Ухвала суду № 74689473, 14.06.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №463/1149/18

У Х В А Л А

з питань забезпечення позову

14 червня 2018 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Карп`як О.О., розглянув в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради, третя особа- Приватне підприємство “Мега-Тех” про визнання незаконним та скасування рішення, -

в с т а н о в и в:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Львівської міської ради, третя особа- Приватне підприємство “Мега-Тех” про визнання протиправною ухвали Львівської міської №877 від 14 липня 2016 року, якою ПП “Мега-Тех” передана земельна ділянка під приватним гаражем ОСОБА_1 та скасування ухвали №877 від 14 липня 2016 року про передачу ПП “Мега-Тех” земельної ділянки з кадастровим №4610136600:07:005:0040.

11.06.2018 року за вх. №17906 від позивача надійшла заява про забезпечення адміністративного позову шляхом накладення арешту на власний гараж ОСОБА_1 по вул. Шота Руставелі,13 чи по вул. Волоська, 1 в м.Львові.

В обґрунтування вказаної заяви зазначив, що 14.05.2018 року представник ОСОБА_2 отримав лист директора Департаменту містобудування ЛМР ОСОБА_3 № 4-2403-772 від 23.04,2018 з якого вперше дізнався ніби крім власниками який збудував гараж по вул. Шота Руставелі, 13 в м. Львові ОСОБА_1, є інші власники - спочатку ОСОБА_4 за розпорядженням Галицької РРНД м. Львова, потім без будь яких документів ОСОБА_5, потім за договором дарування ОСОБА_6 а то продав ніби ПП «Мега-Тех» під іншою адресою вул. Волоська, спочатку б/н а потім під №1 в м. Львові. В тому ж листі зазначено, що Львівська міська рада ухвалою від 14.11,2012 №1931 «Про затвердження громадянам технічних документацій із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують правова земельні ділянки і передачу громадянам у власність, спільну сумісну власність та оренду земельних ділянок» (п.48 у додатку до ухвали) передала громадянину ОСОБА_6 земельну ділянку площею 0,0044га у власність для обслуговування гаража на вул. Волоській, 1.

Позивач вказує, що працівники Галицької ради народних депутатів м. Львова та Львівської міської ради таємно, в шахрайський, злочинний спосіб допомогли заволодіти приватним майном ОСОБА_1 гаражем по вул., ОСОБА_7 але під іншою адресою Волоська, б/н (потім 1) спочатку ОСОБА_4, потім в невідомийй спосіб гараж став власністю ОСОБА_8 який в свою чергу подарував ОСОБА_6 а той ніби то продав, передав ПП «Мега-Тех». Вказує, що працівники вказаних органів місцевого самоврядування не могли помилитись, адже для прийняття будь яких рішень щодо призначення у володіння чи оренду земельної ділянки а тим більше споруди додається детальний план території який унеможливлює надання документів на право власності на один і той же об’єкт в даному випадку гараж.

В заяві вказано, що на підставі діючого законодавства ОСОБА_1 збудував гараж на підставі рішення виконкому Червоноармійської районної ради депутатів трудящих від 11.08.1970р. № 955, отже набув право користуватися земельною ділянкою з моменту забудови вказаного гаража і отримання 29.12.1998 ЛОК БТІ та експертної оцінки реєстраційного посвідчення КММ №000767. Від набутого в законний спосіб права власності на гараж ОСОБА_1 ніколи не відмовлявся, особливо після погіршення стану здоров’я за яким йому безстроково призначена інвалідність.

Тому, щоб запобігти порушенню прав позивача, просить накласти арешт на власний гараж ОСОБА_1 по вул. Шота Руставелі, 13 чи то по вул. Волоська,1 в м.Львові.

Розглянувши матеріали позовної заяви, заявлене клопотання, суд зазначає таке.

Статтею 154 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи. Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Відповідно до частин першої та другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

В силу приписів частини першої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов’язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Частиною другою цієї ж статті передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Аналізуючи вказані вище норми у сукупності, суд дійшов висновку, що заходи забезпечення адміністративного позову мають вживатись виключно у двох випадках: 1) якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача (фізичної або юридичної особи, суб’єкта владних повноважень), яка в майбутньому зробить неможливим їх захист або ускладнить виконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; 2) якщо є очевидні ознаки протиправності рішень, дій та бездіяльності суб’єктів владних повноважень, що призводить до порушення прав, свобод та інтересів позивача.

При цьому, заходи забезпечення позову повинні обиратися судом з урахуванням дотримання балансу між правами та інтересами позивача, за захистом яких він звернувся, та наслідками впливу таких заходів на права та свободи заінтересованих осіб.

Заявник обов'язково повинен обґрунтувати своє клопотання і з цією метою подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язує застосування певного заходу забезпечення позову. Доказами у даному випадку вважатимуться будь-які відомості, що вказують на ймовірне порушення чиїхось прав (свобод, інтересів) під час провадження у справі. При цьому тягар доказування при розгляді клопотання покладається виключно на заявника.

Відповідно до роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" та постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 року № 2 "Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог, яке допускається, якщо не вжиття цих заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Суд зазначає, що позивачем не надано доказів того, що ПП “Мега-Тех”, виконком чи Львівська міська рада мають намір знищити гараж ОСОБА_1І чи вчиняти зміни права власності, продаж, дарування та інше земельної ділянки на якій розташований гараж ОСОБА_1 за кадастровим номером 4610136600:07:005:0040.

Окрім того, відповідно до ч.2 ст.151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Суд зазначає, що вимога про накладення арешту на власний гараж ОСОБА_1 по вул. Шота Руставелі,13 чи по вул. Волоська, 1 в м.Львові не підлягає задоволенню, оскільки ч.1 ст.151 КАС України чітко визначені підстави забезпечення позову, проте такий вид забезпечення позову, як накладення арешту відсутній у зазначеному переліку.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що заява позивача про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 150, 154, 243, 248 КАС України, суд, -

у х в а л и в:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом п’ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Карп`як О.О.