Рішення № 74690718, 13.04.2018, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" квітня 2018 р. Справа № 911/2829/17

Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.

при секретарі судового засідання Белишевій А. В.

за участю представників учасників справи:

від позивача: ОСОБА_1 (паспорт серії ЕО № 774882, виданий Вознесенським МРВ УМВС України в Миколаївській області від 31.01.2000 р.), ОСОБА_2 (адвокат – ордер серії МК № 70900 від 30.10.2017 р.);

від відповідача: ОСОБА_3 (довіреність б/н від 05.07.2017 р.), ОСОБА_4 (довіреність б/н від 05.07.2017 р.);

розглянувши матеріали справи

за позовом Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1, м. Миколаїв

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Рабен Україна”, смт Димерка, Броварський район

про стягнення 224 662, 00 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ФОП ОСОБА_1 звернувся в господарський суд Київської області із позовом до ТОВ „Рабен Україна” про стягнення 221 343, 08 грн основної заборгованості, 3 319, 00 грн 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані позивачем невиконанням відповідачем свого обов’язку щодо оплати наданих позивачем послуг з перевезення вантажу за договором транспортного перевезення № 896 від 01.05.2015 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 25.09.2018 р. порушено провадження у справі № 911/2829/17 за позовом ФОП ОСОБА_1 до ТОВ „Рабен Україна” про стягнення 224 662, 00 грн і призначено її розгляд у судовому засіданні за участю представників учасників процесу на 18.10.2017 р.

17.10.2017 р. до канцелярії суду від відповідача надійшли відзив б/н від 12.10.2017 р. на позовну заяву, у якому він просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову повністю, та клопотання б/н від 12.10.2017 р. про долучення до матеріалів справи із доданими до нього документами, що долучені судом до матеріалів справи.

18.10.2017 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 01.11.2017 р.

01.11.2017 р. у судовому засіданні судом оголошено перерву до 15.11.2017 р.

13.11.2017 р. на електронну пошту суду від відповідача надійшли пояснення б/н від 13.11.2017 р. щодо відсутності предмета спору, що долучені судом до матеріалів справи.

15.11.2017 р. перед судовим засіданням до канцелярії суду від позивача надійшла заява б/н від 15.11.2017 р. із доданими до неї документами, що долучені судом до матеріалів справи.

15.11.2017 р. перед судовим засіданням до канцелярії суду від відповідача надійшли пояснення б/н від 13.11.2017 р. щодо відсутності предмета спору, що долучені судом до матеріалів справи.

15.11.2017 р. у судовому засіданні судом оголошено перерву до 06.12.2017 р.

05.12.2017 р. до канцелярії суду від відповідача надійшло клопотання б/н від 05.12.2017 р. про долучення до матеріалів справи із доданими до нього документами, що долучені судом до матеріалів справи.

06.12.2017 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 10.01.2018 р.

10.01.2018 р. у судовому засіданні судом оголошено перерву до 24.01.2018 р.

24.01.2018 р. у судовому засіданні представник відповідача надав письмові пояснення б/н від 24.01.2018 р., що долучені судом до матеріалів справи.

24.01.2018 р. у судовому засіданні судом оголошено перерву до 16.02.2018 р.

16.02.2018 р. у судовому засіданні судом оголошено перерву до 12.03.2018 р.

12.03.2018 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 29.03.2018 р.

29.03.2018 р. перед судовим засіданням до канцелярії суду відповідача надійшла заява б/н від 29.03.2018 р. про застосування строків позовної давності, у якій він просить суд застосувати строк позовної давності та відмовити позивачу у задоволенні позову повністю.

29.03.2018 р. у судовому засіданні судом оголошено перерву до 13.04.2018 р.

13.04.2018 р. у судовому засіданні позивач та представник позивача надали усні пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримали, вважають їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представники відповідача у судовому засіданні надали усні пояснення щодо своїх заперечень проти позову, просили суд відмовити в задоволенні позову повністю з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

За наслідками судового засідання судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення у даній справі.

Заслухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд –

ВСТАНОВИВ:

01.05.2015 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір транспортного перевезення № 896, згідно умов п. 1.1. якого відповідно до цього договору експедитор доручає, а перевізник приймає на себе зобов’язання щодо забезпечення доставки вантажів в тому числі у зворотній тарі (надалі „Вантаж”) автомобільним транспортом по території України, заявок та/або листа доставки, та/або листа забору, та/або маніфесту експедитора (надалі за текстом будь-який з вищезазначених документів йменується „заявка”) та товарно-транспортних накладних (надалі „ТТН”). Маршрут, найменування вантажу, кількість, спосіб перевезення та вимоги до транспортного засобу, особливі умови та інші умови виконання послуг оговорюються в заявках, які є невід’ємною його частиною.

Згідно з пунктами 2.1., 2.2. договору послуги надаються на підставі заявки, в якій визначаються характеристики вантажу, додаткові послуги ROP/ROD (повернення тари/документів), вантажовідправник, вантажоодержувач, адреса розвантаження, маршрут, тип і кількість ТЗ, вартість послуг, інструкція з кріплення та ін. умови.

2.2. Після отримання заявки перевізник протягом 3 годин повідомляє експедитора про можливість або неможливість виконання перевезення на викладених в заявці умовах. У випадку її акцепту, перевізник повідомляє про це експедитора в письмовій формі, в електронній формі або засобами факсимільного зв’язку, виписує та заповнює всією необхідною інформацією ТТН, та приступає до виконання замовлення. ТТН оформлюються за формою, встановленою експедитором, яка є невід’ємною частиною цього договору, та заповнюються відповідно до вимог, встановлених чинним законодавством, а також правил експедитора щодо заповнення ТТН, які містяться на зворотному боці ТТН.

Відповідно до п. 3.1.11. перевізник зобов?язаний належним чином оформити передачу вантажу, в кількості та якості зазначеним в ТТН, вантажоодержувачу з відміткою про дату і час отримання вантажу в ТТН. Отримання вантажу в ТТН повинне бути засвідчене підписом уповноваженої особи вантажоодержувача, із зазначенням прізвища та ініціалів цієї особи в ТТН, та, за наявності, печаткою або штампом вантажоодержувача. Реквізити на печатці або штампі (за наявності) повинні співпадати з відповідними реквізитами вантажоодержувача. В разі відсутності печатки або штампа перевізник зобов’язаний вимагати в вантажоодержувача надання оригіналу та засвідченої копії довіреності на особу, що приймає вантаж. Оригінал такої довіреності надається перевізником експедиторові. Вантаж вважається не зданим в таких випадках (будь- якому з них):

- у разі відсутності на ТТН підпису уповноваженої особи вантажоодержувача;

- за відсутності в ТТН печатки або штампу вантажоодержувача та одночасної відсутності довіреності на уповноважену особу вантажоодержувача, підпис якої стоїть в ТТН.

Якщо вантажоодержувачем є фізична особа, й така особа особисто приймає вантаж, то не вимагається ні проставлення печатки (штампу), ні надання довіреності, але перевізник зобов’язаний вимагати пред’явлення документа, що посвідчує особу (паспорту) перед здачею вантажу. В разі, якщо в подальшому буде встановлено, що підпис на ТТН не належить фізичній особі - вантажоодержувачу, Перевізник відповідає за всі завдані збитки.

У випадку розбіжностей перевізник повинен негайно повідомити про це експедитора, та дотримуватись його вказівок.

Пунктом 3.1.18. передбачено, що перевізник зобов?язаний надати експедитору протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту закінчення перевезення повний комплект документів, зазначений в п. 4.2. даного договору, в тому числі: товарно-транспортну накладну з відміткою вантажоодержувача прийняття вантажу та заповненої відповідно до вимог чинних нормативних актів:

В ТТН (1-ТН) обов’язковим є наявність підпису та у випадках, передбачених п. 3.1.11. печатки (штампа), у полях:

- в графі „Бухгалтер (відповідальна особа вантажовідправника)” - П.І.Б., посада та підпис представника вантажовідправника;

- в графі „Відпуск дозволив” - П.І.Б., посада та підпис представника вантажовідправника, а також печатка або штамп вантажовідправника (за наявності);

- в графі „Здав (відповідальна особа вантажовідправника)” - П І.Б., посада та підпис представника вантажовідправника, а також печатка або штамп вантажовідправника (за наявності);

- в графі „Прийняв водій/експедитор” - розбірливі П.І.Б., посада та підпис водія;

- в графі „Здав водій/експедитор” - розбірливі П.І.Б., посада та підпис водія;

- в графі „Прийняв (відповідальна особа вантажоодержувача)” - П.І.Б., посада та підпис представника вантажоодержувача, а також печатка або штамп вантажоодержувача (в випадках, передбачених п. 3.1.11)”,а також документи і палети, зазначені в ТТН для повернення.

Якщо відправлення/доставка за ТТН здійснюється з/до регіонального депо експедитора, то замість вантажовідправника/вантажоодержувача відповідно розписується працівник такого регіонального депо.

Пунктами 4.1., 4.2., 4.2.1. передбачено, що розрахунки за перевезення вантажів проводяться між сторонами за умови належного та в повному обсязі виконання договірних зобов’язань, згідно заявки експедитора, яка узгоджується сторонами та є невід’ємною частиною даного договору, на підставі рахунку перевізника, врученого експедитору, а також попередньо погодженої специфікації наданої перевізником та товарно-транспортної накладної з відміткою вантажоодержувача про прийняття вантажу, з відміткою вантажоодержувача про кількість підтверджених та повернених паллет, та документів зазначених в ТТН для повернення.

Розрахунки здійснюються в безготівковій формі в національній грошовій одиниці України.

4.2. Експедитор сплачує рахунки перевізника на умовах відстрочки платежу - 20 (двадцять) банківських днів з дати отримання експедитором оригіналів всіх наступних, оформлених належним чином повних комплектів документів: Заявки, оформленої з боку перевізника, акту виконаних робіт, податкової накладної (у випадку реєстрації перевізника як платника ПДВ), документу, що підтверджує реєстрацію податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних у випадках, передбачених законом (у випадку реєстрації перевізника як платника ПДВ), рахунку, попередньо погодженої специфікації та товарно-транспортної накладної з відміткою вантажоодержувача про прийняття вантажу та заповненої відповідно до вимог чинних нормативних актів, а також документів (видаткових накладних з відміткою вантажоодержувача; довіреність тощо) і поворотної тари, зазначеної в ТТН для повернення та підтвердженого одержувачем балансу палет згідно ТТН, а також даного договору (підпис, дата, відбиток печатки). Сторони беруть на себе зобов’язання у відповідності із нормами чинного податкового законодавства України складати, своєчасно реєструвати належно оформлені податкові накладні та розрахунки коригування вартісних та кількісних показників до податкових накладних (далі за текстом - податкові документи) у Єдиному реєстрі податкових накладних та своєчасно надавати належно оформлені та зареєстровані податкові документи іншій стороні.

У разі якщо протягом 15 (п’ятнадцяти) календарних днів з моменту виникнення податкового зобов?язання з ПДВ Перевізник не надасть експедитору належно оформлену та зареєстровану у Єдиному реєстрі податкову накладну, перевізник зобов’язаний сплатити експедитору неустойку у вигляді штрафу у розмірі, що дорівнює сумі ПДВ, на яку виписується така податкова накладна.

Експедитор використовує ліцензійне програмне забезпечення „M.E.Doc.” Перелік необхідних для оплати документів може бути розшйрений сторонами в заявці. При цьому оплата здійснюється лише в платіжні дні експедитора - вівторок і четвер, тому якщо останній день строку оплати припадає на неплатіжний день, то останнім днем строку оплати вважається наступний за ним платіжний день. У випадку неякісного або не в повному обсязі виконаних перевізником зобов?язань по даному договору, перевізник повинен сплатити штрафні санкції зазначені в розділі 5.

