Рішення № 74689537, 14.06.2018, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 822/1420/18

РІШЕННЯ

іменем України

14 червня 2018 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Михайлова О.О.

розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Хмельницької обласної державної адміністрації , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 соціального захисту населення Хмельницької обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Хмельницької обласної державної адміністрації, в якій просить суд:

1. Визнати протиправним та скасувати рішення ОСОБА_2 соціального захисту населення Хмельницької обласної державної адміністрації у встановленні статусу постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 серії А.

2. Зобов'язати Хмельницьку обласну державну адміністрацію прийняти рішення про встановлення ОСОБА_1 статусу постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи та видати посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 серії А на підставі експертного висновку Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України по встановленню причинного зв'язку хвороб, що призвели до інвалідності та смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС від 06.04.2017 №44 та довідки медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААА №919351 про встановлення інвалідності, пов'язаної з наслідками Чорнобильської катастрофи.

Позивач підставою позову зазначає порушення відповідачем вимог ст. ст. 11, 12, 13 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що звертався до відповідача з заявою щодо встановлення статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи першої категорії.

Позивач зазначає, що листом від 25.01.2018 №04.02-671 ОСОБА_2 соціального захисту населення Хмельницької обласної державної адміністрації його повідомлено про відмову у встановленні статусу та видачі посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 з числа потерпілих від Чорнобильської катастрофи з підстав того, що інвалідність пов'язану з впливом аварії на Чорнобильській АЕС встановлено після досягнення повноліття.

Вважаючи відмову відповідача протиправною, з метою захисту своїх прав, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Справа розглянута в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач відзиву на позовну заяву ОСОБА_1 не подав.

Третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 соціального захисту населення Хмельницької обласної державної адміністрації 04.05.2018 подано відзив на позовну заяву, у якому представник третьої особи просить в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі з підстав того, що інвалідність пов'язану з впливом аварії на Чорнобильській АЕС встановлено після досягнення повноліття.

Судом встановлені наступні обставини справи.

ОСОБА_1 у 1991 році отримав статус дитини-інваліда, відповідно до висновку ЛКК №271 від 01.04.2013.

Відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації №421 від 26.02.1998 позивач отримав посвідчення дитини, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи серії Д №665271 видане 16.12.1999, по критерію опромінення щитовидної залози.

Згідно з заключенням ЛКК №271 від 01.04.2013 Дитячої поліклініки №1 Святошинського району Головного управління охорони здоров'я Київської міської державної адміністрації, позивачу встановлений діагноз остеохондропатія головки лівої стегнової кістки.

Експертним висновком Центральної міжвідомчої експертної комісії на засіданні №44 від 06.04.2017 розглянуте звернення позивача на предмет встановлення причинного зв'язку хвороб, інвалідності з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, позивачу встановлено основний діагноз : папілярна карцинома щитовидної залози, ст. І,Т2N1аМ0, кл.гр. ІІ; стан після комбінованого лікування та встановлено, що захворювання пов'язане з впливом аварії на ЧАЕС.

Довідкою до акта огляду МСЕК серії 12 ААА №919351 позивачу встановлена друга група інвалідності з 24.04.2017, захворювання пов'язане з впливом аварії на ЧАЕС; інвалідність встановлена на строк до 01.05.2020.

В подальшому позивач звернувся до відповідача з заявою щодо встановлення статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи першої категорії.

Листом від 25.01.2018 №04.02-671 ОСОБА_2 соціального захисту населення Хмельницької обласної державної адміністрації відмовив позивачу у встановленні статусу та видачі посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 з числа потерпілих від Чорнобильської катастрофи у зв'язку з тим, що інвалідність пов'язану з впливом аварії на Чорнобильській АЕС встановлено після досягнення повноліття.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наведене нижче.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон).

Відповідно до ст. 9 Закону особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є:

1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків;

2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

3) громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт;

4) громадяни, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих.

Статтею 11 Закону визначено осіб, які належать до потерпілих від Чорнобильської катастрофи, а саме:

1) евакуйовані із зони відчуження (в тому числі особи, які на момент евакуації перебували у стані внутрішньоутробного розвитку після досягнення ними повноліття), а також відселені із зон безумовного (обов'язкового) і гарантованого добровільного відселення;

2) особи, які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або прожили за станом на 1 січня 1993 року на території зони безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, та відселені або самостійно переселилися з цих територій;

3) особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років;

4) особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років;

5) особи, які працювали з моменту аварії до 1 липня 1986 року не менше 14 календарних днів або не менше трьох місяців протягом 1986 - 1987 років за межами зони відчуження на роботах з особливо шкідливими умовами праці (за радіаційним фактором), пов'язаними з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, що виконувалися за урядовими завданнями. Перелік видів робіт і місць, де виконувалися зазначені роботи, встановлюється Кабінетом Міністрів України;

6) особи, які досягли повноліття, з числа зазначених у статті 27 цього Закону, та яким у дитячому віці встановлено причинний зв'язок інвалідності з наслідками Чорнобильської катастрофи, за умови проходження переогляду у спеціалізованій медико-соціальній експертній комісії відповідно до частини п'ятої статті 17 цього Закону.

Крім осіб, зазначених у частині першій цієї статті, до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать неповнолітні діти, зазначені у статті 27 цього Закону. Після досягнення повноліття (в разі одруження або влаштування на роботу у передбачених чинним законодавством випадках до досягнення повноліття - за їх бажанням відповідно з часу одруження або влаштування на роботу), визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи провадиться на умовах, визначених частиною першою цієї статті, а щодо потерпілих, зазначених у пункті 6 частини першої цієї статті, визначення категорії провадиться відповідно до пункту 1 частини першої статті 14 цього Закону.

