Рішення № 74689003, 04.06.2018, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/31150/15-ц

Провадження № 2/761/177/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2018 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Волошина В.О.

при секретарі: Яриновській Є.В.

за участі:

представника позивача: ОСОБА_1

представника відповідача 1: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа: Шевченківський районний відділ в м. Києві ГУ ДМС в м. Києві про усунення перешкод у користуванні квартирою, шляхом припинення права користування; примусове виселення та зняття з реєстрації,

в с т а н о в и в:

В жовтні 2015р. позивачка ОСОБА_3 звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом (а.с. 2, 3) до відповідачів: ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа: Шевченківський районний відділ в м. Києві ГУ ДМС в м. Києві, в якому просила суд, з урахуванням поданої заяви про уточнення вимог (а.с. 212, 213): усунути перешкоди позивачці ОСОБА_3 в користуванні квартирою АДРЕСА_1, шляхом визнання відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 такими, що втратили право користування зазначеним житловим приміщенням, з примусовим виселенням їх без надання іншого житлового приміщення та зняття з реєстрації.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 27 березня 2017р. провадження по справі було закрито в частині вимог до ОСОБА_7 на підставі п. 6) ч. 1 ст. 205 ЦПК України в редакції, яка діяла до 15 грудня 2017р.

Свої позовні вимоги позивачка обгрунтовувала тим, що нею було набуто у власність вищезазначену квартиру, проте відповідачі, як колишні співвласники цієї квартири відмовляються звільнити цю квартири та продовжують в ній проживати, чим порушують право власності позивачки на цю квартиру. Крім того, відповідачі не бажають знятися з реєстрації в цій квартирі, що додатково порушує права позивачки. Оскільки в досудовому порядку вирішити спір не можливо, позивачка вимушена була звернутись до суду з вказаним позовом.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з підстав, зазначених в позові, з урахуванням поданих уточнень, зазначаючи, що сторона позивача не змінювала ні підстави ні предмет позову, а лише зазначила спосіб, у який просить суд усунути позивачці перешкоди, як власнику спірної квартири, які чинять відповідачі продовжуючи користуватися цією квартирою без відповідних правових підстав та відмовляючись її звільнити.

Представник відповідачки ОСОБА_4 проти позову заперечував, зазначаючи, що суд не повинен був прийняти до розгляду заяву про уточнення вимог, а зобов'язаний був цю заяву залишити без розгляду. Також представник відповідача звертав увагу суду, що відповідачка ОСОБА_4 та її донька ОСОБА_5 мають ІІ групу інвалідності, та не мають іншого житла, а тому їх не може бути виселено з квартири. В процесі розгляду справи стороною відповідача подавались клопотання про закриття провадження по справі, залишення позову без розгляду, зупинення провадження по справі, які були залишенні ухвалами Шевченківського районного суду м. Києва без задоволення.

Відповідачі ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа про час та місце розгляду справи були повідомлені в установленому законом порядку, в судові засідання не з'явились, відзив на позов відповідачами не подавався, поважності причин неявки суду не повідомили. Третя особа клопотала перед судом про розгляд справи у свою відсутність. зазначивши, що на теперішній час на третю особу не покладено обов'язків здійснювати реєстрацію/зняття з реєстрації фізичних осіб.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідачки ОСОБА_4, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 15 жовтня 2013р. по цивільній справі № 2610/19861/2012, провадження №2/761/1679/2013, позов ОСОБА_3 до ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення осіб із займаного ними приміщення - задоволено частково. В рахунок погашення заборгованості за договором позики від 15 серпня 2011р. укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_7 в розмірі 2019972,26 грн. звернуто стягнення на предмет іпотеки, квартиру АДРЕСА_1, яка на праві власності належить ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5 відповідно до договору іпотеки від 15 серпня 2011р., укладеним між ОСОБА_3 та ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5, визнавши за ОСОБА_3 право власності на квартиру АДРЕСА_1. В решті позову відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 15 лютого 2017р., апеляційна скарга ОСОБА_4 - залишена без задоволення, а зазначене вище рішення суду першої інстанції без змін.

27 січня 2014р. позивачка ОСОБА_3 зареєструвала право власності на квартиру АДРЕСА_1.

Судом встановлено, що у вказаній квартирі зареєстровані відповідачі, які в ній і проживають, що підтвердив в судовому засіданні представник відповідачки ОСОБА_4

Відповідно до п. 8) ч. 1 ст. 346 ЦК України право власності припиняється у разі звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника.

Згідно з ст. 150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Частинами 1, 2 ст. 40 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

В судовому засіданні представник позивача звертав увагу суду, що 22 квітня 2014р. позивачкою було направлено відповідачам письмову вимогу про звільнення квартири АДРЕСА_1, проте така вимога була проігнорована відповідачами.

За змістом ч. 3 ст. 109 ЖК України звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги, якщо сторонами не погоджено більший строк. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 383 ЦК України Власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва..

Згідно положень ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Таким чином, право відповідачів користуватися квартирою АДРЕСА_1, існувало у них лише за наявності у них на праві власності зазначеної квартири, після відчуження квартири та за відсутності відповідного договору з новим власником ними втрачається їх право на користування цією квартирою, аналогічна правова позиція міститься в правових позиціях Верховного Суду України в постанові по справі № 6-158цс14.

Згідно з ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном, як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Згідно з ч. 1, 6 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Держава не втручається у здійснення власником права власності.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч. 1 ст. 321 ЦК України).

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, а саме слід усунути перешкоди позивачці ОСОБА_3 в користуванні квартирою АДРЕСА_1, шляхом визнання відповідачів: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, такими, що втратили право користування зазначеною квартирою та примусовим виселенням останніх з цієї квартири без надання іншого житлового приміщення.

Стосовно вимог позивачки про зняття з реєстрації відповідачів у зазначеній вище квартирі, то в цій частині позов не підлягає задоволенню, в силу положень ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача ОСОБА_6 на користь позивачки ОСОБА_3, підлягає стягненню судовий збір у розмірі 487,2 грн. Відповідно до п. 9) ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» з відповідачок ОСОБА_4, ОСОБА_5 судовий збір не стягується.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 17-19, 76-82, 141, 258, 259, 263-266, 268, 352, 354, 355 ЦПК України; ст. 41 Конституції України; ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; ст. 10 Загальної декларації прав людини; ст. ст. 15, 16, 316, 317, 319, 321, 346, 383, 391 ЦК України; ст. ст. 109, 150 ЖК України; ст. 40 Закону України «Про іпотеку», суд, -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2) до ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_2, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1), ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_3, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1), ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_4, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1), третя особа: Шевченківський районний відділ в м. Києві ГУ ДМС в м. Києві (код ЄДРПОУ 37768863, місцезнаходження: м. Київ, вул. Пугачова, 17) про усунення перешкод у користуванні квартирою, шляхом припинення права користування; примусове виселення та зняття з реєстрації - задовольнити частково.

Усунути перешкоди ОСОБА_3 в користуванні квартирою АДРЕСА_1, шляхом визнання ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 такими, що втратили право користування зазначеною квартирою та примусовим виселенням ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 з цієї квартири без надання іншого житлового приміщення.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 487 /чотириста вісімдесят сім/ грн. 20 коп.

В решті позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 14 червня 2018р.

Суддя: