Рішення № 74689471, 11.06.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№813/1036/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2018 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Сакалоша В.М.,

за участю секретаря судового засідання Павлішевського М.В.,

представника відповідача ОСОБА_1,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_3 з ліквідації Управління МВС України на Львівській залізниці, про визнання протиправними дій, зобов’язання призначити пенсію з проведенням перерахунку за вислугою років, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_2 (далі – ОСОБА_2, позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі – ГУ ПФ України у Львівській області, відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_3 з ліквідації Управління МВС України на Львівській залізниці (далі – третя особа), в якому просить:

- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 03.01.2018 року № 3747/Б-20/12.03-16 в призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_2;

- зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити пенсію за вислугу років ОСОБА_2 з 05.12.2017 року;

- зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплачувати з 01.01.2016 року пенсію за вислугу років ОСОБА_2 відповідно до Закону України “Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та члені їхніх сімей” у грошовому забезпеченні, що виникла після перерахунку пенсії з 01.01.2016 року.

Крім цього, позивач просить встановити судовий контроль за виконанням рішення суду шляхом зобов’язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області подати до суду у десятиденний строк з моменту набрання рішенням законної сили звіт про його виконання.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію по інвалідності. У грудні 2017 року звертався до Головного управління Пенсійного фонду України Львівської області із заявою про переведення на пенсію за вислугою років. Однак, позивачу було відмовлено у переведенні на вказану пенсію, у зв’язку з відсутністю необхідної кількості календарних років вислуги.

Ухвалою суду від 20.03.2018 року відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.

Позивач та його представник в судове засідання не прибули. Належним чином повідомлялися про дату, час та місце проведення судового засідання, що підтверджується особистим підписом представника у судовій розписці від 31.05.2018 року.

Представник відповідача – ГУ ПФ України у Львівській області в судовому засіданні проти позову заперечила, з підстав, вказаних у поданому через канцелярію суду відзиві від 16.04.2018 (вх. №9950). Представник наголосила, що вимога позивача про призначення пенсії за вислугу років є завчасною та суперечить ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), адже до компетенції судів не віднесені функції органів державної влади з питань призначення пенсії. Також зазначила, що позивач звертався до Головного управління Пенсійного фонду України із заявою, відповідно до Закону України “Про звернення громадян”, щодо переведення його на пенсію за вислугою років. Відповідач на вказану заяву надав відповідь від 03.01.218 року №3747/Б-20/12.03-06, також в порядку, визначеному Законом України “Про звернення громадян”. Представник відповідача наголосила, що дана відповідь носить лише інформаційний характер і не набуває статусу рішення в розумінні п.1ч.1 ст. 19 КАС України. Таким чином, рішення про відмову в призначенні пенсії не приймалося, процедура якого передбачає наслідком зобов’язання призначити пенсію позивачу. Також представник відповідача наголосила, що відповідно до п. “а” ст. 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, звільненим у пунктах “б” – “д” статті 1-2 Закону, незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби, зокрема з 01.10.2014 року по 30.09.2015 року і на день звільнення мають вислугу років 22 календарних роки і більше. Враховуючи те, що позивача було звільнено зі служби в органах внутрішніх справ з 31.08.2015 року через хворобу, і станом на дату звільнення вислуга років становить 21 календарний рік, жодних правових підстав для призначення йому пенсії за вислугу років немає. Враховуючи наведене, представник відповідача просила у задоволенні позову відмовити повністю.

Представник третьої особи в судове засідання не прибув. Причин неявки та відношення до позову суду не повідомив. Належним чином повідомлявся про дату, час та місце проведення судового засідання шляхом скерування на адресу третьої особи судової кореспонденції.

Заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши і дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини і відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що згідно витягу з наказу управління Міністерства внутрішніх справ України на Львівській залізниці №61 о/с від 31.08.2015 року позивача було звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил за ст.64 п. “б” (через хворобу).

Вислуга років на день звільнення у календарному обчисленні становить 21 календарний рік.

05.12.2017 року позивач звертався до Головного управлінні Пенсійного фонду України Львівської області із заявою про переведення на пенсію за вислугою років у відповідності до ст.ст. 12, 13, 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.

03.04.2018 року Головне управління Пенсійного фонду України надало відповідь №3747/Б-20/12.03-06, в якій зазначено, що жодних правових підстав для призначення чи перерахунку пенсії за вислугу років відповідно до п. “а” ст. 12 та ст. 23 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” немає.

Не погоджуючись із наданою відповіддю, позивач звернувся з позовом до суду.

Даючи оцінку спірним правовідносинам суд керувався наступним.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, пенсія за вислугу років призначається: а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах “б”, “д” статті 1-2 цього Закону крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 вказаного Закону, незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби:

по 30 вересня 2011 року і на день звільнення мають вислугу 20 років і більше;

з 1 жовтня 2011 року по 30 вересня 2012 року і на день звільнення мають вислугу 20 календарних років та 6 місяців і більше;

з 1 жовтня 2012 року по 30 вересня 2013 року і на день звільнення мають вислугу 21 календарний рік і більше;

з 1 жовтня 2013 року по 30 вересня 2014 року і на день звільнення мають вислугу 21 календарний рік та 6 місяців і більше;

з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки і більше;

з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки та 6 місяців і більше;

з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки і більше;

з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки та 6 місяців і більше.

Частиною 2 статті 17 вказаного Закону передбачено, що до вислуги років особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу станів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, організації підрозділів цивільного захисту, міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання незалежно від форми навчання у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, державної пожежної охорон органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п'яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.

В силу положень статті 17-1 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб”, порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року № 393 “Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей”, до вислуги років для призначення пенсій зараховується на пільгових умовах, зокрема, служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду.

Відповідно до абзацу 13 пункту 1 вказаної Постанови, до вислуги років для призначення пенсій зараховується на пільгових умовах, зокрема, час перебування на посадах у підрозділах міліції особливого призначення за Переліком посад і умовами (в порядку), що визначаються керівниками відповідних міністерств і відомств.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 14.11.2007 року №431 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 05.12.2007 року за №1350/14617) затверджено “Перелік посад працівників спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю органів внутрішніх справ, стаж роботи яких обчислюється з розрахунку 1,5 року за кожен рік служби”.

З аналізу положень наведеного Порядку від 17.07.1992 року №393 вбачається, що пільгова вислуга враховується саме при призначенні пенсій згідно з п. “а” статті 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ”, а не при визначенні розміру такої пенсії.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 09.12.2014 року (№21-406а14) та в ухвалі Вищого адміністративного суду від 05.11.2015 року (К/800/46432/14).

Судом встановлено, що відповідно до витягу з наказу “По особовому складу” №61 о/с від 31.08.2015 року вислуга років позивача на день звільнення становить 21 рік 00 місяців 00 днів, а у пільговому вирахуванні – 27 років 06 місяців 08 днів.

З матеріалів справи вбачається, що з 09.06.2016 року позивачу було призначено пенсію по інвалідності відповідно до ст.21 Закону України “Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ” у розмірі 40% відповідних сум грошового забезпечення.

З метою переведення на пенсію за вислугою років, позивач звернувся до ГУ ПФ України у Львівській області із заявою від 05.12.2017 року.

Суд зазначає, що відповідно до п. 4 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, що затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 року за №3-1 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 15.02.2007 року №135/13402 заява про переведення з одного виду пенсії на інший подається заявником до пенсійного органу, який призначив пенсію.

Відповідно до п. 7 вказаного Порядку для призначення пенсії за вислугу років і по інвалідності подаються такі документи:

-заява про призначення пенсії встановленого зразка (додаток 1 до вказаного Порядку);

-грошовий атестат, або довідка про розмір грошового забезпечення, і довідка про додаткові види грошового забезпечення, які заявник отримував протягом останніх 24 місяців підряд перед місяцем звільнення з військової служби;

-військово-медичні документи про стан здоров'я звільненої особи (за винятком осіб, які не проходили військово-лікарську комісію);

-документи про страховий стаж (при призначенні пенсії згідно з пунктом "б" статті 12 Закону ( 2262-12 );

-довідка МСЕК про визнання особи інвалідом;

-копія документа про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті);

-довідка ВАТ "Ощадбанк" або інший документ, що підтверджує відкриття рахунку, назву та номер відділення ВАТ "Ощадбанк";

-копія паспорта.

Відповідно до п. 14 цього Порядку, орган, що призначає пенсії, розглядає питання про призначення пенсії або про відновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.

Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший і поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсії, при поданні заявником всіх необхідних документів.

Заяви осіб про призначення, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі обліку заяв про призначення пенсії згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Заявнику або посадовій особі уповноваженого структурного підрозділу органом, що призначає пенсії, видається розписка - повідомлення із зазначенням дати приймання заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати в тримісячний термін з дня прийняття заяви (додаток 4).

Згідно з п. 18 цього Порядку, рішення щодо призначення, переведення з одного виду

пенсії на інший та відновлення раніше призначеної пенсії оформляється розпорядженням органу, що призначає пенсії.

Як вбачається з матеріалів справи, заява позивача про переведення на пенсію за вислугою років не відповідає вимогам, встановленим п. 7 Порядку та не містить необхідних додатків.

Тому, суд погоджується з твердженнями представника відповідача, що заява позивача від 05.12.2017 року була розглянута не в порядку Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, а в порядку Закону України “Про звернення громадян”.

У зв’язку з чим, жодного рішення у формі розпорядження відповідачем не приймалося, а позивачу у відповідь на його заяву було скеровано листа від 03.01.20018 року №3747/Б-20/12.03-06, який має виключно інформаційний характер та не породжує для позивача жодних правових наслідків.

Частиною 1 ст.5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому вказаним Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Враховуючи вищенаведене, у порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов’язки для позивача.

В даному випадку, позивач звернувся до суду про визнання протиправною відмови ГУ ПФ України у Львівській області від 03.01.2018 року № 3747/Б-20/12.03-16 в призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_2, яке не передбачає жодних обтяжуючих наслідків чи додаткових обов’язків для позивача.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що вимога позивача про визнання протиправною відмови Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 03.01.2018 року № 3747/Б-20/12.03-16 в призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_2 є передчасною, адже рішення про відмову в призначенні пенсії не приймалося.

Таким чином, суд зазначає про відсутність правових підстав для задоволення вказаної вимоги.

Відмова у задоволенні вищевказаної вимоги закономірно породжує відмову у задоволенні позову в цілому, адже заявлені позивачем вимоги є взаємопов’язаними та взаємопослідовними. Виходячи з наведено, підстав для встановлення судового контролю у даній справі немає.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні критерії відповідачем порушені не були.

Тому, виходячи із заявлених позовних вимог та враховуючи обставини справи, суд дійшов висновку відмовити у задоволенні позову повністю.

Відповідно до ст.139 КАС України судові витрати зі сторін не стягуються.

Керуючись ст.ст. 72, 73, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

у х в а л и в:

у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку передбаченому ст. 295 КАС України, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомукаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення суду набирає законної сили у порядку та строки згідно ст. 255 КАС України.

Повне рішення складено та підписано 14.06.2018.

Суддя В.М. Сакалош