Відповідно до ст. 12 Закону причинний зв'язок між захворюванням, пов'язаним з Чорнобильською катастрофою, частковою або повною втратою працездатності громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, і Чорнобильською катастрофою визнається встановленим (незалежно від наявності дозиметричних показників чи їх відсутності), якщо його підтверджено під час стаціонарного обстеження постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи уповноваженою медичною комісією не нижче обласного рівня або спеціалізованими медичними установами Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, які мають ліцензію центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я.

Неповнолітнім дітям, зазначеним у статті 27 цього Закону, в разі захворювання причинний зв'язок інвалідності з наслідками Чорнобильської катастрофи встановлюється відповідно до частини першої цієї статті.

На встановлення причинного зв'язку між погіршенням стану здоров'я і встановленням інвалідності та наслідками Чорнобильської катастрофи мають право особи, яким після досягнення повноліття не буде надано відповідно до частини першої статті 11 цього Закону статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, з числа:

- зазначених у пункті 2 статті 27 цього Закону;

- народжених після 26 квітня 1986 року від батька, який на час настання вагітності матері мав підстави належати до 1 або 2 категорії постраждалих, або матір'ю, яка на час настання вагітності або під час вагітності мала підстави належати до 1 або 2 категорії постраждалих;

- хворих на рак щитовидної залози.

Отже, з аналізу наведених норм законодавства вбачається, що однією з підстав для отримання посвідчення категорії 1 серії А є встановлення уповноваженою медичною комісією причинного зв'язку інвалідності з Чорнобильською катастрофою.

Пунктом 1 частини першої статті 14 зазначеного Закону визначено, що до категорії 1 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, відносяться інваліди з числа учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи (статті 10, 11 і частина третя статті 12), щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворі внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу.

Таким чином, законодавець до категорії 1 відносить три групи:

1) інваліди з числа учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою;

2) інваліди з числа потерпілих від Чорнобильської катастрофи, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою;

3) хворі внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу.

Порядок видачі посвідчень встановлюється постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року №51 "Про затвердження Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Порядок №51).

Положеннями абзацу першого пункту 3 Порядку №51 встановлено, що інвалідам з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілим від Чорнобильської катастрофи, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, віднесеним до категорії 1, а також учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 р. - незалежно від кількості робочих днів, з 1 липня 1986 р. до 31 грудня 1986 р. - не менше 5, а у 1987 р. - не менше 14 календарних днів, віднесеним до категорії 2, видаються посвідчення синього кольору, серія А.

Приписи абз. 3 п. 10 Порядку №51 визначають, видача посвідчень провадиться потерпілим від аварії на Чорнобильській АЕС - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням місцевих органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування за місцем проживання.

При цьому, згідно з абз. 6 п. 10 Порядку №51 посвідчення видаються інвалідам із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілим від Чорнобильської катастрофи, віднесеним до категорії 1, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, - на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності відповідної групи, пов'язаної з наслідками Чорнобильської катастрофи.

Тобто, підставою для видачі посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи, віднесеної до 1 категорії, щодо якої встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, є довідка медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності відповідної групи, пов'язаної з наслідками Чорнобильської катастрофи.

З огляду на викладене, зважаючи на встановлений позивачу уповноваженим органом зв'язок інвалідності з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС, наявність якого чинним законодавством не пов'язується з віком особи та не може бути перешкодою для визнання такої особи потерпілою від Чорнобильської катастрофи з видачею відповідного посвідчення, суд приходить до висновку про необхідність визнання протиправним та скасування оформленого листом №04.02-671 від 25.01.2018 ОСОБА_2 соціального захисту населення Хмельницької обласної державної адміністрації, яким позивачу відмовлено у встановленні статусу постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи з числа потерпілих від неї категорії 1 серії А.

Щодо позовних вимог в частині зобов'язання відповідача прийняти рішення про встановлення статусу постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 серії А та видати відповідне посвідчення, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1- 2 ст. 5 КАС України Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Задовольняючи адміністративний позов позивача в повному обсязі суд зазначає, що у даному випадку це не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача.

Відповідно до судової практики Європейського суду з прав людини (рішення по справі «Олссон проти Швеції» від 24.03.1988 року) запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців, водночас, суди повинні відновлювати порушене право шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень, у тому числі колегіальний орган, прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

При цьому суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верхового Суду України від 16.09.2015 року у справі №21-1465а15 та від 02.02.2016 року у справі №804/14800/14.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу (ч. 1 ст. 77 КАС України).

В той же час згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про правомірність його рішень.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів позивача, оцінивши досліджені під час судового розгляду справи докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведена правомірність своїх дій, а тому адміністративний позов ОСОБА_1 необхідно задовольнити в повному обсязі.

Оскільки позивач, на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору та не сплачував його, розподіл судових витрат, відповідно до вимог ст. 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

адміністративний позов ОСОБА_1 (код НОМЕР_1, пров. Пушкіна, 6, м. Деражня, Хмельницька область, 32200) задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення викладене у листі №04.02-671 від 25.01.2018 ОСОБА_2 соціального захисту населення Хмельницької обласної державної адміністрації "Щодо отримання статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Зобов'язати Хмельницьку обласну державну адміністрацію (код 22985083, майдан Незалежності, 2, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29000) прийняти рішення про встановлення ОСОБА_1 статусу постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 серії А.

Зобов'язати Хмельницьку обласну державну адміністрацію видати ОСОБА_1 (код НОМЕР_1, пров. Пушкіна, 6, м. Деражня, Хмельницька область, 32200) посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 серії А.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з його підписання.

Головуючий суддя ОСОБА_3