Постанова № 74688272, 14.06.2018, Апеляційний суд міста Києва

Апеляційне провадження № 22-ц/796/10962/2017

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2018 року м. Київ

Унікальний номер №752/191/17-ц

Апеляційний суд міста Києва у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Шахової О.В.( суддя-доповідач), Вербової І.М., Поливач Л.Д., за участю секретаря судового засідання Пащенко О.П.,

сторони справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідачі: ОСОБА_5,

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УНІКА»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_5,

на рішення Голосіївського районного суду м. Києва, ухваленого та проголошеного 28 липня 2017 року, під головуванням судді Мирошниченка О.В. в приміщення Голосіївського районного суду м. Києва об 11 год. 40 хв.,-

В С Т А Н О В И В :

У січні 2017 року ОСОБА_4 звернувся з позовом до ПАТ «СК «УНІКА», ОСОБА_5 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та стягнення моральної шкоди.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що 22.09.2016 р. відбулася ДТП за участю автомобілів «Mitsubishi» д.н.з. НОМЕР_4 під керуванням водія ОСОБА_5 та автомобіля ««RANGE ROVER»» д.н.з. НОМЕР_8, під його керуванням.

Постановою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 27.09.2016 року ОСОБА_5 визнано винним у скоєнні вказаної ДТП.

Відповідно до звіту № 1012, складеного ФОП ОСОБА_6 від 28.09.2016 року, вартість матеріального збитку автомобіля позивача становить 133 442 грн. 00 коп., розмір втрати товарної вартості внаслідок ДТП становить 13 056 грн. 75 коп., а разом 146 498 грн. 75 коп.

Транспортний засіб ««RANGE ROVER»» д.н.з. НОМЕР_3 застрахований за Договором добровільного страхування наземного транспорту «КАСКО» від 19.09.2016 р. в ПАТ «СК «УНІКА». Транспортний засіб «Mitsubishi» д.н.з. НОМЕР_4 застрахований за полісом ОСЦПВВНТЗ в ПАТ «СК «УНІКА».

26 вересня 2016 року року ОСОБА_4 повідомив ПрАТ «СК «Уніка» про дорожньо-транспортну пригоду, яка сплатила йому 50 000 грн. за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

З огляду на зазначені обставини та після уточнення позовних вимог просив стягнути з відповідача ОСОБА_5 невідшкодовані збитки в сумі 96 498 грн.75 коп. та судові витрати, стягнути з відповідача ПАТ СК «УНІКА» 500 грн. моральної шкоди.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 28 липня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 збитки, завдані внаслідок ДТП у розмірі 96 498, 75 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат. В іншій частині позову - відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду відповідач ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу та посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову .

На обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, зокрема, що суд в порушення вимог ст. 27 ЦПК України ( в редакції 2004 року), відмовив йому у призначенні експертизи, тим самим не надав оцінки всім доказам.

У своїх доводах посилається на те, що суд прийняв до уваги, як основний доказ, звіт оцінювача ФОП ОСОБА_6 від 28.09.2016 року. Але, всупереч законодавству оцінювачем та позивачем не надано до суду документів на підтвердження того, що ОСОБА_6 є суб'єктом оціночної діяльності, суб'єктом господарювання, також не надано кваліфікаційне свідоцтво (сертифікат) оцінювача. Також вказує на те, що оцінка проведена не у відповідності до Положення про порядок рецензування звітів про оцінку майна та майнових прав рецензентами, що працюють у штаті Фонду державного майна України, його регіональних відділень та представництв, затверджене наказом Фонду державного майна України від 31.10.20011 року.

Рішення суду в частині вирішення вимог про відшкодування моральної шкоди не оскаржується та не перевіряється згідно ст. 367 ЦПК України.

Учасники справи в судове засідання не з'явилися, про місце та час розгляду справи повідомлені за законом належно.

Представник позивача подав заяву про розгляд справи у його відсутності. В заяві зазначив,що проти апеляційної скарги заперечує.

Неявка позивача та відповідача, а також їх представників в судове засідання не унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи і відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК, не перешкоджає розгляду справи .

Указом Президента України № 452/2017 від 29.12.2017 «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» ліквідовано апеляційний суд міста Києва та утворено Київський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Київську область і місто Київ, з місцезнаходженням у місті Києві.

