Рішення № 74690329, 05.06.2018, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 35/31/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.06.2018 Справа № 908/600/18

Суддя господарського суду Запорізької області Топчій О.А.

при секретарі Осоцькому Д.І.

За участю представників сторін:

Від позивача - Білоножко Г.С., довіреність № б/н від 06.10.2017.

Від відповідача - Грекова Н.М., довіреність № 19/28 від 01.01.2018.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

За позовом: Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» , м. Дніпро

до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Запоріжкокс», м. Запоріжжя

про стягнення заборгованості в розмірі 4849,32 грн.

ВСТАНОВИВ:

03.04.2018 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» до Приватного акціонерного товариства «Запоріжкокс» про стягнення заборгованості в розмірі 4849,32 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним: у жовтні - грудні 2017 року на станцію Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці прибував вантаж в залізничних вагонах в адресу ПрАТ «Запоріжкокс».

У відповідності до умов ст. 42 Статуту залізниць України станція Запоріжжя-Ліве надавала повідомлення відповідача про прибуття вантажу.

В зв'язку із чим на підставі п. 10 розділу 3 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язаних з ним послуг відповідачу було нараховано збір за надані повідомлення про прибуття вантажу які були внесені до накопичувальних карток. Дані накопичувальні картки були підписані представниками відповідача з обмовками. Не визнана відповідачем сума збору за повідомлення про прибуття вантажу склала 4849,32 грн.

Враховуючи зазначене позивач звернувся до суду з вказаним позовом та просить суд стягнути з відповідача на користь позивача суму збору за повідомлення вантажоодержувача у розмірі 4849,32 грн.

03.04.2018 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу передано на розгляд судді Топчій О.А.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 05.04.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/600/18 за правилами загального позовного провадження, справі присвоєно номер провадження 35/31/18, підготовче засідання призначено на 03.05.2018.

25.04.2018 на адресу господарського суду Запорізької області від ПрАТ «Запоріжкокс» надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими, а нарахування позивачем збору в розмірі 4849,32 грн. є не законним з огляду на наступне.

20.01.2013 між ПрАТ «Запоріжкокс» та ПАТ «Укрзалізниця» було укладено Договір № ПР/М-12-3/2-397НЮдч/320 про експлуатацію залізничної під'їзної колії ПрАТ «Запоріжкокс» в якому сторони визначили умови експлуатації під'їзної колії, яка належить відповідачу.

Відповідач вважає, що накопичувальні картки про нарахування збору за повідомлення одержувача про вантажі складені позивачем незаконно, оскільки так як послуги не передбачені укладеному договору про експлуатацію під'їзної колії ПрАТ «Запоріжкокс».

Крім того відповідач зазначає, що у позивача відсутні будь-які належні докази, які б свідчили, що повідомлення про прибуття вантажів на станцію надавались відповідачу.

Між позивачем та відповідачем не було узгоджено ніякого порядку повідомлення про прибуття вантажів на станцію Запоріжжя-Ліве, що підтвердив позивач у своєму листі № МД-3/2 від 21.10.2016.

Враховуючи вищевикладене відповідач просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову у повному обсязі.

Ухвалою від 03.05.2018 підготовче засідання відкладено на 24.05.2018.

24.05.2018 через канцелярію господарського суду Запорізької області від ПрАТ «Запоріжкокс» надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи. Додаткові документи долучено судом до матеріалів справи.

24.05.2018 через канцелярію господарського суду Запорізької області від позивача надійшли заперечення на відзив, відповідно до яких позивач зазначив, що відповідач безпідставно зазначив на обов'язковість укладання окремого договору з посиланням на частину 3 п. Правил видачі вантажів, оскільки інформація одержувачів про вантажі, що мають надійти на станцію призначення є іншим видом послуг і не відноситься до послуг про надання інформації про прибуття вантажів.

Що стосується узгодження між залізницею та ПрАТ «Запоріжкокс» надання повідомлень про прибуття вантажів на його адресу позивач зазначає, що таке узгодження визначено в Єдиному технологічному процесі роботи під'їзної колії ПрАТ «Запоріжкокс» та станції примикання Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці.

Таким чином інформація про прибуття вантажу на адресу одержувача встановлюється ст. 42 Статуту залізниць України та Правил перевезення вантажів, дана послуга не є такою, що повинна узгоджуватись та прописуватись в окремих договорах, оскільки є невід'ємною частиною послуг під час перевезення вантажу.

24.05.2018 судом проведено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 24.05.2018 продовжено підготовче засідання та відкладено підготовче засідання на 05.06.2018.

01.06.2018 від відповідача через Відділ документального забезпечення господарського суду надійшов відзив на заперечення позивача, відповідно до якого зазначено, що взаємовідносини залізниці з контрагентами визначаються статутом, Правилами перевезення та відповідними Договорами, що ними укладаються. Укладений між позивачем та відповідачем Договір не містить зобов'язань про надання позивачем повідомлень одержувачу про прибуття вантажів на станцію призначення. Відповідач посилається на те, що позивачем не було надано належних доказів і підтвердження, що сторони узгодили можливість надання послуги з повідомлення відповідача про прибуття вантажів на станцію Запоріжжя-Ліве, про вартість такої послуги, про порядок оплати послуг, в зв'язку з чим, відповідач заявив, що вимоги позивача є необґрунтованими, незаконними та такими, що не підлягають задоволенню.

Частиною 1 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд під час судового розгляду справи здійснюється повне фіксування судового засідання за допомогою відео- та (або) звукозаписувального технічного засобу в порядку, передбаченому Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.

Судові засідання здійснювались із застосуванням технічних засобів фіксації судового процесу за допомогою ПАК «Оберіг».

Представники сторін в судовому засіданні 05.06.2018 надали заяву про закінчення підготовчого провадження та переходу розгляду справи по суті, яка судом задоволена. Судом закрито підготовче засідання та розпочато розгляд справи по суті.

Представник позивача в судовому засіданні 05.06.2018 підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні 05.06.2018 заперечив проти задоволення позову, просив суд в позові відмовити.

В судовому засіданні 05.06.2018 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.

22.01.2013 між Державним підприємством «Придніпровська залізниця» (в подальшому перейменоване на Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця», залізниця) та Приватним акціонерним товариством «Запоріжкокс» (власник колії) був укладений Договір про експлуатацію залізничної під'їзної колії ПАТ «Запоріжкокс», яка примикає до станції Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці № ПР/М-12-3/2-397НЮдч/320 (Договір про експлуатацію).

Відповідно до п. 22 Договору, його укладено терміном на 5 років і діє з моменту підписання його сторонами.

Крім того, 16.07.2007 між Державним підприємством «Придніпровська залізниця» (залізниця) та Приватним акціонерним товариством «Запоріжкокс» (вантажовласник) був укладений Договір про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги № ПР/ДН-3-071265/НЮп/114/1806 9Договір про організацію), предметом якого є надання залізницею вантажовласнику послуг пов'язаних з перевезенням вантажів та проведення розрахунків за ці послуги (п. 1.1).

Згідно з п. 2.4 Договору про організацію, вантажовласник зобов'язується здійснювати попередню оплату за перевезення вантажів та додаткові послуги, перелічені у Тарифному керівництві № 1 та додатку № 1 до Договору, у тому числі плату за користування вагонами і контейнерами, шляхом перерахування коштів у сумах, відповідних до обсягу перевезення та вагонообігу на під'їзній колії на рахунок залізниці.

Розмір попередньої оплати та періодичність ї внесення визначається вантажовласником, виходячи із очікуваного обсягу перевезень та послуг на підставі діючих тарифів, затверджених калькуляцією. Розмір плати за додаткові послуги, для яких відсутні тарифні ставки, визначається за домовленістю сторін і зазначається в додатку № 1 до цього договору (п. 3.1).

У пункті 3.5 Договору про організацію сторони визначили, що вартість за перевезення, додаткових зборів та розмір штрафів, передбачених пунктом 3.2, визначаються Статутом залізниць України, Тарифним керівництвом № 1 з урахуванням підвищуючих коефіцієнтів, калькуляціями, наказом Міністерства транспорту України № 53 від 02.02.1999, розпорядженням Кабінету Міністрів України № 706 від 07.10.2004, наказами начальника залізниці та іншими нормативно-правовими актами і документами.

Пунктом 6.1 Договору про організацію сторони передбачили, що усі спірні питання з виконання умов договору вантажовласник вирішує шляхом переговорів, а у разі недосягнення домовленості - у претензійно-позовному порядку.

Відповідно до п. 7.4 Договору про організацію, його укладено сторонами на рік. Якщо жодна із сторін не звернеться письмово за один місяць до закінчення дії договору з пропозицією до іншої сторони про припинення його дії, то цей договір діє до надходження такої пропозиції і здійснення всіх розрахунків за виконані перевезення та надані послуги.

Як вбачається з матеріалів справи, за період з жовтня по грудень 2017 р. позивачем складались та надавались на підпис відповідачу накопичувальні картки за послуги повідомлення про прибуття вантажу на загальну суму 4849,32 грн. Відповідачем, в свою чергу, накопичувальні карти були підписані з обмовками: «З нарахуванням оплати не згоден, оскільки дана послуга не передбачена Договором».

Крім того, листом позивача № МД-3/2 від 21.10.2016 було повідомлено відповідача, що за Договором про перевезення не передбачається повідомлення залізницею одержувача про прибуття вантажів на станцію призначення в день прибуття вантажу, також вказано, що типовим Договором про експлуатацію під'їзних колій надання залізницею повідомлень одержувачу про прибуття вантажів на станцію призначення також не передбачено.

У листі № 34/359 від 17.11.2016 відповідач пояснив позивачу, що підприємство ПАТ «Запоріжкокс» перейшло на роботу в програмі «АС Клієнт», завдяки чому працівники підприємства мають можливість бачити в системі «АС Клієнт» всі документи (кількість вантажу, рід і кількість вагонів), що направлені на їх адресу, після обробки цих документів товарним касиром в електронному вигляді. Таким чином, послуга телефонного повідомлення є не актуальною.

Позивач просить суд стягнути з відповідача збір за повідомлення про прибуття вантажу у період з жовтня по грудень 2017 р. в розмірі 4849,32 грн., посилаючись на те, що спірні послуги є обов'язком залізниці у відповідності до ст. 42 Статуту залізниць України.

Проаналізувавши обставини справи, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту (ст. 2 Статуту залізниць).

Статтею 42 Статуту залізниць визначено, що залізниця зобов'язана повідомити одержувача в день прибуття вантажу або до 12-ої години наступного дня. Порядок і способи повідомлення встановлюються начальником станції. Одержувач може визначити спосіб повідомлення. Якщо залізниця не повідомить про прибуття вантажу, одержувач звільняється від внесення плати за користування вагонами (контейнерами) і за зберігання вантажу до того часу, як буде надіслано повідомлення. За угодою між одержувачем і станцією вагони (контейнери) можуть подаватися без попереднього повідомлення.

Згідно з п. 1 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000, про прибуття вантажу на станцію призначення залізниця зобов'язана повідомити одержувача в день прибуття вантажу, але не пізніше 12-ї години наступного дня, із зазначенням найменування та кількості вантажу, а також роду й кількості вагонів (контейнерів).

Порядок і способи повідомлення встановлюються начальником станції спільно з одержувачем. Одержувач письмово повідомляє начальнику станції прізвища працівників, відповідальних за приймання в узгодженому порядку повідомлень, і номери телефонів (факсів) та адреси електронної пошти, за якими надаються повідомлення. В окремих випадках повідомлення може здійснюватися шляхом вивішування оголошень у товарній конторі або через посильних тощо. Інформація одержувачів про вантажі, які мають надійти на станцію призначення, надається за договорами, укладеними одержувачами з залізницею.

Отже, вказаний пункт Правил не містить вичерпний перелік способів повідомлення одержувача про прибуття вантажу. Конкретизація такої послуги визначається договором, укладений між одержувачем та залізницею.

Згідно зі ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно приписів ст.ст. 6, 627, 628, 638 ЦК України, сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 638 ЦК України та ч. 2 ст. 180 ГК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

В силу статей 901, 903 істотними умовами Договору про надання послуг є предмет та ціна.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що сторони узгодили можливість надання послуги з повідомлення відповідача про прибуття вантажів на станцію призначення, а також - вартість такої послуги та порядок її оплати. Договір про експлуатацію залізничної під'їзної колії ПАТ «Запоріжкокс», яка примикає до станції Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці № ПР/М-12-3/2-397НЮдч/320 від 22.01.2013 та Договір про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги № ПР/ДН-3-071265/НЮп/114/1806 від 16.07.2007 не містять умов щодо порядку і способу повідомлення одержувача про прибуття вантажу, а також умовами договорів не визначено прізвища працівників, відповідальних за приймання в узгодженому порядку повідомлень, і номери телефонів (факсів) та адреси електронної пошти, за якими надаються повідомлення.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що відповідач у своїх додаткових поясненнях зазначив, що у нього не має потреби у такій послузі, як повідомлення про прибуття вантажу, оскільки з введенням в дію електронного перевізного документа (ЄПД) під час перевезення вантажів залізничним транспортом, затвердженим наказом Мінтранспорту № 800 від 01.11.2010, повідомлення про прибуття вантажу відображається у графі 49 електронної накладної з засвідченням електронного цифрового підпису працівника залізниці. Працівники відповідача дізнаються про прибуття вантажів без додаткових повідомлень, шляхом отримання електронного варіанту залізничної накладної, за допомогою комп'ютерної програми «Клієнт УЗ».

Щодо посилання позивача на Єдиний технологічний процес, яким узгоджено повідомлення про прибуття вантажів на адресу відповідача, суд зазначає наступне. Договори між залізницею та вантажоодержувачем розробляються, зокрема, з урахуванням Єдиних технологічних процесів. Єдиний технологічний процес роботи під'їзної колії і станції примикання не є договором, а розробляється з метою забезпечення раціонального використання технічних засобів власника під'їзної колії і залізниці (розділ 6 Правил обслуговування залізничних під'їзних колій). Втім, наявність узгодженого сторонами ЄТП не є обов'язковою умовою укладання договору між залізницею та суб'єктом господарювання, який користується її послугами (п. 2.7 рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 23.12.2008 № 04-5/278). Отже, Єдиний технологічний процес робити під'їзної колії ПАТ «Запоріжкокс» не покладає на відповідача обов'язок оплачувати послуги, які не передбачені умовами договору.

Таким чином, проаналізувавши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши норми законодавства та фактичні відносини сторін, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача збору за повідомлення про прибуття вантажів на станцію у період з жовтня по грудень 2017р. в розмірі 4849,32 грн. є необґрунтованими та безпідставними.

Частиною 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ти обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Аналогічне твердження встановлено ч. 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 1 статі 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Позивачем належними засобами доказування не доведено суду порушення з боку відповідача.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» слід відмовити.

Відповідно до вимог ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог відмовити.

Повне рішення складено 15.06.2018.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.А. Топчій