Рішення № 74687108, 16.05.2018, Козівський районний суд Тернопільської області

Справа № 600/1155/17

Справа № 2-о/600/35/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2018 року смт. Козова

Козівський районний суд Тернопільської області

у складі: головуючого судді – Гриновець О.Б.,

за участю: секретаря судового засідання – Сташків О.С.,

заявника – ОСОБА_1,

представника заінтересованої особи – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в смт. Козова цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні, заінтересована особа: Козівське об’єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області, -

В С Т А Н О В И В:

заявник звернулася до суду із заявою в порядку окремого провадження про встановлення юридичного факту перебування останньої на утриманні її чоловіка ОСОБА_3, який помер 28.11.2017 року та який проживав разом із заявником до дня смерті у АДРЕСА_1.

В обґрунтування поданої заяви покликається на те, що 07.10.1973 року зареєструвала шлюб з ОСОБА_3 у Горішньовигнанській сільській раді Чортківського району Тернопільської області. Від шлюбу мають спільну дочку ОСОБА_4 (д.п.Василик) ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка не проживає разом з заявником понад десять років. Зазначає, що працювала викладачем у Козівській школі мистецтв, однак оскільки у 1980 році захворіла, то їй була призначена пенсія по інвалідності, як інваліду третьої групи загального захворювання, а після досягнення пенсійного віку оформила пенсію по старості та на даний час отримує мінімальну пенсію у розмірі 1860 гривень. Вказує, що з 1980 року перебувала на утриманні свого чоловіка ОСОБА_3, який працював начальником відділу у Козівському відділі «Укртелеком», а в 2009 році оформив пенсію за віком, розмір якої становив спочатку 3185,83 грн., а згодом 4777,92 грн. Так як пенсія заявника мізерна, пенсія її чоловіка була для останньої основним джерелом до існування.

28.11.2017 року помер ОСОБА_3 Після смерті останнього ОСОБА_1 звернулася до Управління пенсійного фонду України для призначення останній пенсії по втраті годувальника, однак їй було запропоновано встановити факт перебування на утриманні свого чоловіка. Відтак, з метою оформлення пенсії по втраті годувальника, заявник звернулася до суду встановлення факту перебування останньої на утриманні її чоловіка ОСОБА_3

Заявник у судовому засіданні заявлені вимоги підтримала, давши пояснення, аналогічні доводам, викладеним у заяві, просила суд заявлені вимоги задовольнити.

Представник заінтересованої особи у судовому засіданні заявлені вимоги визнав та не заперечував проти їх задоволення.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази у справі, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до висновку, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч. 2 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до положень ст. 13 та ст. 81ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом встановлено, що 07.10.1973 року ОСОБА_1 зареєструвала шлюб з ОСОБА_3 у Горішньовигнанській сільській раді Козівського району Тернопільської області, актовий запис на 21, що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу серії I-ИД №269919 від 07.10.1973 року (а.с.26).

Як вбачається із пенсійного посвідчення №100235, ОСОБА_1 з вересня 1980 року призначено пенсію по інвалідності як інваліду третьої групи загального захворювання (а.с.10).

28.11.2017 року помер ОСОБА_3 у віці 68 років, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії I-ИД №232836 від 28.11.2017 року (а.с.5).

Згідно акту №192, складеного житлово-побутовою комісією Козівської селищної ради Козівського району Тернопільської області від 14.12.2017 року, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 проживала разом зі своїм чоловіком ОСОБА_3 до дня його смерті 28.11.2017 року за адресою: смт. Козова по вул. Гвардійська, 7/7 Тернопільської області (а.с.12).

Згідно довідок, виданих Козівським об’єднаним управлінням ПФУ Тернопільської області №696 та №697 від 11.12.2017 року ОСОБА_1 знаходиться на обліку в Козівському об’єднаному управлінню ПФУ та отримує пенсію за віком при повному стажі в розмірі 1860,99 грн. та ОСОБА_3 знаходився на обліку в Козівському об’єднаному управлінню ПФУ і отримував пенсію за віком при повному стажі у розмірі 4777,92 грн. (а.с.13,14).

Крім наданих для підтвердження зазначеного факту перебування на утриманні доказів, заявник просила допитати у якості свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7.

Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підтвердили, що ОСОБА_1 перебувала на утриманні її чоловіка ОСОБА_3 та дохід ОСОБА_3 був основним джерелом до існування заявника.

Із врахуванням наведеного, не має підстав ставити під сумнів достовірність і правдивість фактів, повідомлених свідками. Дані про їх заінтересованість в результаті розгляду справи - відсутні, їх показання об’єктивно підтверджуються і не суперечать іншим зібраним у справі доказам.

Вказані вище обставини учасниками процесу не оспорюються та не заперечуються, а тому у відповідності до вимог ст.ст.12, 89 ЦПК України дані докази визнаються судом належними, допустимими та достовірними.

Даний юридичний факт встановлюється для оформлення ОСОБА_1 пенсії по втраті годувальника, а саме чоловіка ОСОБА_3. Факт, про встановлення якого просить заявник, має для неї юридичне значення, оскільки надає право останній на отримання пенсії по втраті годувальника.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до положень п.2 ч.1 ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.

Пунктом 8 постанови Пленуму ВСУ від 31.03.1995 №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», судам дано розяснення, що встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.

З врахуванням наведенного, суд прийшов до висновку, що заявник проживала разом та перебувала на утриманні покійного чоловіка, оскільки розмір середньомісячного сукупного доходу чоловіка на день смерті значно перевищував розмір доходу заявника і допомога, яку вона отримувала від померлого, була для неї постійним і основним джерелом засобів до існування, а відтак заяву слід задовольнити та встановити факт перебування ОСОБА_1 на утриманні свого чоловіка ОСОБА_3

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.293-294, 315, 319 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 – задовольнити.

Встановити факт, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 перебувала на утриманні свого чоловіка – ОСОБА_3, який помер 28.11.2017 року та проживав разом із нею до дня смерті у смт. Козова, вул. Гвардійська, 7/7, Тернопільської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції, з врахуванням вимог п.15.5 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заявник: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстроване у встановленому порядку місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_4, РНОКПП: НОМЕР_1, паспорт серія МС №268484.

Заінтересована особа: Козівське об’єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області, місцезнаходження: вул. Грушевського, 26, смт. Козова, Тернопільська область, код ЄДРПОУ: 40377163.

Дата складання повного рішення 18.05.2018 року.

Суддя О.Б.Гриновець