Постанова № 74688261, 14.06.2018, Апеляційний суд міста Києва

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2018 року м. Київ

Справа № 757/69893/17

№ апеляційного провадження: № 22-ц/796/4094/2018

Апеляційний суд міста Києва у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т.О.

суддів Гаращенка Д.Р., Пікуль А.А.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Поети Катерини Юріївни в інтересах Публічного акціонерного товариства «Укрзалізниця» на рішення Печерського районного суду міста Києва від 11 грудня 2017 року, ухвалене під головуванням судді Соколова О.М., у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Дніпропетровського відділення філії «Проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту» про стягнення заборгованості за угодою,

в с т а н о в и в :

У листопаді 2017 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі по тексту - ПАТ «Укрзалізниця») в особі Дніпропетровського відділення філії «Проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту» про стягнення заборгованості за угодою.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 05 травня 2016 року між ним та ПАТ «Українська залізниця» в особі Дніпропетровського відділення філії «Проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту» було укладено угоди №43 та № 44, згідно умов яких він мав виконати проектні роботи. Товариство виконанні роботи прийняло, проте передбачену угодами плату за їх виконання не здійснило.

В зв'язку з порушенням його права на винагороду за угодами просив суд стягнути заборгованість за угодами №43 та №44 від 05 травня 2016 року в розмірі 30 950,48 грн., з яких: 25 112 грн. основного боргу, 4 816, 48 грн. інфляційних витрат, 1 022 грн. 3 % річних та витрати по сплаті судового збору.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 11 грудня 2017 рокупозов ОСОБА_2 задоволено.

Стягнуто з ПАТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_2 25 112,00 грн. основного боргу.

Стягнуто з ПАТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_2 4 816,48 грн. інфляційних витрат.

Стягнуто з ПАТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_2 1 022,00 грн. 3% річних.

Стягнуто з ПАТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_2 640,00 витрат з оплати судового збору.

Не погоджуючись із таким судовим рішенням, Поета К.Ю. в інтересах ПАТ «Укрзалізниця» подала апеляційну скаргу на рішення суду в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, просила рішення суду скасувати.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначала, що укладені угоди є недійсними, оскільки укладені Тараном С.С., керівником структурного підрозділу, без погодження з керівництвом філії. Крім того, укладені з позивачем угоди є такими, що не відповідають вимогам законодавства, оскільки в них відсутні вихідні дані (завдання замовника). Вважає, що оскаржуване судове рішення не відповідає фактичним обставинам справи та ухвалене з порушенням норм матеріального права.

Відповідно до п. 3 Розділу ХІІ (Прикінцеві та перехідні положення) Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402 - VІІІ апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Відповідно до п. 8, ч. 1 Розділу ХІІІ (Прикінцеві та перехідні положення) ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

15 грудня 2017 року набув чинності ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року.

У відповідності до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 10 травня 2018 року поновлено строк на апеляційне оскарження рішення Печерського районного суду міста Києва від 11 грудня 2017 рокуПоеті К.Ю. в інтересах ПАТ «Укрзалізниця» та відкрито апеляційне провадження (а.с.56-58).

Справу розглянуто в порядку статті 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи.

Відзиву на апеляційну скаргу позивач до суду не подав.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

В силу частин 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим та ухвалене відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

В рамках даної справи сторонами не оспорюються наступні обставини, встановлені районним судом.

05 травня 2016 року між ОСОБА_2 та ПАТ «Українська залізниця» в особі Дніпропетровського відділення філії «Проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту» було укладено трудову угода №43 (далі по тексту - угода №43) (а.с.12-14).

Згідно умов цієї угоди позивач взяв на себе зобов'язання виконати індивідуально визначену роботу - проектні роботи по об'єкту «Капітальний ремонт мосту на 102 км ПК10 дільниці Дарниця-Гребінка» РФ «Південно-західна залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» з строком виконання з 05 травня до 30 червня 2016 року.

Розділом 4 угоди №43 передбачено, що за результатами виконаної роботи/наданих послуг, замовник виплачує виконавцю винагороду у розмірі 12 585 грн. протягом п'ятнадцяти днів після підписання акту прийому-передачі.

Крім того, 05 травня 2016 року між ОСОБА_2 та ПАТ «Українська залізниця» в особі Дніпропетровського відділення філії «Проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту» було укладено трудову угода №44 (далі по тесту - угода №44) (а.с.17-19).