4.2.1. Перевізник виставляє рахунок не частіше 1-го разу на тиждень і тільки за послуги, по яких передано весь комплект документів, вказаних в п. 4.2. В іншому випадку експедитор має право не приймати та/або не оплачувати рахунок до моменту отримання повного пакету документів - в цьому разі строк оплати не починає свій відлік до моменту отримання повного пакету документів, вказаних в п. 4.2 цього договору, і відповідно жодні штрафні або оперативно- господарські санкції до експедитора не застосовуються, збитки перевізникові не відшкодовуються.

Пунктом 12.1. договору визначено строк його дії, згідно якого цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 201_.

Пунктом 12.2. договору передбачено, що при відсутності до закінчення терміну дії даного договору пропозицій сторін по розірванню даного договору, він вважається продовженим на один рік (12 місяців). Кожна зі сторін має право розірвати даний договір в односторонньому порядку шляхом направлення іншій стороні письмового повідомлення про розірвання договору за 30 календарних днів із зазначенням причин розірвання.

01.05.2015 р. між позивачем та відповідачем було підписано договір № 01/05-1, згідно з умовами пунктів 1.1., 1.2. якого відповідно до цього договору виконавець зобов’язується зберігати товари в належному стані передані йому замовником на основі відповідних документів та повернути товари у схоронності замовнику, а замовник зобов?язується оплачувати послуги виконавця відповідно до погоджених тарифів.

1.2. Відповідно до цього договору виконавець також зобов?язується за заявками замовника надавати послуги, пов?язані зі зберіганням товару, вантажно-розвантажувальні роботи, перепалетування перепакування, формування партій товару, зберігання тари та інші додаткові послуги (надалі - послуги), а замовник зобов?язується оплачувати послуги виконавця відповідно до погоджених тарифів.

У період з листопада 2016 р. по лютий 2017 р. позивачем було виставлено відповідачу рахунки на транспортні послуги на загальну суму 219 409, 69 грн, а саме рахунок-фактуру № 114 від 30.11.2016 р. на суму 18 459, 05 грн, рахунок-фактуру № 115 від 30.11.2016 р. на суму 13 904, 60 грн, рахунок-фактуру № 117 від 11.12.2016 р. на суму 20 494, 81 грн, рахунок-фактуру № 120 від 23.12.2016 р. на суму 26 588, 82 грн, рахунок-фактуру № 121 від 25.12.2016 р. на суму 25 395, 13 грн, рахунок-фактуру № 123 від 21.11.2016 р. на суму 24 113, 87 грн, рахунок-фактуру № 2 від 10.01.2017 р. на суму 12 027, 09 грн, рахунок-фактуру № 4 від 15.01.2017 р. на суму 12 594, 53 грн, рахунок-фактуру № 6 від 23.01.2017 р. на суму 14 564, 54 грн, рахунок-фактуру № 8 від 29.01.2017 р. на суму 13 603, 95 грн, рахунок-фактуру № 9 від 31.01.2017 р. на суму 5 578, 70 грн, рахунок-фактуру № 13 від 10.02.2017 р. на суму 13 472, 14 грн, рахунок-фактуру № 14 від 15.02.2017 р. на суму 18 612, 46 грн, рахунок-фактуру № 2 від 10.01.2017 р. на суму 12 027, 09 грн.

У березні 2017 р. позивач звернувся до відповідача із вимогою № 6/8 від 31.03.2017 р. про оплату виконаних робіт (наданих послуг), у якій вимагав від останнього оплатити 221 343, 08 грн основної заборгованості за надані послуги з перевезення вантажу за договором транспортного перевезення № 896 від 01.05.2015 р.

Як було зазначено вище, у своїй позовній заяві позивач, крім інших вимог, просить стягнути із відповідача на свою користь 221 343, 08 грн основної заборгованості за надані послуги з перевезення вантажу за договором транспортного перевезення № 896 від 01.05.2015 р.

З приводу вказаної позовної вимоги позивача суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Регулювання відносин, що виникають у зв’язку із наданням послуг по перевезенню вантажу здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

2. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Статтею 311 цього ж кодексу передбачено, що плата за перевезення вантажів та виконання інших робіт, пов'язаних з перевезенням, визначається за цінами, встановленими відповідно до законодавства.

