Ухвала суду № 74689090, 13.06.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

11-кп/775/189/2018(м)

220/1439/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2018 року м. Маріуполь

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення Апеляційного суду Донецької області в м. Маріуполі у складі суддів: Свіягіної І.М.,

ОСОБА_1,

ОСОБА_2,

при секретарі судового засідання Болдовській К.В.,

за участю прокурора Мациха А.П.,

за участю захисника адвоката ОСОБА_3,

за участю обвинуваченого ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №№ 12017050000000179від 21.05.2017 р., за апеляційною скаргою захисника адвоката ОСОБА_3, діючого в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 на вирок Великоновосілківського районного суду Донецької області від 20 грудня 2017 року, яким

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, який має дитину ІНФОРМАЦІЯ_4, не працюючого, раніше не судимого, який проживає та зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5,

визнано винним та засуджено за ч.2 ст.286 КК України до покарання у вигляді 3 років позбавлення волі без позбавленням права керувати транспортними засобами.

Стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави витрати на проведення судової авто технічної експертизи № 1/19-289 від 23.08.2017 р. в розмірі 494,35 гривень, судової авто технічної експертизи № 2/19-2237 від 29.08.2017 р. в розмірі 988,70 грн., судової авто технічної експертизи № 1/19-303 від 30.08.2017 р. в розмірі 494,35 гривень

В с т а н о в и л а :

вироком суду ОСОБА_4 визнаний виннм у тому , що він 21 травня 2017 року приблизно о 03 годині 30 хвилин, керуючи технічно справним автомобілем марки «ВАЗ 2101», реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ЯНВ № 048260 власнику ОСОБА_5, з пасажирами в салоні ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, діючи в порушення п.п. 2.1, 2.9, 12.4. 12.9 «б» Правил дорожнього руху України, відповідно до яких:

п. 2.1 - водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: а) посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії;

п. 2.9 - водієві забороняється: а) керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин;

п. 12.4 - у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 60 км/год.;

п.12.9. - водієві забороняється: б) перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4 - 12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту «и» пункту 30.3 цих Правил,

не маючи посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, здійснював рух з перевищенням максимально допустимої швидкості, а саме зі швидкістю приблизно 90-100 км/год, по проїжджій частині вул. Лейтенанта Садового в с. Красна Поляна Великоновосілківського району Донецької області, з боку м. Маріуполя у напрямку смт. Велика Новосілка.

Проїжджаючи ділянку вказаної дороги, розташовану по вул. Лейтенанта Садового в с. Красна Поляна Великоновосілківського району Донецької області, в районі домоволодіння № 90, діючи в порушення вимог п.п. 2.3 «б», 12.1, 12.2 Правил дорожнього руху України, відповідно до яких:

п. 2.3 - для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування ним у дорозі;

п. 12.1 - під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним;

п. 12.2 - у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги,

проявляючи злочинну самовпевненість, діючи необережно, легковажно розраховуючи на запобігання дорожньо-транспортної події, маючи об'єктивну можливість спостерігати за дорожньою обстановкою, перебуваючи під дією алкоголю, не маючи перешкод технічного характеру, не вибрав безпечну швидкість руху керованого ним автомобіля «ВАЗ 2101», реєстраційний номер НОМЕР_1, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, на заокругленні дороги вліво не впорався з керуванням, втратив курсову стійкість транспортного засобу, що призвело до зміни його напрямку руху, заносу вправо, некерованості та виїзду за межі проїжджої частини вправо, де відбулися наїзд спочатку на металеве огородження, потім на перешкоду у вигляді придорожнього дерева та перекидання вказаного автомобіля.

При цьому пасажир автомобіля «ВАЗ 2101», реєстраційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6, під час наїзду на дерево через лобове скло, яке розбилося, випав на землю, а потім потрапив під дно вказаного автомобіля, в результаті чого отримав тілесні ушкодження у вигляді: деформації кожного покрову та м'яких тканин в області правої щоки у вигляді трьох вдавлень, на фоні яких мається «штамповане» садно, синця в ділянці передньої поверхні шиї в її середній третині праворуч від щитоподібного хряща, синця в правій надключичній області, синця на передній поверхні грудної клітини ліворуч починаючи від проекції ключиці та закінчуючи ділянкою 3-го ребра по середньо-ключичній лінії, 4 саден на грудній клітині праворуч на рівні 2-4 міжребер'я починаючи від середньо-ключичної та закінчуючи переднє-пахвовою лініями, садна по задній поверхні правого передпліччя в верхній його третині в області ліктьового суглобу, садна на задній поверхні правого передпліччя, в ділянці променево-зап’ясткового суглобу, садна по передній поверхні правої гомілки у верхній її третині, забою м’яких тканин грудної клітини праворуч, які у своїй сукупності мають ознаки легких тілесних ушкоджень; забитої рани на задній поверхні лівої кисті в проекції середньої третини 2 п’ясної кістки, колото-різаної рани на задній поверхні правого плеча у верхній його третині, які у своїй сукупності відносно до живої людини мають ознаки легких тілесних ушкоджень, щоб потягнули би за собою короткочасний розлад здоров’я, так як потребували б для свого загоєння, строк понад 6-ти, але не більше 21-го дня; закритих прямих переламів 9,10,11 та 12-го ребер праворуч, забою нирок та забою наднирників, які відповідно до живої людини відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, з тривалим розладом здоров'я, строком понад 3 тижні (більш як 21 день), - та помер в результаті механічної асфіксії, яка відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, в наслідок здавлення голови та тулубу дном автомобіля «ВАЗ 2101», реєстраційний номер НОМЕР_1.

Допущені водієм ОСОБА_10 порушення вимог п.12.1, п.12.4, п.12.9 «б» Правил дорожнього руху України, знаходяться в прямому причинному зв’язку з виникненням даної дорожньо-транспортної події та настанням суспільно-небезпечних наслідків у вигляді спричинення смерті потерпілого ОСОБА_6

Не погодившись з вироком суду першої інстанції захисник-адвокат ОСОБА_3, діючий в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити вирок Великоновосілківського районного суду Донецької області від 20 грудня 2017 року щодо ОСОБА_4 та до призначеного йому покарання за ч.2 ст. 286 КК України у виді трьох років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами застосувати вимоги ст.75 КК України, звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням.

В обґрунтування своєї апеляційної скарги захисник ОСОБА_3 зазначає, що суд першої інстанції при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 не взяв до уваги, що обвинувачений скоїв необережній злочин.

Враховуючи особу обвинуваченого ОСОБА_4, наявність на утриманні членів родини, відношення обвинуваченого до події, пов’язаної з дорожньо-транспортною пригодою, думку потерпілої ОСОБА_11, яка не наполягала на суворій мірі покарання, захист вважає можливім виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 без ізоляції від суспільства, із застосуванням вимог ст.75 КК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, думку засудженого ОСОБА_4 та його захисника-адвоката ОСОБА_3, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, позицію прокурора Мациха А.П., який відстоював законність та обґрунтованість прийнятого судом рішення, просив вирок суду залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника без задоволення;, вивчивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про те що апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з вимогами ст.404 КПК в апеляційному порядку вирок суду першої інстанції перевіряється в межах апеляційної скарги.

Перевіркою матеріалів провадження встановлено, що висновок суду про винність обвинуваченого в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, із настанням суспільно-небезпечних наслідків у вигляді спричинення смерті потерпілого ОСОБА_6 за обставин, встановлених судом і викладених у вироку, не оспорюються учасниками судового провадження

Як вбачається з апеляційної скарги, захисник ОСОБА_3 висновок суду про доведеність винуватості його підзахисного у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення та правильність кваліфікації дій останнього за ч.2 ст.286 КК України не оспорює.

Перевіривши матеріали кримінального провадження в межах апеляційних вимог, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги захисника щодо призначення занадто суворого покарання.

Відповідно до вимог ст.65 КК України, при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу засудженого та обставини, що пом’якшують і обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

На думку колегії суддів, при визначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд першої інстанції урахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, відомості про особу обвинуваченого, обставини, що впливають на покарання.

Зокрема, суд першої інстанції врахував повне визнання обвинуваченим ОСОБА_4 своєї вини у скоєнні кримінального правопорушення, те, що останній на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, виховує малолітню дитину, ІНФОРМАЦІЯ_4, офіційно не працює, характеризується за місцем мешкання на навчання позитивно.

Суд також прийняв до уваги думку потерпілої, яка пояснила, що обвинувачений ОСОБА_4К відшкодував їй витрати, пов’язані з похованням сина, претензій до нього не має, просила не призначати покарання, пов’язане з позбавленням волі, оскільки у нього є малолітня дитина.

Обставиною, яка пом’якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_4, суд визнав щире каяття у скоєному.

Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_4, суд визнав вчинення злочину у стані алкогольного сп’яніння.

Таким чином, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_4, покарання суд враховував тяжкість вчиненого злочину, який є тяжким, його наслідки у вигляді смерті пасажира автомобіля, дані про особу винного, який характеризується позитивно, злочин проти безпеки дорожнього руху вчинив у стані алкогольного сп'яніння, не маючи права керувати транспортними засобами.

Зважаючи на низку правопорушень, які допустив обвинувачений ОСОБА_4, а саме: здійснював рух з перевищенням максимально допустимої швидкості, а саме зі швидкістю приблизно 90-100 км/год, не мав посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії, перебував під дією алкоголю та негативні наслідки, які настали у вигляді смерті потерпілого, суд дійшов до обґрунтованого висновку про неможливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства.

Разом із цим, ураховуючи, що обвинувачений ОСОБА_4 визнав вину, розкаявся у вчиненому, відшкодував завдану злочином шкоду, має малолітню дитину, а також думку потерпілої, яка вважає можливим призначити обвинуваченому покарання, не пов’язане з позбавленням волі, дало можливість суду першої інстанції призначити обвинуваченому ОСОБА_4К покарання в мінімальних межах, передбачених санкцією ч.2 ст.286 КК, у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

Та обставина, що дружина обвинуваченого перебуває у стані вагітності, сама по собі не вирішує питання про можливість звільнення обвинуваченого від відбування від покарання з випробуванням з урахуванням тяжкості злочину та наявності тяжких наслідків.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку, що судом першої інстанції, з дотриманням вимог ст.ст.50,65 КК України, призначено покарання, яке є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Доводи обвинуваченого ОСОБА_4 про те, що на його утриманні знаходиться малолітня дитина та батьки дружини, які є інвалідами, викликають сумніви, оскільки обвинуваченим не надано суду даних на підтвердження, що він працевлаштований та має заробіток, який позволяє утримувати зазначених осіб.

За викладених вище обставин підстав для застосування при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 положень ст.75 КК України, колегія суддів не вбачає. З цих же підстав апеляційна скарга захисника ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 задоволенню не підлягає.

При перевірці матеріалів кримінального провадження істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які є безумовною підставою для скасування вироку суду першої інстанції, колегія суддів не вбачає.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.376,404,405,407,419 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3, діючого в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4, залишити без задоволення.

Вирок Великоновосілківського районного суду Донецької області від 20 грудня 2017 року щодо ОСОБА_4 залишити без змін.

На ухвалу суду може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

Судді:

__ ___ ______

І.М.ОСОБА_12ОСОБА_13ОСОБА_13