Рішення № 74690136, 14.06.2018, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14 червня 2018 р.

Справа № 903/189/18

Господарський суд Волинської області у складі судді Войціховського Віталія Антоновича, за участі секретаря судового засідання Сердюкової Аліни Олегівни

та за присутності представників сторін:

від позивача: не з’явились

від відповідача: не з’явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні господарського суду Волинської області в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Іллічівська", м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтотрейд Ресурс", м. Луцьк

про зобов’язання вчинити дії

Встановив: Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Іллічівська" звернулось до господарського суду з позовом від 15.03.2018р. вих.№35 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтотрейд Ресурс" про зобов’язання відповідача передати позивачу 140 літрів дизельного палива та 120 літрів бензину марки А95.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на невиконання відповідачем взятих на себе згідно договору №21/08/ДПІ-58 поставки нафтопродуктів оптовими партіями від 01.02.2016р. зобов’язань по поверненню дизельного палива та бензину марки А95.

Ухвалою суду від 23.03.2018р. за вказаним позовом було відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 23.04.2018р., зобов'язано учасників судового процесу вчинити певні дії та надати суду відповідні додаткові матеріали.

17.04.2018р. до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 13.04.2018р. Вих.№13/04-1 з доказами в його обґрунтування та надіслання останнього на адресу позивача в якому товариство просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог вказуючи, що згідно пункту 3.2. договору №21/08/ДПІ-58 поставки нафтопродуктів оптовими партіями від 01.02.2016р. товар вважається переданим на зберігання покупцем постачальнику з дати підписання сторонами відповідної видаткової накладної. Товар повертається покупцю зі зберігання лише на підставі та в обмін на картку на пальне, виданою постачальником покупцеві на умовах, передбачених п. 3.1. даного договору. Факт передачі талонів на отримання нафтопродуктів підтверджується видатковими накладними від 03.02.2016р., від 03.03.2016р., від 04.04.2016р., від 05.05.2016р., від 08.06.2016р., від 12.07.2016р., від 19.08.2016р., продаж талонів на бензин марки А-95 за номерами: 0234975, 0299689, 0179785, 0132630, 0249300, 0091411, 0384817, 0395220, 0129856 був дійсно здійснений відповідачем, однак інші картки номіналом 20 літрів кількістю 7 штук на дизельне пальне: 13012040921092, 13012071329313, 13012011268465, 13012020972625, 13012071162428, 13012041313074, 13012060899595 відповідач позивачу у даній справі не продавав, що підтверджується видатковими накладними та реєстром невикористаних карт.

Відповідно до п. 3.5. договору №21/08/ДПІ-58 поставки нафтопродуктів оптовими партіями від 01.02.2016р., покупець зобов’язаний отримати товар зі зберігання в межах терміну дії карток на пальне. Термін (строк) дії карток на пальне вказується у видатковій накладній і погоджується сторонами шляхом підписання видаткової накладної на товар. У випадку якщо термін дії карток на пальне не вказаний у видатковій накладній, то термін дії карток на пальне становить 1 календарний рік від дати видаткової накладної.

Для вибірки позивачем нафтопродуктів видатковими накладними від 03.02.2016р., від 03.03.2016р., від 04.04.2016р., від 05.05.2016р., від 08.06.2016р., від 12.07.2016р., від 19.08.2016р. був передбачений 12-місячний строк від дати підписання цих накладних.

Пунктами 3.6, 3.7 договору визначено, що постачальник зобов’язується повертати покупцю товар зі зберігання лише протягом терміну (строку) дії карток на пальне. Зберігання та видача (передача) товару зі зберігання здійснюється на автозаправних станціях (АЗС) користувача (ів) АЗС, перелік яких узгоджується сторонами у додатку №1 до цього договору. Перелік АЗС може змінюватися постачальником в односторонньому порядку. Повідомлення про такі зміни можуть надсилатися покупцю засобами електронного або факсимільного зв’язку, а також шляхом розміщення інформації на веб-сайті постачальника: www.wog.ua.

Пунктом 3.11 договору передбачено, що картки на пальне дійсні для видачі товару на протязі строку, визначеного відповідною видатковою накладною (п. 3.5. даного договору). Картки на пальне, не пред'явлені оператору АЗС для отримання товару зі зберігання протягом терміну дії картки на пальне анулюються (втрачають свою силу і є недійсними). Покупець зобов'язується забрати товар зі зберігання до моменту анулювання карток на пальне.

Обмін наявних у покупця анульованих карток на пальне можливий протягом 10 календарних днів з дати закінчення терміну дії карток на пальне, при наявності у покупця документа, якій підтверджує придбання товару (видаткова накладна). Термін дії карток на пальне після обміну - один календарний місяць.

Позивачем жодним чином не було повідомлено відповідача про блокування карток у зв’язку із закінченням терміну їх дії, тим самим ним було порушено умови договору, а тому до нього застосовані штрафні санкції, що визначені пунктами 3.12, 3.13 договору, згідно яких за порушення зобов’язань, передбачених пунктом 3.5. цього договору (а саме - обов’язку отримати у постачальника товар протягом терміну дії карток на пальне), покупець зобов’язаний сплатити на користь постачальника майнову неустойку, яка обчислюється в розмірі 100% від кількості товару, вказаної у протермінованій (простроченій) картці на пальне. За умов, передбачених п. 3.12. даного договору, обов’язок постачальника щодо передачі покупцю товару відповідно до п.п. 1.2., 3.6. даного договору у розмірі (кількості) вказаному у протермінованій (простроченій) картці на пальне припиняється на підставі ст. 601 Цивільного кодексу України (зустрічне зарахування обов’язку покупця сплатити неустойку у формі товару та обов’язку постачальника передати товар. Залік зустрічних однорідних вимог проводиться постачальником в односторонньому порядку, автоматично, без підписання та надсилання додаткових документів (заяв, угод, актів, протоколів, і тому подібне).

Майнова неустойка відповідно до пункту 3.12. даного договору та норм ч.1 ст. 549, ч.1 ст. 551 ЦК України сплачується у майновій формі, тобто у формі товару, передбаченого у відповідній картці на пальне. Покупець зобов’язаний сплатити майнову неустойку постачальнику протягом 3 календарних днів з моменту порушення зобов'язань, передбачених п. 3.5. даного договору.

Таким чином, відповідач жодних протиправних дій не вчиняв, а неотоварення позивачем талонів на протязі терміну їх дії, відсутність відповідного звернення для поновлення строку використання-тягне за собою сплату майнової неустойки, яка обчислюється в розмірі 100% від кількості товару, вказаної у протермінованій картці на пальне.

Ухвалою суду від 23.04.2018р. розгляд справи в підготовчому засіданні було відкладено на 07.05.2018р.

Ухвалою суду від 07.05.2018р. було продовжено строк проведення підготовчого провадження до 21.06.2018р., розгляд справи в підготовчому засіданні відкладено на 31.05.2018р.

24 травня 2018 року відділом документального забезпечення та контролю господарського суду Волинської області за вх. №01-55/5296/18 було зареєстровано відповідь ТзДВ "Страхова компанія "Іллічівська" №87 від 23.05.2018р. на відзив ТОВ "Нафтотрейд Ресурс" з експрес-накладною №59000339411320 від 23.05.2018р. в підтвердження направлення відповідних матеріалів на адресу відповідача. У зазначеній відповіді позивач просить суд зобов'язати відповідача передати йому 140 літрів дизельного палива, 120 літрів бензину марки А95, стягнути з відповідача на користь позивача суму сплаченого судового збору за подання позовної заяви в розмірі 1762,00 грн., а також просить суд справу в підготовчому засіданні розглядати без участі представника позивача.

Підтримуючи заявлені позовні вимоги, позивач у відповіді на відзив засвідчує, що умови пункту 3.12. договору №21/08/ДПІ-58 поставки нафтопродуктів оптовими партіями від 01.02.2016р., яким визначено, що за порушення зобов’язань, передбачених пунктом 3.5. цього договору (а саме - обов’язку отримати у постачальника товар протягом терміну дії карток на пальне), покупець зобов’язаний сплатити на користь постачальника майнову неустойку, яка обчислюється в розмірі 100% від кількості товару, вказаної у протермінованій (простроченій) картці на пальне є нікчемними, оскільки учасники господарських правовідносин керуються ст. 230 ГК України, а не ч. 1 ст. 551 ЦК України, згідно якої предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

Ухвалою суду від 31.05.2018р. було закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті на 14.06.2018р. Явку представників сторін в судове засідання визначено на власний розсуд.

У визначений судом день та час позивач уповноваженого представника в судове засідання не направив, причину неявки представника суд не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином (ухвала суду від 31.05.2018р., згідно поштового повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, була вручена ТзДВ "Страхова компанія "Іллічівська" 04 червня 2018 року).

У визначений судом день та час відповідач уповноваженого представника в судове засідання не направив, причину неявки представника суд не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином (ухвала суду від 31.05.2018р., згідно поштового повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, була вручена ТОВ "Нафтотрейд Ресурс" 04 червня 2018 року).

Відповідно до п.3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Водночас суд зауважує, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 15.03.2010р. №01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальним правами у господарському судочинстві").

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, справи мають бути розглянути впродовж розумного строку.

В поняття "розумний строк" розгляду справи, Європейський суд з прав людини включає: складність справи; поведінку заявника; поведінку органів державної влади; важливість справи для заявника.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Право на справедливий судовий розгляд включає в себе право на доступ до суду та право на доступ до правосуддя в широкому розумінні.

Чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України згідно зі ст. 9 Конституції України. Пріоритетність застосування норм таких міжнародних договорів у господарському процесі встановлена ч.2 ст.3 ГПК України.

Відповідно до Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основних свобод" від 17.07.1997 дана Конвенція та Протоколи до неї № 2, 4, 7, 11 є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ як джерело права Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини.

Конвенція на відміну від національного законодавства України не запроваджує чітких строків розгляду справи, проте посилання на строк містить ст. 6 Конвенції, яка постулює дефініцію розумного строку розгляду справи.

Критерій розумності строку розгляду справи також наведений в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 18.11.2003 р. №01-8/1427 (зі змінами та доповненнями, внесеними в останнє інформаційним листом ВГСУ від 24.07.2008р. №01-8/451). У цьому листі зазначено: "Критеріями оцінки розгляду справи упродовж розумного строку є складність справи, поведінка учасників процесу і поведінка державних органів (суду), важливість справи для заявника".

Визначаючи ці критерії, ВГСУ посилається на рішення Європейського суду з прав людини у справі "Красношапка проти України" № 23786/02 від 30.11.2006 р. (§ 51).

Аналізуючи практику Європейського суду з прав людини, можна дійти висновку, що критерії оцінки розумності строку розгляду справи має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумності строку розгляду справи можна застосовувати, коли стороною у спорі є орган державної влади.

Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, одним із основних завдань господарського судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Проаналізувавши подані сторонами на обґрунтування позовних вимог та заперечень докази, беручи до уваги те, що сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення розгляду даної справи, господарський суд вважає за можливе в даному судовому засіданні розглянути справу по суті за відсутності представників сторін, за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд, оцінюючи подані сторонами докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов до висновку, що пред’явлений до відповідача позов безпідставний та не підлягає до задоволення.

Викладена позиція суду пов’язана з наступними встановленими в судовому засіданні обставинами:

01 лютого 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафтотрейд Ресурс" (постачальник) та Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Іллічівська" (покупець) було укладено договір №21/08/ДПІ-58 поставки нафтопродуктів оптовими партіями, згідно з пунктом 1.1.-1.4. якого постачальник зобов’язується постачати покупцю нафтопродукти партіями (товар), а покупець зобов’язується прийняти товар від постачальника та оплатити його вартість на умовах даного договору. Відповідно до умов даного договору постачальник зобов’язується зберігати придбаний покупцем у постачальника товар протягом строку та на умовах, передбачених даним договором. Асортимент та кількість товару погоджуються сторонами у видаткових накладних на товар. Товар згідно даного договору постачається постачальником покупцю партіями. Під партією товару розуміється кількість та асортимент товару, визначений в окремій видатковій накладній на товар.

Розділом 2 цього договору визначено, що ціна за одиницю виміру кількості товару встановлюється за погодженням сторін у видаткових накладних на товар. До ціни входить також вартість зберігання товару постачальником на умовах, передбачених даним договором та протягом строку дії карток на пальне. Загальна сума договору становить суму вартості товару, поставленого протягом терміну дії даного договору.

В розділі 3 даного договору сторони погодили строки та умови поставки товару, згідно якого після погодження сторонами асортименту, кількості та ціни товару (товарної партії) постачальник надає за видатковою накладною покупцю картку(и) на пальне "WOG" встановленої форми відповідного номіналу (далі по тексту - картка(и) на пальне або картка(и)). Картка на пальне виготовляється на паперовому носії; глянцевому паперовому носії, заламінованого плівкою; пластиковому носії. Містить емблему торгової марки "WOG", вказівку на вид (марку) товару та номінал. На картку нанесено штрих-код, голографічне зображення та інші ступені захисту. Передача покупцю карток на пальне "WOG" здійснюється по місцезнаходженню офісу постачальника, уповноваженій особі покупця. Факт передачі карток на пальне від постачальника покупцю підтверджується підписанням сторонами видаткової накладної на товар. Право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання сторонами видаткової накладної на товар. Товар вважається переданим на зберігання покупцем постачальнику з дати підписання сторонами відповідної видаткової накладної на товар. Товар повертається (видається) покупцю зі зберігання лише на підставі та в обмін на картку на пальне, видану постачальником покупцеві на умовах, передбачених п. 3.1. даного договору. Картка на пальне є товарно-розпорядчим документом на товар, на підставі якого здійснюється видача (повернення) товару за місцем його зберігання (АЗС). Картка на пальне не є розрахунковим чи платіжним засобом. Для отримання товару зі зберігання (заправки пальним —транспортного засобу на АЗС) водій пред’являє оператору АЗС картку на пальне. Оператор АЗС здійснює відповідну ідентифікацію картки на пальне, і, на підставі цього, здійснює фактичну передачу (видачу) товару відповідної марки та і кості. При видачі товару, картка на пальне залишається у оператора, що є підтвердженням факту отримання покупцем товару зі зберігання відповідного асортименту та кількості. Протягом терміну (строку) зберігання (в межах термінів дії карток на пальне) право власності на товар від покупця до постачальника не переходить. Постачальник може змішувати товар, що передане йому на зберігання покупцем, з врахуванням родових ознак товару. Постачальник вправі без згоди покупця переміщувати товари по терміналах зберігання; використовувати товар, переданий йому на зберігання, у власній господарській діяльності. Покупець зобов’язаний отримати товар зі зберігання в межах терміну (строку) дії карток на пальне. Термін (строк) дії карток на пальне вказується у видатковій накладній і погоджується сторонами шляхом підписання видаткової накладної на товар. У випадку якщо термін дії карток на пальне не вказаний у видатковій накладній, то термін дії карток на пальне становить 1 календарний рік від дати видаткової накладної. Постачальник зобов’язується повертати покупцю товар зі зберігання лише протягом терміну (строку) дії карток на пальне. Зберігання та видача (передача) товару зі зберігання здійснюється на автозаправних станціях (АЗС) Користувача (ів) АЗС, перелік яких узгоджується сторонами у додатку №1 до цього договору. Перелік АЗС може змінюватися постачальником в односторонньому порядку. Повідомлення про такі зміни можуть надсилатися покупцю засобами електронного або факсимільного зв’язку, а також шляхом розміщення інформації на веб-сайті постачальника: www.wog.ua. Видача (передача) товарів зі зберігання покупцю проводиться по-частково, та лише за умови їх фактичної наявності на АЗС користувача АЗС на момент проведення операції з видачі (передачі) товарів зі зберігання. Видача (передача) товарів зі зберігання покупцю підтверджується фактом отоварення картки на пальне (тобто повернення постачальнику картки на пальне в обмін на виданий (переданий) ним товар зі зберігання), що підтверджується чеком касового апарату (РРО). Товар покупця видається постачальником (користувачем АЗС) тільки пред'явнику картки на пальне. Покупець запевняє, що кожен, хто пред’являє картку на пальне, є його уповноваженим представником на отримання товару від постачальника. Видача товару на пошкоджену, протерміновану, заблоковану, підроблену картку на пальне або таку, що не містить реквізитів, вказаних у пункті 3.1. договору, постачальником (користувачем АЗС) не здійснюється. Картки на пальне дійсні для видачі товару на протязі строку, визначеного відповідною видатковою накладною. Картки на пальне, не пред'явлені оператору АЗС для отримання товару зі зберігання протягом терміну дії картки на пальне анулюються (втрачають свою силу і є недійсними). Покупець зобов'язується забрати товар зі зберігання до моменту анулювання карток на пальне. Обмін наявних у покупця анульованих карток на пальне можливий протягом 10 (десяти) календарних днів з дати закінчення терміну дії карток на пальне, при наявності у покупця документа, який підтверджує придбання товару (видаткова накладна). Термін дії карток на пальне після обміну - один календарний місяць. Якщо з моменту придбання товару до дати обміну карток на пальне відбулось зростання ціни товару у постачальника, обмін проводиться з перерахунком ціни товару на момент звернення покупця, відповідно до цін на пальне, визначених постачальником в односторонньому порядку, з врахуванням ціни відповідного товару на стелі АЗС користувача АЗС на момент проведення обміну карток на пальне. За порушення зобов’язань, передбачених пунктом 3.5. цього договору (а саме - обов’язку отримати у постачальника товар протягом терміну дії карток на пальне), покупець зобов’язаний сплатити на користь постачальника майнову неустойку, яка обчислюється в розмірі 100% (сто відсотків) від кількості товару, вказаної у протермінованій (простроченій) картці на пальне. Майнова неустойка відповідно до пункту 3.12. даного договору та норм ч. 1 ст. 549, ч. т1 ст. 551 Цивільного кодексу України сплачується у майновій формі, тобто у формі товару, передбаченого у відповідній картці на пальне. Покупець зобов’язаний сплатити майнову неустойку постачальнику протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту порушення зобов’язань, передбачених п. 3.5. даного договору. За умов, передбачених п. 3.12. даного договору, обов’язок постачальника щодо передачі покупцю товару відповідно до п.п. 1.2., 3.6. даного договору у розмірі (кількості) вказаному у протермінованій (простроченій) картці на пальне припиняється на підставі ст. 601 Цивільного кодексу України (зустрічне зарахування обов’язку покупця сплатити неустойку у формі товару та обов’язку постачальника передати товар). Залік зустрічних однорідних вимог проводиться постачальником в односторонньому порядку, автоматично, без підписання та надсилання додаткових документів (заяв, угод, актів, протоколів, і тому подібне).

Згідно п.п 4.1.-4.4. договору поставки розрахунки між сторонами здійснюються в Українській національній валюті — гривнях. Вид розрахунків — безготівковий, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Розрахунки за товар покупець здійснює на умовах 100 % попередньої оплати вартості товару. При цьому, моментом виконання зобов’язань покупця по оплаті товару вважається момент поступлення грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Покупець зобов’язується самостійно попередити постачальника про проведену оплату вартості товару (партії товару) шляхом передачі повідомлення про проведену оплату за допомогою факсимільного зв’язку. При здійсненні оплати за товар, посилання в платіжному документі на номер та дату даного договору є обов'язковим.

Приймання товару здійснюється в момент завантаження у наданий покупцем транспорт (п. 5.1. договору).

Згідно п. 10.9. даного договору даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2016 року, а в частині проведення розрахунків-до їх повного виконання сторонами.

Даний договір підписано сторонами та скріплено відтиском круглої печатки господарюючих суб’єктів (а. с. 11-15).

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обов’язки суб’єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В даному випадку, правовідносини, що виникли між сторонами даного спору є змішаними відносинами - за договором поставки та договором зберігання.

Укладений між сторонами договір №21/08/ДПІ-58 поставки нафтопродуктів оптовими партіями від 01.02.2016р. предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний не був.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Якщо право власності переходить до покупця раніше від передання товару, продавець зобов'язаний до передання зберігати товар, не допускаючи його погіршення (стаття 667 ЦК України).

Згідно частини 1 статті 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлене договором або законом (частина 1 статті 334 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним, зокрема, у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

У відповідності до договору №21/08/ДПІ-58 поставки нафтопродуктів оптовими партіями від 01.02.2016р. відповідач зобов'язався постачати покупцю нафтопродукти партіями (товар), а позивач зобов’язався прийняти товар від постачальника та оплатити його вартість на умовах даного договору. Крім того, відповідно до умов даного договору постачальник зобов’язався зберігати придбаний покупцем у постачальника товар протягом строку та на умовах, передбачених даним договором.

Згідно частин 1, 3 статті 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності; договір зберігання є публічним, якщо зберігання речей здійснюється суб'єктом підприємницької діяльності на складах (у камерах, приміщеннях) загального користування.

Відповідно до частини 1 статті 938 ЦК України зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.

Статтею 942 ЦК України передбачено, що зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі. Якщо зберігання здійснюється безоплатно, зберігач зобов'язаний піклуватися про річ, як про свою власну.

Згідно частини 1 статті 943 ЦК України зберігач зобов'язаний виконувати свої обов'язки за договором зберігання особисто. Зберігач має право передати річ на зберігання іншій особі у разі, якщо він вимушений це зробити в інтересах поклажодавця і не має можливості отримати його згоду.

Статтею 948 ЦК України визначено, що поклажодавець зобов'язаний забрати річ від зберігача після закінчення строку зберігання.

Частинами 1, 2 статті 949 ЦК України визначено, що зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості; річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.

Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок, а кредитор – прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов’язання. Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року № 281/171/578/155 зазначено, що талон - це спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.

Отже, при укладанні договору №21/08/ДПІ-58 поставки нафтопродуктів оптовими партіями від 01.02.2016р. сторонами було погоджено, що товар передається відповідачем позивачу шляхом надання облікових карток - талонів, які у наступному реалізуються позивачем шляхом заправки транспортних засобів на автозаправних станціях. При цьому, позивач отримує товар саме у тій кількості, що оплачена позивачем та зазначена в облікових картах-талонах.

Наявними в матеріалах справи документами (які були долучені відповідачем до справи спільно із відзивом на позовну заяву) – підписаною між сторонами видатковою накладною №178708 від 19.08.2016р. та реєстром невикористаних накладних за період з 01.02.2016р. по 13.04.2018р. підтверджується, що у рамках дії договору №21/08/ДПІ-58 поставки нафтопродуктів оптовими партіями від 01.02.2016р. у визначений період часу відповідачем було надано позивачу картки на пальне за №№ 000941030132630 номіналом 10 літрів, 000941090384817 номіналом 10 літрів, 000941000176749 номіналом 10 літрів, 000941020091411 номіналом 10 літрів, 000941070395220 номіналом 10 літрів, 000941080234975 номіналом 10 літрів, 000941010109430 номіналом 10 літрів, 000941050179785 номіналом 10 літрів, 000941090299689 номіналом 10 літрів, 000941040249300 номіналом 10 літрів, 000942020129856 номіналом 20 літрів (а. с. 73-74, 79-81).

Відповідно до ст.ст. 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. (з наступними змінами та доповненнями), господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів.

Судом встановлено, що накладна на відпуск ТОВ "Нафтотрейд Ресурс" ТзДВ "Страхова компанія "Іллічівська" карток на пальне-талонів та їх отримання ТзДВ "Страхова компанія "Іллічівська" підписана уповноваженими представниками сторін, містить всі визначені чинним законодавством обов'язкові реквізити, в повному об'ємі відображає зміст та обсяги здійсненої сторонами на підставі останньої, згідно умов підписаного договору №21/08/ДПІ-58 поставки нафтопродуктів оптовими партіями від 01.02.2016р. господарської операції.

