Рішення № 74690675, 22.05.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.05.2018Справа № 910/22714/17

За позовом Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Аеросвіт» в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Лецкана В.Л.

до Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України»

про стягнення грошових коштів

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Ільєнко О.О.

Представники сторін:

від позивача - Черпак А.Ю. (представник за довіреністю);

від відповідача - Коваленко С.В. (представник за довіреністю)

В судовому засіданні 22.05.2018р., відповідно до положень ст.ст. 233, 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення, повідомлено сторін, що повний текст рішення буде складено та підписано 06.06.2018р., проте через завантаженість суду протягом відповідного періоду повне рішення було складено та підписано 15.06.2018р.

СУТЬ СПОРУ:

14 грудня 2017 року на розгляд Господарського суду м. Києва було передано позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Аеросвіт» про стягнення 1364012,43 грн. з Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що станом на день звернення до суду Приватне акціонерне товариство «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України» не виконало належним чином свої зобов'язання за договорами оренди №08-268 від 25.01.2013р. та №08-270 від 06.09.2013р. щодо сплати орендних платежів.

Відповідач надав відзив на позов, проти задоволення позовних вимог заперечує, посилаючись на зарахування зустрічних однорідних вимог на суму, яка дорівнює тій, що позивають просить стягнути з відповідача. Враховуючи наведену обставину, відповідач вказує про відсутність у нього заборгованості перед позивачем за договорами оренди №08-268 від 25.01.2013р. та №08-270 від 06.09.2013р.

Ухвалою суду від 19.12.2017р. позовну заяву було залишено без руху.

Ухвалою суду від 10.01.2018р. було відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, розгляд справи призначено на 01.02.2018р.

18.01.2018р. позивач звернувся до суду з заявою про уточнення позовних вимог, відповідно до якої повідомив суд про зміну банківських реквізитів позивача та просив стягнути з відповідача заборгованість з орендних платежів та судовий збір на вказаний в заяві банківський рахунок позивача.

В судовому засіданні 01.02.2018р. було оголошено перерву до 06.03.2018р.

В судовому засіданні 06.03.2018р. було постановлено ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 27.03.2018р.

За наслідками проведення судового засідання 27.03.2018р. судом було постановлено ухвалу про закінчення підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 26.04.2018р.

Крім того, в судовому засіданні 27.03.2018р. було відхилено клопотання відповідача про витребування доказів через його необґрунтованість, зокрема, докази, які просив витребувати представник відповідача були надані позивачем та містились в матеріалах справи.

В судовому засіданні 26.04.2018р. було оголошено перерву до 22.05.2018р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та представника відповідача, дослідивши всі представлені докази, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

25.04.2013р. між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) було укладено договір оренди №08-268.

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування об'єкт, що належить орендодавцю на праві власності.

Перелік майна, переданого в оренду визначено сторонами в додатку №2 до договору оренди №08-268.

Відповідно до пункту 9.3 договору оренди №08-268 розмір орендної плати визначений в додатку №1 та становить 72000,00 грн. за кожний повний місяць користування майном і у разі користування об'єктом протягом неповного місяця орендна плата визначається пропорційно фактичної кількості днів користування до повної кількості днів у відповідному місяці.

01.06.2013р. між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду №1 до договору оренди №08-268.

Відповідно до положень додаткової угоди №1 орендна плата за кожен місяць користування майном складає 1600, 00 грн., у разі користування майном протягом неповного місяця орендна плата визначається пропорційно фактичної кількості днів користування до повної кількості днів у відповідному місяці.

03.09.2013р. між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду №3 до договору оренди №08-268, відповідно до якої позивач передає, а відповідач приймає у платне строкове користування майно.

Відповідно до пункту 4 додаткової угоди №3 до договору №08-268 орендна плата за кожний місяць користування майном складає 12000,00 грн.

06.09.2013р. між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди №08-270, відповідно до якого позивач передає, а відповідач приймає в тимчасове платне користування вантажні контейнери.

16.10.2013р. між позивачем та відповідачем було укладено додаток №6 до договору №08-270, відповідно до якого позивач погоджується передати відповідачу в тимчасове платне користування майно, орендна плата за користування яким становить 300,00 грн.

05.11.2013р. між позивачем та відповідачем було укладено додаток №7 до договору №08-270, відповідно до якого позивач погоджується передати відповідачу в тимчасове платне користування майно, орендна плата за користування яким становить 12000,00 грн.

16.04.2014р. між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду №2, відповідно до положень якої сума оренди майна становить 10000,00 грн. за один місяць.

25.06.2014р. між позивачем та відповідачем було укладено додаток №11 до договору №08-270, відповідно до якого позивач погоджується передати відповідачу в тимчасове платне користування майно, орендна плата за користування яким становить 1500,00 грн.

04.07.2014р. між позивачем та відповідачем було укладено додаток №12 до договору №08-270, відповідно до якого позивач погоджується передати відповідачу в тимчасове платне користування майно, орендна плата за користування яким становить 1000,00 грн.

15.07.2014р. між позивачем та відповідачем було укладено додаток №14 до договору №08-270, відповідно до якого позивач погоджується передати відповідачу в тимчасове платне користування майно, орендна плата за користування яким становить 1000,00 грн.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За приписами ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.

Передача майна відповідачеві підтверджується актами прийому-передачі, копії яких містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

У відповідності до п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з п. 5.4 договору відповідач зобов'язався вносити орендні платежі своєчасно і в повному обсязі.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно п. 5. ст. 762 Цивільного кодексу України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

При розгляді справи судом встановлено, що внаслідок порушення відповідачем умов укладених договорів щодо оплати користування орендованим майном станом на день звернення позивача до суду заборгованість за договором оренди №08-268 від 25.04.2013р. становить 1427587,09 грн., а заборгованість за договором оренди №08-270 від 06.09.2013р. становить 433927,42 грн.

Відповідач звернувся до позивача з заявою №013.1-10/197 від 27.11.2017р., відповідно до якої відповідач визнає заборгованість перед позивачем за договорами №08-268 від 25.04.2013р. та №08-270 від 06.09.2013р. в розмірі 1364012,43 грн.

Відповідно до частини першої статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 1364012,43 грн. боргу по орендній платі є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем не надав.

Стосовно посилання відповідача на те, що його зобов'язання зі сплати заборгованості в розмірі 1364012,43 грн. є припиненим внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог, суд вказує на наступне:

Ухвалою Господарського суду Київської області від 04.03.2015р. порушено провадження у справі №911/2987/13 про банкрутство позивача.

Постановою Господарського суду Київської області від 10.07.2015р. у справі №911/2987/13 позивача визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру.

Відповідно до положень частини першої статті 38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури протягом двох місяців з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Кредитори, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.

Відповідно до частини восьмої статті 45 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» погашення вимог кредиторів шляхом заліку зустрічних однорідних вимог проводиться за згодою кредитора (кредиторів) у випадках, якщо це не порушує майнові права інших кредиторів.

Таким чином, в даному випадку законодавець визначає можливість застосування заліку зустрічних однорідних вимог у випадку настання черги такої вимоги та відсутності заперечень інших кредиторів проти погашення заборгованості шляхом такого заліку.

За таких обставин, у суду відсутні правові підстави визнати зобов'язання відповідача щодо сплати заборгованості з орендних платежів в розмірі 1364012,43 грн. припиненим внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог.

Враховуючи викладене, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 20460,19 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України» (ідентифікаційний код 14348681, адреса: 01030, м. Київ, вул. Лисенка 4), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Аеросвіт» (ідентифікаційний код 20048090, адреса: 08324, Київська область, Бориспільський район, село Гора), рахунок №26001050006391 в ПАТ КБ «Приватбанк», МФО 305299 або будь-який інший рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, заборгованість в сумі 1364012,43 грн. (один мільйон триста шістдесят чотири тисячі дванадцять гривень 43 копійки) та судовий збір в розмірі 20460,19 грн. (двадцять тисяч чотириста шістдесят гривень 19 копійок).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 15.06.2018р.

Суддя О.В. Котков