У відповідності до ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Відповідно до п. 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

Пунктом 8 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України (в редакції, яка діє з 15.12.2017) передбачено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду Апеляційним судом міста Києва.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого по справі рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне. Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Згідно статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових, собак та собак бійцівських порід, тощо, .що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володів транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Статтею 1188 ЦК України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме - шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою. Статтею 1192 ЦК України передбачено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоду майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або: відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення ушкодженої речі.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 22.09.2016 р. о 18 год. 00 хв. ОСОБА_5 керуючи автомобілем марки «Mitsubishi» д.н.з. НОМЕР_4, в м. Ізмаїл Одеської області по пр. Суворова, 186, перед початком руху заднім ходом, не впевнився в безпеці своїх дій почав рух та здійснив зіткнення з автомобілем «Land Rover» д.н.з. НОМЕР_3. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Постановою судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 27.09.2016 року ОСОБА_5 визнано винним у порушенні вимог п. 10.1 ПДР України, та вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, тобто у порушенні правил дорожнього руху, що призвело до пошкодження транспортного засобу, та притягнутий до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП. Цивільно-правова відповідальність, ОСОБА_4 як власника транспортного засобу «Land Rover» д.н.з. НОМЕР_3, на момент скоєння вищезазначеної ДТП була застрахована в ПАТ «СК «УНІКА» за договором добровільного страхування наземного транспорту «КАСКО» № 829001/460/0000065 від 19.09.2016 року. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_5 як власника транспортного засобу «Mitsubishi» д.н.з. НОМЕР_4 , на момент скоєння вищезазначеної ДТП була застрахована в ПАТ «СК «УНІКА» за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АЕ/597682. 26.09.2016 року ОСОБА_4 звернувся до ПАТ «СК «УНІКА» із завою про випадок, що має ознаки страхового за договором добровільного страхування. 30.09.2016 позивач звернувся із заявою про виплату матеріального збитку за полісом АЕ/5976822. 30.09.2016 року ОСОБА_4 надав ПАТ «СК «УНІКА» заяву про закриття справи № 00203694 (КАСКО), у зв'язку з наміром отримати страхове відшкодування по договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів. Страхове відшкодування по договору (полісу) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів АЕ/5976822 розраховано згідно страхового акту № 00203699 від 07.10.2016 року та становить 50 000 гривень. 10.10.2016 року страхове відшкодування в розмірі страхової суми по полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів АЕ/5976822 сплачено ОСОБА_4 Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4 суд першої інстанції виходив з їх доведеності та того, що вина відповідача ОСОБА_5 у вчинені дорожньо-транспортної пригоди за участю автомобіля позивача підтверджується судовими рішеннями про притягнення його до адміністративної відповідальності. Визначаючи розмір заподіяної позивачу шкоди суд поклався на наданий позивачем звіт № 1012 від 28.09.2016 р., складений ФОП оцінювачем ОСОБА_6, в якому вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобілю «Land Rover» д.н.з. НОМЕР_3 складає 133 442 грн. 00 коп.; розмір втрати товарної вартості внаслідок ДТП становить 13 056 грн. 75 коп., а разом матеріальна шкода завдана пошкодженням з вини відповідача автомобіля позивача складає - 146 498 грн. 75 коп.

Проте, повністю погодитись з такими висновками суду неможливо,оскільки суд дійшов їх без належного з'ясування обставин справи,з огляду на що рішення суду в частині визначення розміру матеріальної шкоди підлягає зміні,з огляду на таке.

Згідно з роз'ясненнями, викладеними в п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 № 6, при визначенні розміру відшкодування шкоди, заподіяної майну, незалежно від форм власності, судам слід враховувати, що відшкодування шкоди шляхом покладення на відповідальну за неї особу обов'язку надати річ того ж роду та якості, полагодити пошкоджену річ, іншим шляхом відновити попереднє становище в натурі застосовується, якщо за обставинами справи цей спосіб відшкодування шкоди можливий. У разі коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб полагодити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювана шкоди як при відшкодуванні в натурі, так і при відшкодуванні заподіяних збитків грішми, потерпілому на його вимогу відшкодовуються неодержані доходи у зв'язку із заподіянням шкоди майну.