Крім того, видатковою накладною №178708 від 19.08.2016р. визначено, що картки на пальне дійсні для вибірки товару по даній видатковій накладній протягом 12 місяців з дати підписання даної видаткової накладної, тобто до 19.08.2017 року. Картки на пальне, не пред’явлені оператору АЗС для отримання товару протягом 12 місяців з моменту підписання даної видаткової накладної анулюються (втрачають свою чинність і є недійсними). Покупець зобов’язується прийняти товар у постачальника до моменту анулювання карток на пальне. Якщо протягом вказаного періоду покупець не з’явився або не вчинив інших необхідних дій для прийняття товару вважається, що покупець відмовився від правочину. Правовим наслідком відмови покупця від правочину є втрата права отримання товару по анульованих картках на пальне та/або права на повернення грошових коштів, оплачених за товар згідно даної видаткової накладної.

Позивач, звертаючись з позовом до суду просить суд зобов’язати відповідача передати позивачу 140 літрів дизельного пального по картках №№13012040921092, 13012071329313, 13012011268465, 13012020972625, 13012071162428, 13012041313074, 13012060899595 та 120 літрів бензину марки А-95 по картках на пальне за №№ 000941030132630, 000941090384817, 000941000176749, 000941020091411, 000941070395220, 000941080234975, 000941010109430, 000941050179785, 000941090299689, 000941040249300, 000942020129856.

Однак, судом засвідчується на тому, що сторонами, зокрема позивачем не надано суду належних доказів, а саме видаткових накладних, як це обумовлено договором 21/08/ДПІ-58 поставки нафтопродуктів оптовими партіями від 01.02.2016р., в підтвердження здійснення сторонами господарської операції по передачі відповідачем позивачу в межах дії договору №21/08/ДПІ-58 від 01.02.2016р. карток на дизельне пальне №№13012040921092 номіналом 20 літрів, 13012071329313 номіналом 20 літрів, 13012011268465 номіналом 20 літрів, 13012020972625 номіналом 20 літрів, 13012071162428 номіналом 20 літрів, 13012041313074 номіналом 20 літрів, 13012060899595 номіналом 20 літрів, що є підставою для відмови позивачу в позові в частині передачі 140 літрів дизельного пального згідно карток на дизельне пальне №№13012040921092, 13012071329313, 13012011268465, 13012020972625, 13012071162428, 13012041313074, 13012060899595.

Стосовно вимоги позивача про зобов’язання відповідача передати йому 120 літрів бензину марки А-95 по картках на пальне за №№ 000941030132630, 000941090384817, 000941000176749, 000941020091411, 000941070395220, 000941080234975, 000941010109430, 000941050179785, 000941090299689, 000941040249300, 000942020129856 суд засвідчує на тому, що видатковою накладною №178708 від 19.08.2016р., якою відповідач передав позивачу картки на пальне за №№ 000941030132630 номіналом 10 літрів, 000941090384817 номіналом 10 літрів, 000941000176749 номіналом 10 літрів, 000941020091411 номіналом 10 літрів, 000941070395220 номіналом 10 літрів, 000941080234975 номіналом 10 літрів, 000941010109430 номіналом 10 літрів, 000941050179785 номіналом 10 літрів, 000941090299689 номіналом 10 літрів, 000941040249300 номіналом 10 літрів, 000942020129856 номіналом 20 літрів, визначено, що картки на пальне дійсні для вибірки товару по даній видатковій накладній протягом 12 місяців з дати підписання даної видаткової накладної, тобто до 19.08.2017 року. Картки на пальне, не пред’явлені оператору АЗС для отримання товару протягом 12 місяців з моменту підписання даної видаткової накладної анулюються (втрачають свою чинність і є недійсними). Покупець зобов’язується прийняти товар у постачальника до моменту анулювання карток на пальне. Якщо протягом вказаного періоду покупець не з’явився або не вчинив інших необхідних дій для прийняття товару вважається, що покупець відмовився від правочину. Правовим наслідком відмови покупця від правочину є втрата права отримання товару по анульованих картках на пальне та/або права на повернення грошових коштів, оплачених за товар згідно даної видаткової накладної.