Згідно частинами 1, 2 статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

2. Загальні умови перевезення визначаються Цивільним кодексом України, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюється договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Частиною 1 статті 909 цього ж кодексу передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов’язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов’язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно ч. 1 статті 916 цього ж кодексу перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 цього ж кодексу порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У процесі розгляду справи позивачем у відповідності до ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду належних та допустимих доказів, що б підтверджували дотримання ним положень і виконання у повному обсязі обов?язків, встановлених у пунктах 2.1., 2.2., 3.1.11., 4.2., 4.2.1. договору, а саме надання послуг по перевезенню вантажу лише на підставі відповідної заявки відповідача, попереднє погодження специфікації на перевезення за відповідною заявкою, надання відповідачу за результатами перевезення оригіналів повного переліку документів, а саме заявки, оформленої з боку перевізника, акту виконаних робіт, податкової накладної (у випадку реєстрації перевізника як платника ПДВ), документу, що підтверджує реєстрацію податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних у випадках, передбачених законом (у випадку реєстрації перевізника як платника ПДВ), рахунку, попередньо погодженої специфікації та товарно-транспортної накладної з відміткою вантажоодержувача про прийняття вантажу та заповненої відповідно до вимог чинних нормативних актів, а також документів (видаткових накладних з відміткою вантажоодержувача; довіреність тощо) і поворотної тари, зазначеної в ТТН для повернення та підтвердженого одержувачем балансу палет згідно ТТН, а також даного договору (підпис, дата, відбиток печатки).

Також, у процесі розгляду справи позивачем у відповідності до ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду усіх достатніх, належних та допустимих доказів, що б підтверджували факти надання позивачем відповідачу послуг з перевезення вантажу у період з листопада 2016 р. по лютий 2017 р. на заявлену загальну суму 221 343, 08 грн, факти виконання перевезень за договором, вартість послуг за такими перевезеннями, тощо, а саме відповідних заявок на перевезення, актів виконаних робіт, підписаних обома сторонами, попередньо погоджених специфікацій, товарно-транспортних накладних, заповнених відповідно до вимог чинних нормативних актів, та інших.

Докази, додані позивачем до позовної заяви та надані ним у процесі розгляду справи, на підтвердження надання відповідачу у період з листопада 2016 р. по лютий 2017 р. послуг з перевезення вантажу на заявлену загальну суму 221 343, 08 грн, а саме виставлені позивачем рахунок-фактуру № 114 від 30.11.2016 р. на суму 18 459, 05 грн, рахунок-фактуру № 115 від 30.11.2016 р. на суму 13 904, 60 грн, рахунок-фактуру № 117 від 11.12.2016 р. на суму 20 494, 81 грн, рахунок-фактуру № 120 від 23.12.2016 р. на суму 26 588, 82 грн, рахунок-фактуру № 121 від 25.12.2016 р. на суму 25 395, 13 грн, рахунок-фактуру № 123 від 21.11.2016 р. на суму 24 113, 87 грн, рахунок-фактуру № 2 від 10.01.2017 р. на суму 12 027, 09 грн, рахунок-фактуру № 4 від 15.01.2017 р. на суму 12 594, 53 грн, рахунок-фактуру № 6 від 23.01.2017 р. на суму 14 564, 54 грн, рахунок-фактуру № 8 від 29.01.2017 р. на суму 13 603, 95 грн, рахунок-фактуру № 9 від 31.01.2017 р. на суму 5 578, 70 грн, рахунок-фактуру № 13 від 10.02.2017 р. на суму 13 472, 14 грн, рахунок-фактуру № 14 від 15.02.2017 р. на суму 18 612, 46 грн, рахунок-фактуру № 2 від 10.01.2017 р. на суму 12 027, 09 грн – за відсутності погодженого і підписаного обома сторонами повного переліку документів, передбачених пунктами 2.1., 2.2., 3.1.11., 4.2., 4.2.1. договору, а саме заявки, оформленої з боку перевізника, акту виконаних робіт, податкової накладної (у випадку реєстрації перевізника як платника ПДВ), документу, що підтверджує реєстрацію податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних у випадках, передбачених законом (у випадку реєстрації перевізника як платника ПДВ), попередньо погодженої специфікації та товарно-транспортної накладної з відміткою вантажоодержувача про прийняття вантажу та заповненої відповідно до вимог чинних нормативних актів, а також документів (видаткових накладних з відміткою вантажоодержувача; довіреність тощо) і поворотної тари, зазначеної в ТТН для повернення та підтвердженого одержувачем балансу палет згідно ТТН, а також даного договору (підпис, дата, відбиток печатки), не є належними та достатніми доказами, що підтверджують факти надання позивачем відповідачу послуг з перевезення вантажу у період з листопада 2016 р. по лютий 2017 р. на заявлену загальну суму 221 343, 08 грн та не є підставами для виникнення у відповідача обов’язку щодо оплати наданих послуг з перевезення вантажу у період з листопада 2016 р. по лютий 2017 р. на заявлену загальну суму 221 343, 08 грн.

Докази, додані позивачем до позовної заяви та надані ним у процесі розгляду справи, на підтвердження надання відповідачу у період з листопада 2016 р. по лютий 2017 р. послуг з перевезення вантажу на заявлену загальну суму 221 343, 08 грн, а саме акт № 114 виконаних робіт (наданих послуг) від 30.11.2016 р. та специфікація до нього № НОМЕР_1, акт № 115 виконаних робіт (наданих послуг) від 30.11.2016 р. та специфікація до нього № НОМЕР_2, акт № 117 виконаних робіт (наданих послуг) від 11.12.2016 р. та специфікація до нього № НОМЕР_3, акт № 120 виконаних робіт (наданих послуг) від 23.12.2016 р. та специфікація до нього № НОМЕР_4, акт № 121 виконаних робіт (наданих послуг) від 25.12.2016 р. та специфікація до нього № НОМЕР_5, акт № 123 виконаних робіт (наданих послуг) від 31.12.2016 р. та специфікація до нього № НОМЕР_6, акт № 2 виконаних робіт (наданих послуг) від 10.01.2017 р. та специфікація до нього № НОМЕР_7, акт № 4 виконаних робіт (наданих послуг) від 15.01.2017 р. та специфікація до нього № НОМЕР_8, акт № 6 виконаних робіт (наданих послуг) від 23.01.2017 р. та специфікація до нього № НОМЕР_9, акт № 8 виконаних робіт (наданих послуг) від 29.01.2017 р. та специфікація до нього № НОМЕР_10, акт № 9 виконаних робіт (наданих послуг) від 31.01.2017 р. та специфікація до нього № НОМЕР_11, акт № 13 виконаних робіт (наданих послуг) від 10.02.2017 р. та специфікація до нього № НОМЕР_12, акт № 14 виконаних робіт (наданих послуг) від 15.02.2017 р. та специфікація до нього № НОМЕР_13, не є належними та достатніми доказами, що підтверджують факти надання позивачем відповідачу послуг з перевезення вантажу у період з листопада 2016 р. по лютий 2017 р. на заявлену загальну суму 221 343, 08 грн та не є підставами для виникнення у відповідача обов’язку щодо оплати наданих послуг з перевезення вантажу у період з листопада 2016 р. по лютий 2017 р. на заявлену загальну суму 221 343, 08 грн, оскільки вищевказані акти виконаних робіт (наданих послуг) згідно з договором – складені позивачем і не підписані уповноваженими представниками обох сторін, а вищевказані специфікації не містять будь-якого погодження обома сторонами, а також такі акти виконаних робіт (наданих послуг) та специфікації не містять будь-якого посилання на конкретні перевезення (із зазначенням його опису, дати перевезення, вантажу, маршрут, вартість перевезення, вантажоодержувач, тощо) чи на товарно-транспортну накладну.

Докази, додані позивачем до позовної заяви та надані ним у процесі розгляду справи, на підтвердження надання відповідачу у період з листопада 2016 р. по лютий 2017 р. послуг з перевезення вантажу на заявлену загальну суму 221 343, 08 грн, а саме відповідні товарно-транспортні накладні (форма 1-ТН) – подані позивачем до суду у відповідності до його заяви (вх. № 24157/17 від 15.11.2017 р.), не є належними та достатніми доказами, що підтверджують факти надання позивачем відповідачу послуг з перевезення вантажу у період з листопада 2016 р. по лютий 2017 р. на заявлену загальну суму 221 343, 08 грн та не є підставами для виникнення у відповідача обов’язку щодо оплати наданих послуг з перевезення вантажу у період з листопада 2016 р. по лютий 2017 р. на заявлену загальну суму 221 343, 08 грн, оскільки у таких товарно-транспортних накладних як перевізник зазначений - ТОВ „Рабен Україна” і не зазначений позивач – ФОП ОСОБА_1, а отже такі товарно-транспортні накладні не мають жодного відношення до виконаних перевезень вантажу за ними саме позивачем.

Отже, враховуючи вищевикладене та те, що як було встановлено судом у процесу розгляду справи, недоведеними є з боку позивача факти надання відповідачу у період з листопада 2016 р. по лютий 2017 р. послуг з перевезення вантажу на заявлену загальну суму 221 343, 08 грн, то у відповідача не виникав та відсутній обов’язок щодо оплати наданих послуг з перевезення вантажу на заявлену загальну суму 221 343, 08 грн у вказаний період, і позивачем у процесу розгляду справи не було надано суду жодних належних та допустимих доказів виникнення такого обов’язку відповідача з інших підстав, а тому відповідно позовна вимога позивача до відповідача про стягнення 221 343, 08 грн основної заборгованості за надані у період з листопада 2016 р. по лютий 2017 р. послуги з перевезення вантажу за договором транспортного перевезення № 896 від 01.05.2015 р., є такою, що не ґрунтується на нормах законодавства України, а тому суд не вбачає підстав для задоволення позову в цій частині.

Крім того, позивач просить стягнути із відповідача 3 % річних від суми основної заборгованості за періоди прострочення відповідачем виконання обов’язку по оплаті послуг з перевезення вантажу всього на загальну суму 3 319, 00 грн у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 цього ж кодексу передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки, як було встановлено судом у процесу розгляду справи, будь-які цивільні права позивача з боку відповідача у спірних відносинах не порушувались, а саме право на оплату наданих ним послуг відповідачу, і у відповідача не виникав та відсутній обов’язок щодо оплати наданих послуг з перевезення вантажу у період з листопада 2016 р. по лютий 2017 р. на заявлену загальну суму 221 343, 08 грн і відповідно відповідач не порушив зобов’язання щодо здійснення оплати позивачу наданих ним послуг, і відповідно не виникло у позивача право вимоги від відповідача сплати 3 % річних від суми заборгованості, а тому позовна вимога позивача до відповідача про 3 319, 00 грн 3 % річних, є такою, що не ґрунтується на нормах законодавства України, а тому суд не вбачає підстав для задоволення позову в цій частині.

Також, як було зазначено вище, відповідач у своїй заяві б/н від 29.03.2018 р. про застосування строків позовної давності просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову повністю, у тому числі, у зв’язку із пропущенням позовної давності.

З приводу вказаної заяви відповідача суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 цього ж кодексу загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 ст. 261 цього ж кодексу встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Оскільки, як було зазначено вище, будь-які права позивача - ФОП ОСОБА_1 у спірних відносинах саме відповідачем не порушувались, то у суду відсутні підстави для застосування позовної давності.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини, викладені у позовній заяві позивача, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, його позовні вимоги є такими, що не ґрунтуються на нормах законодавства України, а тому суд не вбачає підстав для задоволення позову.

Судові витрати відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 233, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Відмовити у задоволенні позову повністю.

2. Судові витрати покласти на позивача.

3. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Київської області.

Суддя В.М.Бацуца

Повний текст рішення підписаний

14 червня 2018 р.