Рішення № 74686657, 24.05.2018, Заводський районний суд м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя

69009 Україна м. Запоріжжя вул. Лізи Чайкіної 65 тел.(061) 236-59-98

Справа № 332/622/18

Провадження №: 2/332/587/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 травня 2018 р. м. Запоріжжя

Заводський районний суд м.Запорожжя у складі:

головуючого судді: Федоренка О.І.

при секретарі: Івановій Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 15476,31 грн., обґрунтовуючи вимоги тим, що 30.01.2014 р. між сторонами був укладений кредитний договір № б/н, та відповідач отримав кредит у розмірі 4000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідно до умов укладеного договору, договір складається з заяви позичальника, умов надання банківських послуг. Відповідач своєчасно не сплачував заборгованість по кредиту, що й призвело до утворення заборгованості. У зв'язку з порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 21.01.2018 року має заборгованість за кредитом в сумі 15476,31 грн. з яких: 965,99 грн. – заборгованість за кредитом; 7512,84 грн. – заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 5784,32 грн. – пеня за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором; 500 грн. – штраф (фіксована частина); 713,16 грн. – штраф (процентна складова).

В судове засідання представник позивача не з’явився, наддавши суду заяву в якій просить проводити розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі просить задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з’явився, надавши заяву в якій просить проводити розгляд справи ту його відсутність, заперечує проти задоволення позову, не погоджуючись з нарахуванням штрафних санкцій позивачем.

Суд, вивчивши і дослідивши матеріали справи, аналізуючи і оцінюючи всі надані докази в їх сукупності, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 30.01.2014 р. між сторонами був укладений кредитний договір № б/н, та відповідач отримав кредит у розмірі 4000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, договір складається з заяви позичальника, умов надання банківських послуг (а.с.8-24).

Таким чином, на підставі наданих письмових доказів судом встановлено, що між сторонами був укладений договір, відповідно до умов якого, сторонами були прийняті на себе взаємні права та обов’язки.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання не допускається.

Відповідач не надав своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором. Таким чином, у порушення умов кредитного договору, а також ст.ст.509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов'язання за вказаним договором не виконав.

Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого позивачем, заборгованість за кредитним договором укладеним з відповідачем ОСОБА_1 станом на 21.02.2018 року має заборгованість за кредитом в сумі 15476,31 грн. з яких: 965,99 грн. – заборгованість за кредитом; 7512,84 грн. – заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 5784,32 грн. – пеня за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором; 500 грн. – штраф (фіксована частина); 713,16 грн. – штраф (процентна складова) (а.с.5-7). Отже, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконав взяті на себе зобов’язання, внаслідок чого утворилась заборгованість і у позивача виникло право вимагати її повернення.

Частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

У відповідності до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з ч. 4. ст. 631 Цивільного кодексу України, закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України однією з форм відповідальності за порушення зобов’язання є сплата неустойки, у вигляді штрафу або пені.

Разом з цим суд вважає, що позовні вимоги про стягнення штрафу на суму 1213,16 гривень не підлягає задоволенню з нижченаведених підстав.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

За положеннями ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до ст. 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України у справі № 6-2003цс15 від 21 жовтня 2015 року.

Обов’язок відповідача щодо сплати пені на користь позивача за прострочення оплати банківських послуг передбачена п.3.2.3 Умов та правил надання банківських послуг.

Враховуючи викладене, виходячи із передбаченого статтею 629 ЦК України принципу обов'язковості договору, положень ч. 1 ст.546 та ст. ст. 548, 549 ЦК України вимоги банку про стягнення штрафу є необґрунтованими.

Разом з цим, суд вважає необхідним застосувати положення ч. 3 ст. 551 ЦК України з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі (частини перша, друга статті 551 ЦК України).

У разі, якщо розмір неустойки перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, суд може його зменшити (частина третя статті 551 ЦК України).

Верховний суд України у правовому висновку по справі № 6-100цс14 від 03.09.2014 року та № 6-1120цс15 від 4 листопада 2015 року, зазначив, що згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Судом враховано, що відповідач ОСОБА_1 перебуває у скрутному матеріальному становищі та має заборгованість з основного боргу в сумі 965,99 гривень.

Положення частини третьої статті 551 ЦК України з урахуванням положень статті 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та частини четвертої статті 10 ЦПК України щодо обов’язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків.

Таким чином, суд враховує, що розмір заборгованості по сплаті пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, яку вимагає стягнути позивач, значно перевищує розмір заборгованості за кредитом, а тому суд, реалізовуючи своє право, передбачене ч. 3 ст. 551 ЦК України, зменшує розмір неустойки, яка підлягає стягненню з відповідача до 965,99 грн.

Таким чином, оскільки відповідач не виконує свої зобов’язання за договором, враховуючи те, що судом зменшено розмір неустойки, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Крім того, відповідно до п.39 Постанови Пленуму ВССУ №10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати» у разі якщо суд на підставі частини третьої статті 551 ЦК зменшує розмір неустойки, витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Керуючись ст.ст.525,526,549,625,627,629,638,639,1054 ЦК України, ст. ст. 4,5,12, 13,81, 83, 89, 141, 259, 263-265, 268,279 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул.Грушевського, буд. 1Д, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 14360570) до ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 14360570) суму заборгованості за кредитним договором б/н від 30.01.2014 року у загальній сумі 9444,82 грн., яка складається з заборгованості за кредитом у розмірі 965,99 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 7512,84 грн., пені у розмірі 965,99 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 1436057014360570) судовий збір у розмірі 1762,00 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Апеляційного суду Запорізької області або через Заводський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня його ухвалення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідкам апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 30.05.2018 року.

Суддя О.І.Федоренко