Пунктами 3.5., 3.6., 3.10., 3.11.-3.13. договору №21/08/ДПІ-58 поставки нафтопродуктів оптовими партіями від 01.02.2016р. сторони погодили, що покупець зобов’язаний отримати товар зі зберігання в межах терміну (строку) дії карток на пальне. Термін (строк) дії карток на пальне вказується у видатковій накладній і погоджується сторонами шляхом підписання видаткової накладної на товар. У випадку якщо термін дії карток на пальне не вказаний у видатковій накладній, то термін дії карток на пальне становить 1 календарний рік від дати видаткової накладної. Постачальник зобов’язується повертати покупцю товар зі зберігання лише протягом терміну (строку) дії карток на пальне. Видача товару на пошкоджену, протерміновану, заблоковану, підроблену картку на пальне або таку, що не містить реквізитів, вказаних у пункті 3.1. договору, постачальником (користувачем АЗС) не здійснюється. Картки на пальне дійсні для видачі товару на протязі строку, визначеного відповідною видатковою накладною. Картки на пальне, не пред'явлені оператору АЗС для отримання товару зі зберігання протягом терміну дії картки на пальне анулюються (втрачають свою силу і є недійсними). Покупець зобов'язується забрати товар зі зберігання до моменту анулювання карток на пальне. Обмін наявних у покупця анульованих карток на пальне можливий протягом 10 (десяти) календарних днів з дати закінчення терміну дії карток на пальне, при наявності у покупця документа, який підтверджує придбання товару (видаткова накладна). Термін дії карток на пальне після обміну - один календарний місяць. За порушення зобов’язань, передбачених пунктом 3.5. цього договору (а саме - обов’язку отримати у постачальника товар протягом терміну дії карток на пальне), покупець зобов’язаний сплатити на користь постачальника майнову неустойку, яка обчислюється в розмірі 100% (сто відсотків) від кількості товару, вказаної у протермінованій (простроченій) картці на пальне. Майнова неустойка відповідно до пункту 3.12. даного договору та норм ч. 1 ст. 549, ч. т1 ст. 551 Цивільного кодексу України сплачується у майновій формі, тобто у формі товару, передбаченого у відповідній картці на пальне. Покупець зобов’язаний сплатити майнову неустойку постачальнику протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту порушення зобов’язань, передбачених п. 3.5. даного договору. За умов, передбачених п. 3.12. даного договору, обов’язок постачальника щодо передачі покупцю товару відповідно до п.п. 1.2., 3.6. даного договору у розмірі (кількості) вказаному у протермінованій (простроченій) картці на пальне припиняється на підставі ст. 601 Цивільного кодексу України (зустрічне зарахування обов’язку покупця сплатити неустойку у формі товару та обов’язку постачальника передати товар). Залік зустрічних однорідних вимог проводиться постачальником в односторонньому порядку, автоматично, без підписання та надсилання додаткових документів (заяв, угод, актів, протоколів, і тому подібне).

Згідно з частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

З аналізу вищевказаних приписів чинного законодавства вбачається, що істотні умови договору, в тому числі термін його дії, визначаються лише за згодою сторін, що кореспондується з положеннями статті 627 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Виходячи зі змісту глави 20 Господарського кодексу України, в основу формування договірних зобов'язань покладений принцип вільного волевиявлення, відповідно до якого вирішення судом неврегульованих умов, що виникли при укладенні договору, можливо лише за спільною згодою усіх сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 67 Господарського кодексу України підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Як зазначалось судом вище, в силу положень статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до ст. 6 Господарського кодексу України одним із загальних принципів господарювання в Україні є заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

Отже, як позивач, так і відповідач під час укладення договору були вільними в його укладенні та могли укласти договір на визначених умовах, запропонувати внести зміни до договору щодо пунктів, з якими сторони не погоджуються, або ж відмовитись від його укладення взагалі та укласти договір з іншим контрагентом, або на інших умовах.

Судом встановлено, що сторони підписуючи договір №21/08/ДПІ-58 поставки нафтопродуктів оптовими партіями від 01.02.2016р. погодили його умови стосовно поставки товару, договір в цій частині, як і в цілому, предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний не був.

Оскільки, судом встановлено, що відпуск нафтопродуктів здійснюється за наявними у позивача обліковими картками (талонами), умовами договору передбачено, що картки на пальне дійсні для видачі товару на протязі строку, визначеного відповідною видатковою накладною, тобто, в даному випадку до 19.08.2017р., позивачем жодним чином не було повідомлено відповідача про блокування карток у зв’язку із закінченням терміну їх дії, тим самим ним було порушено умови договору, договором не передбачено обов'язку відповідача здійснювати відпуск нафтопродуктів за протермінованими (анульованими) картками, а навпаки ж визначено, що за порушення зобов’язань, передбачених пунктом 3.5. договору (а саме - обов’язку отримати у постачальника товар протягом терміну дії карток на пальне), покупець зобов’язаний сплатити на користь постачальника майнову неустойку, яка обчислюється в розмірі 100% (сто відсотків) від кількості товару, вказаної у протермінованій (простроченій) картці на пальне, майнова неустойка відповідно до пункту 3.12. даного договору та норм ч. 1 ст. 549, ч. 1 ст. 551 Цивільного кодексу України сплачується у майновій формі, тобто у формі товару, передбаченого у відповідній картці на пальне, покупець зобов’язаний сплатити майнову неустойку постачальнику протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту порушення зобов’язань, передбачених п. 3.5. даного договору, за умов, передбачених п. 3.12. даного договору, обов’язок постачальника щодо передачі покупцю товару відповідно до п.п. 1.2., 3.6. даного договору у розмірі (кількості) вказаному у протермінованій (простроченій) картці на пальне припиняється на підставі ст. 601 Цивільного кодексу України (зустрічне зарахування обов’язку покупця сплатити неустойку у формі товару та обов’язку постачальника передати товар), залік зустрічних однорідних вимог проводиться постачальником в односторонньому порядку, автоматично, без підписання та надсилання додаткових документів (заяв, угод, актів, протоколів, і тому подібне)., суд дійшов висновку про відсутність обов'язку у відповідача здійснити передачу 120 літрів бензину марки А-95 по картках на пальне за №№ 000941030132630 номіналом 10 літрів, 000941090384817 номіналом 10 літрів, 000941000176749 номіналом 10 літрів, 000941020091411 номіналом 10 літрів, 000941070395220 номіналом 10 літрів, 000941080234975 номіналом 10 літрів, 000941010109430 номіналом 10 літрів, 000941050179785 номіналом 10 літрів, 000941090299689 номіналом 10 літрів, 000941040249300 номіналом 10 літрів, 000942020129856 номіналом 20 літрів, а тому в задоволенні позовних вимог в цій частині позивачу слід відмовити.

При цьому суд критично відноситься і до тверджень позивача, стосовно того, що умови пункту 3.12. договору №21/08/ДПІ-58 поставки нафтопродуктів оптовими партіями від 01.02.2016р., яким визначено, що за порушення зобов’язань, передбачених пунктом 3.5. цього договору (а саме - обов’язку отримати у постачальника товар протягом терміну дії карток на пальне), покупець зобов’язаний сплатити на користь постачальника майнову неустойку, яка обчислюється в розмірі 100% від кількості товару, вказаної у протермінованій (простроченій) картці на пальне є нікчемними, а учасники господарських правовідносин керуються ст. 230 ГК України, а не ч. 1 ст. 551 ЦК України, згідно якої предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно, з огляду на наступне.

Пунктом 3.11 договору №21/08/ДПІ-58 поставки нафтопродуктів оптовими партіями від 01.02.2016р. передбачено, що картки на пальне дійсні для видачі товару на протязі строку, визначеного відповідною видатковою накладною (п. 3.5. даного договору), картки на пальне, не пред'явлені оператору АЗС для отримання товару зі зберігання протягом терміну дії картки на пальне анулюються (втрачають свою силу і є недійсними), покупець зобов'язується забрати товар зі зберігання до моменту анулювання карток на пальне. Обмін наявних у покупця анульованих карток на пальне можливий протягом 10 календарних днів з дати закінчення терміну дії карток на пальне, при наявності у покупця документа, якій підтверджує придбання товару (видаткова накладна). Термін дії карток на пальне після обміну - один календарний місяць.

Позивачем жодним чином не було повідомлено відповідача про блокування карток у зв’язку із закінченням терміну їх дії, тим самим ним було порушено умови договору, а тому відповідачем були застосовані до нього штрафні санкції, що визначені пунктами 3.12, 3.13 цього договору, згідно яких за порушення зобов’язань, передбачених пунктом 3.5. цього договору (а саме - обов’язку отримати у постачальника товар протягом терміну дії карток на пальне), покупець зобов’язаний сплатити на користь постачальника майнову неустойку, яка обчислюється в розмірі 100% від кількості товару, вказаної у протермінованій (простроченій) картці на пальне. За умов, передбачених п. 3.12. даного договору, обов’язок постачальника щодо передачі покупцю товару відповідно до п.п. 1.2., 3.6. даного договору у розмірі (кількості) вказаному у протермінованій (простроченій) картці на пальне припиняється на підставі ст. 601 Цивільного кодексу України (зустрічне зарахування обов’язку покупця сплатити неустойку у формі товару та обов’язку постачальника передати товар. Залік зустрічних однорідних вимог проводиться постачальником в односторонньому порядку, автоматично, без підписання та надсилання додаткових документів (заяв, угод, актів, протоколів, і тому подібне).

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

Майнова неустойка відповідно до пункту 3.12. даного договору та норм ч.1 ст. 549, ч.1 ст. 551 ЦК України сплачується у майновій формі, тобто у формі товару, передбаченого у відповідній картці на пальне. Покупець зобов’язаний сплатити майнову неустойку постачальнику протягом 3 календарних днів з моменту порушення зобов'язань, передбачених п. 3.5. даного договору.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач, застосовуючи до спірних правовідносин п.п. 3.12.-3.13. договору №21/08/ДПІ-58 від 01.02.2016р., норми ст.ст. 549, 551 ЦК України, жодних протиправних дій не вчиняв, а неотоварення позивачем талонів на протязі терміну їх дії, відсутність відповідного звернення позивача до відповідача для поновлення строку їх використання, як це визначено п. 3.11. договору - тягне за собою сплату майнової неустойки, яка обчислюється в розмірі 100% від кількості товару, вказаної у протермінованій картці на пальне.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на викладене, в задоволенні позовних вимог Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Іллічівська" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтотрейд Ресурс" про зобов’язання вчинити дії слід відмовити.

Згідно п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, відмову позивачу в задоволенні позовних вимог, у суду відсутні підстави для відшкодування позивачу сплаченої ним суми судового збору за рахунок відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 75, 76-80, 129, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. ст. 253, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається до апеляційного господарського суду, у межах апеляційного округу якого знаходиться місцевий господарський суд, протягом 20 днів з дня складення повного тексту судового рішення.

У той же час згідно підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень ГПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне судове рішення складено

15.06.2018р.

Суддя В. А. Войціховський