Постанова № 74687540, 13.06.2018, Апеляційний суд Хмельницької області

Копія

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

____________

Справа № 688/291/18

Провадження № 22-ц/792/942/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2018 року м. Хмельницький

Апеляційний суд Хмельницької області у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

ОСОБА_1 (суддя-доповідач), ОСОБА_2, ОСОБА_3,

секретар судового засідання Шевчук Ю.Г.,

з участю позивача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про відшкодування витрат на поховання спадкодавця за апеляційною скаргою ОСОБА_5, ОСОБА_6 на рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 16 квітня 2018 року,

встановив:

В лютому 2018 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про відшкодування витрат на поховання спадкодавця посилаючись на те, що 15 серпня 2015 року помер її дядько, ОСОБА_7, на поховання якого позивач витратила 5 701 грн, однак, відповідачі як спадкоємці померлого відмовляються відшкодувати понесені нею витрати.

За таких обставин ОСОБА_4 просила суд стягнути з ОСОБА_5, ОСОБА_6 на свою користь 5 701 грн витрат на поховання та 704 грн 80 коп. судового збору, а всього – 6 405 грн 80 коп.

Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 16 квітня 2018 року позов задоволено.

Суд виходив з того, що ОСОБА_4 понесла розумні витрати на поховання ОСОБА_7, внаслідок чого відповідачі зобов’язані відшкодувати ці витрати.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5, ОСОБА_6 просять скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в позові посилаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування судом норм матеріального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідачі не належать до спадкоємців ОСОБА_7 та не можуть відповідати за заявленими вимогами, а суд безпідставно стягнув з них витрати на поминальний обід, які не відносяться до витрат на поховання, до того ж витрати ОСОБА_4 не є обґрунтованими та розумними.

ОСОБА_4 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначила, що ОСОБА_5, ОСОБА_6 є спадкоємцями ОСОБА_7 першої черги за законом і мають нести витрати на поховання спадкодавця, а понесені нею витрати ґрунтують на звичаї та підтверджуються належними доказами.

Заслухавши учасника процесу та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Частинами 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення суду не відповідає.

Суд першої інстанції не в повній мірі з’ясував обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги та заперечення сторін, неправильно витлумачив норми ст. 2 Закон України від 10 липня 2003 року №1102-ІV «Про поховання та похоронну справу» (далі – Закон №1102-ІV), не застосував закон (ст.ст. 2, 3 Закону України від 6 липня 1995 року №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон №265/95-ВР), який підлягав застосуванню і не дотримався положень ст.ст. 19, 81, 89, 274 ЦПК України.

У зв’язку з неповним з’ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням судом норм процесуального права оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення.

Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України апеляційний суд має змінити розподіл судових витрат.

Встановлено, що 15 серпня 2015 року помер ОСОБА_7, який є дядьком позивача ОСОБА_4 та батьком відповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_6

ОСОБА_4 організувала поховання ОСОБА_7

Зазначені обставини визнані сторонами та підтверджуються письмовими доказами у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1232 ЦК України спадкоємці зобов’язані відшкодувати розумні витрати, які були зроблені одним із них або іншою особою на утримання, догляд, лікування та поховання спадкодавця.

За змістом указаної норми витрати на поховання спадкодавця можуть бути покладені лише на його спадкоємців, які прийняли спадщину.

В силу ч. 1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живим після відкриття спадщини.

Із ч. 2 ст. 1223 ЦК України слідує, що у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 – 1265 цього Кодексу.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ч. 1 ст. 1261 ЦК України).

За загальним правилом, визначеним ч. 4 ст. 1268 ЦК України, малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину.

Згідно з ч. 1 ст. 1276 ЦК України якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов’язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців.

Матеріали справи вказують на те, що 30 травня 2015 року померла ОСОБА_8, яка є матір’ю ОСОБА_7, внаслідок чого відкрилася спадщина на житловий будинок з належними до нього надвірними будівлями по пров. Судилківському, 15, у м. Шепетівці, Хмельницької області, та земельну ділянку, призначену для обслуговування цього будинку. ОСОБА_7 не встиг прийняти цю спадщину та помер 15 серпня 2015 року. ОСОБА_5 та ОСОБА_6 як спадкоємці останнього, що не досягли повноліття на час відкриття спадщини, прийняли її на підставі ч. 4 ст. 1268 ЦК України. В подальшому відповідачі висунули вимоги про визнання права на спадкове майно своєї баби, ОСОБА_8, в порядку спадкової трансмісії.

Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 1 березня 2016 року визнано право власності ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в порядку спадкування на житловий будинок з належними до нього надвірними будівлями по пров. Судилківському, 15, у м. Шепетівці, Хмельницької області, та земельну ділянку площею 0,087 га, призначену для обслуговування цього будинку.

Отже відповідачі набули право на цю спадщину як спадкоємці першої черги за законом свого батька, ОСОБА_7, який у свою чергу є спадкоємцем за законом своєї матері, ОСОБА_8

За таких обставин суд першої інстанції правомірно виходив з того, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є спадкоємцями ОСОБА_7, на яких можуть бути покладені витрати на поховання спадкодавця.

Посилання відповідачів на те, що вони не відносяться до спадкоємців ОСОБА_7, а є лише спадкоємцями ОСОБА_8, не ґрунтуються на законі.

Разом із тим, присуджуючи з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 витрати на поховання ОСОБА_7, суд припустився помилки.

Як передбачено ст. 2 Закону №1102-ІV, поховання померлого – комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству; предмети ритуальної належності – вироби, що є атрибутами поховання та облаштування могили (колумбарної ніші); ритуальні послуги – послуги, пов’язані з організацією поховання та облаштування місця поховання.

В силу ст. 2 Закону №265/95-ВР розрахункова операція – приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки – оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця; розрахунковий документ – документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону №265/95-ВР суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операцій з приймання готівки для подальшого її переказу зобов’язані видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов’язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Обґрунтовуючи свої вимоги, ОСОБА_4 зазначила, що вона понесла наступні витрати на поховання ОСОБА_7:

- 942 грн – на організацію та проведення поховання (послуги катафалка та автобусу супроводу);

- 2 350 грн – на обслуговування поминального обіду;

- 2 409 грн – на придбання предметів ритуальної належності (домовини, хреста, простирадла, покривала, ритуального набору, вінка, таблички, стрічки).

На підтвердження понесення витрат ОСОБА_4 надала суду: договір-замовлення №485 від 15 серпня 2015 року на організацію та проведення поховання (а.с. 7), який укладений між нею з Комунальним підприємством «Шепетівське ремонтно-експлуатаційне підприємство»; накладну ОСОБА_9 №37 від 17 серпня 2015 року на одержання послуги з обслуговування поминального обіду (а.с. 8); накладну фізичної особи – підприємця ОСОБА_10 №24 від 15 серпня 2015 року про одержання предметів ритуальної належності (а.с. 9).

Вказаний договір-замовлення визначає права та обов’язки сторін з організації та проведення поховання померлого ОСОБА_7 До того ж, він не підписаний замовником.

Накладна – це документ, який використовується при передачі товарно-матеріальних цінностей від однієї особи іншій. Накладні вважаються документами первинного бухгалтерського обліку та не є розрахунковими документами.

Вказані документи та показання свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 достовірно не вказують на те, що ОСОБА_4 понесла витрати на поховання ОСОБА_7 Вони є неналежними доказами та не можуть бути взяті судом до уваги.

ОСОБА_4 не надала суду розрахункові документи встановленої форми (касовий чек, товарний чек, розрахункову квитанцію тощо), які б достовірно підтвердили понесення нею витрат.

Крім того, витрати на поминальні обіди, які проводяться після поховання особи, не є витратами на поховання та не підлягають відшкодуванню згідно з вимогами ст. 1232 ЦК України.

Неврахувавши вказаних обставин і норм чинного законодавства, не давши належної оцінки дослідженим доказам, суд першої інстанції помилково виходив з того, що позов ОСОБА_4 є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Спір, який виник між сторонами, відноситься до спорів щодо спадкування. Натомість, суд всупереч положень ч. 4 ст. 19, ч. 4 ст. 274 ЦПК України розглянув його в порядку спрощеного позовного провадження. Недотримання судом указаних норм процесуального права є безумовною підставою для скасування судового рішення (п. 7 ч. 3 ст. 376 ЦПК України).

За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_4 не підлягає задоволенню, внаслідок чого на відповідачів не можуть бути покладені судові витрати. При цьому з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 слід стягнути 1 057 грн 20 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 141, 374, 376, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5, ОСОБА_6 задовольнити.

Рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 16 квітня 2018 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

В позові ОСОБА_4 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 (місце проживання – 30405, Хмельницька область, місто Шепетівка, вулиця Судилківська, 44; реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1) на користь ОСОБА_6 (місце проживання – 30401, Хмельницька область, місто Шепетівка, вулиця Матросова, 13; реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_2) 1 057 грн 20 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 14 червня 2018 року.

Судді: /підпис/ ОСОБА_1

/підпис/ ОСОБА_2

/підпис/ ОСОБА_3

Згідно з оригіналом: суддя апеляційного суду О.І. Ярмолюк

Головуючий у першій інстанції – ОСОБА_14

Доповідач – Ярмолюк О.І. Категорія 39