Відповідно до п. 2.1. договору предмет застави – основні засоби, що наведені у Додатку № 1 до даного Договору, належить Заставодавцю на праві власності.

Згідно з п. 2.3. договору заставодавець стверджує, що предмет застави нікому іншому не переданий, не відчужений іншим способом, не заставлений, під забороною (арештом) не перебуває, як внесок до статутного капіталу юридичних осіб не внесений, правами третіх осіб не обтяжений.

Вказаний договір підписано ОСОБА_2 з боку заставодержателя та заступником директора ТОВ «Валок» ОСОБА_3 з боку заставодавця.

Сторонами підписано Додаток № 1 до договору застави від 11.04.2011 р., відповідно до якого заставодавець передав, а заставодержатель прийняв у заставу наступні основні засоби: брус стіновий профільний (235,2 м3); пиломатеріал хвойний обрізаний (50,8 м3); дошка для підлоги (600 м3); вагонка дерев’яна (1000 м3); мінеральна вата (100 рул.); негеля дубові (5000 м.п.); метало черепиця (600 м2); піно текс базовий (300 л.); піно текс колір (600 л.); лак паркетний (240 л.); лак для вагонки (300л.); плитка облицювальна (700 м2); комплекти для санвузлів (20 шт.); клеєві суміші (3200 кг.); металоскоб’яні матеріали (1000 кг.); вікна дерев’яні склопакет (20шт.); двері дерев’яні (40 шт.); сходові марші дубові (8 ком.); ринви водостоки (2 ком.); плівка паробарєр (600 м2); плівка гідробарєр (600 м2); електрощитові установки (6 шт.); шурупи до мателочерепиці (10000 шт.); труби пластикові водяні (2 ком.); комплект електрообладнання (провід, кабель, гофра, розетки, вимикачі) (2 ком.); побутова техніка (1 ком.); меблі в асортименті (1 ком.); сонячні батареї (100 шт.); страуси (16 шт.); водонапірна башня ( 1 шт.); технологічне обладнання для кухні (1 ком.); архітектурні форми в асортименті (6 шт.); баки сміттєві металеві (10 шт.); обладнання для сауни (1 ком.); мінізоопарк (1 ком.).

Як вже зазначалось, оригінал вказаного спірного договору за клопотанням позивача було витребувано у відповідачів.

06.03.2018 р. до господарського суду Київської області від представника відповідача 1 надійшла заява, в якій відповідач 1 зазначає, що внаслідок хімічного та інших методів дослідження підписів в договорі застави та додатку № 1 до нього від 11.04.2011 р. оригінали підписів ОСОБА_3 та ОСОБА_7 були вирізані та в результаті досліджень знищені, що виключає можливість надання оригіналу договору. У зв’язку з зазначеним відповідачем 1 надано суду нотаріально засвідчені копії договору застави від 11.04.2011 р. та додатку № 1 до нього, які долучені до матеріалів справи.

Як вбачається із матеріалів справи, у провадженні господарського суду АР Крим перебувала справа № 5002-3/4321-2012 про банкрутство ТОВ “Валок”, код ЄДРПОУ 30415212; місцезнаходження станом на 06.12.12 (дата порушення провадження у справі № 5002-3/4321-2012): 98241, ОСОБА_5 Республіка Крим, Ленінський район, с. Семисотка, вул. Східна, буд. 67) (“Боржник”) за заявою ОСОБА_1 на підставі ст. 11, 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, порушена ухвалою господарського суду АР Крим від 06.12.2012 р.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 10.04.2013 р. грошові вимоги ініціюючого кредитора ОСОБА_1 до Боржника визнані в сумі 2923928,13 грн., відносно Боржника застосовано судову процедуру банкрутства – розпорядження майном.

У березні 2015 р. фізична особа ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Київської області із заявою про відновлення провадження у справі господарського суду АР Крим про банкрутство ТОВ “Валок”.

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.08.2015 р. заяву фізичної особи ОСОБА_1 про відновлення провадження у справі господарського суду Автономної Республіки Крим № 5002-3/4321-2012 задоволено, прийнято справу господарського суду Автономної Республіки Крим № 5002-3/4321-2012 за заявою ОСОБА_1 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Валок” до свого провадження.

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.10.2015 р. у справі № 5002-3/4321-2012 затверджено реєстр вимог кредиторів Боржника (ТОВ «Валок»), до якого включено вимоги ОСОБА_1 у сумах: 1299653,43 грн. – 4 черга; 1624274,70 грн. – 6 черга; окремо включено до реєстру вимог кредиторів: нерухоме майно базу відпочинку ТОВ “Валок”, заг.пл. 2464,60 кв.м., адреса АР Крим, Ленінський р-н, с/рада Семисотська, Арбатська стрілка, 53 км., договір іпотеки від 21.11.2007 р., договір купівлі-продажу кредитного портфелю з ПАТ “ОТП Банк” від 10.12.2010 р. – перебуває в іпотеці ТОВ “ОТП Факторінг Україна” (01033, м. Київ, вул. Фізкультури, 28Д).

Ухвалою господарського суду Київської області від 26.01.2016 р. у справі № 5002-3/4321-2012, яка залишена в силі постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.03.2016 р., визнано грошові вимоги ОСОБА_2 до Боржника у сумі: 4502436,00 грн. – перша черга задоволення вимог кредиторів; окремо включено до реєстру вимог кредиторів ТОВ “Валок”: рухоме майно ТОВ “Валок” згідно Додатку № 1 до Договору застави від 11.04.2011 (за виключенням зазначеного в п. 30) заставною вартістю 4500000,00 грн., що знаходиться за адресою: АР Крим, Ленінський р-н, Арбатська стрілка 53 км., база відпочинку “Валок”.

Майно, що зазначене в п. 30 Додатку № 1 до Договору застави від 11.04.2011 р. (водонапірна башня) не включено до реєстру вимог кредиторів ТОВ “Валок”, оскільки дане майно за своєю природою є нерухомим, а згідно з ч. 1, 2 ст. 577 ЦК України передача такого майна в заставу передбачає необхідність нотаріального посвідчення та державної реєстрації застави, отже вказане у п. 30 Додатку № 1 до Договору застави майно не може забезпечувати виконання зобов’язання за Договором безвідсоткової позики.

Як уже зазначалось, відповідач-1 у відзиві на позовну заяву вказує на те, що позивач у даній справі не є стороною правочину в договорі застави майна, укладеному 11.04.2011 р. між ТОВ «Валок» та громадянином ОСОБА_2, із цього приводу йому слід відмовити в задоволенні позовних вимог про визнання правочину недійсним.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Оскільки, наслідком укладення спірного договору та звернення до суду ОСОБА_2 зі спірним договором застави від 11.04.2011 р. при розгляді справи № 5002-3/4321-2012 про банкрутство ТОВ «Валок», провадження в якій порушено за заявою позивача, стало включення ОСОБА_2, як заставного кредитора, до першої черги реєстру вимог кредиторів ТОВ «Валок», то позивач вказує на те, що даний правочин, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Валок» та ОСОБА_2, впливає на його права та законні інтереси як ініціюючого кредитора при розгляді справи № 5002-3/4321-2012 про банкрутство ТОВ «Валок», а отже він є заінтересованою особою.

Разом з тим, як вбачається із матеріалів справи, позивач є заінтересованою особою щодо договору застави в частині саме рухомого майна, яке включено до реєстру вимог кредиторів ТОВ “Валок” ухвалою господарського суду Київської області від 26.01.2016 р. у справі № 5002-3/4321-2012, тобто за виключенням п. 30 Додатку № 1 до Договору застави (водонапірної башні), оскільки дане майно не включено до реєстру вимог кредиторів ТОВ «Валок».

Крім того, як вже зазначалось, пункт договору про передачу в заставу водонапірної башні (п. 30 додатку № 1) не відповідає вимогам ч. 1 ст. 577 Цивільного кодексу України, а отже є нікчемним в силу ч. 1 ст. 220 Цивільного кодексу України.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним не вимагається ( ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України).

Відповідно до абз. 2 п. 2.5.2 постанови Пленуму ВГСУ № 11 від 29.05.2013 р. «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» за змістом частини другої статті 215 ЦК України нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, є недійсним незалежно від наявності чи відсутності відповідного рішення суду. Однак це не виключає можливості подання та задоволення позову про визнання нікчемного правочину (господарського договору) недійсним.

Проте, оскільки судом встановлено, що позивач у цій частині договору не є заінтересованою особою, право якої порушується вказаною умовою договору, то з урахуванням приписів ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України позов про визнання недійсним договору в цій частині не підлягає задоволенню з цих підстав.

Позивач просить визнати спірний договір недійсним, посилаючись на ч. 1 ст. 203 та ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідність чи невідповідність спірного договору вимогам законодавства оцінюється господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент укладення спірного договору.

Обґрунтовуючи порушення законодавства при укладенні спірного договору, позивач вказує, що його було укладено сторонами всупереч вимогам ч. 2 ст. 4 Закону України «Про заставу», ч. ч. 1, 6 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» та ч. 1 ст. 576 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України «Про заставу» (в редакції чинній на момент укладення спірного договору) предметом застави може бути майно, яке відповідно до законодавства України може бути відчужено заставодавцем та на яке може бути звернено стягнення.

Відповідно до ч. 1 ст. 576 Цивільного кодексу України предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

Відповідно до ч. 1 та ч. 6 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення; порушення заборони державного виконавця розпоряджатися або користуватися майном, на яке накладено арешт, тягне за собою передбачену законом відповідальність зберігача майна.

Оскільки постановою від 29.03.2011 р. відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції АР Крим на усе майно, що належить ТОВ «Валок», а саме базу відпочинку було накладено арешт та оголошено про заборону його відчуження, то позивач вважає, що вказане майно не могло бути предметом застави.

Проте, як вбачається із матеріалів справи, постановою виконуючого обов’язки відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції ОСОБА_8 від 21.06.2011 р. про результати перевірки виконавчого провадження постанову державного виконавця від 29.03.2011 р. про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 2-1169/2010 від 23.03.2011 р. скасовано та зобов’язано державного виконавця Битюцких А.А. винести постанову про відкриття виконавчого провадження відносно боржника ТОВ «Валок».

Постанова від 29.03.2011 р. про накладення арешту на майно та оголошення про заборону його відчуження була прийнята в рамках саме цього виконавчого провадження.

Оскільки, постанова державного виконавця від 29.03.2011 р. про відкриття виконавчого провадження скасована, то відповідно вона не породжує правових наслідків з моменту її прийняття, в тому числі щодо накладення арешту в цьому виконавчому провадженні.

Посилання позивача на той факт, що 01.04.2011 р. до Державного реєстру обтяжень рухомого майна внесено реєстраційний запис, відповідно до якого, на все рухоме майно, власником якого є ТОВ «Валок» накладено арешт з оголошенням заборони його відчуження не береться судом до уваги, оскільки даний запис внесено, у тому числі, на підставі скасованої постанови про відкриття виконавчого провадження від 29.03.2011 р.

Таким чином, на момент укладення договору застави від 11.04.2011 р. між ОСОБА_2 та товариством з обмеженою відповідальністю «Валок» судом не встановлено наявності заборон та арештів щодо рухомого майна, яке передавалось в заставу за цим договором.

Крім того, як вбачається із наявної в матеріалах справи інформаційної довідки про виконавче провадження № 25440979 від 11.04.2018 р., отриманої судом із автоматизованої системи виконавчого провадження, всі постанови про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа від 23.03.2011 р. № 2-1169/2010 скасовані та виконавче провадження № 25440979 зупинено.

В підтвердження позовних вимог позивачем долучено до матеріалів справи нотаріально посвідчену заяву свідка ОСОБА_3 від 20.02.2018 р., у якій свідок зазначає, що він 06.12.2015 р. підписав договір застави рухомого майна, датований 11.04.2011 р. під тиском директора товариства з обмеженою відповідальністю «Валок» ОСОБА_4

Однак, вищезазначена заява свідка ОСОБА_3 не береться судом до уваги, оскільки обставини, що в ній викладені, виходять за межі підстав позову, заявлених позивачем в заяві про зміну підстав позову.

Крім того, при розгляді Київським апеляційним господарським судом справи № 5002-3/4321-2012 про банкрутство ТОВ «Валок», свідок ОСОБА_3 давав інші свідчення з цього ж приводу, які суперечать вищезазначеним, що вбачається з постанови Київського апеляційного господарського суду від 29.03.2016 р. у справі № 5002-3/4321-2012, копія даних свідчень долучена відповідачем 1 до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, позивачем не надано суду доказів на підтвердження обставин, на які він посилається як на підстави своїх позовних вимог.

Оскільки порушень вимог законодавства, на які позивач вказує у позовній заяві, судом не встановлено, то підстави для визнання судом недійсним договору застави від 11.04.2011 р., укладеного між ОСОБА_2 та товариством з обмеженою відповідальністю «Валок» та додатку № 1 до нього, відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України відсутні.

Таким чином, позов не підлягає задоволенню в повному обсязі.

Звертаючись до суду з позовом, позивач просив визнати поважною причину пропуску ним строку позовної давності та поновити даний строк.

Існування суб’єктивного права позивача не доведено матеріалами справи, що взагалі виключає можливість застосування до спірних правовідносин правил про позовну давність.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються судом на позивача.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (49000, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) до товариства з обмеженою відповідальністю «Валок» (70450, Запорізька область, Запорізький район, смт. Кушугум, вул. Кірова, буд. 137, кім. 1, код 30415212) та ОСОБА_2 (02091, м. Київ, Харківське шосеАДРЕСА_2, код. НОМЕР_2) про визнання недійсним договору застави рухомого майна від 11.04.2011 р. з Додатком № 1 відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання апеляційної скарги відповідно до ст. ст. 256, 257 ст. Господарського процесуального кодексу України.

У той же час згідно пункту 17.5 Перехідних Положень ГПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено 15.06.2018 р.

Суддя О.О. Рябцева