Предметом виконання цієї угоди було виконання індивідуально визначеної роботи - проектної роботи по об'єкту «Капітальний ремонт мосту на 95 км ПК7 дільниці Дарниця-Гребінка» РФ «Південно-західна залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» з строком виконання, також, з 05 травня по 30 червня 2016 року.

Розділом 4 угоди № 44 передбачено, що за результатами виконаної роботи/наданих послуг, замовник виплачує виконавцю винагороду у розмірі 12 527 грн. протягом п'ятнадцяти днів після підписання акту прийому-передачі.

Згідно зведених кошторисів та актів прийому-передачі виконаних робіт від 08 червня 2016 року взяті на себе зобов'язання ОСОБА_2 за обома угодами виконав (а.с.15, 16, 20,21).

Пунктом 6.1 угод №43 та №44 від 05 травня 2016 року передбачено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за угодою сторони несуть відповідальність згідно із чинним законодавством.

Разом з цим, ПАТ «Укрзалізниця» в особі Дніпропетровського відділення філії «Проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту» передбачені вказаними угодами винагороди за виконанні позивачем роботи так і не здійснив.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що угоди №43 та №44 від 05 травня 2016 року за своїм змістом, та з урахуванням положень ст. 837 ЦК України є складним зобов'язанням. Позивач взяті на себе зобов'язання за вищевказаними договорами виконав в повному обсязі відповідно до актів виконаних робіт. Відповідач, в свою чергу, ухилився від виплати належної ОСОБА_2 винагороди за обома угодами. За встановлених обставин, суд вважав заявлені позовні вимоги доведеними та обґрунтованими, як в частині стягнення невиплаченої винагороди, так і 3% річних та інфляційні втрати у розмірі, визначеному позивачем та не спростованому відповідачем.

Колегія суддів погоджується з висновками районного суду, які є правильними та такими, що відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.

Оспорюючи такий висновок суду, представник відповідача в апеляційній скарзі посилається на недійсність укладених з позивачем угод.

За своїм змістом трудові угоди №43 та №44 відповідають вимогам чинного законодавства, є такими, що складаються з двох зобов'язань - правовідношення, в якому виконавець повинен виконати роботу, а замовник має право вимагати виконання цього зобов'язання в строк, передбачений угодами та правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити виконану роботу, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати.

Як убачається з угод, завданням замовника є виконання позивачем проектних робіт по об'єктам «Капітальний ремонт мосту на 102 км ПК10 дільниці Дарниця-Гребінка» РФ «Південно-західна залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» та «Капітальний ремонт мосту на 95 км ПК7 дільниці Дарниця-Гребінка» РФ «Південно-західна залізниця» ПАТ «Укрзалізниця».

Відповідач не заперечує факту виконання визначених угодами робіт.

Безпідставними є доводи апеляційної скарги про те, що укладені угоди є недійсними, оскільки будь-яких належних та допустимих доказів у розумінні статей 77, 78 ЦПК України відповідачем суду апеляційної інстанції не надано, в установленому законом порядку укладені угоди відповідачем неоспорені та недійсними не визнанні.

В ході розгляду справи судом першої інстанції відповідач, заперечуючи проти позову, наданим процесуальним правом пред'явлення зустрічного позову, діючи на власний розсуд, не скористався.

Оскільки, в порушення умов вказаних угод відповідачем до теперішнього часу свої зобов'язання не виконано, винагороди позивачу не виплачені на спірні правовідносини розповсюджується положення статті 625 ЦК України.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку сума інфляційного збільшення боргу складає 4 816, 48 грн., а 3% річних - 1 022 грн. (а.с.6,7).

Враховуючи диспозитивність цивільного судочинства, колегія суддів погоджується з наданими позивачем розрахунками.

Інших доводів, окрім недійсності укладених угод, апеляційна скарга не містить.

За правилами ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, рішення Печерського районного суду міста Києва від 11 грудня 2017 року є законним та обґрунтованим, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому, апеляційна скарга Поети К.Ю. в інтересах ПАТ «Укрзалізниця» підлягає залишенню без задоволення.

Керуючись ст.ст. 367-369, 374, 375, 381-382, 384, 389 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ПоетиКатерини Юріївни в інтересах Публічного акціонерного товариства «Укрзалізниця» залишити без задоволення.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 11 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий Т.О. Невідома

Судді Д.Р. Гаращенко

А.А.Пікуль