При відшкодуванні страховиком шкоди, завданої особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, така особа сплачує потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Виходячи з вищевикладеного, суд має вирішити питання щодо визначення суми збитків або на підставі поданого стороною спору відповідного висновку спеціаліста або шляхом стягнення понесених позивачем витрат, що підтверджується відповідними платіжними документами.

Згідно роз'яснень викладених в п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 &qu0p;Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції&qu 2;, виходячи з принципу процесуальної рівності сторін і враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, в судовому засіданні необхідно дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Зазначених вимог суд першої інстанції не дотримався.

Як вбачається з матеріалів справи під час розгляду справи відповідач,не погоджуючись з розміром матеріальної шкоди визначеного позивачам заявляв письмове клопотання про призначення та проведення товарознавчої експертизи (а.с.138 т.1), проте це клопотання залишилось поза увагою суду та під час розгляду справи по суті судом не вирішувалось (а.с.145-150).

Про неповне з'ясування судом обставин справи та невірну оцінку доказів, зокрема,звіту щодо оцінки пошкодженого автомобіля відповідач зазначив в своїй апеляційній скарзі і під час розгляду справи в апеляційному суду заявив клопотання про призначення та проведення товарознавчої експертизи, яка ухвалою колегія суддів від 6 грудня 2017 року була призначена.

Так, згідно з висновком товарознавчої експерти,призначеної за ухвалою апеляційного суду та проведеної експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз 10.05.2018 року, автомобіль &q?ис;RANGE ROVER&q?ав; державний номер НОМЕР_7 в результаті ДТП,яке мало місце 22.09.2016 року в м,Ізмаїл, отримав пошкодження наступних деталей,а саме: передньої правої двері,задньої правої двері,панелі зовнішньої (молдингу) передньої правої двері,панелі зовнішньої (молдингу) задньої правої двері,ручки зовнішньої правої передньої двері,облицювання ручки правої передньої двері.

Вартість матеріальної шкоди завданої власнику автомобіль &qula;RANGE ROVER&quxt;, з урахуванням того, що під час проведення ремонтно-відновлювальних робіт передні праві двері були відремонтовані,склав 44 17,28 грн., а вартість матеріальної шкоди - 142 654,2 грн. (а.с. 41-57 т.2).

Згідно статі 76 ЦПК України доказами є будь-які дані,на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи,та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюється такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Достатніми доказами за статтею 80 ЦПК є докази,які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи,які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин,що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За статтею 102 ЦПК висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень,зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання. поставлені експертові,складений у порядку. визначеному законодавством.

Згідно ч.1 ст.89 ЦПК суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконаннями,що ґрунтується на всебічному,повному,об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням зазначених вимог закону та встановленого, апеляційний суд вважає,що при визначені розміру заподіяної позивачеві матеріальної шкоди слід виходити з розміру визначеного за висновком експертизи від 10.05.18 року, який проведено у відповідності до вимог закону з попередженням експерта про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку,з огляду на що висновки експертизи є належним та достатнім доказом,а відтак мають більшу доказову силу та відповідно перевагу перед наданим позивачем звітом оцінювача.

За таких обставин та відповідно до ст. 376 ЦПК України рішення суду першої інстанції, в частині визначеного судом розміру матеріальної шкоди підлягає зміні та зменшенню розміру матеріальної шкоди з 96 498,75 грн. до 92 654грн. визначеного за висновком експертизи.

Згідно ст.141 ЦПК України підлягає також до зменшення розмір судового збору стягнутого з відповідача з 970 грн. до 930 грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - задовольнити частково.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 28 липня 2017 року змінити, зменшивши розмір матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з 96 498 (дев'яноста шести тисяч чотириста дев'яноста восьми) гривень 75 копійок до 92 654 (дев'яноста двох тисяч шестиста п'ятдесяти чотирьох) гривень 27 копійок.

Зменшивши розмір стягнутого судового збору з 970 (дев'ятиста сімдесяти) гривень до 930 (дев'ятиста тридцяти) гривень.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на постанову може бути подана протягом 30 днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Суддя-доповідач

Судді: